Постанова про відмову в обранні підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту

Про застосування, скасування чи зміну запобіжного заходу орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.

Постанова або ухвала негайно оголошуються під розписку особі, щодо якої вона винесена, крім випадків, передбачених частиною шостою статті 165-2 цього Кодексу. Одночасно особі роз'яснюються порядок і строки оскарження постанови або ухвали.

При оголошенні постанови про обрання запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, особі під розписку повинно бути роз'яснено, в чому полягає обраний запобіжний захід, обов'язки, які покладаються на неї у зв'язку з його застосуванням. Особа також попереджається, що у разі порушення покладених на неї обов'язків та її неналежної поведінки до неї може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

1. У постанові (ухвалі) про застосування чи зміну запобіжного заходу зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце народження особи, щодо якої застосовується чи змінюється запобіжний захід, дані про злочин, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, стаття (частина, пункт статті) Кримінального кодексу, якою встановлена відповідальність за цей злочин, підстави обрання чи зміни запобіжного заходу, обраний запобіжний захід, а також визначаються особа чи орган, які повинні здійснювати контроль за виконанням постанови (ухвали). У постанові (ухвалі) про скасування запобіжного заходу зазначаються підстави для його скасування.

2. Ст. 165-1 КПК має загальний характер і стосується всіх постанов (ухвал) про застосування, скасування чи зміну запобіжного заходу, які виносяться органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею, судом. У зв'язку з цим, складаючи постанову (ухвалу), відповідна службова особа має виходити не тільки з вимог цієї статті, а й з інших статей гл. 13 КПК, що визначають підстави та порядок застосування запобіжних заходів.

3. Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" N 4 від 25 квітня 2003 р. суди мають дотримувати вимоги щодо змісту постанови про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, передбачені ч. 2 ст. 165-1 КПК.

У мотивувальній частині цієї постанови, зокрема, зазначаються підстави для обрання такого заходу, мотивується висновок про їх наявність, наводяться аргументи на користь того, що підозрюваний, обвинувачений може ухилятися від слідства й суду чи від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність і що застосування більш м'яких, ніж взяття під варту, запобіжних заходів може не забезпечити його належної процесуальної поведінки. Якщо цей захід застосовується у справі про злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років включно, в постанові має бути зазначено, чому даний випадок є винятковим. У ній також наводяться мотиви, з яких суд не погодився з висунутими під час розгляду подання доводами підозрюваного, обвинуваченого, захисника чи законного представника.

4. Постанова про відмову в обранні підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинна містити мотиви прийняття такого рішення та мотиви, з яких суд не погодився з доводами, котрі викладено в поданні або висловлено під час його розгляду особою, у провадженні якої перебуває справа, чи прокурором.

Якщо суддя, відмовляючи в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, відповідно до ч. 6 ст. 165-2 КПК обирає інший запобіжний захід, у мотивувальній частині постанови мають бути наведені мотиви застосування саме цього заходу, а в резолютивній - який саме запобіжний захід застосовано, а також перелік обов'язків, які у зв'язку з цим покладаються на підозрюваного, обвинуваченого.

5. Відповідно до ч. 3 і 4 ст. 165-1 КПК постанова судді про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту чи про відмову в цьому має бути негайно оголошена під розписку особі, щодо якої вона винесена. Одночасно цій особі роз'яснюються порядок і строки оскарження постанови.

6. При оголошенні постанови (ухвали) про обрання запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, особі під розписку повинно бути роз'яснено, в чому полягає обраний запобіжний захід, обов'язки, які покладаються на неї у зв'язку з його застосуванням. Ця особа також попереджається, що в разі порушення покладених на неї обов'язків та її неналежної поведінки до неї може бути застосований більш суворий запобіжний захід. Закон не встановлює певної форми щодо згаданих розписок та попереджень. Як правило, суди складають їх у виді окремого документа.

При зміні або скасуванні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту копія постанови (ухвали) направляється адміністрації місця попереднього ув'язнення. Постанова (ухвала) підлягає виконанню негайно після її надходження (див. ч. 4 ст. 20 Закону України "Про попереднє ув'язнення").

7. Якщо кримінальна справа закривається, рішення про скасування запобіжного заходу є складовою частиною постанови (ухвали) про закриття справи.

8. У разі постановлення вироку питання про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу вирішується у вироку.

Поиск по сайту: