Молекулярна картина поляризації діелектриків

Діелектрики в електростатичному полі

Ми закінчили величезний розділ, який має назву “Електростатика у вакуумі”. Тепер час подивитись, як змінюється електричне поле у присутності інших непровідних речовин (діелектриків) і в чому полягають причини цих змін. Для цього треба визначити, що відбувається із діелектриком у електричному полі.

Ще Майкл Фарадей звернув увагу на такий експериментальний факт: якщо в заряджений і від’єднаний від джерела напруги плаский конденсатор ввести речовину, яка не проводить, так званий діелектрик, то різниця потенціалів між пластинами конденсатору зменшиться.

Розглянемо плаский конденсатор, заряджений до напруги і від’єднаний від джерела напруги. Оскільки для плаского конденсатора , де відстань між пластинами, то зменшення різниці потенціалів одночасно приведе до зменшення напруженості електричного поля всередині конденсатора.

Якщо застосувати до системи теорему Гаусса, взявши замкнену поверхню у вигляді циліндру, зображеного на рисунку, то поле в металевій пластині відсутнє, і потік вектора напруженості електричного поля проходить тільки через праву основу циліндра.

Зменшення напруженості електричного поля у конденсаторі з точки зору теореми Гаусса означає, що всередині замкненої поверхні заряд зменшився. До введення діелектрика цей заряд був , а створене ним поле . Після введення діелектрика, очевидно, на поверхні діелектрика з’явився заряд протилежного знаку , який створює поле , направлене протилежно полю , так що нове сумарне поле

.

Зауважте, що якби ми ввели в конденсатор пластину провідника, то якісно ефект не змінився би, хоча за тих самих умов для провідника він був би більшим. В цьому випадку , і поле у провіднику перетвориться на нуль. Добре знайомий нам результат.

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що при внесенні діелектрика в електричне поле на його поверхні виникають заряди протилежного знаку, які зменшують поле в речовині. Це явище має назву поляризація речовини. Заряди, що індукуються у діелектрику в електричному полі, називаються поляризаційними або зв’язаними зарядами.

Можна навести інші експериментальні факти, які свідчать про існування поляризаційних зарядів на поверхні діелектрика.

(Калашников)

Візьмемо електрометр – прилад для вимірювання заряду. Прилад складається із металевого диску і прикріпленого до нього металевого стрижня. На стрижні знаходиться металева стрілка, яка обертається, і у відсутності заряду за рахунок сили тяжіння розташовується вздовж стрижня. Якщо зарядити електрометр, то однойменно заряджені стрижень та стрілка відштовхуються, і стрілка відхилиться на кут, який залежить від заряду, наданого електрометру.

Якщо піднести до зарядженого електроскопа незаряджений діелектрик, то кут нахилу стрілки зменшиться і повертається до вихідного положення при віддаленні пластини. У діелектрику виникають поляризаційні заряди: на ближній до диску стороні протилежного знаку, на дальній – однойменний. Поляризаційні заряди на діелектрику притягують до диску частину заряду, наданого електроскопу, сила взаємодії між стрижнем і стрілкою зменшується. Такий же ефект, але більший за величиною, спостерігається при піднесенні до зарядженого електроскопу незарядженого провідника.

Можна провести ще й такий дослід. Якщо взяти заряджений конденсатор, який з’єднано із джерелом різниці потенціалів і розмістити діелектрик біля краю пластин конденсатору, то діелектрик буде втягуватись всередину конденсатора.

Ефект виникає внаслідок крайового ефекту. Силові лінії поля конденсатора біля країв його пластин не є паралельними. За рахунок викривлення силових ліній з’явиться тангенціальна складова поля . Під дією крайового поля діелектрик поляризується, а на поляризаційні заряди діятимуть сили, направлені всередину конденсатору, де поле вище (згадайте рух диполя у неоднорідному електричному полі). При русі діелектрика в ланцюзі конденсатора протікатиме струм, який можна зафіксувати приладом. Цей струм обумовлений тим, що поляризаційні заряди на поверхні діелектрика, який втягується у конденсатор, будуть збільшувати заряд пластин, тому що із джерела до пластин буде прямувати додатковий заряд.

Отже, всі ці експериментальні факти свідчать: як тільки діелектрик потрапляє у електричне поле, на ньому виникає поляризаційні заряди. При видаленні його із поля поляризаційні заряди зникають.

Явище поляризації схоже на індукцію заряду у металах. Що було б, якби ми зарядили метал, а потім його розрізали? Заряд у металі існує лише на поверхні, тому все, що находиться за нею на відстані кількох атомних шарів, можна безболісно відрізати, не змінивши заряду. Тому і після зникнення електричного поля роз’єднані частини провідника залишаються зарядженими.

На відміну від провідника, поділ діелектрика на дві частини і виключення поля не дозволяють одержати два протилежно заряджених тіла. Якщо діелектрик розрізати, то отримаємо всередині конденсатора два однаково поляризованих діелектрики. А при усуненні поля кожна частина діелектрика стає незарядженою, це експериментальний факт.

Отже, відокремити поляризаційні заряди один від одного неможливо. Саме тому поляризаційні заряди, що виникають на поверхні діелектрика, який міститься в електричному полі, називають зв’язаними зарядами. Зв’язані поляризаційні заряди можна видалити з поверхні тільки виключенням поля. Для зручності всі величини, які відносяться до цих зарядів, будемо позначати штрихом (). Заряди, що виникають внаслідок тертя, індукції і т. п., які ми можемо передавати від тіла до тіла, будемо називати вільними. Наприклад, на пластинах конденсатора вільні заряди (хочуть, і втечуть у джерело живлення). А на поверхні діелектрика всередині конденсатора – зв’язані.

Відмінність виникнення індукованого заряду у металах і діелектриках пов’язана із тим, що у металах негативний заряд існує у рухомому стані у вигляді електронів, які можуть зміщуватись на великі відстані, тому індукційні заряди в металі можна розділити.

Той факт, що зв’язані заряди у діелектрику неможливо відокремити один від одного поділом діелектрика на все більш дрібні частини, свідчить про те, що у них заряди можуть зміщуватись лише у межах атому чи молекули, із яких складається речовина. Елементи теорії поляризації діелектриків будуть наведені нижче, тут ми розглянемо тільки якісну картину явища. Розрізняють три основні механізми поляризації: електронний, іонний та орієнтаційний.

Електронна поляризація властива всім речовинам. Відомо, що атом складається із позитивно зарядженого малого за розмірами ядра і негативно зарядженої електронної хмари, яка оточує ядро. Центр позитивних і негативних зарядів співпадає, тому атом не має дипольного моменту. Якщо помістити атом у зовнішнє електричне поле, то центр позитивних зарядів зміщується за полем, а негативних – проти поля.

По мірі зміщення виникають сили протидії, які намагаються повернути систему у вихідний стан. В результаті дії поля і цих сил встановлюється рівновага, в якій атом має дипольний момент . Звісно, виключення поля приводить до зникнення поляризації атомів.

Поля диполів, в які перетворились атоми, всередині речовини компенсують одне одного. Тому всередині однорідної речовини можна в ряді випадків не враховувати ефект перетворення атомів у диполі. Однак, на поверхні діелектрика такої компенсації немає. Тому на різні сторони поверхні виходять протилежні кінці диполів, які створюють поверхневий заряд з густиною .

Іонна поляризація властивий твердим речовинам, у вузлах ґратки яких розташовані іони протилежних знаків. Наприклад, кристали NaCl складаються із двох кубічних гранецентрованих ґраток іонів Na і Cl, які вставлені одна в одну. Проте, центри елементарних комірок кожної підґратки, тому співпадають сумарний позитивний і негативний заряд комірки, і вона не має дипольного моменту. Якщо помістити такий кристал у зовнішнє електричне поле, то підгратка позитивних іонів зміститься вздовж поля, негативних – проти поля, кожна елементарна комірка буде мати дипольний момент. Подальші міркування аналогічні наведеним для електронної поляризації.

Орієнтаційна поляризація виникає у речовинах, молекули яких мають дипольний момент за відсутності зовнішнього поля, так би мовити, від народження. Це, наприклад, молекули води H₂O, в яких центр позитивних зарядів зміщений до двох атомів водню, а центр негативних – до атому кисню.

Розглянемо газ, який складається з таких дипольних молекул. За відсутності зовнішнього електричного поля дипольні молекули орієнтовані у просторі хаотично, речовина в цілому не виявляє поляризації.

Якщо включити зовнішнє поле, то диполі будуть орієнтуватись вздовж поля. Проте, тепловий рух буде перешкоджати такій орієнтації. В результаті при кожному значенні напруженості поля і температури можна казати лише про переважну орієнтацію диполів. Ефект буде тим більшим, чим більше і менше . Результатом такого компромісу буде поляризація речовини.

Поиск по сайту: