Охорона товарних знаків і знаків обслуговування

1. Товарний знак (marque de fabrique et de commerce. Mark, trade mark) - це позначення, що проставляються на товарі та / або його упаковці для виділення на ринку даного товару з маси аналогічних, що дозволяє разом з тим встановити його виробника та / або продавця. Функціональне призначення товарного знака як позначення - індивідуалізація товару і його виробника або продавця.

Господарсько-економічне значення маркування товарів полягає в своєрідному наданні «гарантії» їх якості, високих споживчих властивостей з боку підприємства, що розкриває та ідентифікує себе через дане позначення як виробник або продавець (функція гарантійна), і одночасно в створенні, виробленні споживчого попиту через рекламу даного «марочного» товару (функція рекламна). Ці функції нерозривно пов'язані між собою, взаємно доповнюючі і переходячі один в одного.

Хоча принцип обов'язкового маркування товарів встановлений лише щодо деяких виробів, та й то не скрізь, на практиці маркується основна частина товарів. Це визначається роллю товарних знаків як ефективного конкурентного засобу просування товарів. Практичне значення маркування для підприємства пропорційно вже завойованої ним популярності на ринку за допомогою товарних знаків: чим вище реноме «марки» підприємства, тим значніше її роль у конкуренції. Товари ж немарковані, анонімні реалізуються за сильно зниженими цінами.

Спеціальні позначення - знаки обслуговування - застосовуються для індивідуалізації послуг. Ними користуються підприємства сервісу, зокрема банківські та страхові товариства, залізничні та авіаційні компанії, видовищні підприємства і готелі і т. д. Правовий режим знаків обслуговування не відрізняється від товарних знаків, а їх охорона здійснюється за тими ж нормативними актами.

У всіх країнах охорона знаків здійснюється на основі спеціальних знаків про товарні знаки. Є і ряд міжнародних угод. Зокрема. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію товарних знаків від 14 квітня 1891 р. засновує процедуру подання та експертизи заявок на міжнародний товарний знак. Заявка на реєстрацію такого знака, що пройшла експертизу в органі Мадридського союзу в Швейцарії, розсилається на прохання заявника в декілька країн - учасниць угоди. У кожній з них позначення набуває статусу охоронюваного національного знаку строком на 20 років, якщо держава не відмовляє за своїм законом у такому визнанні. Ніццька угода про міжнародну класифікацію виробів і послуг для реєстрації знаків від 15 червня 1957 р. для цілей реєстрації поділяє всі вироби на 48 класів, а послуги - на 6 класів.

2. Щоб отримати юридичну охорону в якості товарного знака, позначення повинно відповідати вимогам закону по відношенню до форми (або виду) і змісту.

За формою позначення можуть бути словесними (реальні і вигадані слова, рекламні гасла, імена та прізвища, поєднання цифр і букв і т. д.), образотворчими (малюнки, віньєтки, геометричні фігури, колір і т. д.), об'ємними (форма виробу або упаковки), а в деяких країнах - і звуковими (позивні сигнали). Широко використовуються також комбіновані знаки - поєднання зазначених елементів.

Ряд вимог пред'являється до змісту товарних знаків. Позначення повинно мати новизну, тобто не бути ідентичним або схожим з товарними знаками, раніше введеними в обіг. Новизна оцінюється стосовно не всіх взагалі відомих знаків, а застосовних для товарів, що належать за чинною в країні класифікацією до тієї ж або близької групи товарів (класу виробів), що і оцінюваний знак.

Разом з тим товарним знаком визнається лише позначення, що є саме по собі оригінальним, здатним служити ефективним засобом індивідуалізації товару. Національні закони і практика вказують ознаки відсутності в позначенні оригінальності. Не вважаються оригінальними слова або зображення, позбавлені будь-яких відмітних рис або виразності, що стали звичайними для повсякденного вжитку, наприклад слово «люкс» і т.ін. До позбавлених оригінальності належать і слова, що міцно ввійшли в техніку або господарський оборот в якості визначення самого виробу, що стали родовими позначеннями, наприклад «вишнівка», «екскаватор», «аспірин», «термос» і т. д. Не визнається оригінальність за описовими товарними знаками, тобто такими, які прямо вказують на товарні властивості виробів, визначаючи якість, ціну і т.ін.

Товарними знаками не можуть бути обманні або помилкові позначення, здатні вводити в оману щодо місця походження товару, його якості, виробництва та ін.

І нарешті, товарні знаки повинні відповідати міжнародним угодам, зокрема нормам Паризької конвенції, що забороняє застосування геральдичних позначень держав, зокрема гербів і прапорів, і емблем міжнародних організацій, офіційних клейм контролю і т. д.; знаки не повинні порушувати «публічний порядок» і вимоги моралі.

3. Виключне право на товарний знак надає власникові можливість його використовувати на монопольних засадах. До виключних його правомочностей належать такі: використовувати знак в маркуванні товарів, проставляючи його на виробах та / або упаковці; вводити «марочні» вироби в обіг шляхом їх продажу, пропозиції до продажу або в якій-небудь іншій формі, а також ввозити такі вироби на територію країни дії його права на знак; користуватися знаком у комерційній діяльності як рекламним засобом, поміщаючи його в спеціальних рекламних матеріалах, письмових та усних, а також у комерційних документах (рахунках, специфікаціях і т.ін.), фірмових найменуваннях, вивісках і т.ін.

4. У відношенні виняткового, територіального та тимчасового характеру дії права на товарний знак є ряд особливостей.

У відповідності з так званим принципом спеціалізації виключне право на знак діє відносно не всіх взагалі товарів, а певних їх груп, що відносяться до класів, позначеним заявником при реєстрації, або схожих з ними. Треті особи можуть, отже, безперешкодно використовувати даний знак для всіх інших товарів. Виключне право на знак не має, таким чином, абсолютного характеру.

Право на знак поширюється на територію держави, де він зареєстрований або визнається охоронюваним в силу застосування. Разом з тим особливий порядок встановлення права і його дії застосуємо до так званих загальновідомих і світових (всесвітньо відомих) знаків. Згідно зі ст. 6 Паризької конвенції, суд може надати захист незареєстрованному в даній країні іноземному знаку як загальновідомому або світовому. Такими визнають знаки, які отримали широку популярність на національному або навіть світовому ринку, наприклад «Мерседес», «Кодак», «кока-кола» і т. д. Третім особам забороняється застосовувати такі знаки щодо таких же виробів або схожих з ними, а у разі визнання знака світовим - щодо будь-яких виробів.

Право на знак діє протягом встановленого в законі строку, що становить зазвичай 10-20 років (у США -20 років з дати реєстрації, Англії - 7 років з дати подачі заявки, Франції, ФРН та Швейцарії - 10 років з дати подачі заявки і т. д.). Але допускається перереєстрація знаків на новий термін необмежену кількість разів, до чого широко вдаються на практиці.

5. Набуття права на товарний знак ставиться в залежність від юридичної реєстрації знака або його фактичного застосування.

В одній групі країн (ФРН, Франції, Японії, Італії, Австрії, Скандинавських країнах, країнах Бенілюксу та ін.), які дотримуються «принципу реєстрації», виключне право на знак набувається на підставі і з моменту його реєстрації в патентному відомстві. За реєстрацією визнається правовстановлююче значення (конститутивний характер), а факт застосування позначення в обороті не має юридичного значення. Фактичний власник незареєстрованого знака може тому стати незаконним користувачем після реєстрації даного знака іншою особою; виняток робиться лише для випадків, коли такий знак знайшов на ринку більшу популярність.

У другій групі країн (США, Англії, Швейцарії і деяких інших) відповідно до «принципу першого використання» виключне право на знак визнається в силу фактичного його застосування в обороті, а не реєстрації. Особа, яка застосувала першим знак при продажу товарів, у рекламі і т.ін., стає володарем права. У цих країнах діє і система реєстрації знаків, але тоді її здійснення розглядається як факт, який вказує на початок застосування позначення (декларативний характер реєстрації). Зважаючи на велике доказове значення реєстрації як акту застосування знака вона широко використовується. Особа, яка довела факт використання нею позначення до дати його реєстрації іншою особою, визнається судом правомочним власником знака, а реєстрація, здійснена більш пізнім власником, підлягає анулюванню.

Є й система придбання права, яку деякі автори іменують «змішаною». За англо-американським правом реєстрація знака в патентному відомстві, що не оскаржена у встановлений законом термін (у США -5 років, в Англії - 7 років), стає вже юридично незаперечною, тобто закріплює виключне право на знак.

Реєстрація знаків у всіх країнах здійснюється шляхом подачі індивідуальної заявки в національне патентне відомство або міжнародної заявки в Мадридський союз. За результатами експертизи видається охоронний документ - свідоцтво про реєстрацію.

Поиск по сайту: