Розподіл балів

Рівень знань на екзамені оцінюється:

85-100 – за глибоке і повне оволодіння змістом навчального матеріалу з дисципліни, в якому студент легко орієнтується, понятійним апаратом, вміння пов’язувати теорію з практикою, вирішувати практичні завдання, висловлювати і обґрунтовувати свої судження. Відмінна оцінка припускає грамотне, логічне викладання відповіді (як в усній, так і в письмовій формі), якісне зовнішнє оформлення;

65-84 - якщо студент повно засвоїв навчальний матеріал, володіє понятійним апаратом, орієнтується у вивченому матеріалі, усвідомлено застосовує знання для вирішення практичних завдань, грамотно викладає відповідь, але зміст, форма відповіді мають певні неточності;

50-64 – якщо студент виявляє знання та розуміння основних положень навчального матеріалу, але викладає його неповно, непослідовно, допускає неточності, у визначенні понять, у застосуванні їх для вирішення практичних завдань, не вміє довести, обґрунтування свої судження;

0-49 – якщо студент має розрізнені, безсистемні знання, не вміє виділяти головне та другорядне, допускає помилки у визначенні понять, викривляючи їх зміст, безладно і невпевнено викладає матеріал, не може використати знання для вирішення практичних завдань.

Методичні рекомендації до

самостійної роботи студентів

Модуль 1

Змістовий модуль 1. Основи організації іпотечного кредитування

План вивчення теми

1. Поняття іпотеки. Види іпотечних кредитів.

2. Основні засади Законів України «Про іпотеку», «Про заставу» «Про оцінку майна, майнових прав та професіональну оціночну діяльність в Україні», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», «Про іпотечні облігації».

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Процес кредитування під заставу нерухомого майна називається іпотекою. Існує два основних погляди на іпотеку. Перший і найбільш розповсюджений можна умовно назвати «споживчим». У рамках цього спрощеного погляду всі уяви про іпотеку укладаються і вичерпуються відносинами між позичальником і іпотечним банком із приводу одержання й обслуговування конкретного одиничного кредиту. Другий погляд «професійний», розглядає іпотеку не на рівні окремого кредиту, а в якості цілісної і саме відтвореної підсистеми фінансового ринку.

Характерною рисою професійного погляду на іпотеку є розширення ланцюжка взаємовідносин учасників зі схеми «позичальник — кредитор» до схеми «позичальник — кінцевий інвестор». При таких крайніх полюсах найбільше чітко вимальовується те, що банки та інші фінансові інститути в сутності виконують посередницькі, обслуговуючі функції в просуванні тимчасово вільних засобів потенційних інвесторів до позичальників. Разом з тим саме професійний погляд на іпотечне кредитування найбільше рельєфно показує ключову організуючу роль у ньому цілісної і взаємозалежної інфраструктури, що забезпечує у вузькому змісті визначену траєкторію, а в більш широкому — відтворення всієї системи іпотечного бізнесу.

Найбільш важлива особливість цієї системи виявляється в її розподілі на первинний і вторинний ринки заставних. На первинному ринку кредитор і позичальник безпосередньо вступають у договірні відносини один з одним. Наприклад, комерційний чи іпотечний банк надає громадянам кредит. Учасниками первинного ринку заставних виступають, з одного боку, громадяни, яким видається цей кредит, а з іншої— комерційні банки, іпотечні компанії й інші установи, що надають громадянам кредити під заставу нерухомості.

Рис. 1. Загальна схема організації іпотечного кредитування.

На вторинному ринку здійснюється продаж заставних по вже наданих іпотечних кредитах (позичкам), тобто компанія, що надала кредит під заставу нерухомості, випускає цінні папери, забезпечені заставними, і потім продає їх іншим інвесторам. Загальна схема організації іпотечного кредитування приведена на рис.1.

Дана схема припускає наступну модель взаємовідносин учасників:

- клієнт звертається в іпотечний банк за кредитом. Ці установи створюють первинний ринок заставних;

- кредитор може зберігати видані заставні у власному портфелі цінних паперів чи продати їх іншим інвесторам. Ці інвестори створюють вторинний ринок заставних;

- купуючи заставні, інвестори забезпечують кредиторів додатковими коштами для надання нових кредитів;

- емісійно-фінансова корпорація (ЕФК) також може зберігати іпотечні кредити у власному інвестиційному портфелі, альтернативним варіантом є формування пакетів заставних і випуск на цій основі цінних паперів, забезпечених заставними (Mortgage–Basked Securities, MBS). Покупцями зазначених цінних паперів, що по суті є облігаціями, не прив'язаними до конкретних об'єктів нерухомості, а гарантованими лише загальною вартістю всього пула заставних, якими володіє ЭФК, можуть виступати різні фінансові установи, такі як комерційні банки, пенсійні фонди, страхові компанії. При цьому емітент таких цінних паперів гарантує їхнім власникам своєчасні щомісячні виплати відсотків і основної частини боргу;

— далі цикл повторюється, коли перші фінансові установи надають, громадянам нові кредити під заставу нерухомості, спираючись на фінансові ресурси, мобілізовані на вторинному ринку.

Таким чином, регулюється потік ресурсів між кредиторами первинного ринку, що відкривають заставні, і інвесторами на ринку капіталів, що купують цінні папери, забезпечені заставними. При цьому інвестори, купуючи заставні у кредиторів первинного ринку, поповнюють їхні ресурси для надання нових кредитів; розширюють приступність фондів для відкриття заставних, випускаючи цінні папери, забезпечені неподільним пулом заставних (іпотек), отриманих від кредиторів. Гарантія у своєчасній виплаті власником цінних паперів їхньої номінальної вартості і порівняно високих відсотків залучає нових інвесторів.

З вищевикладеного стає очевидним, що первинний і вторинний ринок заставних — це не ізольовані, а, навпроти, взаємозалежні і взаємодоповнюючи складові того середовища, у якому відбувається повний і одночасно повноцінний життєвий цикл заставної.

Цим висновком необхідно випередити наступний матеріал, зв'язаний з детальним знайомством з призначенням і організацією первинного і вторинного ринку заставних для того, щоб уникнути ілюзії їхньої автономності внаслідок роздільного розгляду.

На сьогодні в Україні основними нормативними актами, що регулюють відносини учасників іпотечного ринку є: Закони України «Про іпотеку», «Про заставу» «Про оцінку майна, майнових прав та професіональну оціночну діяльність в Україні», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», «Про іпотечні облігації» зі змінами та доповненнями.

Питання для самоконтролю

1.Основи організації іпотечного кредитування.

2.Види іпотечного кредиту.

3.Кредит забудовнику.

4.Оформлення заставної.

5. Об’єкти кредитування.

6.Напрямки іпотечного кредитування.

Поиск по сайту: