Правове регулювання судово-бухгалтерської експертизи

правове регулювання – це владний вплив на суспільні відносини, що здійснюється державою за допомогою системи правових засобів (юридичних норм, правовідносин) з метою їх упорядкування, закріплення, охорони та розвитку відповідно до економічних вимог і суспільних потреб.

Засоби юридичного впливу на суспільні відносини, що закріплені в юридичних нормах, називаються способами правового регулювання. Вони полягають у наданні дозволу, накладанні обов'язку щодо проведення певної діяльності чи в недопущенні певних дій. Розрізняють наступні способи правового регулювання:

•позитивне зобов'язання – зобов'язання осіб до активної поведінки;

•дозвіл – надання особам права на активні дії;

•заборона – зобов'язання осіб утримуватися від здійснення дій певного виду.

Основу правового регулювання становить законодавство – сукупність загальнообов'язкових правових актів, які приймаються органами державної влади у встановленій формі та з дотриманням певних процедур.

Органи державної влади можуть видавати правові акти нормативного та ненормативного характеру.

Ненормативні - не містять загальних правил поведінки та є разовими актами, які регулюють відносини в окремих випадках.(вирок суду, наказ про преміювання працівника, постанова про призначення судово-бухгалтерської експертизи, рішення органу влади про амністію інше).

Нормативно-правові акти - офіційний юридичний документ уповноваженого органу державної влади, в якому закріплено формально визначене, загальнообов'язкове правило поведінки, що контролюється нею з метою виявлення порушень і покарання за їх скоєння.

Сукупність уповноважених певним чином нормативно-правових актів окремо взятої держави становить її систему законодавства.

Структура системи законодавства є двох видів:

•вертикальна (ієрархічна) – нормативно-правові акти розташовані в певному ієрархічному порядку залежно від їх юридичної сили;

•горизонтальна (галузева) - нормативно-правові акти розподіляються за предметом правового регулювання, пов'язаним з конкретними суспільними відносинами (адміністративне, цивільне, цівільно-процесуальне, сімейне, трудове, кримінальне, кримінально-процесуальне законодавство).

Ієрархія нормативних актів надана на рисунку 2

1 рівень

2 рівень

3 рівень

4 рівень

Рис.2 Ієрархія нормативних актів в Україні

Експерт-бухгалтер є процесуальною особою, тобто має певний процесуальний статус, який визначає його права та обов'язки. Тому при здійснені діяльності йому необхідно керуватися, насамперед, нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проведення експертної діяльності.

Діяльність експерта-бухгалтера регулюється кількома групами нормативних документів.

Основним нормативно-правовим документом, що регламентує експертну діяльність є Закон України “Про судову експертизу” Додаток А, який визначає правові, організаційні та фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою.

Характеристика основних положень Закону України “Про судову експертизу”:

v Загальні положення

поняття судової експертизи;

законодавство України про судову експертизу;

принципи судово-експертної діяльності;

гарантії незалежності судового експерта та правильності його висновку;

максимальне збереження об'єктів дослідження;

забезпечення умов праці судового експерта за місцем знаходження об'єктів дослідження;

організація судово-експертної діяльності.

v Повноваження судового експерта

особи, які можуть бути судовими експертами;

особи, які не можуть бути судовими експертами;

обов'язки судового експерта

права судового експерта;

відповідальність судового експерта.

v Фінансове та організаційне забезпечення діяльності державних спеціалізованих установ і відомчих служб

фінансування;

атестація судового експерта;

експертно-кваліфікаційні комісії;

оплата праці та соціальний захист судових експертів;

охорона спеціалізованих установ і відомчих служб, що проводять судові експертизи;

інформаційне забезпечення.

v Міжнародне співробітництво в галузі судової експертизи

проведення судової експертизи за дорученням відповідного органу чи особи іншої держави;

залучення фахівців з інших держав для спільного проведення судових експертиз;

міжнародне наукове співробітництво.

Правовою основою порядку проведення судово-бухгалтерської експертизи за кримінальними, цивільними справами чи господарськими спорами є процесуальне законодавство.

У кримінальному праві воно представлене Кримінально-процесуальним кодексом, який регулює порядок порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ і залучення до цього процесу експерта-бухгалтера за необхідністю його спеціальних знань. В КПК закріплені порядок призначення і проведення експертиз, а також права та обов'язки експерта, права обвинуваченого в процесі проведення СБЕ при розслідуванні кримінальних справ.

Для врегулювання цивільних спорів, які виникають з приводу майнових і особистих немайнових відносин, основою яких є рівність сторін-учасниць, призначений Цивільно-процесуальний кодекс України. В СБЕ він регулює права та обов'язки експерта як учасника цивільно-процесуальних правовідносин, та порядок складання експертних висновків.

Господарсько-процесуальний кодекс України призначений для регулювання процесів вирішення спорів, які виникають між суб'єктами господарювання у поцесі здійснення підприємницької діяльності (невиконання договірних зобов'язань господарюючими суб'єктами, неповного розрахунку юридичних осіб з бюджетом, фондами соціального та пенсійного страхування тощо). ГПК регулює судового експерта в процесі вирішення господарських спорів, водночас порядок призначення і проведення судової експертизи в зазначеному процесі, складання експертного висновку за певною справою з метою надання його до господарського суду та визначення розміру плати за проведення судової експертизи.

Значення КПК, ЦПК, ГПК – в тому, що саме вони передбачають умови, за дотримання яких забезпечується доказове значення висновку судового експерта за справою, що розслідується або розглядається в суді.

Також до нормативно-правових актів, які регулюють права та обов'язки правоохоронних органів при здійснені функцій по боротьбі з господарськими злочинами є:

1. Закони України “Про міліцію”, “Про прокуратуру”, “Про оперативно-пошукову діяльність”, “Про службу безпеки України”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про боротьбу з корупцією”, “Про господарські суди”;

2. Укази Президента України “Про заходи боротьби із злочинністю”, “Про національну програми боротьби з корупцією”, розпорядження Президента України “Про програму про заходи по попередженню злочинності у сфері економіці”.

Поиск по сайту: