Типологія конфліктів

Типи конфліктів. У залежності від складу учасників розрізняють чотири основних типи конфліктів: внутрішньоособистісний, міжособистісний, конфлікт між особистістю і колективом і міжгруповий конфлікт.

Внутрішньоособистісний конфлікт – це сутичка між приблизно рівними, але протилежно спрямованими інтересами, потребами, схильностями однієї людини. Однією з найпоширеніших форм є рольовий конфлікт, коли до однієї людини предявляються суперечливі вимоги з приводу того, якими повинні бути результати її праці. Внутрішньоособистісний рольовий конфлікі може виникнути також унаслідок того, що виробничі вимоги не погоджені з особистими потребами і цінностями. Він часто виникає, коли не збалансовані обов'язки і повноваження працівника (коли на нього покладені обов’язки, для виконання яких він не має прав і повноважень). Такий працівник або постійно знаходиться в стані стресу або не викоінує своїх обов’язків, або самовільно привласнює собі права, неоохідні для виконання своїх обов’язків. Більшість внутрішньоособистісних конфліктів пов'язані з низьким рівнем задоволеності працею, непевненістю в собі чи організації, частиною якої є особистість.

Міжособистісний конфлікт виникає, коли двоє або більше членів однієї групи переслідують несумісні цілі і реалізують суперечливі цінності або одночасно в конфліктній боротьбі прагнуть досягнення однієї і тієї ж мети, що може бути досягнута лише однією зі сторін. Це найбільш розповсюджений тип конфлікту, і вияляється він по-різному.

Дослідженнями встановлено, що близлко 80% [3, с. 107 ] виробничих конфліктів мають соціально-психологічну природу і переходять з виробничих у міжособистісні. Міжособистісний конфлікт виявлясться як зіткнення особистостей - людей з різними рисами характеру, поглядами, цінностями. Погляди таких людей і їх цілі, як правило сильно відрізняються. Суть міжособистісних конфліктів у небажанні зрозуміти іншого, прийняти його точку зору, коли висока емоційність блокує об'єктивний аналіз ситуації і звужує свідомість.

Причини міжособистісних конфліктів - це найчастіше:

- новий стиль і методи керівництва, відмінні від тих, що застосовувалися попереднім керівником,

- протиставлення керівником себе колективу, його невміння і небажання досягти вчагморозуміння з не­ формальними лідерами;

- відсутність чіткості і конкретності в розподілі сфер діяльності, прав, обов'язків, відповідальності,

- незрозумілі працівникам правила і підходи до визначення рівня оплати праці;

- вікові розходження керівників різних рівнів, що буває причиною непорозумінь між ними при вирішенні ділових питань;

- боротьба керівників за обмежені ресурси, капітал чи роботу, використання певного устаткування, за схвалення визначених ідей.

Особливого роду специфічні міжособистісні конфлікти виникають при сексуальних помаганнях керівни­ків чи колег по робоп. Ст. 1 Закону України "Про забезпечення рівних прав за можливостей жінок і чоловікв", який набрав чинності з 01.01.2006 р., визначає сексуальні домагання як "дії сексуального характеру, ви­ражені словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізично (доторкання, поплескування), то принижують чи ображають осіб, які перебувають у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування".

Конфлікт між особистістю і колективом - сутичка суперечливих інтересів, потреб, цінностей, цілей між окремою особистістю й групою людей. Виробничий колектив установлює визначені норми поведінки. Кожен співробітник повинен дотримуватися цих норм, щоб бути визнаним групою і там самим задовольнити свої соці­альні потреби. Конфлікт виникає, коли очікування групи вступають у протиріччя з очікуванням окремої особис­тості. Він виникає, коли особистість займає позицію, відмінну від позиції групи.

Аналізуючи такий конфлікт, необхідно враховувати спе­цифіку групи як супротивника в конфлікті. Прикладами ситуації, у яких виникає цей вид конфлікту, можуть бути наступні: керівник приходить у підрозділ зі сторони чи приймає керівництво вже сформованим колективом. У цих випадках конфлікт може виникнутиз різних причин: [3, с. 108 ]

- якщо колектив досяг високого рівня розвитку, а знов призначений керівник дано­му рівнюне відповідає;

- якщо в колективі є неформальний авторитетний, шановний лідер, який, за загальною думкою, мав стати формальним керівником, а «зверху» усупереч думці колективу призначають іншу людину;

- якщо стиль і методи управління нового керівника різко відрізняються від методів роботиколишнього керівника;

- якщокерівник займе позицію, яка відрізняється від позиції групи.

Міжгруповий конфлікт виникає, коли конфліктуючими сторонами виступають соціальні групи, які переслідують несумісні цілі і перешкоджають одна одній на шляху їх здійснення.

Будь-яка організація складається з визначених формальних і неформальних груп, між якими можуть ви­никли конфлікти. Найчастіше вони виникають через розбіжності між цілями та інтересами функціональних структурних груп. Усякий конфлікт має свої причини.

Отже, головними причинами конфліктів є: [6, с.342]

- розподіл ресурсів;

- взаємозалежність завдань;

- різне розуміння ситуації та цінностей;

-відмінності в манерах, поведінці, життєвому досвіді;

- незадовільні комунікації.

Якщо з якоїсь причини у соціальній групі ( колекти­ві ) суперечності загострюються, це свідчить про виник­нення конфліктної ситуації. Певна управлінська реак­ція на конфліктну ситуацію може дати такі наслідки:

- конфлікт не відбудеться;

- конфлікт відбудеться і матиме позитивні наслід­ки, які сприятимуть досягненню певної мети;

- конфлікт відбудеться і матименегативні наслід­ки, які перешкоджатимуть досягненню мети.

Поиск по сайту: