Класифікація осадових порід

Структура ( розміри, форма частинок) уламкових осадових порід різниться за розмірами уламків:

• грубоуламкові – розміри частинок більше 4 – 2мм (валун, щебінь, галька, брекчія, конгломерат);

• середньоуламкові – частинки від 2 до 0,05мм (пісок, пісковик);

• дрібноуламкові – частинки менше 0,05мм (лес).

Глинисті породи, утворюються внаслідок хімічного вивітрювання. Складаються з дрібних зерен, тому для них характерна структури:

• дрібнокристалічна (пелітова) (глинисті сланці);

• аморфна (каолін, глини).

Розмір зерен глинистих мінералів менший як 0,01 мм, тому мінеральний склад глин неможливо встановити візуально (діагностика можлива лише за допомогою барвників). Найпоширенішими мінералами глинистих порід є каолініт, монтморилоніт і гідрослюди. Найчастіше глинисті породи складаються із суміші багатьох глинистих мінералів. Для визначення мінерального складу глини методом забарвлення у водну суспензію досліджуваної глини піпеткою додають кілька крапель фіолетового чорнила, розведеного 5 %-м розчином соляної кислоти. При цьому каолінітові глини стають брудно-фіолетовими, гідрослюдисті — брудно-зеленими, монтморилонітові — трав'янисто-зеленими. Окрім цього, каолінітові глини добре діагностуються за білим, сірувато-білим кольором, жирністю на дотик, слабким набуханням у воді. Монтморилонітові глини переважно сірі чи рожевуваті, навпаки, сильно набухають у воді, збільшуючись в об'ємі кілька разів.

Хемогенні породи утворюються внаслідок випадання в осадок із перенасичених розчинів. Класифікація порід проводиться за хімічним складом мінералів, що входять до їх складу наведена в таблиці 7.

Хемогенні породи мають переважнотакіструктури:

• кристалічні - крупно-, дрібнозернисті (галіту, сильвіну, ангідриду, гіпсу);

• аморфні - приховано-кристалічні- окремі зерна непомітні неозброєним оком (боксити, червоний, бурий залізняк., сидерит, мірабіліт, піролюзит, родохрозит та ін).

Органічні – це результат життєдіяльності організмів, або скупчення відмерлих органічних решток. Каустобіолітні – торф, буре, кам’яне вугілля, горючі сланці, найчастіше в умовах засушливого клімату, а органогенні — це результат життєдіяльності організмів або скупчення решток відмерлих організмів. Породи цих груп пов'язані між собою взаємними переходами й часто є змішаними органогенно-хемогенними утвореннями (крейда, мергель тощо), їх звичайно класифікують за хімічним складом (таблиця 8).

Для органогенних порід типові такі структури:

• біоморфна - порода складається з добре збережених черепашок відмерлих організмів (горючі сланці, вапняки);

• детритова - порода складається з уламків органічних решток різної величини (торф, буре, кам’яне вугілля).

Типовими для осадових порід є такі текстури:

• безладна – при швидкому перенесенні матеріалу, чи випадінні у розчин (пісковик, конгломерат);

• мікрошарувата – порода легко розпадається на листочки (буре вугілля, торф, горючі сланці, гіпс пластинчастий, гіпс селеніт);

• шарувата – складається з листків (червоний залізняк)

• флюїдна – мінерали витягнуті в одному напрямку;

• порувата – внаслідок розчинення окремих компонентів (каолін);

• масивна – зерна мінералів щільно прилягають одне до одного без певної орієнтації (гіпс алебастра);

• щільна - зерна мінералів щільно прилягають одне до одного та непомітні неозброєним оком (боксити, яшма).

Поиск по сайту: