Основні теорії грошей, їх еволюція

Кількісна теорія грошей виникла в ХVI-ХVIII ст. До основних положень цієї теорії потрібно віднести твердження про те, що:

- купівельна сила грошей, як і ціни на товари, встановлюються на ринку;

- в обігу перебувають всі гроші;

- купівельна здатність грошей зворотно пропорційна кількості грошей, а рівень цін прямо пропорційний кількості грошей.

Заслуга кількісної теорії складається у визначенні співвідношення між готівковою грошовою масою і номінальною величиною ринку товарів і послуг. Кількість грошей, обслуговуючих товарний обіг, дорівнює відношенню суми цін товарів до числа оборотів грошової одиниці.

Неокласичний варіант кількісної теорії отримав розвиток в двох основних теоріях:

1) трансакційний варіант Фішера

2) кембріджська версія

Американський економіст Фішер виходив з категорії «купівельна сила грошей», яка, на його думку, залежить від таких чинників:

М - кількість готівки в обігу;

V - швидкість обігу грошей;

Р - середньозважений рівень цін;

Q - кількість товарів;

M^/ - сума банківських депозитів;

V^/ - швидкість депозитно-чекового обігу.

Вважаючи, що сума грошей, сплачених за товари, дорівнює кількості товарів, помножених на загальний рівень товарних цін, Фішер приводить «рівняння обміну»

MV=PQ, а звідси: Р = MV / Q

а з урахуванням банківських депозитів: Р = (MV + M/^V/) / Q

Представники «кембріджської версії» кількісної теорії на перший план висувають попит на гроші, який розглядається поза обігом у вигляді касових залишків у окремих осіб і підприємств. До «касових залишків» відносять готівку і залишки на поточних рахунках. Тому визначають кількість грошей як суму касової готівки населення і підприємств, яка може бути визначена по формулі: M = kPT, або Р= M / kT

де M грошова маса,

Р рівень цін,

Т товарна маса,

k частка річних доходів осіб і фірм, яку вони бажають тримати в грошовій формі.

У традиціях кембріджської школи Кейнс важливе місце відвів аналізу мотивів накопичення грошей. У Кейнса їх три: трансакційний, передбачливість і спекулятивний.

Перші два мотиви переважно «об'єднуються» під загальною рубрикою трансакційного попиту, який залежить від суми товарообмінних угод або доходу і, як правило, пропорційний останньому.

Спекулятивний мотив – мотив зберігання грошей, який виникає з бажання уникнути втрат капіталу при зберіганні активів в формі облігацій в період очікуваної зміни норми позикового процента.

Кейнс вважав, що індивіди будуть тримати частину портфеля своїх активів в ліквідній формі, якщо будуть вважати, що володіння активами в іншій формі пов'язане із значним ризиком.

Кейнс допускає, що індивіди можуть зберігати своє багатство в двох видах активів – гроші (готівка або рахунки до запитання) або довгострокові облігації.

Облігації приносять процент, але з іншого боку, імовірність того, що процентна ставка на ринку цінних паперів може змінитися, несе з собою ризик того, що зміниться також ринкова ціна облігації.

Попит на спекулятивні залишки Кейнс зв'язував з динамікою цін фінансових активів або облігацій.

Як чинник, який регулює попит на спекулятивні залишки грошей, а також і весь попит, виступає норма процента. Зниження норми процента (r) підвищує спекулятивний попит (MdS).

Сучасний монетаризм, як теорія грошей, виник як спроба подолання наслідків інфляції. Монетаристи зосередили основну увагу на аналізі ролі грошей і грошового обігу в ділових циклах.

Типовий діловий цикл в своєму розвитку проходить чотири фази: фаза спаду, дно, розширення і пік (вища точка).

Досліджуючи поведінку грошей в діловому циклі прихильники теорії звернули увагу на закономірність, згідно з якою темпи збільшення грошової маси, яка знаходиться в обігу, йдуть по циклічній схемі, випереджаючи загальні тенденції розвитку ділового циклу.

Кількість грошей, які знаходяться в обігу, досягає свого піка і починає падати до вищої точки ділового циклу; таким же чином кількість грошей, які знаходяться в обігу, досягає нижчої точки і починає збільшуватися до того моменту, коли діловий цикл досягає дна.

Пропозиція грошей починає рости до моменту досягнення дна ділового циклу. А це, відповідно, впливає на реальний обсяг виробництва, в свою чергу, з деякою затримкою реальний обсяг виробництва впливає на темпи зміни абсолютного рівня цін.

Представники монетаризму відводять грошам роль основного чинника, від якого залежить стан економіки.

Поиск по сайту: