Характеристика банківського кредиту. Основні принципи банківського кредитування

Банківський кредит являє собою рух позикового капіталу, що надається банками у позику за плату на умовах забезпеченості, поверненості, терміновості. Кредиторами виступають банки, а позичальниками юридичні і фізичні особи.

Банки можуть надавати кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Кредити видаються внаслідок укладення кредитного договору для кожного позичальника індивідуально, так, щоб ступінь ризику кредитної операції був мінімальним.

Банківський кредит може бути прямим (банк - позичальник) і непрямим (через посередника).

Основні принципи кредиту: поверненість, терміновість, платність, забезпеченість, цільовий характер кредиту.

Платність кредиту. Позиковий процент. Цей принцип виражає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, але і оплати права на їх використання. Економічна суть плати за кредит відбивається в фактичному розподілі додатково отриманого за рахунок його використання доходу між позичальником і кредитором.

Ставка (або норма) позикового процента (Н) визначається як відношення суми річного доходу, отриманого на позиковий капітал (Д), до суми наданого кредиту (К). Вона виступає як цінакредитних ресурсів.

Н = Д/К * 100%

Підтверджуючи роль кредиту як одного з товарів, що пропонуються на спеціалізованому ринку, платність кредиту стимулює позичальника до його найбільш продуктивного використання.

На розмір процентної ставки за кредити впливають різні чинники. Логічно розподілити їх на макро- і мікроекономічні.

Розмір процентної ставки на макрорівні залежить від:

· попиту і пропозиції на ринку позикових капіталів. Природно, наслідком підвищеного попиту на кредити є підвищення процентної ставки. Але це не завжди так.

· стабільності грошового ринку в країні. Чим вище темп інфляції, тим більшою має бути плата за кредит, оскільки зростає ризик банку.

· рівня облікової ставки центрального банку. За основу процентної ставки, як правило, беруть облікову ставку центрального банку плюс «маржа» (різниця між процентною ставкою за кредит, і ставкою, яку банк сам сплачує за залучені ресурси.

Серед мікроекономічних чинників впливу на розмір процентної ставки можна виділити:

· мета кредиту: процентні ставки за кредити, що надаються на поточне фінансування виробничих потреб, як правило самі низькі, що визначено короткостроковим характером їх використання. Кредити, що надаються торгово-посередницьким фірмам, - дорожчі, оскільки тут підвищений ступінь ризику.

· Розмір кредиту: розмір процентної ставки за великі кредити буває більш низьким, ніж за користування маленькими кредитами, оскільки витрати, пов'язані з кредитною послугою не залежать від розміру кредиту. Крім того, великі кредити надаються надійним позичальникам, імовірність банкрутства яких, як правило, більш низька.

· Термін кредиту: чим більший термін, тим вище процентна ставка, оскільки більший ризик втрат від неповернення кредиту або знецінення позичених коштів внаслідок інфляції.

· Рівень ризику: чим більше ризик - тим вище процент.

Термін кредиту - це період користування позикою, що обчислюється з моменту отримання позики до її кінцевого погашення.

За періодом користування кредити поділяються на: коротко, середньо та довгострокові.

У західній практиці виділяють позики до запитання (онкольний кредит), які повертаються позичальником за першою вимогою банку (з попередженням). Ставки процента за онкольними кредитами більш низькі ніж за терміновими позиками.

За забезпеченням виділяють такі види банківського кредиту:

· забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами) - вартість застави звичайно перевищує суму кредиту;

· гарантовані (банками, фінансами або майном третьої особи);

· з іншим забезпеченням (поручительство, свідчення страхової організації);

· незабезпечені (бланкові) кредити.

Поиск по сайту: