Препарати інших груп

Лінкоміцин 30-60мг/кг 10-20мг/кг, в/м, в/в

Кліндаміцин 10-25мг/кг 20-40мг/кг, в/м, в/в

Рифампіцин 10-20мг/кг 10-20мг/кг, в/м, в/в

Ко-тримоксазол 8-10мг/кг(по триметроприлу) 8-10мг/кг, в/в

Метронідазол 22,5мг/кг 22,5мг/кг, в/в

Щодо нозокоміальних пневмоній, то в педіатричному стаціонарі простежується досить чітка залежність виду збудника і його чутливості від попередньої терапії. Заміна на альтернативний препарат проводиться на підставі бактеріологічних даних чи емпірично при відсутності ефекту від препарату першого вибору протягом 36-48 годин. При ускладненому перебігу гострої пневмонії обов'язково внутрішньовенне введення препаратів.

У деяких випадках при інфекціях, викликаних грамнегативною мікрофлорою, і при відсутності альтернативи можуть бути використані препарати з групи фторхінолонів (ципрінол, офлоксацин). При анаеробному характері інфекції застосовуються інгібіторозахищені пеніциліни, метронідазол, лінкосаміди, карбапе-неми. При грибковій етіології призначають протигрибкові препарати

Таким чином, наведені протоколи ґрунтуються на сучасних даних етіологічної структури пневмонії у дітей та механізмах дії антибактеріальних препаратів, що дозволить оптимізувати терапію захворювання.

3. Ліквідація дихальної недостатності і гіпоксемії:

а) забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів, оптимізація вентиляції

(закидування голівки назад, виведення вперед нижньої щелепи – для усунення западіння кореня язика);

б) видалення слизу із носоглотки, гортані, великих бронхів – стимуляція кашлю, відсмоктування слизу, призначення середників, які розріджують харкотиння (бромгексин, ацетилцистеїн, мікстури на основі кореня алтею), постуральний дренаж з вібраційним масажем;

в) оксигенотерапія – інгаляція зволоженого 40-60 % кисню через катетер, кисневу палатку, маску протягом 30 хв 3-4 рази на добу, при неефективності – штучна вентиляція легень.

4. Ліквідація серцевої, судинної недостатності: серцеві глікозиди (строфантин 0,05 % - 0,012 мг/кг, корглікон 0,06 % - 0,012 мг/кг) на 20 % розчинні глюкози (5 мл/кг) з кокарбоксилазою (5 мг/кг) і вітаміном С (100-200 мг).

5. Ліквідація порушень мікроциркуляції та реології крові:

застосування антиагрегантів (курантил - 5мг/кг), гемокоректорів (реополіглюкін 10 мл/кг/доб), гепарин.

6. Ліквідація токсикозу: альбуміни, плазма, гемодез 5-10 мл/кг/доб.

7. Боротьба з гіпертермією: антипіретики центральної дії (анальгін 25 % – 0,25 мл/рік), літичні суміші (аміназин 2,5 % - 1 мл, піпольфен 2,5 % - 1мл, новокаїн 0,25 % - 4мл, в/м по 0,1 мл/кг на ін’єкцію), фізичні методи охолодження.

8. Корекція кислотно-лужної рівноваги: 4 % розчин соди в/в 3-5 мл/кг в 2-3 прийоми.

9. При загрозі ДВЗ – синдрому: гепарин 200-250 ОД/кг/доб в стадії гіперкоагуляції, 50-100 ОД/кг/доб в стадії гіпокоагуляції.

10. Муколітики: лазолван, мукалтін, бронхосан, АЦЦ

10. Імунотерапія направленої дії (при

11. Стимулююча терапія: адаптогени рослинного походження - елеутерокок, жень шень, ехінацея, медикаменти – пентоксил, дибазол, метацил у поєднанні з вітамінами.

12. Апаратна фізіотерапія в період розгорнутих клінічних проявів гострої пневмонії не показана. При нормалізації температури, ліквідації дихальної і серцево-судинної недостатності призначають глибокі прогрівання (УВЧ, СВЧ, ЕВТ), в період реконвалесценції — електрофорез (із діоніном, кальцієм, вітаміном С), УФО. Сприятливий вплив здійснюють озокеритові аплікації на ділянку живота (особливо на печінку) в період стихання хвороби (20 хв, 40 °С), позитивний ефект полягає в заспокоєнні дитини (засинає, зменшується метео-ризм, покращується функціонування печінки і кишок).

Схильність до абсцедування, затяжний, тяжкий перебіг, відсутність ефекту від звичайної антибактеріальної терапії є показанням для призначення внутрішньоорганного електрофорезу антибіотика (цепорин, азлоцилін вводять довенно крапельно на фізрозчині з додаванням разової дози еуфіліну і гепарину, з одночасним електрофорезом). Електрофорез у цьому випадку проводиться довше (30-40 хв) від загальноприйнятих методик (15-20 хв).

Фізіотерапія: УВЧ, електрофорез, УФО грудної клітки, інгаляції, мікрохвильова терапія.

Профілактика полягає в раціональному режимі, вигодовуванні, активному лікуванні захворювань, які сприяють виникненню пнев­моній (недоношеність, гіпотрофія, рахіт, пологова травма, анемія, аномалії конституції, ГРВІ тощо).

Первинна Раціональне харчування, загартування дитини, активне лікування захворювань, які призводять до виникнення пневмоній.

Вторинна Диспансерне спостереження за реконвалесцентом протягом року, загальнозміцнююча терапія протягом 2-4 тижнів після виписки із стаціонару і динамічне спостереження (звернення уваги на характер повторних респіраторних захворювань); рентгенографія органів грудної клітки в динаміці за показами.

ПРОТОКОЛ

Поиск по сайту: