Обточування зовнішніх поверхонь і підрізування торців

Для обробки зовнішніх поверхонь використовують прохідні різці, які бувають прямі й відігнуті. Відігнутим різцем можна не лише обточувати зовнішню циліндричну поверхню, а й підрізувати торець деталі. Прохідні різці мають головний кут в плані 30-60 градусів. Різці з меншими кутами в плані застосовуються для обробки жорстких заготовок, коли відношення довжини до діаметра І/ <8. Допоміжний кут, як правило, беруть 10...30 градусів.

Для чорнових проходів застосовують різці з радіусом заокруглення вершин; адже чим більший радіус при вершині, тим чистішою буде оброблена поверхня (меншою буде висота залишкових нерівностей).

У практиці використовують прохідні упорні різці з головним кутом у плані 90 градусів. Ними зручно обробляти зовнішні циліндричні поверхні і підрізувати уступи. Упорні різці застосовують також для обточування нежорстких валів, оскільки вони викликають менше прогинання заготовки. Проте в різців з кутом 90 градусів у роботі бере участь менша довжина різальної кромки, ніж у різців з кутом 30...60 градусів, тому стійкість упорних різців нижча, ніж прохідних.

Для чистового точіння доцільно використовувати чистові різці з радіусом заокруглення З...5мм. Твердосплавні різці для обробки чавуну мають гостру кромку, а для обробки сталі на кромці різця виконують вузьку фаску.

Перед початком обробки заготовки токар вивчає креслення деталі та обміряє заготовку, щоб продумати, який шар металу треба зрізати й за скільки робочих ходів (проходів). Різець встановлюють на потрібну глибину різання за допомогою лімба - кільця з поділками, закріпленого на кінці гвинта поперечних полозків супорта. На лімбі позначено ціну поділки, тобто значення поперечного переміщення різця при обертанні рукоятки гвинта поперечних полозків з лімбом на одну поділку лімба. У сучасних верстатах ціна поділки дорівнює 0,05мм на сторону. Це означає, що одній поділці лімба відповідає зменшення (або збільшення) діаметра заготовки 0,1 мм.

Щоб дістати потрібний діаметр деталі, застосовують метод пробних проходів. Різець підводять до заготовки, що обертається, до стикання з оброблюваною поверхнею, і момент зіткнення помічають за появою ледь видної кільцевої риски. Далі різець відводять управо за межі заготовки повздовжнім переміщенням супорта. Лімбове кільце встановлюють спочатку в нульове положення і поворотом рукоятки пересувають поперечні полозки супорта вперед на відстань, дещо меншу, ніж треба для одержання остаточного розміру (контроль за лімбом поперечних полозків). Після цього ручною подачею обточують невелику ділянку поверхні на довжину 3...5 мм, відводять різець, і штангенциркулем або мікрометром вимірюють розмір цієї ділянки. За даними вимірювань уточнюють, на яку відстань треба додатково подати різець уперед. Коли різець остаточно встановлено на розмір, решту заготовок партії обробляють з установленням різця за лімбом без пробних робочих ходів.

Між гвинтом поперечних полозків та його гайкою завжди є деякий зазор. Щоб цей люфт не спричиняв похибок при встановлені різця за лімбом, рукоятку гвинта слід обертати лише за годинниковою стрілкою, тобто праворуч, зробивши попередньо один оберт проти годинникової стрілки.

Торець можна підрізувати упорним різцем поперечною подачею з установленням головної різальної кромки під невеликим кутом до торцевої поверхні: роботу різання в цьому разі виконує допоміжна кромка.

Площинність торця перевіряють прикладанням до нього лінійки чи косинця, а перпендикулярність до зовнішньої поверхні - косинцем.

Канавки на зовнішніх циліндричних поверхнях виточують прорізними різцями, а відрізують - відрізними різцями.

Ширина різальної кромки відрізного різця залежить від діаметра заготовки, що обробляється. Відрізний різець слід встановлювати якомога точніше по осі центрів верстата: якщо різальна кромка опиниться вище чи нижче від осі, то в цьому разі при наближенні різця до осі на деталі, що відрізується, утворюється стерженець. Відстань між відрізуванням від кулачків патрона має не перевищувати 3...5 мм.

Глибину проточуваної канавки контролюють за допомогою лінійки, штангенциркуля або шаблона. При проточуванні і відрізуванні подачу беруть меншою, ніж при зовнішньому обточуванні чи підрізуванні - 0,1...0,3 мм/об.

Тести

до контрольного читання мовчки

Виконати тестові завдання. За кожну правильну відповідь 1 бал.

1. Для обробки зовнішніх поверхонь використовують:

а) різці; б) циркуль; в) лінійку.

2. За допомогою чого різець встановлюють на потрібну глибину

а) лімба; б) індикатора; в) скоб.

3. Для підрізання торця використовують такі різці:

а) прохідні прямі; б) упорні; в) прохідні відігнуті;

г) прорізні; д) підрізні.

4. Перпендикулярність торця контролюють:

а) лінійкою; б) косинцем; в) штангенциркулем.

5. Площинність торця контролюють:

а) лінійкою; б) косинцем; в) штангенциркулем.

6. Для точіння канавок використовують такі різці:

а) прохідні розточувальні; б) упорні; в) прохідні відігнуті;

г) прорізні; д) підрізні.

7. Ширина різця при відрізанні залежить від:

а) діаметра заготовки; б) довжини заготовки; в) матеріал заготовки.

8. Відрізний різець встановлюється:

а) вище центра заготовки; б) нижче центра заготовки;

в) по центру заготовки.

9. Відстань місця відрізування від кулачків патрона не повинна перевищувати:

а) 1-2мм; б) 3-5мм; в) 6-10мм

10. Відкидний упор використовують:

а) для отримання заданого діаметра; б) для отримання заданої довжини;

в) для отримання заданої глибини.

11. При відрізуванні подачу беруть:

а) 0,1 - 0,3мм/об; б) 0,4 - 0,6мм/об; в) 0,8 - 0,9мм/об.

12.Глибину канавки контролюють:

а) лінійкою; б) шаблоном; в) штангенциркулем.

Поиск по сайту: