Коли відбувається звільнення від матеріальної відповідальності

Підставами для звільнення (повністю/частково) працівника від матеріальної відповідальності є:

§ відсутність вини працівника у заподіянні шкоди;

§ якщо шкода належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику;

§ якщо шкоду заподіяно працівником, який перебував у стані крайньої необхідності;

§ якщо керівництво підприємства не створило працівникові належних умов, необхідних для збереження дорученого йому майна;

§ якщо до кола трудових обов’язків працівника не входив обов’язок стежити за збереженням втраченого чи пошкодженого майна.

Звертаємо увагу, що при поданні позову до суду про стягнення з працівника шкоди керівник повинен керуватися положеннями ст. 233 КЗпП. Цією статтею передбачено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду з питань стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, встановлюється строк на один рік із дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Бухгалтер не є матеріально відповідальною особою (якщо, звичайно, він не виконує функцій, наприклад, касира). Його посада не передбачає виконання робіт, безпосередньо пов'язаних зі зберіганням, обробленням, продажем (відпуском), перевезенням чи застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Тому й не дивно, що в Переліку, затвердженому постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.77 р. № 447/24,¹ ця посада не фігурує. Отже, з ним не можна укласти договір про повну матеріальну відповідальність.

Таким чином, до бухгалтера можна застосувати відповідальність лише в межах середньомісячного заробітку. Так, згідно зі ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Нагадаємо, що розмір середньомісячного заробітку визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 08.02.95 р. № 100.

При цьому п. 2 ст. 133 КЗпП розкриває, що обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях (а головний бухгалтер таким є) та їх заступники, якщо шкоду заподіяно:

– необґрунтованими грошовими виплатами;

– неправильною постановкою обліку та зберігання матеріальних або грошових цінностей;

– невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоям, випуску неякісної продукції, розкраданню, знищенню та псуванню матеріальних або грошових цінностей.

У той же час у деяких випадках бухгалтера може бути притягнуто до повної матеріальної відповідальності. Перелік таких випадків передбачено у ст. 134 КЗпП. Стосовно бухгалтера можна виділити такі випадки повної матеріальної відповідальності:

1) майно та інші цінності було одержано ним під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

2) шкоди завдано його діями, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

3) шкоди завдано ним, коли він перебував у нетверезому стані;

4) шкоди завдано нестачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією йому в користування;

5) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків.

Особливо цікавим у цьому переліку є пункт 2, оскільки в Кримінальному кодексі України від 05.04.2001 р. № 2341-III існує ціла низка статей, що можуть застосовуватися щодо бухгалтера.

Поиск по сайту: