Екологічна етика: завдання та можливості

Тема 5. Основи прикладної етики.

1. Актуальність прикладних проблем етики в умовах сьогодення.

2. Екологічна етика: завдання та можливості.

3. Проблеми сучасності біомедичної етики.

Актуальність прикладних проблем етики в умовах сьогодення

Бурхливий розвиток науки та технологій, радикальні трансформації в організації праці, інтенсивна диференціація сфер професійної діяльності у XX - на початку XXI століття визначили передумови формування окремої галузі етичного знання - прикладної етики. Прикладна етика осмислює засади морального регулювання практичної життєдіяльності людей та обмірковує ті суперечності, антиномії, проблемні ситуації, до тут виникають.

Людина сьогодення опинилася обличчям до обличчя з цілою низкою явищ, викликів, зумовлених науково-технічним прогресом, винайденням принципово нових, незнаних в попередні епохи технологій впливу на природу, біосферу, соціум, саму людину. Це в багатьох викликає не тише захват від інтенсивного розширення можливостей людства, а й тривогу за життєво-антропологічні наслідки такого масованого «долання» людиною власних меж. Прикметною тут є, хай можливо й надміру саркастична, ще не позбавлена частки виправданого побоювання афористична теза польського письменника С.ЄЛєца: «Техніка сягне такої досконалості, що людина зможе обійтися без себе самої»⁵³.

Отримувані внаслідок науково-технічного прогресу результати, звісно ж, збільшують потужність та інформаційну оснащеність інфраструктури людської цивілізації, але водночас здатні спричиняти й побічні катаклізми екологічного, техногенного, антропологічного характеру. Нові можливості людського панування над природою нерідко суперечать сформованим упродовж століть базовим духовно-світоглядним цінностям, а отже, викликають неоднозначну моральну реакцію, стають предметом загострених дискусій, навіть ідейних сутичок. Усе це не може не актуалізувати роль етики в її прикладних вимірах, потребує її філософсько-евристичного потенціалу, чутливості до загальнолюдських критеріїв антропологічно допустимого й недопустимого. Сучасна прикладна етика реалізує себе в цілому ряді напрямів. Найбільш актуальними видаються проблеми екологічної та біомедичної етики, адже від їх розв'язання багато в чому залежить те, якими бути людині й планеті в майбутньому.

Екологічна етика: завдання та можливості

Загальновідомо, що масована, часом варварська експлуатація людиною природи призвела до руйнування екосистем цілих країн та регіонів, забруднення атмосфери, водоймищ, різноманітних природних ресурсів, вимирання (або близькості до нього) цілих видів рослин і тварин. Це не лише ставить під сумнів перспективи теперішнього і майбутнього здоров'я людини (в якнайширшому розумінні цього слова), а й загрожує самому її виживанню. Тож сучасна екологічна етика звертає увагу на нагальну важливість екологізації моральної свідомості й практики. Це означає впровадження цілого комплексу виховних, освітніх, юридично-правових, громадських заходів, спрямованих на долання віками сформованої традиції владарювання над природою й заміни її традицією співпраці. У фаховій літературі зазначається: «Сучасна екологія ставить питання про такий рівень моральної свідомості, без якого неможливо забезпечити тривалу та стійку взаємодію людини з природою. Концепція коеволюції демонструє ще вищий рівень моральності, виходячи з їхньої спільності й намагаючись співвіднести уявлення про спільність блага для людини і природних істот з ідеями про спільність цілей їх взаємодії й розвитку. При цьому питання про «звільнення природи» чи «звільнення тварин» внутрішньо пов'язане з питанням про звільнення людини»⁵⁴.

Сучасна екологічна етика наголошує на тому, що гуманізм лише тоді вивершиться своїм справжнім значенням, коли антропоцентризм трансформується на біо- та екоцентршм й природа розглядатиметься не як сировина цивілізації, а як першорядна цінність культури.

Сучасні фахівці в галузі етики пропонують такі актуальні постулати морально-екологічної відповідальності: 1) необхідність переходу від моделі домінування до моделі співіснування, що передбачає налагодження стійкого балансу між нашим сучасним існуванням й екосистемним минулим; 2) нова концепція охорони довкілля повинна передбачати захист життєвого середовища й тварин не так для людини, як від людини; 3) необхідність навчитися керувати «твариною», що перебуває всередині нас, тобто розвивати самообмеження, відповідальність, чесність,

справедливість, зміцнювати віру в любов, альтруїзм, взаємодопомогу, права людини і права Живого; 4) намагання згладжувати конфлікти й примирювати економіку та виробництво з екологією, оцінюючи те й інше моральними критеріями.⁵⁵ Особливо важливою при втіленні в життя таких постулатів є ідея благоговіння перед життям А.Швейцера.