Мета освіти. Її розвиток в історії пеждагогічної думки і практики

Структрна перебудова економіки України ставить вимоги щодо характеру й послідовності реформування всіх рівнів національної освіти.

Мета освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Освіта в первісному суспільстві і Стародавньому світі

У первісному суспільстві в результаті посилення поділу праці та розширення емпіричних знань поступово ускладнювалося зміст навчання і виховання дітей, складалися його організаційні форми. Можна сказати, що виховувала саме життя, так як досвід дорослих був порівняно невеликий. Навчання та виховання здійснювалося разом з боротьбою за виживання і вимагало постійного засвоєння життєво необхідних знань і умінь. На цьому етапі розвитку суспільства ініціація виступила першою формою передачі культурного досвіду.

У міру розвитку суспільств виникають і перші спроби узагальнення теоретичних основ виховання. Відбувається поступовий перехід до другого типу освіти, коли в умовах накопичення культурного досвіду і матеріальних цінностей відбувається як диференціація суспільства на окремі соціальні групи, так і поява різних педагогічних завдань і цілей навчання.

Відбувається розвиток і організаційних форм навчання. Давньосхідні цивілізації дали перші зразки шкіл, перші уявлення про ідеал освіченої людини. Подальший розвиток теорії і практики навчання відбувалося в епоху Античності, Греко-Римської давнини. В епічних поемах Гомера "Іліада" і "Одіссея" знайшов своє відображення один з перших педагогічних ідеалів: образ досконалої людини, особистості розвиненою розумово, морально і фізично. У виховній практиці цим ідеалом керувалися як педагогічною метою. Разом з тим існувало дві моделі навчання і виховання: спартанська, орієнтована на суспільне і військово-фізичне виховання, афінська як орієнтована на всебічного і гармонійно розвиненої людини.

Проблемі навчання і виховання велика увага приділялася древніми філософами. У Древній Греції педагогічні ідеї висловлював Демокріт, одним з перших сформулював ідею про необхідність погоджувати виховання з природою дитини.

Теоретиками педагогіки були великі давньогрецькі філософи Сократ, Платон, Аристотель. Сократ стояв у витоків зародження евристичного методу навчання, який був направлений на спільний пошук вирішення тієї чи іншої проблеми. Платон висунув ідею створення систем державних шкіл, визнаючи тим самим необхідність контролю освіти і виховання з боку держави. Ця ідея була розвинена і його учнем Аристотелем, вніс, крім того, багато нового в проблеми навчання і виховання. Зокрема, він запропонував розглядати навчання як організоване в кілька етапів.

Освіта в Середні віки і в епоху Відродження

В період Середньовіччя відбувається зміна педагогічного ідеалу. Ми говорили про нього, коли розбирали питання про етимологію слова "освіта". Так, на думку одного з отців церкви - Августина Блаженного, мета виховання - злиття з богом. Основу виховного ідеалу склав виховний ідеал Нового Завіту з його проповіддю любові, лагідності, богобоязни. Основний упор у вихованні робився на релігійно-духовному розвитку людини. Тіло, тілесне уявлялося джерелом гріха, з яким необхідно боротися. Ідеал гармонійно розвиненої людини був втрачений, йому на зміну прийшов ідеал аскета, що шукає в бога порятунок від страждань земного життя. Подання про початкової гріховності людини і спробі вихователя наставити на шлях істинний позначилося і на методах виховання в середньовіччі: примус, покарання.

Педагогічний ідеал в епоху Відродження знайшов своє вираження в ідеалі лицарського виховання, передбачає оволодіння різними вміннями і навичками, широкої культурою, високої моральності, саме в ньому виражена ідея різнобічного розвитку особистості.

З кінця XV століття суспільна ситуація в Європі, пов'язана з появою абсолютних монархій, спонукала до переосмислення ідеалу виховання. Людина, обмежений монархічним устроєм, замість громадянської активності став прагнути до самоти, підпорядкувавши себе культу знань. Первісний гуманістичний ідеал виховання різнобічно розвиненої, активної особистості в епоху раннього Відродження став перетворюватися в формальну літературну освіченість. Однак основна лінія розвитку педагогічного ідеалу цього часу йшла в напрямку виховання широко освіченого і критично мислячої людини. Цей ідеал відбив у творчості М. Монтень. Е. Роттердамський висунув один із перших про власне народну освіту, проголосив ставлення до праці мірилом моральності. В цілому Відродження поставило людину в центр світобудови. Гуманізм проповідував гармонійний розвиток вільної особистості, за допомогою якої він прагнув перетворити суспільство, що успадкувала від нього потім епоха Просвітництва.

Педагогічні ідеали Реформації і Просвітництва

В основі уявлень Реформації про виховання лежав ідеал громади, яка підкорить собі особистість. Педагогічним ідеалом Реформації була людина, що вміє працювати спільно з іншими людьми, поважаючий фізична праця, що сповідує християнські ідеали, в першу чергу - спільності і працьовитості.

В епоху Просвітництва, так само як і в епоху Відродження, в зв'язку з утвердженням ідей гуманізму з'являються концепції цілісного розвитку особистості, з переважною орієнтацією на виховання волі і розуму в людині, і здійснюються спроби їх реалізації: це підтверджують "Школа радості" В. де Фельтре, в якій дитині надавалася можливість вільного фізичного і розумового розвитку; теорія вільного виховання Ж.-Ж. Руссо, який пропонував у розвитку дитини слідувати за спонтанними проявами його досконалої природи;

ідеї І.Г. Песталоцці про повному розвитку всіх сутнісних сил формується людини шляхом залучення їх в активну життєдіяльність.

Ці прогресивні ідеї з'явилися теоретичним обгрунтуванням таких течій в педагогіці, як Нові школи у Франції, Швейцарії, елітарні школи в США, Німеччині, Австрії. Прихильники цих течій пов'язували освіта і виховання дитини з природою, вільним розвитком, природними, типу сімейних, відносинами між дітьми і дорослими. Поступово ідея розвитку цілісної людської особистості, повернення людини самій собі, що має загальнолюдський сенс і загальнолюдську цінність, стає домінуючою у педагогіці. Сьогодні вона визначає зміст сучасної освіти.

Варінт 6

Поиск по сайту: