Дидактичні умови використання історичних портретів видатних українських особистостей під час вивчення історії України у 7 класі

Картини-портрети допомагають відтворити образи історичних діячів. Портрет - твір образотворчого мистецтва, що містить зображення певної людини чи групи людей (у живописі, скульптурі, графіці чи фотографії)124. Портрети можна вивчати з різних позицій. У першу чергу при вивченні портрета увага звертається на риси обличчя, що характеризують зображену на ньому людину як особистість. Поряд з розглядом анатомічних рис обличчя та їхньою розшифровкою велика увага звертається на одяг, нагороди, знаки відмінності, інтер'єр приміщення, в якому знаходиться людина тощо. Усе це коментується і дає можливість для змістовної характеристики зображеної особистості та її місця в історії,також застосовується образна характеристика. Наприклад модна зачитати дітям уривок з щоденника видатної особистості.

Інколи при роботі з портретом однієї особи необхідно використати альтернативні зображення. Адже портрети писалися художниками, яким герої могли бути симпатичні, байдужні, неприємні, навіть ненависні. Крім того, багато портретів писалися за замовленням, отже, художники повинні були задовольняти капризи замовників (наприклад, так звані «парадні» портрети). Тому декілька портретів може дати більш об'єктивні уявлення про людину [14,c.58].

На уроці різні типи картин використовуються з різними цілями: як вихідне джерело знань чи зорова опора в розповіді вчителя; як ілюстрування викладу чи розповіді з метою його закріплення, як джерело знань під час самостійної роботи чи дослідження учнів. Для розкриття якого-небудь процесу демонструється відразу кілька картин, наприклад, щоб показати зміни стилів архітектурних пам'ятників у різні періоди історії. Як правило, дослідження змісту нової для учнів картини посідає значне місце на уроці. Якою ж є послідовність роботи з картиною на уроці? Методист В.Г. Карцов запропонував наступні дії:

1) учитель відкриває чи вивішує картину в той момент, коли по ходу пояснення підходить до опису зображеного на ній;

2) дає учням якийсь час для сприйняття образу в цілому;

3) починаючи розповідь, указує місце і час події;

4) давши загальний опис обстановки, тла, на якому розгорнулася подія, зупиняється на головному;

5) виявляє деталі і елементи;

6) по закінченні робить загальний висновок, вказує істотні ознаки явища.

Приблизно за таким планом можливо будувати опис у ході бесіди за змістом будь-якої типологічної картини. Можливе проведення конкурсу «Чи знаєш ти історичних діячів?». Завдання може бути таке: дізнатися про історичного діяча за портретом без підпису і розповісти про його діяльність або за портретами двох історичних діячів (без підпису) визначити, кому з них належить висловлення, що наводиться, взяте з підручника. Ще завдання може бути таким: на основі фрагмента художнього тексту визначити, про якого діяча йде мова, розповісти про його роль в історії, знайти його портрет серед заздалегідь підготовлених [15,c.54].

Методисти І. Гиттис, В. Вернадський, описують різні прийоми роботи з картиною. Вчитель показує картину, а учні називають усе, що на ній зображене; дають опис окремих елементів і картини в цілому; придумують для діючих осіб слова й інсценують окремі сюжети картини; намагаються представити, що було раніше чи пізніше того моменту, що зображений на картині.

Як правильно створити історичний портрет:

1. Опишіть історичні обставини, в яких діяла ця людина.

2. Згадайте, коли і де, в якій країні, в якій сім'ї вона народилася?

3. Опишіть її зовнішність, риси характеру. Які з них вам подобаються, які ні? Чому?

4. Встановіть, які завдання ставив цей діяч перед собою і своїми прихильниками.

5. Назвіть найбільш відомі його справи.

6. Подумайте, інтересам якого класу, яким верствам населення служив?

7. Оцініть його діяльність: як полководця; як дипломата; як державного діяча. Чи немає в них протиріч?

8. Зробіть висновок, використовуючи висловлювання відомих істориків.

Засоби становлять основу методів використання історичних постатей. Пометун О.І дає визначення поняття «метод шкільного навчання» - це способи за допомогою яких на основі глибокої розумової діяльності вчитель викладає, а учні засвоюють і застосовують на практиці наукові знання,різноманітні навички,розвивати творчі здібності. Відповідно розрізняють активні і пасивні методи навчання історії.. Одним з ефективних методів є проблемний метод. Проблемний метод використання історичних постатей за А.С. Степанищевим. Проблемний метод-це сукупність дій прийомів,поставлених на вирішення тих чи інших питань,проблемного характеру. Використання проблемного методу навчання призводить до засвоєнню нових термінів:

Постановка питання наприклад:

- Коли княгиня Ольга була канонізована православною церквою?

- чому коли вона спалила древлян її все одно визнано святою? [19,с.160]

При використанні такого методу це пригадування матеріалу, розмірковування, логічне мислення. Вивчення історичних постатей за алгоритмом. Вони можуть зображуватися у вигляді схем на уроці.

Перший варіант. Учитель не говорить ім’я особистості. Потім тут доповнює про історичну постать і в кінці уроку. Він за допомогою цитат відомих людей характеризує постать. Оцінка особистості з політичного портрету. Складання таблиці викликає дискусії,сприяє кращому засвоєнню необхідного матеріалу [18.с.72,73].

Отже, можна зробити висновок: проблема висвітлення історичних постатей у шкільних курсах історії почала розглядатись у методичній літературі. Основним завданням учителя є сприяння активізації пізнавальної активності учнів,створення умов для їх самонавчання, а не пасивне підкорення вимогам вчителя. Метою навчання має бути не отримання знань,а зміна особистості учня внаслідок самостійного учіння. Завдання школи-надання можливості розвитку,саморозвитку особистості сприяння пошуку власної індивідуальності,самореалізації.

Вивчення історичних постатей не тільки сприяє пізнанню історії,ай впливає на формування особистості учня. Плідність і якість цього впливу залежить від педагога.

РОЗДІЛ 2

Поиск по сайту: