Концепція ситуаційного лідерства

Теорії лідерства вчених-біхевіористів

Ні підхід з позицій особистих якостей, ні поведінський підхід не змогли виявити логічного співвідношення між особистими якостями керівника, з одного боку, та ефективністю - з іншого. Це не означає, що особисті якості та поведінка не мають значення для керівництва. Навпаки, вони є значними компонентами успіху. Однак більш пізні дослідження показали, що в ефективності керівництва вирішальну роль можуть відіграти й додаткові фактори. Ці ситуаційні фактори включають потреби та особисті якості підлеглих, характер завдання, вимоги та вплив зовнішнього середовища, а також інформацію, якою володіє керівник.

Важливим у менеджменті є питання про те, як повинен вести себе керівник підприємства, котрий є лідером, які засоби впливу і стиль поведінки найбільш ефективні для спрямування зусиль колективу на досягнення мети організації.

Відповіді на ці питання дає теорія лідерства, яка розроблена американськими вченими - біхевіористами та доповнена й розвинута науковцями інших країн.

Розробники підходу (група американських вчених-біхевіористів) шукали найбільш оптимальний стиль керівництва і довго вважали таким стилем демократичний. Але виявилося, що такого оптимального стилю немає: стиль керівництва змінюється залежно від ситуації. Отже, ні підхід з позиції особистих якостей, ні поведінський підхід не змогли виявити співвідношення між особистими якостями і поведінкою керівника, з одного боку, і ефективності управління - з другого. Наразі вчені намагаються визначити, які стилі поведінки та особисті якості найбільше відповідають певним ситуаціям.

Ситуаційний підхід визначає, що люди стають лідерами не стільки через свою особистість, скільки завдяки різним ситуаційним факторам і відповідності взаємозв'язку між лідером і ситуацією.

Існують основні концепції ситуаційного лідерства: континіум лідерської поведінки Танненбаума - Шмідта, модель ситуаційного лідерства Фідлера, модель ситуаційного лідерства Хорсея та Бланшара, модель "шлях-мета" Хауза - Мітчела, модель Стінсона-Джонсона, ситуаційна модель прийняття рішення Врума - Йєттона - Яго.

Усі ці моделі ситуаційного лідерства, придаючи головну увагу впливу зовнішніх факторів, доповнюють один одного в розумінні феномена лідерства. У моделях робиться спроба визначити різноманітні лідерські стилі та обгрунтувати за допомогою ситуаційних змінних ефективність їхнього застосування. Разом з тим моделі мають значні відзнаки по набору лідерських стилів, ситуаційних факторів та шляхів виявлення зв'язку між ними.

Ситуаційна теорія Фідлера

По-різному в моделях визначається ефективність лідерства. Так, у Фідлера - це рівень виконання роботи, у Херсея та Бланшара - до цього ще додається задоволеність працівника, а Врум та Яго розглядають ефективність рішення та загальну ефективність. На думку спеціалістів, модель Врума - Яго більше пристосована для вибору на практиці відповідного стилю керівництва групою. Моделі Фідлера, Хорсея та Бланшара, Хауза та Мітчела більш корисні для підвищення індивідуального рівня виконання роботи.

Три критичні ситуації, які впливають на стиль управління та ефективне лідерство (за Фідлером):

1) вплив посади - лідер, що має більше посадових повноважень, може значно легше вести за собою, ніж той, хто не володіє такими повноваженнями;

2) структура завдань або чіткість, із якою поставлені завдання можуть бути описані порівняно із ситуаціями;

3) взаємовідносини між лідером і членами групи, в тому числі - наскільки колектив довіряє лідеру і готовий іти за ним.Ця ситуаційна теорія визначає лідерство й адекватний стиль управління як продукт ситуації. Людина, ставши лідером в одному випадку, набуває авторитету, який починає працювати на неї внаслідок дії авторитету.

Ситуаційна теорія грунтується не на особистісних рисах керівника, а на його поведінці в конкретних ситуаціях. Вона орієнтує керівника на вибір і характеристику ситуативних змін.

Поиск по сайту: