ІНДЗ ТА КУРСОВОЇ РОБОТИ

2.1. Загальні положення

1. Назва роботи повинна бути, по можливості, короткою, відповідати обраній темі та суті вирішеної наукової проблеми (завдання), вказувати на мету дослідження і його завершеність.

2. При написанні роботи обов’язково посилатися на авторів і літературу, з якої запозичені матеріали або окремі результати. Використання в роботі запозиченого матеріалу без посилання на автора та літературу враховуються при допущенні роботи до захисту та визначенні її оцінки.

3. У роботі необхідно стисло, логічно й аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

4. Курсову роботу на захист подають у вигляді спеціально підготовленого рукопису, переплетеною. Друкований ІНДЗ здається у файлі, не скріплений степлером.

2.2. Структура роботи

ІНДЗ або курсова робота повинні містити основні структурні елементи у такій послідовності:

- титульний аркуш;

- зміст;

- вступ;

- розділи основної частини;

- висновки;

- список використаних джерел;

- додатки.

Детальніше про основні структурні елементи наукової роботи:

ТИТУЛЬНИИ АРКУШ має єдиний загальновузівський стандарт і містить дані, які наводяться в такій послідовності:

- назва міністерства та навчального закладу;

- назви навчальних підрозділів (Інститут та кафедра);

- назва типу роботи («ІНДЗ» або «Курсова робота»);

- навчальний предмет з якого підготовлена робота;

- назва теми роботи (остання – згідно протоколу затвердження кафедрою);

- курс, спеціальність, номер групи, прізвище, ім’я та по-батькові студента;

- вчене звання наукового керівника, прізвище та ініціали викладача, його власний підпис;

- місто та рік виконання курсової роботи чи ІНДЗ.

Приклад оформлення титульного аркуша наведено у Додатку А та Додатку Б.

ЗМІСТ – це перелік заголовків структури роботи. Його розташовують безпосередньо після титульного аркуша, починаючи з нової сторінки. Заголовки ЗМІСТУ повинні точно повторювати заголовки в тексті та чітко відображати завдання роботи.

Скорочувати заголовки у змісті або додавати їх в іншій редакції порівняно із заголовками у тексті не дозволяється. До змісту включають: вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів та підрозділів; висновки; список використаних джерел; додатки і напроти них – номери сторінок, які містять початок вищевказаних складових роботи.

Назви розділів повинні розкривати суть питання, що буде досліджуватись в цій частині. Можливі назви розділів: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ВИВЧЕННЯ..., ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ..., МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ., ПРАКСІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ., ОПТИМІЗАЦІЯ РОБОТИ. тощо (див. Додаток В).

ВСТУП, як вступна частина дослідження, повинен віддзеркалювати ту роботу, яку автор провів згідно з рекомендаціями, наведеними вище. Тут важливо дати обґрунтування актуальності, проблемної ситуації дослідження, чітко визначити об’єкт і предмет дослідження, його мету та завдання, гіпотези. Остаточне редагування вступної частини роботи доцільно виконувати на завершальній стадії дослідження, коли досліджувана проблема постає перед автором у повному обсязі.

У вступі ІНДЗ, який розпочинають з окремої сторінки, коротко викладають:

- оцінку сучасного стану проблеми;

- мету роботи;

- завдання роботи.

Вступ включає 1-2 аркуші друкованого тексту.

У вступі курсової роботи, який розпочинають з окремої сторінки, коротко викладають:

- актуальність даної роботи;

- проблемну ситуацію;

- об’єкт і предмет дослідження;

- мету роботи;

- завдання роботи;

- гіпотези;

- структуру роботи.

Обсяг вступу складає 2-4 сторінки.

Кількість завдань має дорівнювати кількості підрозділів у дослідницькій роботі. Кожен розділ закінчується висновками з викладеного у ньому матеріалу.

В ІНДЗ мають бути такі пункти:

- уточнення головного поняття проекту;

- вивчення історії розвитку поглядів на проблему чи основні підходи;

- виявлення сутності явища, що досліджується та його структурно- функціональний аналіз;

- класифікація предмету дослідження;

- аналіз стану предмету дослідження на практиці та виявлення проблем (теоретичного та/або практичного характеру), які варто вирішити в подальшому.

Ці завдання є основними, проте, за рекомендацією керівника, можуть бути розширенні й іншими аспектами дослідження предмету роботи.

Основна частина як ІНДЗ складається з пунктів, підпунктів так, курсової роботи - з розділів, підрозділів. Тут йде викладення відомостей про об’єкт і предмет дослідження, які є необхідними й достатніми для розкриття сутності даної роботи (опис теорії та методів роботи) та її результати. Викладаючи суть, особливу увагу приділяють новизні в роботі, яка проявляється в доведенні чи спростуванні гіпотези дослідження.

РОЗДІЛИ роботи починають з нової сторінки. Вони повинні за своєю назвою, структурою, змістом відповідати завданням дослідження. Із практики написання робіт науково-дослідного характеру відомо, що виникає необхідність для кожного розділу готувати більш-менш детальний план-проспект. Це заощаджує час автора при компонуванні чистого матеріалу, допомагає уникнути повторів і викласти матеріал роботи якісно.

ІНДЗ здебільшого складається з пунктів та підпунктів і не містить розгорнутого змісту. Але кожен пункт роботи повинен мати свої короткі висновки, які узагальнюють результати дослідження, отримані автором при розробці усіх названих питань.

У курсовій роботі, як правило, виокремлюють 2-3 розділи з кількома підрозділами. Якщо курсова робота складається з двох розділів (за рекомендацією наукового керівника), то останній підрозділ має бути присвячений праксіологічній частині дослідження та рекомендаціям з оптимізації явища, що досліджується. Кожен розділ та підрозділи мають завершуватися підсумками або висновками.

Можна виділити три типи завдань (методологічні, теоретичні й практичні), кожен з яких розкривається за допомогою вирішення певної сукупності завдань (варіанти представлені нижче), що повинні мати логічну послідовність. Відповідальність за останнє несе науковий керівник, який затверджує план дослідницької роботи студента.

У методологічному розділі необхідно:

- дати визначення або уточнення основного концепту дослідження;

- розглянути історію дослідження проблеми або описати наукові підходи, що освітлюють дану проблематику;

- проаналізувати принципи і методи дослідження, які можуть бути застосовані для теоретичного та праксіологічного опрацювання проблеми (обов’язково для курсової роботи);

У теоретичному розділі необхідно:

- дослідження ролі або місце предмету дослідження в певній системі;

- виявлення генезису, природи, сутності і змісту явища, що досліджується, АБО структурно-функціональний аналіз явища, проблеми, що досліджується;

- типологізація явища, АБО критерій його оцінки, АБО виявлення специфіки предмету дослідження.

У практичному розділі необхідно праксеологічне дослідження проблеми, яке може складатися з таких варіантів завдань:

За вибором:

- аналіз стану справ, предмету дослідження на практиці в конкретній галузі або країні;

- порівняльна характеристика аналізу чи функціонування предмету дослідження, на прикладі української та закордонної практики;

- розкрити проблеми які виникають при застосування або впровадженні предмету дослідження і можливі варіанти їх вирішення;

Обов’язкове:

- розробити рекомендації щодо застосування результатів теоретико-праксіологічних досліджень (оптимізації).

Висновки, які завершують кожний розділ, але в ґрунтовнішій інтерпретації, є основою завершальної частини роботи.

При роботі над рукописом необхідно звернути увагу на таке питання, як розбивка тексту на абзаци. Кожен абзац повинен містити в собі певну думку, виражену однією чи кількома фразами або реченнями.

Узагальнені числові дані, які можуть концентруватися в таблицях, діаграмах, графіках, схемах, повинні наводитись з необхідним ступенем точності та аргументованості, з посиланням на відповідну літературу чи власні обчислення.

Якщо в роботі необхідно навести подробиці дослідження, їх вміщують у ДОДАТКАХ.

Загальний обсяг основної частини становить для ІНДЗ – 12-15 сторінок, для курсової роботи – 35-40 сторінок.

Основна частина враховує титульну сторінку, зміст, розділи, загальні висновки, список використаних джерел та не враховує додатків.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ починають з нової сторінки. В них необхідно підбити підсумки теоретичного та праксіологічного дослідження, виходячи зі вступу. Викласти власну думку автора роботи, навести оцінку одержаних результатів роботи (негативних також) або її окремого стану з урахуванням світових тенденцій вирішення поставленої мети, стисло подати можливі галузі використання результатів роботи: наукову, соціальну значущість роботи, сформулювати практичні рекомендації щодо вирішення завдань, які були висунуті у вступі та перспективи подальших розвідок у цьому напрямку.

Важлива вимога до висновків – їх стислість (1-2 аркуші для ІНДЗ і 2-4 аркуші для курсової роботи) та ґрунтовність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, на який є посилання в основній частині курсової роботи, наводять у кінці тексту ІНДЗ чи курсової роботи починаючи з нової сторінки. У відповідних місцях тексту мають бути посилання, в яких вказуються у квадратних дужках номер посилання в переліку посилань, через кому з пробілом, номер сторінки (наприклад, [1, с. 25]).

Бібліографічні описи в списку використаних джерел подають за алфавітом. Основними елементами бібліографічного опису є прізвище автора, назва твору, місто випуску, назва видавництва, рік випуску, загальна кількість сторінок. Приклад оформлення бібліографічних описів наведено у Додатку Л та Додатку М.

Список використаних джерел в ІНДЗ повинен налічувати не менше 5 назв, у курсовій роботі – не менше 20 назв (підручники та навчальні посібники не враховуються – вони використовуються як додаткова література). Зразок оформлення наведений у Додатку Н.

ДОДАТКИ є важливим засобом збагачення змісту ІНДЗ чи курсової роботи. Кожен Додаток починається з нової сторінки. У вигляді додатків доцільно давати різні матеріали, що доповнюють або ілюструють основний текст. Додатки за своїм характером та змістом повинні стосуватись ІНДЗ чи курсової роботи в цілому або їх окремих частин, а не окремих часткових питань. Недопустимо включати до ІНДЗ чи курсової роботи додатки, що не мають безпосереднього відношення до теми книги. До додатків відносять:

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- протоколи та акти випробувань, впровадження;

- інструкції та методичні рекомендації, розроблені у роботі;

- допоміжні ілюстрації;

- матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладання або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, тестів, використані анкети і тести, матеріали розроблені в процесі виконання роботи та ін.).

2.3. Оформлення роботи

Відповідно до чинних міждержавних та державних стандартів з бібліотечної та видавничої справи: ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлення”; ГОСТ 7.1-84 “СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”; ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”; ГОСТ 7.12-93 “СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”; ГОСТ 7.11-78 “СИБИД. Сокращение слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании” наукові роботи оформляються у встановленому порядку.

2.3.1. Загальні вимоги

Оформлення роботи дозволяється в друкованому (друкарський або комп’ютерний текст) вигляді. Текст роботи повинен бути вичитаний як студентом, так і науковим керівником. Не вичитаний текст з лексичними та орфографічними помилками є явищем неприпустимим.

Робота оформлюється з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм).

Вимоги до комп’ютерного набору ІНДЗ і курсової роботи:

- текстовий редактор – WORD;

- гарнітура шрифту – Times New Roman;

- кегль шрифту (розмір) – 14;

- накреслення – звичайний;

- міжрядковий інтервал – полуторний;

- абзац – 1,25 см;

- розташування тексту роботи – вирівнювання по ширині;

- кількість символів у рядку – не менше 60;

- кількість рядків на сторінці – до 30;

- міжрядковий інтервал між назвою розділу і підрозділу повинен дорівнювати 2 інтервалам;

- міжрядковий інтервал між заголовком (назвою розділу чи підрозділу) і текстом повинна дорівнювати 1 інтервалу.

Форма титульного аркуша має єдиний загальновузівський стандарт і виконується згідно зі зразками титульного аркуша ІНДЗ (Додаток А) та курсової роботи (Додаток Б).

На титульному аркуші дослідницької роботи зазначаються назва МІНІСТЕРСТВА, УНІВЕРСИТЕТУ (повністю) великими літерами. Через 1 абзац зазначаються назва інституту та кафедри, друкуються маленькими літерами, крім першої – великої. Через 3-4 абзаци вказується, яка саме дослідницька робота – ІНДЗ. З абзацу через 1 абзац великими літерами (шрифт – 14 напівжирний) зазначається сама назва ІНДЗ чи курсової роботи, через 1,5 інтервал, кожна назва з абзацу.

Через 4-5 абзаци зазначається виконавець (“Виконав:”) по лівому краю без абзацу та його/її дані по правому краю, через 1 інтервал – хто прийняв (“Прийняв:”) та його/її дані відповідно по правому краю. Для більш зручного написання цих даних використовуйте таблицю, границі якої скриті.

Через 2 абзаци по центру, вказується місто та рік виконання (шрифт – 14 звичайний).

Титульний аркуш курсової роботи заповнюється від руки згідно зразка (Додаток Б)

Всі заголовки у ЗМІСТІ починаються з великої літери без крапки в кінці. Останнє слово кожного заголовка з’єднують крапками з відповідним номером сторінки у правому стовпчику змісту. Назви структурних частин в змісті виконуються шрифтом – 14 звичайний. Приклад оформлення змісту наведено у Додатку В.

В тексті дослідницької роботи (як в ІНДЗ, так і в курсовій роботі) заголовки структурних частин ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ,

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ друкують великими літерами симетрично до тексту (шрифт – 14 напівжирний), заголовок центрується. Кожну структурну частину починають з нової сторінки. Назву розділу розташовують з наступного рядка після слова РОЗДІЛ. Приклад оформлення розділів та підрозділів наведено у Додатку Е.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами, крім першої – великої, з абзацного відступу, шрифт 14 – напівжирний. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Перенос слів у заголовках, як і підкреслення заголовків не допускається.

Не допускається розташування назви підрозділу внизу сторінки, якщо після неї не вміщується мінімум два рядки. В такому випадку назву підрозділу разом з текстом краще розташовувати на новій сторінці, навіть якщо на попередній залишилось вільне місце.

В тексті дослідницької роботи дозволяється виділяти важливий текст накресленням – жирний, курсив, або напівжирний курсив, але в жодному разі – по-іншому з використанням інших шрифтів. Однаковий текст за напрямком виділяють однаково, наприклад – розкриття категоріального апарату тощо (Додаток Д).

Якщо в роботі використовують список або будь-який перелік даних, то його необхідно виконувати відповідно до стандартних зразків, що містяться на панелі інструментів – формат – список – вибір варіанта списку. Якщо робота потребує зазначення декілька списків, то вони виконуються однаково. Тільки в тому випадку, коли один пункт списку підрозділяється на інші, допустимо використовувати інше маркування. В такому випадку бажано використовувати спочатку нумерацію, а потім маркування (Додаток Ж).

Перед початком списку слід зазначати, що саме буде в ньому викладено. У разі використання нумерованого списку з крапкою, кожний пункт списку починається з великої літери. Якщо пункт оформлюється як речення, то наприкінці його ставиться крапка. У разі маркованого списку – перше слово пункту пишеться з малої літери, а наприкінці ставиться знак “;”.

Маркування або номер пункту списку повинен розташовуватись як абзац (1,25 см). Розташування наступного рядка – згідно з вимогами до тексту (Додаток Ж).

Не допускається використання арабської нумерації з дужкою: наприклад, “1), 2). ”.

В ІНДЗ чи курсовій роботі використання ініціалів дослідників прийнято за європейською системою – ім’я та прізвище (І. Міль, О. Царенко). Обов’язково потрібно стежити за тим, щоб при використанні прізвищ та імен російських вчених або їх ініціалів, був зроблений переклад згідно з українським правописом. Наприклад, російською – “Жданов Николай”, або “Жданов Н.”, українською – “Жданов Микола”, або “Жданов М.” Якщо у літературі, з якої був використаний матеріал, зазначені лише ініціали, потрібно перевірити їх повністю за словником, наприклад за “СЭС”, “БСЭ” або за іншими словниками того напрямку, в якому виконується робота (наприклад, філософським, соціологічним, політологічним, психологічним тощо).

В роботі часто зазначаються прізвище та ім’я авторів концепцій, дослідників. Їх можливо зазначати кількома варіантами (але потрібно обрати один варіант і дотримуватись його протягом всієї роботи), а саме:

- Ч. Кулі, І. Міль, Р. Парк, Дж. Мід (з пробілом між ім’ям та прізвищем у згадуванні іноземних дослідників);

- або Кулі Ч., Міль І., Парк Р., Мід Дж. (з пробілом між прізвищем та ім’ям іноземних дослідників);

- або М. Іорданський, Г. Нестеренко, О. Царенко (вітчизняні дослідники з пробілом між прізвищем та ім’ям);

- або Іорданський М., Нестеренко Г., Царенко О. (вітчизняні дослідники з пробілом між прізвищем та ім’ям).

2.3.2. Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, додатків (рисунки, таблиці тощо) подають арабськими цифрами без знака № у правому верхньому (нижньому) куті:

2,3,4,5,6,7.... Крапка після номера сторінки не ставиться. Першою сторінкою дослідницької роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, не проставляючи його номера. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому (нижньому) куті сторінки без крапки в кінці. Нумерація аркушів починається з цифри “2”. У нумерацію входять всі аркуші, не враховуючи ДОДАТКИ.

Такі структурні частини дослідницької роботи як ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ не мають порядкових номерів. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: 1. ВСТУП або 6. ВИСНОВКИ. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Розділи повинні мати наскрізну нумерацію у межах всієї роботи і нумеруватись арабськими цифрами з крапкою в кінці.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку друкують заголовок підрозділу. Приклад оформлення нумерації розділів та підрозділів наведено у Додатку В та Додатку Е.

2.3.3. Ілюстрації

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок (Додаток З). Таблицю, рисунок або креслення, розміри яких більші формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у ДОДАТКАХ.

Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у ДОДАТКАХ.

Номер ілюстрації має складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими та наприкінці ставиться крапка. Наприклад:

“Рис. 1.2.” (другий рисунок першого розділу).

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації, в кінці назви ілюстрації крапку не ставлять. Назву друкують маленькими літерами, крім першої – великої, шрифт 14 звичайний, курсив. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст), які розміщують послідовно під ілюстрацією.

Між текстом – ілюстрацією – підписом ілюстрації – текстом повинно бути по 1 інтервалу (Додаток З).

Однотипні ілюстрації у роботі мають бути виконані в єдиному стилі.

Ілюстрації у вигляді схем не повинні повторювати матеріалу основного тексту або містить зайву інформацію.

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення Ілюстрації мають бути виконані чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.

У роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації і оригінали фотознімків.

Фотознімки розміром меншим за формат А4 повинні бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу формату А4.

2.3.4. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у ДОДАТКАХ) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2.” (друга таблиця першого розділу). Якщо у роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують під словом “Таблиця” над самою таблицею і друкують симетрично до тексту починаючи з великої літери (центровано, шрифт – 14 напівжирний). Назву не підкреслюють, в кінці назви крапка не ставиться. Якщо назва складається з 2 рядків, то – дозволяється її писати через один інтервал. Приклад побудови таблиці – Додаток К.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті. В тексті повинна бути вказівка на таблицю. Наприклад, “статистичні дані наведені в таблиці 4.2.” Таблицю розміщують таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Не дозволяється розміщення вказівки “Таблиця 3.2.” та її назви на одній сторінці а саму таблицю на іншій. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні таблиці на наступну (і подальші) сторінки назву вміщують тільки над її частиною на першій сторінці. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то на другій сторінці вказують нумерацію граф даної таблиці. Слово “Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження табл. 1.2.”.

Дозволяється назви граф виділяти жирним шрифтом. Текст в рядках розміщується по ширині, або по середині з малої літери. Шрифт у графах – 14 звичайний, міжрядковий інтервал – одинарний, якщо ж текст задовгий, дозволяється використовувати шрифт меншого розміру, але не менше ніж 11.

Примітки до тексту таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1....

2....

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставлять крапку.

2.3.5. Посилання

При написанні роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати досліджень, дані з яких наводяться в роботі. А також на наукові дослідження, на матеріалах яких розроблюються проблеми, що вивчаються у роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

В ІНДЗ та курсових роботах необхідно використовувати кінцеві посилання на літературу, які можна здійснювати через зазначення в квадратних дужках їх номера у списку використаних джерел та вказувати сторінки, на які іде посилання.

Приклад:

- Цитата в тексті: “...щорічно в Україні виїжджають близько 5 тис. осіб за кордон у пошуках кращої долі...” [17, 20-21]. 17 – номер у списку використаних джерел, 20-21 – сторінки.

Відповідне подання у списку використаних джерел:

17. Рубінштейн С.Л. Про розробку концепції психічного розвитку // Психологія та педагогіка. – 1995. – № 2. – С. 12-35.

- Якщо необхідно посилання на декілька публікацій, то їх необхідно оформляти в посиланні, використовуючи знак “;”. Наприклад: цитата в тексті “...проблема лідерства аналізується в працях К. Левіна, М. Мескона, Б. Паригіна” [12; 14; 25].

- Посилання на ілюстрації курсової роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: див. рис. 1.2.

- На всі таблиці курсової роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено – наприклад: в табл. 1.2.

- У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: див. табл. 1.3.

2.3.6. Оформлення списку використаних джерел

Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Приклади оформлення списку використаних джерел подано у Додатку М. Складання списку повинно йти в алфавітному порядку. У випадку, коли в роботі використовується кілька праць одного автора, враховується принцип хронології, тобто за роком видавання. Література у списку зазначається мовою оригіналу, тобто тією мовою якою вона написана (українською, російською, англійською тощо).

Кожне джерело має містить: прізвище й ініціали автора, назву, місто, назву видавництва, рік, кількість сторінок.

Місце видань, за винятком наступних столиць держав, пишуться повністю: Запоріжжя, Донецьк, Львів, Відень тощо. Винятки: К. (Київ), М. (Москва), Л. або СПб. (Ленінград, або Санкт-Петербург), NY. (Нью-Йорк), L. (Лондон), Р. (Париж). Для книги вказується загальна кількість сторінок. Для частини книги чи статті – вказується номери сторінки на яких починається і закінчується стаття.

Назва СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ розташовується посередині без двокрапок – симетрично тексту (Додаток Н).

Зразок оформлення бібліографічних даних у списку використаних джерел та оформлення бібліографічних посилань на електронні версії публікацій та електронні видання з Інтернету подано у Додатку Л.

2.3.7. Додатки

Додатки оформляють як продовження роботи на наступних її сторінках і розміщують їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Кожний такий Додаток починають з нової сторінки. Їм дають заголовки, надруковані вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки (шрифт – 14 звичайний). З правої сторони рядка над заголовком малими літерами з першої великої літери друкується слово “Додаток” і велика літера, що позначає Додаток без крапки в кінці.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї,И, Й, О, Ч, Ь, наприклад, “Додаток А”, “Додаток Б” і т. д.

2.4. Обов’язки наукового керівника

При виконанні кваліфікаційних робіт обов’язки наукового керівника полягають насамперед у визначенні актуальної наукової теми дослідження, наданні порад щодо реалізації наукової концепції, допомога у складанні змісту та розробці плану виконання курсової роботи, рекомендації з питань добору літератури, проведення емпіричного дослідження та поетапного написання курсової роботи від чернетки до чистового варіанту.

2.5. Порядок захисту робіт

2.5.1. Основні документи, що представляються на захист

Повністю підготовлена до захисту дослідницька робота подається науковому керівникові, який ще раз проглядає таку роботу в цілому.

На захист ІНДЗ та курсової роботи студент повинен мати готову й перевірену науковим керівником роботу у друкованому вигляді, для курсової роботи ще й в електронному вигляді (диск CD-R або CD-RW файла Word, структура якого повністю відповідає друкованому варіанту).

ІНДЗ та курсова робота допускається до захисту за рішенням наукового керівника.

Основним документом, який готується до захисту студентом, що зачитується або переказується на засіданні, є конспект доповіді.

2.5.2. Підготовка до виступу на захисті

Перше і найголовніше, з чого починається підготовка до захисту курсової роботи, – це розробка виступу за результатами дослідження у формі усної доповіді, яка покликана розкрити сутність, теоретичне й практичне значення результатів проведеної роботи.

У структурному відношенні доповідь можна поділити на чотири частини, які складаються із рубрик, кожна з яких являє собою самостійний смисловий блок, хоча в цілому вони логічно взаємопов’язані і представляють єдність, яку сукупно характеризує зміст проведеного дослідження.

Перша частина доповіді віддзеркалює ВСТУП роботи: ті смислові аспекти, відповідно до яких дається опис наукової проблеми, а також формулювання мети роботи й робочу гіпотезу, яку перевіряв дослідник. Тут же необхідно вказати методи, назвати методологію за допомогою яких одержано фактичний матеріал робіт, а також охарактеризувати її склад і загальну структуру.

Далі, в другій (найбільшій за обсягом) частині розкривається у послідовності, встановленій логікою проведеного дослідження, кожен розділ роботи. При цьому особливу увагу слід звернути на підсумкові результати. Відзначаються також критичні зіставлення та оцінки.

Потім представляються загальні висновки (які отримані в результаті роботи), не повторюючи більш часткові узагальнення, зроблені при характеристиці розділів основної частини, і зібрати воєдино основні рекомендації.

До тексту доповіді можуть бути додані додаткові матеріали (схеми, таблиці, графіки, діаграми і т.д.), які необхідні для доказів висунутих положень, зроблених висновків і запропонованих рекомендацій.

Відповіді мають бути короткими, чіткими й добре аргументованими. Якщо можливі посилання на тексти робіт, то їх слід робити. Це надає відповідям найбільшої переконливості, аргументованості й водночас дає змогу підкреслити достовірність наведеного дослідження.

При підготовці до захисту бажано ще раз уважно перегорнути весь текст роботи, зробити помітки на сторінках, вкласти у потрібні місця закладки. Особливу увагу слід звернути на аналітичні таблиці, графіки та схеми, що містять у собі в наочній і концентрованій формі найбільш значущі результати роботи. Частину таких матеріалів бажано підготувати для ілюстрації у аудиторії проведення захисту. Вони оформлюються таким чином, щоб студент міг демонструвати їх без особливих ускладнень і вони були доступні всім присутнім у залі.

Тривалість доповіді – 5-7 хвилин.

ДОДАТКИ

Додаток А

Зразок титульної сторінки ІНДЗ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ПУЛЮЯ

Кафедра психології

у виробничій сфері

ІНДЗ

з навчальної дисципліни “Психодіагностика” на тему:

“ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВПЛИВУ ЗОВНІШНЬОГО ТА ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ”

Виконав: студент групи БП-31

прізвище та ініціали

Перевірив: доцент, к. психол. н. прізвище та ініціали

Київ – 2012

Додаток Б

Зразок титульної сторінки курсової роботи

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

(РОБОТА)

м. Тернопіль – 201 _

Додаток В

Зразок оформлення змісту

ЗМІСТ