Французький цивільний кодекс 1804 року

Книга перша Титул V

Про шлюб

144. Чоловік до досягнення повних 18 років, жінка до досягнення повних 15 років не можуть брати шлюб.

146. Шлюб відсутній, якщо відсутня згода.

147. Не можна брати другий шлюб, не розірвавши перший.

148. Син, якому не виповнилось 25 років, дочка, яка не досягла 21 року, не можуть брати шлюб без згоди їх батька і матері; у випадку незгоди досить згоди батька.

203. Власне, фактом шлюбу подружжя спільно зобов'язується годувати, утримувати і виховувати своїх дітей.

213. Чоловік зобов'язаний надавати захист своїй дружині, дружина — слухатися чоловіка.

214. Дружина зобов'язана жити разом з чоловіком і слідувати за ним всюди, де він вирішить перебувати; чоловік зобов'язаний прийняти її і надати їй усе, що потрібно для життя, у відповідності із своїми можливостями і своїм становищем.

215. Дружина не може виступати у суді без дозволу свого чоловіка, хоча б вона була купцем, або не мала спільного майна з чоловіком, або хоча було б відокремлено майно дружини.

226. Дружина не може заповідати без дозволу свого чоловіка.

227. Шлюб розривається:

1) зі смертю одного із подружжя;

2) розлученням, здійсненим у законному порядку;

3) карою, на основі вироку, що набув чинності стосовно одного із подружжя, що потягла за собою громадянську смерть.

Титул VII

Про батьківство і про ставлення дітей до батьків

312. Батьком дитини, зачатої в шлюбі, вважається чоловік (матері). Проте чоловік матері може відмовитися від визнання дитини, якщо він доведе, що у проміжок між трьохсотим і стовісімдесятим днем до народження дитини він перебував у стані фізичної неможливості фізичних стосунків зі своєю дружиною, або з причини свого перебування в іншому місці, або внаслідок якихось (інших) обставин.

Титул IX

Про батьківську владу

371. Діти у будь-якому віці повинні проявляти до своїх батька і матері шану і повагу.

372. Діти залишаються під владою батьків до досягнення повноліття або до звільнення з-під влади.

373. Батько один здійснює цю владу під час шлюбу.

376. Якщо дитина не досягла 16 років, то батько може позбавити її волі на строк не більше одного місяця; з цією метою голова трибуналу округу має, на прохання батька, видати ордер на арешт.

377. З досягненням дитиною 16-літнього віку і до її повноліття або до звільнення її від влади батько може лише вимагати позбавити дитину волі на період не більше 6 місяців; він звертається до голови зазначеного трибуналу, який, обговоривши питання з прокурором республіки, видає

ордер про арешт або відмовляє у ньому і може, у першому випадку, скоротити термін ув'язнення, якого вимагає батько.

388. Неповнолітньою є особа тієї або іншої статі, яка ще не досягла 21 року.

389. Батько у шлюбі є управляючим особистого майна його неповнолітніх дітей. Він має дати звіт стосовно власності, якщо мова йде про майно, на яке закон надає йому узуфрукт.

390. Після розірвання шлюбу, через природну або громадянську смерть одного із подружжя, опіка над неповнолітніми і не звільненими від влади дітьми належить, у відповідності із законом, одному із батьків.

Про різницю у майні

516. Усе майно є рухомим або нерухомим.

517. Майно є нерухомим або за своєю природою, або за його призначенням, або внаслідок предмета, частиною якого воно є.

518. Земельні ділянки і будівлі є нерухомим майном за їх природою.

519. Вітряні і водяні млини, закріплені на стовпах і тим самим складають частину будівлі, є також нерухомим майном за своєю природою.

520. Не зібраний врожай і фрукти на деревах є нерухомим майном; з того моменту, як колоски зріжуть, а фрукти зірвуть, хоча б й не було зібрано врожай, вони є рухомим майном.

524, Предмети, які власник землі встановив на своїй ділянці для її обслуговування і експлуатації, є нерухомостями із-за їх призначення. Отже, нерухомостями, у відповідності з їх призначенням, є такі предмети, які власник встановив на своїй ділянці для її обслуговування і експлуатації: тварини, люди для обробітку землі; землеробське знаряддя, насіння, дані фермерам або особам, яким землю здано з покладенням на них обов'язку віддавати частину врожаю; голуби у голуб'ятнику; кролики у клітках; вулики; риба в ставках; преси, котли, апарати для перегонки, бочки...

527. Майно є рухомим за його природою або за законом.

528. За своєю природою є рухомостями предмети, які можуть змінити своє місце знаходження, зокрема, коли

вони рухаються самі, як наприклад, тварини, або ж коли вони не можуть змінити свого місця самостійно, а тільки під впливом сторонньої сили, як, наприклад, неживі предмети.

529. Є рухомостями за законом зобов'язання і позови, що мають предметом сплату грошових сум або (право на) рухомі речі, акції або частки у фінансових, торговельних або промислових компаніях, навіть якщо компаніям належало б нерухоме майно, зв'язане з цими підприємствами.

537. Приватні особи мають право вільного розпорядження майном, яке їм належить...

543. На майно можна мати або право власності, або про

сте право користування, або тільки право вимагати вико

нання земельних повинностей (сервітутів).

Про власність

544. Власність є право користуватися і розпоряджатися речами найбільш абсолютним чином з тим, щоб користування не було таким, яке заборонене законом або регламентами.

545. Нікого не можна змушувати поступитися своєю власністю, якщо це тільки не робиться з причин суспільної користі і за справедливого і попереднього відшкодування.

546. Власність на річ, як рухому, так і нерухому, дає право на все, що ця річ виробляє, і на те, що природно або штучно з'єднується з цією річчю як її невід'ємність. Це право називається «правом приєднання».

552. Власність на землю включає і власність на те, що знаходиться зверху, і на те, що внизу.

Власник може саджати, зводити будівлі на свій розсуд, за винятком того, що встановлено у титулі «Про сервітути і земельні повинності».

Про різноманітні способи, якими набувається власність

Загальні правила

711. Власність на майно набувається і передається шляхом успадкування, дарування між живими або по заповіту у відповідності із зобов'язаннями.

712. Власність набувається також шляхом приєднання або включення до складу іншої речі і через давність.

713. Майно, яке не має господаря, належить державі.

Про успадкування

718. Спадщина відкривається внаслідок природної смерті і внаслідок громадянської смерті.

723. Закон регулює порядок успадкування між законними спадкоємцями; за їх відсутності майно переходить до позашлюбних дітей, потім до живого подружжя, а якщо таких немає, до держави.

756. Позашлюбні діти не є спадкоємцями; закон надає їм право на майно померлих їх батька або матері лише у тому випадку, якщо вони були визнані у законному порядку.

Про дарування між живими і заповіти

893. Розпоряджатися своїм майном без вигоди можна лише через дарування між живими або через заповіт...

894. Дарування між живими є дія, через яку той, хто дарує, позбавляє себе, реально і остаточно, подарованої речі на користь обдарованого, який її приймає.

895. Заповіт є дія, через яку заповідач дає розпорядження на той період, коли він уже помре, про все своє майно або частину майна, і який він може відмінити.

913. Безкорисливе надання (майна) через укладення угод між живими або через заповіт не може становити більше половини майна, яке належить особі, що робить розпорядження, якщо вона залишає після своєї смерті лише одну законну дитину; третини — якщо вона залишає двох дітей; чверті — якщо вона залишає троє або більшу кількість.

916. За відсутності висхідних і низхідних спадкоємців безкорисливі надання, здійснені через угоди між живими або через заповітні акти, можуть вичерпувати усе майно.

Про договори або договірні зобов'язання взагалі

1101. Договір є угода, через яку одна або декілька осіб зобов'язуються один перед іншим або перед декількома іншими особами дати що-небудь, зробити щонебудь або як робити що небудь

1108. Чотири умови є суттєвими для дієвості угоди:

— згода сторони, яка зобов'язується;

— здатність укладати договір;

— певний предмет, що становить зміст зобов'язання;

— дозволене обгрунтування зобов'язання.

1109. Дійсна згода відсутня, якщо вона була дана лише

внаслідок помилки або якщо вона була вирвана насильно

чи обманом.

1115. Договір не може відхилятися з причини насилля, якщо після того, як насилля припинилося, цей договір було схвалено або прямо, або мовчазно, або через пропущення терміну, встановленого законом для надання вимоги про відновлення.

1123. Будь-яка особа може укладати договори, якщо вона не оголошена неспроможною у відповідності із законом.

1124. Неспроможними для укладення договору є:

— неповнолітні;

— особи, позбавлені дієздатності (одружені жінки у випадках, зазначених у законі);

— узагалі усі ті, кому закон забороняє деякі договори.

1126.Предметом договору є те, що одна сторона зобов'язується дати, або те, що одна сторона зобов'язується зробити, або що вона зобов'язується не робити.

1131. Зобов'язання, яке не має основи, або має неправдиву основу, або має недозволену основу, не може бути чинним.

1134. Угоди, укладені на основі закону, займають місце

закону для тих, хто їх уклав.

Вони можуть бути відмінені лише за взаємною згодою сторін або з причин, у відповідності з якими закон дозволяє відміну (зобов'язання).

Вони мають бути виконані добросовісно.

1135. Угоди зобов'язують не тільки до того, що у них зак

ладено, але й до усіх наслідків, які справедливість, звичай

або закон пов'язують з цим зобов'язанням, у відповід

ності з його природою.

Про зобов'язання, які виникають без угоди

1382. Яка б то не була дія людини, що спричиняє іншій збитки, зобов'язує ту, з вини якої сталися збитки, відшкодувати їх.

1383. Кожен відповідальний за збитки, які він спричинив не тільки своєю дією, але й своєю неохайністю або необережністю.

Про шлюбний договір і взаємні права подружжя

1387. Закон регулює подружній союз стосовно майна лише за відсутності спеціальних угод, які подружжя може укласти на свій розсуд з тим, щоб ці угоди не протирічили хорошій моралі...

1394. Усі шлюбні угоди мають бути викладені до шлюбу в акті, складеному перед нотаріусом.

1394. Шлюбні угоди не можуть ні в чому змінюватися після одруження.

Про продаж

1582. Продаж є угода, у відповідності з якою один зобов'язується надати річ, а інший — заплатити за неї...

1589. Обіцянка продати рівноцінна продажу, якщо є

взаємна угода обох сторін про річ і про ціну.

1590. Якщо при обіцянці продати було дано завдаток, то

кожному із тих, хто домовляється, надається можливість

відступити від обіцянки:

— тому, хто дав завдаток, — втрачаючи його;

— тому, хто одержав завдаток, — повернувши його у подвійному розмірі.

1674. Якщо продавець зазнав збитків у розмірі більше семи дванадцятих ціни нерухомості, то він може вимагати визнання угоди недійсною...

Про договір найму

1780. Можна брати на себе зобов'язання надати свої послуги лише на період для виконання певної справи...

1832. Договір товариства є угода, у відповідності з якою двоє або більше осіб погоджуються зробити щось спільним майном, маючи на увазі розподіляти вигоди, які можуть із цього бути.

1833. Кожен учасник товариства має внести до нього або гроші, або інше майно, або свої спеціальні знання і вміння.

Поиск по сайту: