Технологія здійснення соціального супроводу

В основі соціального супроводу лежить оцінка та планування послуг. Елементом цього процесу повинна бути індивідуальна оцінка потреб прийомноїдитини та сім’ї для визначення конкретного типу та рівня соціальної допомоги.

Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді здійснюють соціальнийсупровід прийомних сімей від моменту їх утворення. Така діяльність передбачаєнадання прийомним батькам і прийомним дітям психологічних, соціальнопедагогічних та інших послуг, здійснення заходів щодо соціальної реабілітаціїта інтеграції прийомних дітей. Така форма соціальної роботи виступає, з одногобоку, як контроль за умовами виховання та утримання, з іншого боку – як система дієвої допомоги у вирішенні життєвих проблем сімей, які виховують дітейсиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Основними завданнями соціального супроводу є:

• ефективне використання наявних ресурсів для оптимальної та швидкої

адаптації сім’ї і дитини7вихованця з метою вирішення проблем останньої;

• надання допомоги батькам для того, щоб у подальшому вони могли вирішувати проблеми шляхом мобілізації власних ресурсів;

• забезпечення партнерських стосунків між сім’єю, соціальною службою,

іншими державними і громадськими установами для комплексного забезпечення прав прийомної дитини.

Реалізація соціального супроводу прийомної сім’ї передбачає:

1) базову оцінку стану здоров’я, рівня психологічного та емоційного роз7

витку, знань дитини;

2) складання плану соціального супроводу дитини;

3) відвідування сім’ї, контактування з батьками та дитиною;

4) надання допомоги прийомним батькам щодо розв’язання проблем;

5) періодичну оцінку ефективності реалізації соціального супроводу;

6) коригування плану соціального супроводу;

7) надання інформації службам у справах неповнолітніх до щорічного звіту;

8) планування виходу дитини із сім’ї.

1. Базова оцінка стану здоров’я, рівня психологічного та емоційного розвитку,

знань дитини

Інформація про дитину, яка влаштовується у прийомну сім’ю, збираєтьсяще на етапі попереднього знайомства з батьками, проте у 307денний періодпісля влаштування дитини соціальний працівник разом із прийомними батьками проводить базову оцінку стану здоров’я, рівня психологічного та емоційного розвитку та знань дитини, що фіксується відповідним документом. Інформація про дитину стосується таких питань: вік; стать; історія життя; національність; релігійні погляди; стан здоров’я; рівeнь розвитку; дані про біологічних батьків, інших родичів; дані про братів, сестер, місце їх перебування тастатус; наявність докумeнтів; інформація про житло і майно, якe налeжить дитині; характeр дитини; шкідливі звички, кримінальні прояви; коло інтeрeсів,духовні потрeби тощо.

Базову інформацію про дітей7сиріт та дітей, позбавлених батьківськогопіклування, які потребують сімейного влаштування, містить банк даних продітей7сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в службі у справахнеповнолітніх. Відомості про дітей, яких треба терміново влаштувати на виховання, можуть надати: служба у справах неповнолітніх, кримінальна міліція,адміністрація медичних установ, закладів для дітей7сиріт, притулків для неповнолітніх, дитячих будинків, будинків дитини, родичі та знайомі сім’ї, яка неможе забезпечити належне виховання дитини.

Базова оцінка стану здоров’я, рівня психологічного та емоційного розвитку, знань дитини оформлюється і зберігається в особовій справі прийомної сім’ї.

2. План соціального супроводу

Соціальний супровід дитини здійснюється відповідно до плану соціального супроводу, який складається для кожної дитини і періодично коригується.

План соціального супроводу – це план цілеспрямованої діяльності соціальногопрацівника, спеціалістів, які надають конкретні послуги, а також членів родини, які разом створюють необхідні умови для оптимального функціонуваннясім’ї та розвитку дитини.

План соціального супроводу розробляється на основі базової інформаціїпро потреби дитини, яка влаштовується в сім’ю, на перший місяць проживаннядитини в сім’ї. Наступний план розробляється на основі оцінки виконанняпопереднього і розрахований на півроку. Через півроку проживання дитини усім’ї проводиться оцінка реалізації плану, на підставі якої розробляється плансоціального супроводу дитини на рік. Подальша розробка планів соціальногосупроводу здійснюється щорічно.

План соціального супроводу розробляється соціальним працівником, якийздійснює соціальний супровід, спільно з прийомними батьками. До складанняплану залучаються учителі (вихователі), медичні працівники, які працюють здитиною. У випадку проживання у сім’ї кількох дітей, план соціального супроводу розробляється на кожну дитину окремо.

Структура плану соціального супроводу визначена, виходячи з основнихпроблемних питань: адаптація дитини до умов сімейного життя; здоров’я; контакт з біологічними батьками, родичами; освітата навчання; особливості характеру; соціальні проблеми; фізичний розвиток; юридичні питання тощо.

Орієнтовні напрями соціального планування:

• подолання наслідків насильства та недбалого догляду;

• подолання наслідків розлучення та втрати;

• задоволення потреб дітей в освіті, відвідування школи;

• охорона здоров’я;

• оздоровлення дитини;

• задоволення потреб дитини, пов’язаних із її розвитком;

• задоволення потреб дитини, пов’язаних із дотриманням належної дис7

ципліни;

• задоволення потреб дитини у відпочинку;

• задоволення потреб дітей та молоді в сексуальному розвитку;

• контакти в громаді;

• вирішення юридичних питань;

• адаптація у прийомній сім’ї;

• контакт з біологічними батьками, родичами;

• умови проживання дитини;

• фізичний розвиток дитини;

• підготовка дитини до самостійного життя.

План соціального супроводу розробляється на основі інформації про індивідуальні потреби конкретної дитини і має включати ті позиції, які є актуальними на відповідний термін реалізації соціального супроводу.

У плані соціального супроводу фіксуються такі положення:

• конкретне питання, яке має бути вирішено (проведення медичного обстеження дитини, пошук біологічних родичів, організація оздоровлення, влаштування дитини до дитячого садка тощо);

• що необхідно зробити для його вирішення;

• особа, яка відповідає за розв’язання проблеми (соціальний працівник,

батьки, дільничний педіатр та ін.);

• термін розв’язання проблеми;

• примітка щодо виконання або певні зауваження.

План соціального супроводу затверджується директором центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та зберігається в особовій справі прийомноїсім’ї. У разі необхідності, при виникненні обставин, які потребують термінового вжиття заходів, може бути проведено коригування плану соціального супроводу. Соціальний працівник оформлює відповідну пояснювальну записку щодообставин, які потребують коригування плану соціального супроводу, та переоформлює план відповідно до потреб дитини.У випадку, якщо дитина, яка виховується у прийомній сім’ї, має суттєвірозлади здоров’я (інвалідність, ВІЛ7інфікована, хронічні захворювання, травми) і потребує постійного медичного нагляду, соціальний працівник спільно здільничним педіатром розробляє план медичного супроводу дитини, що фіксуємедичні заходи, необхідні для забезпечення здоров’я і розвитку дитини, татермін їх виконання. План медичного супроводу підписується завідувачемвідділення медичного закладу і визначає медичні показання, яких мають дотримуватися прийомні батьки, дільничний педіатр та соціальний працівник.

План медичного супроводу переглядається раз на рік при проходженні прийомною дитиною обов’язкового медичного обстеження або ж коригується за потребою.

3. Відвідування сім’ї, контактування з батьками та дитиною

Соціальний працівник та прийомні батьки взаємодіють як партнери в ім’я

безпеки та добробуту дітей.

Зустрічі соціального працівника та прийомних батьків повинні відбуватись

щомісяця, але можуть відбуватись частіше, якщо цього вимагають потреби ди7

тини або про це просять прийомні батьки. Також слід частіше зустрічатись,

якщо прийомні батьки ще не мають досвіду, якщо дитина влаштовується впер7

ше, якщо планується перехід дитини до іншої сім’ї, якщо виникає кризова си7

туація або якщо дитина потребує спеціальної допомоги.

Рідше зустрічатись можна за обопільною домовленістю між соціальним

працівником та прийомними батьками, виходячи з характеру стосунків, які скла7

лися між ними, потреб дітей та їхніх батьків, визначених планом послуг. Ні за

яких обставин не можна зустрічатись рідше ніж один раз на два місяці.

Соціальний працівник веде щоденник роботи з прийомною сім’єю, в яко7

му фіксуються окремі проблеми та питання, що вирішуються в ході соціального

супроводу, форми соціальної допомоги прийомній сім’ї. До таких форм роботи

належать: зустріч з батьками, дитиною, телефонна бесіда з батьками, відвідан7

ня сім’ї, організація консультування спеціалістів, оздоровлення дитини тощо.

Зафіксовані моменти соціальної роботи із сім’єю дають змогу простежувати ви7

никнення та шляхи подолання кризових ситуацій у родині, крім того демонст7

рують практичну роботу соціального працівника в ході реалізації соціального

супроводу.

Ефективність соціального супроводу прийомної сім’ї підвищується за умо7

ви, якщо з прийомною дитиною щодо її проблем і потреб контактує інший

спеціаліст, ніж той, що здійснює соціальний супровід сім’ї і безпосередньо

спілкується з прийомними батьками. Такий розподіл сфер спілкування підви7

щує рівень довіри дитини, дозволяє виявити проблемні питання, які не завжди

розкриваються батькам та соціальному працівнику, котрий з ними постійно

контактує. Цей соціальний працівник повинен підтримувати постійний зв’я7

зок з дитиною, яка перебуває в прийомній сім’ї, для гарантування її безпеки та

задоволення потреб у розвитку. Його зустрічі з дитиною мають відбуватися що7

найменше один раз на місяць, а в разі потреб і частіше.

Соціальний працівник, який контактує з дитиною/дітьми, співпрацює з

соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід, у визначенні

першочергових потреб і проблем дитини.

4. Надання допомоги прийомним батька щодо розв’язання проблем

Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді використовують різно7

манітні форми роботи з прийомними батьками: консультації, групи взаємодопо7

моги, тематичні тренінги, тематичні вечори, проведення організованого оздо7

ровлення сімей, в процесі якого провадиться навчання (так звані «літні школи»).

Один з напрямів реалізації соціального супроводу прийомної сім’ї –

посeрeдницька діяльність соціального працівника між прийомними батьками та

службами, які захищають права дитини, налагодження співпраці з різними фахі7

вцями для забезпечення належних умов виховання прийомної дитини в сім’ї.

За необхідності, враховуючи потреби дитини та сім’ї, соціальний праців7

ник може залучати до взаємодії представників та спеціалістів різних структур:

місцевих органи виконавчої влади; огранів опіки та піклування; служби у спра7

вах неповнолітніх; відділу реєстрації актів громадянського стану; паспортного

столу; територіального дитячого медичного об’єднання; територіального ме7

дичного об’єднання для дорослих; відділу освіти; служби працевлаштування;

відділу соціального забезпечення; кримінальної міліції; міжнародних та гро7

мадських організацій тощо.

5. Періодична оцінка реалізації соціального супроводу

Періодичне оцінювання ефективності діяльності прийомних сімей прово7

диться соціальним працівником із залученням представників служб у справах

неповнолітніх, органів освіти, вихователів, медичних працівників. Мета обсте7

ження – оцінювання ефективності виховання дитини у прийомній сім’ї та рівень

виконання плану соціального супроводу.

Оцінку слід проводити періодично – через 1 місяць після влаштування ди7

тини у сім’ю, через 6 місяців, 1 рік перебування дитини в прийомній сім’ї, далі

– щорічно. Термін проведення щорічної оцінки – кінець кожного календарно7

го року.

Щорічне обстеження прийомних сімей передбачає аналіз двох аспектів:

оцінювання ефективності функціонування сім’ї та оцінювання розвитку і вихо7

вання дитини у сім’ї. Для визначення фізичного розвитку та медичних показ7

ників здоров’я дитини слід отримати інформацію від дільничного педіатра.

Рівень розвитку дитини, її успіхи у навчанні визначаються соціальним праців7

ником під час зустрічі з педагогами школи або вихователями дитячого садка.

Рівень соціальної адаптації та характер взаємостосунків у сім’ї визначаються в

ході спілкування з прийомними батьками, іншими членами родини.

На підставі отриманої інформації соціальний працівник складає звіт про

ефективність виховання дитини у прийомній сім’ї та рівень виконання плану

соціального супроводу. Звіт готується в довільній формі, орієнтуючись на струк7

туру оцінювання (відповідно з базовою інформацією про дитину). Головна скла7

дова звіту –пропозиції щодо покращення ситуації в сім’ї, вирішення проблем

розвитку та виховання дитини, позиції до розробки плану соціального супрово7

ду на наступний термін.

На підставі оцінки реалізації соціального супроводу соціальний працівник

готує і подає службі у справах неповнолітніх інформацію до щорічного звіту про

стан виховання та спільне проживання дітей7сиріт та дітей, позбавлених бать7

ківського піклування, в прийомній сім’ї.

6. Планування виходу дитини із сім’ї

Стратегічним напрямом соціального супроводу прийомної сім’ї є визна7

чення перспектив подальшого влаштування дитини після досягнення нею по7

вноліття – працевлаштування, забезпечення житлом, продовження освіти. Саме

ці проблеми мають вирішуватися батьками та соціальними працівниками про7

тягом усього періоду проживання дитини в сім’ї.

Відповідно до потреб якомога кращого забезпечення інтересів дитини може

передбачатися її вихід із прийомної сім’ї до досягнення нею повноліття. Підста7

вою до такого рішення може стати:

• повернення до біологічних батьків, родичів;

• усиновлення;

• переведення до іншої прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного

типу;

• влаштування до спеціалізованого закладу.

Рішення про готовність дитини вийти з прийомної сім’ї та повернутися до

біологічних батьків, перейти до іншої сім’ї, іншого закладу або варіант прожи7

вання поза межами сім’ї повинно прийматись відповідно до плану соціального

супроводу. До цього процесу мають бути залучені спеціалісти служби у справах

неповнолітніх, органу опіки та піклування та, якщо доцільно, суду; соціальний

працівник, який здійснює соціальний супровід; дитина відповідно до її віку та

рівня розвитку; прийомні батьки; біологічні батьки дитини; інші члени сім’ї,

якщо це необхідно.

Соціальний працівник, що здійснює соціальний супровід прийомної сім’ї,

разом із прийомними батьками повинен підготувати дитину до переходу з

прийомної сім’ї до біологічної сім’ї, до іншого варіанта постійного влаштуван7

ня або іншого закладу.

Окрім надання соціальної допомоги сім’ї та дитині, соціальний працівник

виступає захисником прав дитини. У разі, якщо спеціалісту, який здійснює со7

ціальний супровід прийомної сім’ї, стає відомо про неналежне виконання

прийомними батьками своїх обов’язків стосовно дітей, випадки жорстокого

поводження, насильства, він терміново інформує про це службу у справах не7

повнолітніх. Спеціалісти служби у справах неповнолітніх та соціальний праців7

ник забезпечують необхідні заходи щодо захисту прав дитини.

Представлена на розгляд методика реалізації соціального супроводу

прийомної сім’ї базується на практиці роботи спеціалістів центрів соціальних

служб. Ефективне впровадження такої роботи потребує, передусім, чітких

інструктивних роз’яснень, єдиних форм, затверджених на рівні Міністерства у

справах сім’ї, молоді та спорту. Визначення єдиної методики роботи соціаль7

них працівників щодо соціального супроводу прийомних сімей підвищить про7

фесійний рівень надання соціальних послуг, спрямованих на реалізацію права

дитини виховуватися у сімейному оточенні.

Поиск по сайту: