 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Внутрішні фактори розвитку. 1.1. Природно - ресурсний потенціал
1.1. Природно - ресурсний потенціал. Карпатський економічний район розташований на крайньому заході України. З південного заходу на північний схід район, зокрема м. Львів, перетинає Головний Європейський Вододіл. Площа - 56,6 тис. км2. Населення - 6103,9 тис. осіб. До складу Карпатського району включаються чотири області: Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька.
Територія району включає Карпати, Передкарпаття, Закарпаття. Зближує області, які входять до складу району, спільність їх геополітичного положення. Район межує з п`ятьма країнами Східної Європи: Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою. Раніше через закритість української економіки для загальноєвропейського ринку рейтинг району був дуже низький. У незалежній Україні саме фактори прикордонного розміщення (на стику України та інших країн Європи) перетворили його в одного з лідерів у міждержавному співробітництві України. Це призвело до активізації міжнародних економічних, наукових і культурних контактів.
Важливим районоутворюючим фактором є розташування в усіх чотирьох областях Карпатської складчастої системи. Її присутність визначила суттєві особливості господарського освоєння території, своєрідність способу життя та господарювання у гірській місцевості, спільність структури природно-ресурсного потенціалу тощо. Це зумовило і спільність багатьох проблем розвитку областей району.
Район виділяється теплим, помірно вологим кліматом, тут не буває посухи. Ґрунтовий покрив дуже різноманітний: переважають сірі й лісові ґрунти та опідзолені чорноземи (на Волино-Подільській височині), дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні (у Прикарпатті), бурі лісові (у гірських районах Карпат).
Район характеризується багатством і різноманітністю природно-ресурсного потенціалу. Він представлений усіма відомими видами ресурсів: земельними, мінеральними, рекреаційними, лісовими, водними.
Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів України є досить диференційованим у територіальному розрізі. Найнижчою є сільськогосподарська освоєність гірських територій.
Водні ресурси району - це поверхневі води річок, озер, водосховищ і підземні води. Найбільш водоносними річками є Дністер, Тиса, Прут, які використовуються для водопостачання населених пунктів, виробництва електроенергії (найбільші ГЕС у Карпатах - Теребля - Ріцька, на Дністрі - Дністровська), частково для судноплавства (Дністер) і лісосплаву (Черемош).
Підземні води району: прісні (основне джерело водопостачання міст), у тому числі термальні (м. Мукачеве в Закарпатті); мінеральні (Трускавець, Східниця, Свалява, Кваси, Моршин). Мінеральні води, особливо унікальна "Нафтуся", є основним рекреаційним ресурсом району. До них належать також лікувальні грязі (с. Черче Івано-Франківської обл.). Незважаючи на вичерпання природно-ресурсної бази внаслідок її несистемної експлуатації у минулому, вона за різноманітністю своїх складових, унікальністю (мінеральних вод, озокериту, сірки тощо) і навіть за запасами становить важливу матеріальну основу подальшого розвитку Карпатського району.
Лісові ресурси - це запаси деревини, лісові ягоди (чорниця, малина, ожина), гриби, мисливська фауна. Вони дають сировину для галузей економіки, мають протиерозійне, кліматичне, санітарно-оздоровче й природоохоронне значення. Головним сировинним продуктом користування лісовими ресурсами є деревина, тобто промислова сировина для деревообробної, целюлозно-паперової, лісохімічної промисловості, виготовлення різноманітних конструктивних матеріалів, палива тощо. Україна відноситься до країн з порівняно невисоко забезпеченістю лісом. Найвищим є рівень лісистості (43,2%) в Івано-Франківській області (при середньої по Україні – 15,6%).
Основні запаси деревини зосереджені в Карпатах, де лісопокрита площа становить понад 60%. В них переважають дуб, граб, бук, ялиця. Видовий склад лісу змінюється за рахунок скорочення площ під буком і ялицею і розширення площ під смерекою, на яку тепер припадає 16% запасу деревини.На хвойні ліси припадає 54% загального запасу деревини: сосна - 35%, ялина - 16, ялиця - 3%.
Майже 40% запасів деревини становлять твердолистяні породи: дуб високостовбурний - 18%, дуб низькостовбурний - 4, бук - 13, граб - 2%.
Мінерально-сировинні ресурси. Карпатський район має значні поклади мінерально-сировинних ресурсів(посідає третє місце в країні). У Прикарпатті розташовані значні поклади сірки, калійної і кам`яної солі, які мають державне значення, мінеральні води (у Карпатах), деякі мінеральні будівельні матеріали. Міжрайонне значення мають лісові ресурси, кам`яне вугілля, природний газ.
Мінерально-сировинна база стала фундаментом для формування вугільної, нафтохімічної промисловості. Важливим джерелом енергоносіїв у районі є Львівсько-Волинський вугільний басейн. Через низьку якість вугілля і незначні запаси, Львівсько-Волинський басейн має районне значення і вугілля застосовується переважно як енергетичне паливо.
Промислові родовища бурого вугілля відомі в Закарпатському буровугільному районі (Ільницьке, Горбаківське), запаси їх невеликі, собівартість видобутку більша, ніж кам`яного вугілля Донбасу.
На території району розташована Карпатська нафтогазоносна провінція. Глибина залягання нафти становить 1000 – 4500 м, газу 800 – 1800м. Найбільшими є нафтові Орів-Уличнянське, Волинське, Битків-Бабценське та Північно-Долинське нофтогазоконденсатні родовища. Відомі також Стрельбицьке, Попельське, Бориславське, Східницьке, Спаське, Нижньострутинське та інші родовища. Найперспективнішими є Семиногівське та Стинавське. Лише розробка останнього дасть змогу збільшити видобуток нафти у 5-6 разів. Нафта Карпатської провінції належить до метанових і метанонафтових. Вона характеризується високим вмістом смол.
Природний газ складається на 95 – 98% з метану. Основні родовища розташовані у Львівській області (Угерське, Хідновицьке, Рудківське, Більче-Волинське). Більша частина основних нафтових і газових родовищ вироблена частково або повністю. Збільшення видобутку нафти і газу залежить від обсягів експлуатаційного та пошуково-розвідувального буріння.
Найбільші поклади торфу у північній частині району, серед них Великомостівське, Стоянівське, Радехівське і Львівське. Проте видобуток торфу в якості палива скорочується, оскільки він є цінним добривом і сировиною для хімічної промисловості. Як ресурси палива низької якості або сировина для виробництва нафтопродуктів можуть використовуватись менілітові сланці Карпат. Площа їх залягання більше 30 тис. км2. Вони містять 8 – 25% органічної речовини. Але на сьогодні запаси їх не використовуються. Як паливо для побутових потреб широко застосовуються дрова.
З родовищ металів у Карпатському районі перспективними для освоєння можуть бути Брегівське і Біганське родовища поліметалевих руд, а також поклади Мужиївського золотоносного родовища на Закарпатті. Розвідані також поклади глиноземної сировини (алуніти). Алуніти Закарпаття можна розглядати як перспективну сировину базу алюмінієвої промисловості.
У Рахівському масиві виявлено нікелеві та мідні руди. Перспективні площі для розвідки й подальшого видобутку ртуті відкрито в Закарпатті, в районі Торуня. Незначними, але перспективними є поклади марганцю, виявлені в Бурштинському родовищі, Рахівському масиві, Покутських Карпатах.
Територія Львівської та Івано-Франківської областей багата покладами самородної сірки, які повністю забезпечують потреби України. Тут розвідано близько 20 родовищ. Відкритим способом експлуатуються Роздольське та Порожнянське, методом підземного виплавлення – Язівське та Немирівське родовища на базі яких функціонують Яворівські і Роздольське виробничі об`єднання “Сірка”.
Запаси калійних солей зосереджені на території Львівської та Івано-Франківської областей. Найбільші родовища – Стебниківське, Калуш-Голинське і Бориславське. На двох перших функціонують Стебниківський комбінат і Калушське виробниче об`єднання „Хлорвініл”.
На території Карпатського району розробляються родовища кам`яної солі Солотвинське (Закарпатська обл.), Болехівське і Долинське (Івано-Франківська обл.), Дрогобицьке (Львівська обл.). Після збагачення отримують мелену і брикетовану сіль для потреб харчової, хімічної промисловості та сільського господарства. Відомі також Боронявське, Тереблянське, Вуликовецьке, Соляне, Тарновське, Водицьке родовища.
В районі є поклади різноманітних будівельних матеріалів: скляних пісків – Велико-Глібовицьке (Львівська обл.), мармурового вапняку та мармуру – Діловецьке, Малий Розис, Довгорунь (Закарпатська обл.), цементної сировини – Добрянське, Розвадівське (Львівська обл.).
В межах Карпатського економічного району знаходиться Карпатський рекреаційний регіон загальнодержавного значення, що займає територію Українських Карпат. Мінеральні води, особливо унікальна „Нафтуся”, є основним рекреаційним ресурсом району. До них належить також лікувальні грязі (с. Черче, Івано-Франківської обл.).
Рекреаційні центри Карпатського економічного району – Трускавець, Моршин, Немирів, Яремча, Свалява, Міжгір`я та інші; курортні місцевості – Східниця, Комчин і Гірська Тиса; гірськолижні території – Славське, Подобець, Ворохта, Ясеня, Рахів.
1.2.Економічний потенціал. Територіально-господарський комплекс Карпатського району має складну галузеву і функціонально-компонентну структури. Він складається з міжгалузевих територіальних комплексів (МТК): паливно-енергетичного, машинобудівного, хімічного, лісовиробничого, індустріально-будівельного, агропромислового, рекреаційного, транспортного. Більшість МТК розвиваються на основі трудових і природних ресурсів району і повністю чи окремими галузями характеризують його місце в територіальному поділі та інтеграції праці.
Найбільш розвинені в Карпатському економічному районі машинобудування, харчова, лісова і деревообробна промисловість, промисловість будівельних матеріалів. Дуже мало розвинена чорна металургія та електроенергетика.
До паливно-енергетичного комплексу належить видобуток і виробництво палива - кам'яного і бурого вугілля, нафти і нафтопродуктів, попутного і природного газу, електроенергії, в основному на теплових електростанціях.
Видобуток кам'яного вугілля сконцентрований у Львівсько-Волинському басейні. За рік тут видобувають майже 15 млн. т енергетичного вугілля. Більше ніж половина кам'яного вугілля збагачується (Червоноград). Буре вугілля видобувається тільки в Закарпатті (с. Ільниця Іршавського району).
Традиційними галузями комплексу є нафтова і газова промисловість Прикарпаття. Останнім часом видобуток нафти і газу помітно знизився внаслідок вичерпання розвіданих ресурсів. Діють нафтопереробні потужності в Дрогобичі, Надвірній, Львові. Головні центри видобутку і акумуляції природного довізного газу - Дашава, Рудка, Угерське, Більче (Львівська обл.).
Провідна галузь комплексу - електроенергетика, представлена Бурштинською (2,4 млн. кВт), Добротворською (660 тис. кВт), малими ГЕС і ТЕЦ. Теплові електростанції працюють в основному на вугіллі, яке видобувають у Львівсько-Волинському районі. На кордоні Чернівецької і Хмельницької областей побудована Дністровська ГАЕС, у Карпатах – Теребле – Ріцька.
Машинобудівний комплекс - це приладобудування, виробництво телевізійної техніки, радіоелектронної, медичної апаратури, верстатів з програмним управлінням, металорізальних інструментів. Він орієнтується на кваліфіковану робочу силу та наукову інфраструктуру Львова і зосереджений переважно в обласних центрах. Розвинене транспортне, підйомно-транспортне машинобудування, ремонт транспортної техніки, виробництво автобусів, автонавантажувачів, мопедів, вантажних конвеєрів у Львові, автокранів у Дрогобичі з орієнтацією на кооперативні зв'язки з іншими районами і зарубіжними країнами.
Комплекс хімічної індустрії - це переважно галузі гірничої хімії (видобуток сірки в Новому Роздолі і Новояворівську), калійних і кухонних солей у Калуші, Стебнику, Солотвині. До основної хімії, яка ґрунтується на місцевій і довізній сировині, належить виробництво сірчаної кислоти (у Новому Роздолі), калійних добрив (Калуш і Стебник).
Розвивається хімія органічного синтезу - виробництво штучних волокон (у Сокалі), технічного вуглецю (у Дашаві), тонкого хімічного синтезу (в Івано-Франківську), поліетилену (у Калуші). Сировина для виготовлення поліетилену надходить до Калуша етиленопроводом з Угорщини. Розвинені хіміко-фармацевтична промисловість (у Львові), виробництво лаків і фарб (у Львові, Бориславі), нетканих матеріалів (у Бориславі).
Комплекс хімічної індустрії поєднує деякі виробництва з іншими МТК: агропромисловим (виробництво міндобрив), лісопромисловим (лісохімія), індустріально-будівельним (виробництво лаків, фарб). У перспективі можливий розвиток на базі ресурсів місцевої сировини гірничо-хімічної та основної хімії: освоєння великого Марково-Розсільнянського родовища калійних солей, Гуменецького родовища природної сірки; розширення виробництва побутової хімії, хіміко-фармацевтичної та мінеральних добрив.
Лісовиробничий комплекс спеціалізується в основному на виробництві меблів. З цією галуззю тісно пов'язані лісопильне виробництво, виготовлення меблів, фанери, деревностружкових і волокнистих плит, картону, паперового пластику, синтетичних смол, фурнітури.
Центрами целюлозно-паперової промисловості є Жидачів, Рахів; лісохімії - Свалява, Великий Бичків, Перечин. Діють ремонтні підприємства (у Калуші, Тереславі). Висококваліфіковані кадри готують у Львові (у лісотехнічному інституті). Найбільшими центрами деревообробної промисловості є Львів (виробництво меблів, фанери, паперового пластику), Івано-Франківськ (меблі).
В інтегральному АПК розвинені спеціалізовані комплекси: рослинницького напряму - цукробуряковий, виноградарсько-виноробний, спиртогорілчаний, плодоовочепереробний тощо; тваринницького напряму - м'ясопереробний, молокопереробний, птахопромисловий.
У тісному зв'язку з деякими розвиваються галузі легкої промисловості - текстильна, швейна, трикотажна, взуттєва, які орієнтуються на місцеві трудові ресурси, споживача і частково на довізну сировину та напівфабрикати.
Базовим в АПК є багатогалузеве сільськогосподарське виробництво з добре сформованими зонами спеціалізації:
- лісостеповою (зернове господарство, м'ясне і молочне скотарство, свинарство, птахівництво);
- карпатською з підзонами:
а) передгірською передкарпатською (льонарство, картоплярство, молочно-м'ясне тваринництво, овочівництво);
б) передгірською закарпатською (виноградарство, садівництво, тютюнництво, молочно-м'ясне скотарство і птахівництво).
Економічному і соціальному розвитку району сприяє його транспортна система. Її характерні риси: різноманітність видів, висока щільність мережі доріг і газо-нафтопроводів, наявність прикордонних станцій і переходів, багатофункціональних транспортних вузлів (Львів, Івано-Франківськ), „транзитних” залізничних магістралей, які з`єднають Україну і Росію з країнами Східної та Центральної Європи.
1.3. Науково-технічний потенціал. Основою науково-технічного розвитку країни є науково-технічний потенціал, що являє собою сукупність усіх засобів науково-технічної діяльності та її ресурсів. Науково-технічний потенціал включає:
· матеріально-технічну базу науки (сукупність засобів науково-технічної праці, наукові організації, наукове обладнання, експериментальні заводи, лабораторії, електронно-обчислювальна база інформаційного забезпечення тощо);
· кадри наукової системи (вчені, дослідники, конструктори, експериментатори, науково-технічний персонал);
· інформаційну систему, яка забезпечує постійне вдосконалення наукових знань (наукові прогнози, банк патентів, авторських свідоцтв, банк відомостей про світові досягнення в галузі конкретних наук тощо), яка здатна до оперативної обробки інформації та надання її користувачеві;
· організаційно-управлінську підсистему - планування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДЦКР); фінансування НДДКР; структуру управління НДДКР; організаційно-управлінські структури наукових підрозділів; методи управління НДДКР.
У Карпатському районі створено потужний науково-технічний потенціал, спроможний вирішувати найактуальніші проблеми структурної перебудови економіки, прискорення НТП, посилення інтенсифікації тощо. Функціонує потужний потенціал академічної, вузівської і галузевої науки, науково-технічний потенціал багатьох підприємств, зокрема наукомістких виробництв у промисловому комплексі.
Особливо велика роль науково-технічного прогресу в охороні навколишнього середовища і раціональному природокористуванні. Розвиток науки і техніки дає змогу створювати ефективні засоби і прилади для очищення промислових і комунальних викидів, що забруднюють воду, атмосферу, ґрунт. Передові технології забезпечують перехід до замкненого водопостачання, утилізацію відходів, економію трудових, рослинних і мінеральних ресурсів, а також раціональне використання земельних ресурсів.
1.4. Стан оточуючого природного середовища. Природно-географічне положення Карпатського району характеризується прикордонністю, перехідністю природного середовища одного типу в інший. Для Карпатського району важливим є його еколого-географічне розташування в зоні західного переносу повітряних мас з Атлантики до Східної Європи, які несуть отруйні викиди теплових електростанцій, хімічних і металургійних підприємств із Західно- і Середньоєвропейського простору.
Інтенсивне ведення сільського господарства на основі методів водної та хімічної меліорації останніми роками значно погіршило баланс гумусу, особливо в чорноземних ґрунтах, підвищилась концентрація шкідливих хімічних продуктів, збільшилася засоленість і кислотність ґрунтів, порушилися водний і повітряний режими. У зв'язку з цим особливої актуальності набули проблеми розвитку аграрної науки, особливо нових технологій обробітку ґрунту і вирощування сільськогосподарських культур з метою збільшення потужності родючості. При вирішенні цієї проблеми слід враховувати, що в Україні значна частина родючого гумусового шару щороку втрачається через водну та вітрову ерозію. Найбільшої шкоди водна ерозія завдає в Карпатах, на Подільській, Придніпровській та Середньо-Руській височинах, Донецькому кряжі та в Кримських горах.
Значної шкоди якості ґрунтів завдає невміле використання мінеральних добрив, гербіцидів, пестицидів та інших хімічних речовин з великою токсичністю, що впливає як на ґрунти, так і на флору, фауну і людину.
Потребують уваги питання охорони унікальних лісових ресурсів Карпат, здійснення протиерозійних заходів, регулювання стоку карпатських річок, які затоплюють у період повеней значні передгірські території. Охорона і раціональне використання земель пов'язано із створенням полезахисних смуг, лісових насаджень, терасуванням крутих схилів, спорудженням гідротехнічних протиерозійних, протиселевих, протизсувних об'єктів, рекультивацією земель, застосуванням нових методів обробки ґрунту, меліорацією.
Для вирішення проблем охорони навколишнього середовища слід поглибити рівень наукових досліджень, розгорнути обґрунтування екологічних прогнозів для окремих регіонів та України в цілому. Для України важливим є забезпечення контролю якості сільськогосподарської продукції у зв'язку з радіоактивним і хімічним забрудненням, що перевищує припустимі концентрації.
1.5. Трудовий потенціал. Населення району - 6103,9 тис. осіб. В усіх областях, крім Львівської, переважає сільське населення. У районі більш висока, ніж загалом по Україні (86 осіб/км2), густота населення. Найвища вона в Предкарпатті та рівнинному Закарпатті (понад 90 осіб/км2), найменша - у гірській частині Карпат (менше 20 осіб/км2).
У Карпатському районі розвинена субурбанізація, пов'язана з наближенням сільських поселень до міст, добре впорядкованою транспортною мережею. Для усіх областей району характерні інтенсивні маятникові міграції: в них бере участь понад 25% всього працездатного сільського населення. Разом з тим в останні роки із сільських поселень у міста приплив населення призупинився через звуження сфери діяльності в них. Розпочався зворотній процес – реурбанізація, тобто повернення міських мешканців у села. Значна кількість людей від’їжджає за межі району. У статевій структурі населення переважають жінки – 52,6%; на 1000 жінок перепадає 900 чоловіків. Карпатський район багатий на трудові ресурси, що полегшує індустріалізацію території і стимулює розвиток трудомістких галузей промисловості і сільського господарства.
1.6. Рекреаційно-туристичний потенціал. Туризм – одна із найбільш перспективних галузей економіки Карпатського району, який має об’єктивні і вагомі передумови для її розвитку. Туристичні послуги надають 73 туристичних підприємства. Сервіс, прийнятний для західних туристів, на рівні класу "три зірки” забезпечують готелі "Аускопрут" та „Україна” в
м. Івано-Франківську, база відпочинку "Карпати" в м. Яремчі, пансіонат "Карпатські зорі" фірми "Спорт-тур" в м. Косові, профілакторій "Яремча" в м. Яремчі, санаторій-профілакторій "Джерело Прикарпаття" в с. Новий Мізунь. На території Прикарпаття налічується понад 20 туристичних маршрутів: гірських, водних, пішохідних, велосипедних, автобусних.
Існуюча база рекреаційних закладів усіх форм власності (119 одиниць на 12,5 тисячі місць) дає можливість нарощувати лікувально-оздоровчі, туристичні, спортивні послуги, в тому числі й для іноземних туристів. Популярним стає сільський зелений туризм. Понад 200 сільських господарів вже готові прийняти гостей у своїх садибах. Туристів приваблює зручна система поселення, сучасне обладнання приватних пансіонатів, близькість до природи, співвідношення „ціна-якість послуг”, гостинність та домашня атмосфера, чудові страви національної кухні. Найпопулярнішими районами є Косівський, Верховинський, Рожнятівський та Яремчанська міська рада.
1.7. Рівень природно-технічної безпеки. Прогрес полягає у зростанні екологічності структури виробництва, яка поступово зменшуватиме необхідність у природоохоронній діяльності. Чим менша необхідність у природоохоронних заходах, тим вищий рівень структури економіки.
1.8. Оцінка просторово-економічного потенціалу. Стратегічна мета розвитку Карпатського району – досягнення високих і стабільних соціально-економічних показників. Реалізуються зазначені завдання за допомогою інвестиційної політики. Інтенсивність інвестиційного процесу підтримується на рівні, за якого реальною є структурна перебудова економіки.
Важливий напрямок реформування економіки полягає у реструктуризації підприємств. Приділяється підвищена увага здійсненню організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури управління підприємств, здатних привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягів випуску продукції, підвищення ефективності виробництва. Нині функціонує 305 акціонерних товариств, які є основою економіки району. Недержавним сектором нині виробляється 95% промислової продукції.
Завершено реформування колективних сільськогосподарських підприємств. На їх базі утворено нові ринкові формування. Це в повній мірі забезпечує підтримування оптимального рівня концентрації виробництва, створення нових земельних і майнових виробничих відносин виключно на приватній основі.
Вживаються заходи щодо активізації інноваційної діяльності. Сприяння надається таким науково-технологічним структурам, які були б більш гнучкими в нинішніх умовах, могли б організувати ефективне виробництво нових виробів для забезпечення суттєвого збільшення обсягів експорту товарів та послуг. Створений за участю провідних наукових та виробничих структур “Нафтогазовий науково-технологічний парк” має стати активною ланкою залучення інвестицій, розробки та впровадження у виробництво нової техніки та технологій.
Здійснюється робота для того, щоб зберегти позитивні тенденції до збільшення обсягів залучених в економіку прямих іноземних інвестицій. Завдяки тісній співпраці з інвесторами реалізовано вагомий інвестиційний проект з виробництва лінолеуму у м. Калуші. Регіональна промислова політика спрямована на створення сучасного, інтегрованого у світове виробництво промислово-технологічного комплексу, що забезпечуватиме внутрішні потреби, конкурентноспроможний експорт, збільшення обсягів наукомісткої продукції як основи для інноваційного розвитку інших секторів економіки.
Поиск по сайту: