Соціальна мобільність

Соціальна мобільність — це зміна індивідом чи групою свого соціаль­ного статусу, тобто місця в соціальній структурі суспільства. Термін "соціальна мобільність" був введений в соціологію в 1927 р. відомим аме­риканським соціологом російського походження Я. Сорокіним. Він роз­глядав соціальну мобільність як будь-яку зміну соціального стану, а не тільки як перехід осіб і родин з однієї соціальної групи в іншу. Відповід­но до поглядів П. Сорокіна, соціальна мобільність означає переміщення за соціальними сходинками у двох напрямках: 1) вертикальному — рух нагору і вниз (коли соціальний статус змінюється); 2) горизонтальному — пересування на тому ж соціальному рівні (тобто без зміни соціального статусу).

Тим часом вертикальна мобільність також буває двох видів — висхідна і низхідна. Вона припускає зміну людиною протягом життя високого статусу на низький чи навпаки. Переміщення людини зі статусу водопровідника на більш високий статус президента корпорації, як і зворотний рух, є прик­ладом вертикальної мобільності. А горизонтальна мобільність передба­чає зміну людиною протягом свого життя одного статусу на інший, але еквівалентний колишньому. Наприклад, індивід був спочатку водопровід­ником, а потім став теслею.

Останнім часом у соціології виділяють ще одну — третю форму —між-поколіпну мобільність. Це зміна статусів синів щодо їхніх батьків. Наприк­лад, син водопровідника стає президентом корпорації чи навпаки. Міжио-колінна мобільність є більш важливою, ніж вертикальна і горизонтальна. Саме її масштаб свідчить про те, до якого ступеня існуюча в даному сус­пільстві нерівність переходить від одного покоління до іншого. Якщо між-поколінна мобільність невелика, то це означає, що в даному суспільстві нерівність пустила глибокі корені, а шанси людини змінити свою долю зале­жать не від нього самого, а визначені з народження. У випадку значної міжпоколінної мобільності люди досягаюіь нового статусу завдяки власним зусиллям незалежно аід обставин, що супроводжують їхнє народження.

Необхідно зазначити, що проблемам соціальної мобільності присвячу­ється багато конкретно-соціологічних досліджень у різних країнах світу. Дані про соціальну мобільність цілком виразно дозволяють судити про ступінь відкритості суспільства, його демократичність. Адже людям важ­ливо знати, якою мірою те чи інше суспільство дас можливість для про­сування індивідів і поколінь з нижчих статусних категорій у вищі, яким шляхом формується правляча еліта суспільства, а також чи є можливість проникнення в правлячу еліту індивідів з інших соціальних груп.

Отже, соціально-класова структура будь-якого суспільства базується на соціальній нерівності з урахуванням такої характеристики як гетеро­генність. Гетерогенність (від грецького — другий, інший і — поряд, створюю) — це слідування нормам і правилам, установленим Іншими особами, тобто несамостійність на противагу автономії. При цьо­му система соціальної нерівності формується виходячи з базових пара­метрів суспільства, до яких належать доход, походження, посада, влада, освіта й інші рангові показники. Близькість соціальних статусів приво­дить до утворення соціальних верств, прошарків, що мають різні установ­ки, норми поведінки, ідеали тощо.

У свою чергу, соціальні верстви (прошарки) можна об'єднати в соціаль­ні класи, що мають визначене відношення до засобів виробництва, власну субкультуру і можливості для набуття більш престижних соціальних ста­тусів. Класова структура суспільства володіє унікальними специфічними рисами і змінюється у ході суспільного розвитку. Однак фундаментальні дослідження соціальної стратифікації українського суспільства (на від­міну від західних суспільств) сьогодні вкрай ускладнені, по-перше, через велику динаміку суспільних процесів і, по-друге, через нестачу відповід­них засобів на регулярне проведення досліджень соціальної структури українського суспільства.

Таким чином, соціальна структура суспільства є частиною його як со­ціальної системи, що поєднує в собі два компоненти: перший — це соці­альний склад, тобто певний набір елементів даної структури, серед яких виділяють різні за типами соціальні спільноти і групи людей, а другий — це соціальні зв'язки, тобто певний набір зв'язків цих елементів, що роз­різняються як за масштабами розповсюдження їхньої дії, так і за їхніми значеннями в характеристиці соціальної структури суспільства на визна­ченій стадії його функціонування і розвитку.

Соціальна структура суспільства являє собою стійкий зв'язок елемен­тів у суспільній системі, який означає об'єктивний {тобто реальний) роз­поділ суспільства на окремі соціальні спільноти (класи, стани, прошар­ки, верстви, групи) і в той же час вказує на різне соціальне положення людей по відношенню один до одного, виходячи із численних критеріїв.

Соціальна структура суспільства будується за принципом "один ста­тус — один осередок". Коли осередки заповнюються людьми, то ми одер­жуємо для кожного статусу по одній великій соціальній групі. Сукупність великих соціальних груп (тобто заповнених людьми статусів) указує на соціальний склад населення.

Якщо великі соціальні групи в суспільстві розшарувати по вертикалі і розмістити їх за ступенем соціальної нерівності (різними доходами, досту­пом до влади, рівнем освіти і престижем професій), то отримаємо соціальну стратифікацію. Стратифікація суспільства складається з тих же статусів, але розташованих по "поличках" (стратах) зверху вниз і згрупованих за демографічними, сімейно-родинними, економічними, професійними, полі­тичними, релігійними, територіально-поселенськими й іншими ознаками.

Зазначені групи статусів утворюють такі підструктури соціальної струк­тури суспільства, як економічну, політичну, демографічну, професійну, сі­мейно-родинну, територіально-поселенську, релігійну. Кожну з цих струк­тур можна розглядати і як інституціональні сфери. Сімейно-родинна струк­тура утворює інститут сім'ї і шлюбу; професійна і економічна (як най­більш чисельні і різнорідні) — утворюють відразу декілька соціальних інститутів: держава, право, виробництво, освіта; релігійна — інститут ре­лігії. Тільки демографічна і територіально-поселенська структури не утво­рюють соціальних інститутів.

1.Що означає термін "соціальна структура суспільства"? Які основні еле­менти соціальної структури суспільства?

2.У чому суть поняття "соціальний статус", які його видові особливості та який зв'язок із поняттями "соціальна роль", "соціальний ранг"?

3.Розкрийте сутність основних теорій соціальної структури суспільства.

4.Який зміст соціальної стратифікації, сутність її видів і основних страти­фікаційних моделей сучасного суспільства?

5.Поясніть значення категорії "соціальна мобільність" та її роль у динаміці соціальної структури сучасного суспільства.

6.Які основні елементи соціально-класової структури українського суспільства і б чому виявляється їх вплив на динаміку його розвитку?

Поиск по сайту: