Клас як соціальна група

Класи - великі соціальні групи, які існували в історії чи існу­ють зараз і відрізняються власними потребами, інтересами, соці­альними ролями (раби, феодали, буржуазія, бізнесмени тощо). Ви­діляють пізнавальні, естетичні, класові потреби, потреби у праці, спілкуванні тощо. Умовно потреби у великій групі поділяються на два різновиди:

1) потреби, без задоволення яких група не може існувати;

2) потреби більшості особистостей, які входять до цієї групи (типові потреби).

Механізм виникнення класових потреб з'ясований неповністю. Можна уявити його так: класове становище задає певну ієрархію переваг діяльності, що й визначає структуру потреб у певних кла­сах. Упродовж історичного розвитку потреби класів суттєво змі­нюються.

Органічно з потребами у психології великих груп пов'язані ін­тереси. Інтерес є суб'єктивним відображенням матеріальних умов існування спільноти. Він переживається кожним членом великої групи як свідоме прагнення до певного об'єкта внаслідок життєвої значущості і емоційної привабливості.

У процесі історичного розвитку суспільні інтереси, як і потре­би, розвиваються. Особливо яскраво зміна інтересів відбувається у перехідних суспільствах, в епоху різких соціально-економічних і політичних зрушень: зміна владних соціальних груп викликає спо­чатку переплетіння різних інтересів у соціумі, а потім - їхню пере­оцінку і заміну на ті, що починають відігравати домінуючу роль.

У демократичних суспільствах інтереси великих груп вивча­ються з метою забезпечення в них прогресивного управління і їх­нього процвітання. Особливо важливими при цьому стають рефе­рендуми - опитування громадської думки з метою з'ясування най­вагоміших для суспільства питань життя.

Інтереси суспільних груп можуть формуватись навмисно, що призводить до неправильних стереотипів, встановлення негативних традицій, перекручування моральних цінностей, хибних оцінок і по­ведінки. Велика відповідальність за формування інтересів лягає на плечі інформаційних, пропагандистських джерел, які відповідають за обсяг і рівень знань, які вони пропонують соціальним групам.

Психологічні особливості класу розкриваються у його соціаль­ному характері, що виявляється в усталеному способі дій його представників. Це певний типовий образ, на основі якого мож­на реконструювати норми, якими керується дана велика група. Е. Фромм в основу виділення тинів соціального характеру поклав типи відчуження людини від самої себе у різні епохи. Наприклад, накопичувальний тип сформувався у період раннього капіталізму, ринковий тип - притаманний суспільству 20-х рр. XX століття і пов'язаний з періодом тотального відчуження.

Г. Ділігенський досліджував особливості життєвих орієнта­цій класів. Він виділяє такі типи життєвих орієнтацій, притаман­них суспільству 70-90-х рр. XX ст., які є актуальними і зараз:

1) статус-кво (прожити як-небудь і залишитись на поверхні);

2) кар'єристський (вибитись у люди, зробити кар'єру, досягти успіху в межах певної організації);

3) підприємницький (розширити справу, досягти більшої неза­лежності, влади, впливу);

4) гедоністичний (відпочити, розважитися);

5) орієнтація на матеріальне споживання (споживацька орієн­тація);

6) соціально-патологічна орієнтація;

7) орієнтація на творчість (рівень самоактуалізації особистос­ті);

8) орієнтація на боротьбу за певні соціальні ідеали.

На відміну від учіння про соціальні класи, що наголошує на антагоністичності різних верств населення, відомі кілька підходів до визначення соціальної структури з погляду соціальної стратифі­кації. Як елемент структури поняття "соціальний клас" не відки­дається, просто використовуються інші критерії виокремлення ве­ликих спільнот. Соціальна страта (від лат. Stratum - шар, пласт) - спільність в соціальній структурі суспільства, що об'єднує людей на певних соціальних засадах чи на основі спільної діяльності. Со­ціальні класи розглядаються як один із видів страт. Причому автор поняття М. Вебер вважав, що незважаючи на різні форми майно­вої нерівності, престижу, доступу до влади, не можна розглядати страти як ворогуючі непримиренні прошарки населення. Родо­начальник теорії соціальної мобільності П. Сорокін підкреслює, що людям притаманне переміщення із одних суспільних верств, прошарків в інші спільноти. Якщо люди просуваються на позиції з вищим престижем, прибутком і владою, відбувається соціальне сходження. Просування до більш низьких ієрархічних позиції є свідченням соціального спаду, деградації. Задоволеність перемі­еням від однієї страти до іншої - індикатор статусної і рольової адаптації людини.

Реаліями сучасного суспільства є як соціальні класи, так і стра­ти. Вони взаємодіють між собою і утворюють різні похідні утво­рення, які впливають на психологію великих груп.

Поиск по сайту: