ПРОБЛЕМИ ВЕЛИКОЇ ГРУПИ

7.1. Різновиди, структура та особливості функціонування великих груп

У сучасному суспільстві функціонують різні великі соціальні групи. Дитина з народження належить до певної етнічної спіль­ноти, потім включається до соціальних і професійних груп. Роль великої групи у процесі розвитку людини є вагомою: сім'я, родичі не можуть повністю визначати його перебіг. Зміна соціальних на­станов, стійкість щодо групового тиску, стратегія поведінки сторін у конфлікті - це далеко не повний перелік елементів соціальної психології, які виникають на ґрунті узагальненого історичного до­свіду великих груп і значною мірою впливають на процес форму­вання особистості.

На відміну від малих, великі групи недостатньо представлені у соціальній психології: процес їх дослідження набагато складніший і потребує особливого розгляду. Більш дослідженими є стихійні ве­ликі неорганізовані групи порівняно з організованими, довгоіснуючими (класи, нації тощо).

Г. Андрєєва поділяє великі групи на випадкові, стихійно сфор­мовані і стійкі, довготривалі за своїм існуванням. Першими є ви­падкові спільності, які стихійно виникають і короткочасно існу­ють - натовп, публіка, аудиторія, мітинг тощо. Другі - це довго­тривалі, стійкі в своєму існуванні групи, які склалися в процесі історичного розвитку і посідають певне місце в системі суспільних відносин. Прикладом таких груп є класи, суспільні прошарки, ет­нічні групи (їхнім різновидом є нації), професійні групи, статевовікові групи (наприклад, чоловіки, молодь, літні люди). Авторка виокремлює ряд загальних ознак великих груп, що відрізняють їх від малих:

1. Наявність специфічних регуляторів поведінки:

а) традиції, звичаї, моральні норми;

б) спосіб життя її членів (інтереси, цінності, потреби, типи кон­тактів);

в) наявність власної мови (для етнічних спільнот - це їхня мова, для професійних і статевовікових - жаргон або сленг).

2. Соціальна детермінація внутрішньогрупових процесів (значен­ня цінностей і стереотипів).

Л. Орбан-Лембрик виділяє такі ознаки, за якими можна класи­фікувати великі групи.

1. За характером зв'язку (наявність залежності/незалежності від волі і свідомості членів групи). Так, належність людини до певного соціального класу, етнічної групи не залежить від волі людини, а визначена об'єктивно. На відміну від таких спільнот, великі групи можуть формуватися як свідоме прагнення індивідів до об'єднання на основі загальних цілей і цінностей. Так, з господарською ме­тою люди створюють підприємства, комплекси, корпорації тощо; з науково-дослідницькою - науково-дослідні інститути, лаборатор­ні комплекси тощо; з освітньою - школи, університети; з політич­ною - партії, громадські об'єднання тощо. Основу цих об'єднань становлять психологічні явища.

2. За тривалістю існування (більш тривалі - класи, нації; мети тривалі - мітинги, аудиторії, натовп).

3. За характером організованості (випадкові, стихійні - натовп, публіка; свідомо організовані - партії, асоціації).

4. За характером існування (умовні - статево-вікові, професійні; реальні - мітинги, збори).

5. За контактністю взаємодії (з тісними контактами членів і без них).

6. За відкритістю / закритістю (закриті - колонія, військовий вуз; відкриті - колектив заводу тощо).

Структура психології великих соціальних груп є досить склад­ною і в широкому розумінні включає психічні процеси, психічні стани і психічні властивості; виокремлюють в них динамічні еле­менти (настрій) і стійкі утворення (традиції, навички, інтереси).

М. Савчин звертає увагу на такий соціально-психологічний фе­номен великих груп, як віра. Віра як визначення чого-небудь істин­ним з такою рішучістю, яка перевищує силу зовнішніх, фактичних і формальних доводів, має переважно емоційно-інтуїтивний характер. Вона є обов'язковим елементом суспільної свідомості. Істини віри включаються в структуру "Я" кожного з членів великої групи і певною мірою визначають його вчинки, судження, норми поведінки.

Р. Грановська вважає, що розмаїття вірувань у світі потрібне для того, щоб кожна людина змогла відшукати для себе віру у тій фор­мі, яка понад усе відповідала б закладеним у її душі задаткам. На­лежність до будь-якої віри необхідна членам великих груп, щоб мати опору у небезпечні та тривожні моменти життя. Віра створює необхідний захист без руйнування особистості, пропонує кожному з членів групи сукупність ідеалів, слідуючи яким, можна не тільки зрозуміти сенс власного існування, а й спрямувати своє життя на досягнення значної мети. Усі найкращі вчинки людини та людські якості пов'язані з вірою (не обов'язково релігійною). Віра кожного окремого члена великої спільноти виноситься за межі власної ін­дивідуальності і розповсюджується у світі.

Важливе значення для розуміння психології великих груп, на думку К. Юнга, має архетип - структурний елемент людської пси­хіки, прихований у колективному несвідомому, спільному для усього людства. Архетипи успадковуються і виявляються у свідо­мості при пробудженні творчої активності пошуку сенсу існуван­ня, розуміння особистістю себе, світу. їх функція - задавати за­гальну структуру особистості, етапи життєдіяльності, стратегію і тактику поведінки.

К. Юнг виділив такі головні архетипи:

1. Тінь - автономна душа, темний двійник, що втілює в собі не­гативні якості, які людина не бажає бачити. Тінь виявляється у неконтрольованих станах, аморальних вчинках, егоїстичних задово­леннях. Вона краще за все помітна в інших - ніби проекція нашого прихованого обличчя, яке ми не готові визнати за собою, внаслідок того, що це було б дуже болісно. Визнання особистістю власної ті­ні сприяє її особистісному зростанню.

2. Аніма і анімус. Аніма - чуттєво-еротичне, сентиментальне жіноче начало у психіці чоловіка, джерело ірраціональних почут­тів. Анімус - чоловіче начало у психіці жінки, джерело її твердих переконань та принципів. Цей архетип наповнюється змістом з перших днів життя при спілкуванні сина з матір'ю, а дочки - з батьком.

3. Самість - архетип смислу, центр "Я" особистості, який уособ­лює найголовніші людські смисли, які реалізуються в житті.

У суспільній психіці архетипи проявляються у казках, мі­фах, у індивідуальному досвіді - снах, галюцинаціях, екзальтичних станах, при розладах психіки. Завдяки архетипам можливий взаємозв'язок різних епох і взаєморозуміння людей.

Важливо розглянути психологію великих груп з точки зору когнітивної, мотиваційної, афективної і регулятивно-вольової сфери.

До когнітивної сфери вчені відносять колективні уявлення, со­ціальне мислення, громадську думку, суспільну свідомість, мента­літет. В цій сфері великої групи закріплюються способи та меха­нізми, за допомогою яких виникають, зберігаються, змінюються її уявлення, стереотипи, цінності. Найвищий рівень когнітивних структур великих спільнот становить суспільну свідомість, яка у формі ідей, теорій є основою ідеології суспільства. Що цікавить людей, про що вони міркують - все це є відображенням статусу груп, соціальних процесів у системі суспільних відносин, рівня розвитку духовного життя суспільства. Зміст когнітивних процесів у великих спільнотах змінюється залежно від соціальних умов. Іс­торичним є не тільки поняттєвий, категоріальний склад мислення великої групи, а і його стиль.

Мотиваційна сфера великих груп включає групові цінності, по­треби, інтереси, цілі, настанови та ідеали. Вони є тими мотива­ми діяльності і поведінки, які визначають спрямованість мотивації груп. Найвищою формою спонукання до соціальної діяльності ве­ликих груп є ідеали, переконання.

Афективну сферу психології великих груп складають почуття, емоції та настрої.

Соціальні почуття - емоційне ставлення до фактів, ситуацій, явищ соціальної дійсності. Вони виникають у великих спільнотах і відіграють важливу роль у спілкуванні, взаємодії та взаємовпливах людей. Прикладом негативного соціального почуття може бути опи­сана у літературі "класова ненависть". В її основі лежить колектив­на думка про те, що будь-яка диференціація пов'язана з нерівністю, а отже - викликає неприязнь однієї великої групи проти іншої.

Суспільні настрої - оцінка спільнотами об'єктивних процесів і психічних феноменів, домінуючих в певні періоди суспільного розвитку. На думку Б. Паригіна, порівняно з індивідуальними, ко­лективні настрої є продуктом усієї системи соціальних відносин (економічних, політичних, ідеологічних). Вони мають більше со­ціальну, аніж індивідуальну зумовленість. Так, фактор фізичного самопочуття у суспільних настроях відступає на задній план перед соціальним фактором (умовами матеріального життя людей, їхні­ми відносинами на виробництві, у побуті тощо).

Регулятивно-вольова сфера у психології великих груп включає колективну діяльність та групову поведінку. Для діяльності цих груп специфічними є мета діяльності, її структура, суб'єкти діяль­ності, її форми. І тому суттєво розрізняються професійна діяль­ність, суспільна діяльність, соціальні рухи.

Проводяться дослідження особливостей групової поведінки у сучасному урбаністичному середовищі. Американський психолог С. Мілґрам висунув гіпотезу урбаністичного перевантаження, яка суттєво впливає на поведінку членів великих груп. Її суть у тому, що люди, які проживають у великих містах, постійно потрапляють під тиск посиленої стимуляції і тому схильні замикатися в собі, щоб уникнути перевантажень. Внаслідок великої кількості поверхових контактів виникає байдуже ставлення міських жителів один до од­ного - таким чином вони економлять власну психічну енергію. Жи­телі великих міст порівняно з жителями сіл і маленьких містечок менше допомагають один одному - стрес, пов'язаний із життям в урбаністичному середовищі, змушує їх концентруватися на собі.

Межовим випадком адаптації до перевантаженого соціального середовища, на думку С. Мілґрама, є зневага і повне ігнорування інтересів і вимог до тих людей, яких індивід не вважає безпосе­редньо пов'язаними із задоволенням власних потреб. Прикладом є вбивство у Нью-Йорку у 1964 році Кетрін Дженовезе. Упродовж відносно тривалого відрізку часу їй завдали кілька ударів ножем. 38 свідків-сусідів зізналися, що чули її заклики по допомогу, але не допомогли. Пояснити це можна стресом і надмірним темпом жит­тя у великому місті. Цей феномен дістав назву ефекту очевидців. Суть його в тому, що із зростанням кількості свідків нещасного випадку знижується вірогідність того, що хтось із них допоможе потерпілому.

Помічено, що присутність інших очевидців події сприяє тому, що людина сприймає її як незначну. Описане явище дістало назву феномену інформаційного соціального впливу. Його зміст в тому, що люди підкоряються поведінці інших осіб, розглядають її як ко­рисне джерело інформації у тих випадках, коли важко зрозуміти, що відбувається: людина роздивляється навколо і чинить так само, як і оточуючі.

Американський психолог Ф. Зімбардо у 1969 р. провів експе­римент, в якому довів, що такі особливості групової поведінки, як соціальна анонімність і знеособленість у великих містах сприяє інтенсивним проявам вандалізму порівняно з малими містечками. Сутність експерименту зводилася до того, що один старий автомо­біль залишали на 64 години біля Нью-Йоркського, а інший - побли­зу Стенфордського університету (містечко Пало-Альто). Внаслідок експерименту наприкінці третьої доби від авто, що залишили біля Нью-Йорку, залишилася лише купка металобрухту, причому біль­шу частину руйнувань зробили добре вдягнені дорослі серед дня і в присутності свідків. В Пало-Альто до автомобіля ніхто навіть не доторкнувся.

Отже, місце проживання є важливим для характеристики вели­ких груп. Воно може бути як джерелом задоволення, так і тривалих страждань. Урбаністичне середовище негативно впливає на групо­ву поведінку.

Іншою особливістю сучасного урбаністичного середовища, що позначається на груповій поведінці, є масова культура. Її найва­гомішими рисами є комерційний успіх, популярність і розважаль­ність, культ гедонізму і споживання, спрощення всіх явищ життя, часто невідповідність форми і змісту. Актуалізуючи очікування широкої аудиторії, масова культура надає вибір моделей поведін­ки, але часто дегуманізованих (алкоголізму, наркоманії, проститу­ції, насилля, злочинності). Так, сексуальні сценарії сучасних юна­ків передбачають, що традиційна жіноча роль - чинити опір сексу­альним домаганням, а чоловіча - настійливо досягати мети. Саме тому почастішали випадки зґвалтувань під час побачень: чоловіки не сприймають адекватно слова жінок, вважаючи, що жінка, яка говорить "ні", просто нещира.

Не можна обминути проблему масового маніпулювання як сис­теми засобів психологічного впливу з метою зміни громадської думки і поведінки у великих групах. Здавна помічено, що маніпу­лювати людьми легше, якщо вони зібрані у великий натовп. Масо­ва маніпуляція - різновид процесу навіювання, коли у великої кіль­кості людей підсилюються прагнення, настанови, бажання, цілі, які не збігаються з їхніми справжніми бажаннями. Інакше кажучи, люди діють так, як сплановано маніпулятором (голосують, мітин­гують, демонструють покору, дисциплінованість чи байдужість то­що). Успішність масової маніпуляції залежить від ряду факторів:

1) в усній пропаганді особливого значення набуває форма виголо­шення тексту, емоційність, особистісні властивості і можливос­ті комунікатора, доступність матеріалу, раціональність аргумен­тації;

2) в наочній агітації найбільшого ефекту досягають яскраві образ­ні матеріали з коротким лаконічним текстом;

3) у засобах масової інформації - створення ефекту причетності через поєднання звукового, динамічного та видового впливу. Вірогідність змін групової поведінки внаслідок маніпуляції зростає, якщо зміст інформації відповідає нормам групової пове­дінки; джерело інформації є достатньо компетентним і авторитет­ним; передавання інформації задовольняє формальні вимоги, що висуваються до структури і способу аргументації; дійсність, яка оточує людину, підтверджує зміст інформації, що сприймається.

Сьогодні стає очевидним той факт, що чим більший потік маніпулятивної інформації, тим більше особа чинить їй спротив і на­магається зайняти власну позицію, однаково віддалену від сторін, що суперничають. Вчені назвали цей психологічний феномен "во­йовничий нейтралітет".

Перейдемо до характеристики конкретних великих груп.

Поиск по сайту: