Типи міжособистісних стосунків

Тип – це модель, якій відповідає клас чи група предметів, явищ, що мають особливі характеристики. Будь-яка типологія збіднює психічне явище. Треба погодитися з думкою Д. Юма про те, що всі види чеснот і вад непомітно переходять одна в одну, дуже важко визначити, коли закінчується одна і виникає інша.

Водночас визначення типів, зокрема міжособистісних стосун­ків, дає можливість усвідомити та впливати на їх становлення. Не завжди легко започаткувати й підтримувати прихильні стосунки. Це вимагає значних зусиль та певних умінь. Чимало труднощів пов'язане з неписаним законом міжособистісних стосунків: пози­тивне сприймання і почуття до іншої людини важко здобути, однак легко втратити. Позитивні стосунки, як правило, встановлюються повільно. Водночас один негативний факт може миттєво зруйнува­ти добрі стосунки.

Незважаючи на труднощі у встановленні стосунків, самотність може підштовхувати більшість людей на певні кроки задля подо­лання цих труднощів.

М. Обозов у своїй праці "Психологія міжособистісних стосунків" пропонує таку класифікацію стосунків: знайомство, приятелюван­ня, товариські, дружні, любовні, подружні, родинні, деструктивні. Автор виокремлює такі їх критерії: глибина стосунків, вибірковість щодо партнерів, функції стосунків. Першим основним критерієм виокремлення міжособистісних стосунків є включення особистос­ті у такі стосунки: загальновидові, соціокультурні, психологічні, індивідуальні. Товариські стосунки, знайомства, приятелювання спираються переважно на загальновидові (стать, вік, раса) та соціо­культурні особливості людей (нація, соціальний статус, професія, освіта). Глибинне включення індивідуальних характеристик відбу­вається у дружніх, любовних, подружніх і родинних стосунках.

Другим критерієм є вибірковість щодо партнерів, його можна визначити як кількість ознак, що мають значення для встановлен­ня та відтворення стосунків. Найбільшу вибірковість виявляють подружні, дружні, любовні стосунки, найменшу - знайомства. За даними М. Обозова, середня кількість осіб, які перебувають у сто­сунках знайомства, - 150-500, приятелювання - 70-150, у дружніх стосунках - 2-3 особи.

Третій критерій - функції - проявляється у розрізненні змісту стосунків, їх психологічного смислу для партнерів. Додатковим критерієм с дистанція між партнерами, тривалість і кількість кон­тактів, норми стосунків, вимоги до умов контакту.

Психологи виявили таку тенденцію: із поглибленням стосунків зменшується дистанція, зростає частота контактів.

Наведемо приклади стосунків, протилежних за змістом, - друж­ба та самотність.

Мета дружби може бути різною: діловою, раціональною, емо­ційною, моральною. У житті вони поєднуються і взаємодоповню­ються. А. Менегетті підкреслює, що дружба - це найнадійніший вклад однієї людини в іншу.

Дружні стосунки характеризуються високим рівнем вибірко­вості, взаємною щирістю, повною довірою, готовністю прийти на допомогу один одному в будь-який момент. Дружба безкорислива: людина насолоджується тим, що робить приємне іншій людині.

Дружнім стосункам притаманне взаєморозуміння. Норми та правила, якими керуються люди у таких стосунках, - це рівноправ­ність, повага, вміння зрозуміти, готовність прийти на допомогу, до­віра та відданість. Порушення будь-якого з цих правил призводить до руйнування дружби, тоді як у любовних стосунках люди мо­жуть прощати одне одному подібні порушення заради збереження глибоких почуттів.

Теми розмов цікавлять обох друзів. Вони діляться новинами особистого характеру або висловлюють свою точку зору з приводу того, що відбувається довкола, зберігають делікатність у спілку­ванні, завжди безкорисливо підтримують один одного.

М. Обозов виділяє два види дружніх стосунків: інструментальні та емоційно-сповідні.

Інструментальні дружні стосунки базуються на взаємній допомо­зі у конкретних життєвих умовах, а емоційно-сповідні - на взаємній симпатії, емоційній прихильності, довірі. Вони характеризуються взаєморозкриттям внутрішнього світу, зняттям соціальної маски в поведінці, зниженням самоконтролю, розкутістю, переважанням позитивного оцінного відношення (відсутність насміху, засуджен­ня). Слід зауважити, що це дві сторони зрілих дружніх стосунків.

Для того, щоб стати рівноправним учасником дружніх стосун­ків, людина, як особистість, повинна сформуватися інтелектуально і морально. Це відбувається у 14-15 років. Потім, через рік або два, дружні стосунки між двома статями диференціюються й виника­ють стосунки кохання. При цьому дружба продовжує розвиватися відповідно до своїх законів. Безумовно, дружба - перший етап ду­ховного зближення статей, який потім дає людині змогу піднятися на верхівку людської інтимності - до кохання.

З віком і підвищенням рівня психологічного розвитку людини змінюється не лише зміст, а й форма дружніх зв'язків. Від спілку­вання на особисті теми друзі переходять до соціальної продуктив­ної діяльності, зокрема до інтегральної творчої роботи. В історії науки, літератури, мистецтва, економіки та політики багато при­кладів того, як друзі зберегли свої стосунки й перенесли їх у про­фесійну сферу.

Реальне сучасне життя складається так, що в міжособистісних стосунках проявляється і деструктивність: агресія, ворожнеча, са­мотність.

Зокрема самотність - серйозна проблема людства, коли між­особистісні стосунки не складаються, роблячи людей байдужими одне до одного. Це психічне явище не завжди супроводжується со­ціальною ізольованістю людини. Можна перебувати серед людей, контактувати з ними і відчувати свою психологічну ізоляцію від них. Самотньою не можна назвати людину, яка при незначній взає­модії з оточенням не виявляє ані внутрішніх, ні поведінкових реак­цій самотності. Людина стає такою тоді, коли відчуває найгостріший дефіцит задоволення потреби у спілкуванні, коли усвідомлює неповноцінність своїх стосунків із людьми, що супроводжується поганим настроєм, переживанням нещастя. Самотність - це стан пригніченості чи горя, що викликається відчуттям полишеності. Вона може бути результатом соціальної (відсутність друзів) або емоційної (відсутність глибоких, близьких стосунків, які дають відчуття опіки) ізоляції.

Більшість людей страждає через самотність і скаржиться, на­приклад, на відчуття суму та пригніченості або говорить про те, ідо відчуває страх і тривогу, смуток та гнів.

Праві ті, хто стверджує, що самотність - це пекло, яке люди­на сама собі створила. З'ясовано, що становлення цієї деструкції залежить від того, як людина ставиться до себе, тобто від її са­мооцінки. У багатьох людей почуття самотності пов'язане з за­ниженою самооцінкою, з переживанням неадаптованості, нікчем­ності, а також низькими здібностями і фізичною непривабливістю. Інакше кажучи, на переживання цього стану впливають не стільки реальні відносини, скільки ідеальне уявлення про те, якими вони мають бути. У самотніх людей, як правило, не сформоване спілку­вання. Під час переживання невдач у спілкуванні вони ще більше ізолюються від інших людей, тим самим підсилюючи свою параноїдальність (підвищена підозрілість, імпульсивність, надмірна роздратованість, страх, відчуття неспокою і фрустрації). Самотні люди відчувають гіпертрофоване почуття жалю до себе, очікують від інших людей тільки неприємностей, а від майбутнього - ли­ше найгіршого. Ці люди малоговіркі, поводяться тихо, намагають­ся бути непомітними, їх вигляд, найчастіше, сумний, стомлений, з підвищеною сонливістю.

Самотні люди недоброзичливо ставляться до щасливих і то­вариських. Це їх захисна реакція. Вони не можуть розважатися в компаніях, їм важко вирішити особисте чи ділове питання. Невдачі у спілкуванні підсилюють почуття самотності, що призводить до зниження самооцінки.

Варіанти реакції на самотність - депресія чи агресія - залежать від атрибуції, тобто пояснення свого стану. При внутрішньому локусі контролю частіше виникає депресія, а при зовнішньому - агресія.

Розрізняють три типи самотності:

· хронічний;

· ситуативний;

· перехідний.

Хронічна самотність настає тоді, коли людина протягом довго­тривалого періоду життя не може встановити задовільні взаємини зі значущими для неї людьми.

Ситуативна самотність виникає як результат стресової си­туації в житті людини (смерть близької людини, розрив інтимних стосунків). Якщо індивід змиряється з втратою, то цим самим він переборює виникнення почуття самотності.

Перехідна самотність виражається в короткочасному пережи­ванні почуття ізольованості, яке швидко минає, не залишаючи на­слідків. Емоційна рана, набута у дитинстві (втрата одного з батьків, відсутність підтримки чи, навпаки, залежність від батьків), пере­творюється в особистісну диспозицію, що змушує таких людей го­стріше, ніж інші, реагувати на розлуку та соціальну ізольованість.

Сучасне суспільство може підсилювати самотність. Однією з її причин є те, що стосунки мають вичерпно обмежені ресурси, а тому й ведуть до ізоляції. Нині є чимало людей економічно неза­лежних, вони володіють засобами саморозваг (комп'ютери, теле­візори), мають багато обов'язків, у них бракує часу проводити до­звілля з друзями, сусідами і колегами. Підвищений ступінь мобіль­ності людей веде до глибоких змін у дружніх стосунках, у сім'ї.

По-друге, знеособленість життя радикально змінила характер дружби. Сьогодні люди живуть і часто не знають імен своїх сусідів. Більшість майже нічого не знає про особисте життя своїх колег.

По-третє, - це каузальна атрибуція, тобто хибно визначені інди­відом причини труднощів міжособистісних стосунків. Вважаючи, що причину їх самотності, наприклад, у них особисто не можна ліквідувати, вони фіксують цей стан і не вживають жодних заходів, щоб його подолати. Пояснення людиною самотності впливає на те, як довго вона залишатиметься з негативними переживаннями. Са­ме внутрішня атрибуція пов'язана зі сталою самотністю.

По-четверте, самотнім людям може не вистачати міжособистіс­них умінь для взаємодії з іншими і вони менш соціально чуйні. Не­стача цих умінь змушує їх бути обережними у соціальному плані, аби ними не знехтували.

Отже, людині необхідно усвідомити причини самотності і до­лати їх, щоб зав'язати та підтримувати турботливу і віддану друж­бу, конструктивні взаємини з іншими людьми. Зрозуміло, що ці взаємини не завжди бувають позитивними. Існує людська байду­жість до страждань і проблем інших, стереотипи і навіть зловжи­вання, маніпулювання й насильство. Людина повинна вміти роз­різняти у стосунках позитивне і негативне, але ніколи не займати песимістичну позицію, яка призводить до ізоляції від оточення, самотності.

Д. Джонсон вважає необхідним як для профілактики, так і для подолання самотності постійне тренування таких міжособистіс­них умінь:

1. Розкривати себе перед іншими, даючи їм можливість пізнавати вас як особливу та неповторну людину.

2. Встановлювати довіру між собою та іншими.

3. Передавати свої думки та ідеї ефективно, дієво.

4. Висловлювати свої почуття словами.

5. Виражати свої почуття через невербальний канал.

6. Прислухатися до проблем інших людей конструктивно й допо­магати у їх розв'язанні.

7. У разі виникнення конфліктів з іншою людиною розв'язувати їх конструктивно.

8. Тримати під контролем гнів і стрес.

9. Цінувати різноманіття і встановлювати стосунки з індивідами інших культур.

10. Долати внутрішні бар'єри, щоб ефективно спілкуватися з ін­шими людьми.

Отже, безвідносно до того, чи взаємодія відбувається з багатьма людьми, чи лише з однією, чи ситуація формальна або ж нефор­мальна - необхідні вищезазначені міжособистісні вміння, щоб по­переджувати і долати самотність.

Запитання для перевірки

1. Проаналізуйте особливості соціальних стосунків.

2. Розкрийте зміст формальних і неформальних взаємин.

3. Доведіть, що міжособистісні відносини є необхідними умова­ми розвитку особистості.

4. Які фактори впливають на ефективність міжособистісної вза­ємодії?

5. В чому суть "теорії людських відносин" Е. Мейо?

6. Яким чином можна гармонізувати групові відносини?

7. Наскільки обґрунтованим для ефективної міжособистісної вза­ємодії, на вашу думку, є використання принципу "віддати та отримати"?

8. У чому суть описаних Р. Чалдіні феноменів "дверима в лоб" і "нога-у-дверях"?

9. Наскільки вірне, на вашу думку, твердження, що почуття со­ціальної заборгованості змушує людину піддаватися маніпу­ляції?

10. Охарактеризуйте такий феномен міжособистісних впливів, як "ефект очевидця".

11. Чи існують некеровані правилами обміну соціальні стосунки? Відповідь обґрунтуйте.

12. Яким чином феномени соціальної фасилітації і соціальної інгі­біції впливають на ефективність міжособистісної взаємодії?

13. Дайте характеристику таким формам соціального впливу, як конформність і підпорядкування.

14. У чому суть когнітивної реінтеграції (експеримент С. Мілграма)?

15. Від чого залежить ефективність впливу однієї людини на ін­ших?

16. Охарактеризуйте поведінку натовпу як різновид міжособистіс­ної інтеракції.

17. Які існують критерії виокремлення типів міжособистісних сто­сунків?

18. Дайте характеристику типів міжособистісних стосунків.

19. Охарактеризуйте різновиди дружніх стосунків.

20. Наведіть приклади деструктивних міжособистісних стосун­ків.

21. Дайте характеристику самотності як виду деструктивних між­особистісних стосунків.

22. Які вміння сприятимуть подоланню деструктивних міжособис­тісних стосунків?

ТЕМА 4.

ПСИХОЛОГІЯ СПІЛКУВАННЯ (4 год.)

Логіка викладу

1. Генезис розвитку проблеми спілкування.

Поиск по сайту: