Дослідження нормативного впливу групової більшості

С. Аш у 1956 р. досліджував дію групового впливу в умовах, коли стимул був добре структурований. Досліджуваного включали до підставної групи, яка однозначно оцінювала стимул інакше, і в ході експерименту він схилявся до точки зору більшості. Якщо у групі хтось (за вказівкою експериментатора) підтримував дослі­джуваного, той ставав менш схильним погоджуватися з групою. Коли помічник експериментатора залишався один у групі дослід­жуваних, які не знали про те, як потрібно оцінювати стимул, його неправильна оцінка викликала подив і ніхто до неї не приєднався.

Явище, відкрите С. Ашем і М. Шеріфом (вивчав у 30-х роках XX ст.), отримало назву групового конформізму. Дослідження при­роди цього явища викликало дискусії у науковому світі.

Термін "конформізм" походить від лат. conformo - робити по­дібним, відповідним, пристосовуватися, погоджуватися. У за­гальному плані конформізм визначається як пасивне, пристосов­ницьке прийняття групових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання існуючих порядків, норм і правил, безумовне схиляння

перед авторитетами. Конформізм може означати відсутність у лю­дини власних поглядів, переконань, слабкість характеру, пристосу­вання; вияв однаковості у поведінці, згоди особистості з погляда­ми, нормами, ціннісними орієнтаціями більшості оточуючих лю­дей; результат тиску групових норм на індивіда, який внаслідок цього починає діяти, думати, переживати подібно до інших членів групи.

У працях, присвячених дослідженню цієї проблеми, як тотож­ні поняттю "конформізм" інколи використовуються поняття "кон­формна поведінка" та "конформність". Конформізм є ширшим соціально-психологічним явищем, тому у конкретних досліджен­нях йдеться про конформну поведінку та конформність. При цьому мається на увазі, що конформна поведінка - це ситуативна поведін­ка індивіда в умовах конкретного групового тиску (впливу) - ре­ального чи лабораторного. Конформність визначають як особли­вість чи властивість індивіда, яка виявляється у його схильності піддаватися реальному чи уявному тискові групи. Вона виявля­ється у зміні його поглядів та поведінки відповідно до точки зору більшості.

Повторення іншими вченими дослідів С. Аша стимулювало по­шук причин виявленого феномена. Чому індивід поступається гру­пі, за яких умов це відбувається, як особистісні властивості впли­вають на розвиток конформності? Навколо цих питань концентру­валася значна частина досліджень проблем групового тиску.

З самого початку більшість дослідників вважала, що конформ­ність - явище неоднозначне. Поступливість індивіда далеко не за­вжди свідчить про справжні зміни у свідомості. Перед дослідни­ками постало питання: чи змінюється думка внаслідок того, що індивід переконався в чомусь, тобто чи відбулися зміни його когнітивної структури, чи він лише демонструє зміни (адже причиною останнього може бути небажання конфліктувати, прагнення збе­регти хороші стосунки з членами групи тощо). Перший варіант по­ведінки одержав назву раціоналістичного, другий - мотивованого.

Відомі американські соціальні психологи М. Дойч і Г. Джерард виявили, що причиною конформності є нормативний вплив групи на індивіда. З раннього дитинства людину вчать груповим нормам, повазі до них, часто змушують з ними рахуватися. Тому, потрапля­ючи в умови лабораторного експерименту, людина приносить туди і свою повагу до думки інших людей. Будучи не в змозі дати пев­ну відповідь відносно невідомого об'єкта, людина зіставляє свою думку з думкою інших людей. Згідно з цими дослідниками, саме така ситуація і спостерігалась у дослідах С. Аша.

Стійкість індивіда до дії нормативного впливу вивчалась також Т. Ньюкомом у його дослідженні політичних переконань студенток жіночого коледжу в Беннінгтоні. Дослід показав, що консервативні погляди першокурсниць під впливом загальної захопленості лібе­ральними ідеями, прийнятими в коледжі, поступово змінювались у міру того, як студентки входили до груп своїх старших подруг і ті приймали їх у свої референтні групи. Деякі з них зберегли свої переконання навіть через двадцять років.

Крім нормативного, причиною конформності може бути інфор­маційний вплив групи, який передбачає прийняття групової точ­ки зору через те, що індивід звертається до групи як до джерела інформації. Якщо нормативний вплив змінює систему міжособис­тісних відносин, то інформаційний вплив детермінує прагнення людини до адекватної оцінки реальності.

Якщо в ситуації нормативного впливу індивід найчастіше сві­домо погоджується з точкою зору групи, "про себе" думаючи інак­ше, то в ситуації інформаційного впливу людина із самого початку відчуває конфліктний стан у зв'язку з тим, що його інформація не збігається з повідомленнями інших людей.

Дослідження конформності ведуться переважно в умовах ла­бораторного експерименту, що створює певну штучність ситуації, яка моделюється як нестабільна, невизначена. Саме це і породжує невпевненість та сумніви у власній думці. Головна ідея подібних експериментів полягала в демонстрації того, що індивід залежить від групи у своїх контактах із навколишньою дійсністю, що він в переважній більшості випадків схильний поступатися групі.

Конформність до групових норм в одних випадках розгляда­ється як позитивний, а в інших - як негативний чинник функці­онування групи. Слідування певним нормам поведінки важливе, а іноді й просто необхідне для здійснення ефективних групових дій, зокрема в екстремальних ситуаціях. В окремих випадках ре­зультатом конформності може бути поведінка, яка узгоджується з моральними критеріями самої особистості. У випадках, коли зго­да з нормами групи зумовлюється одержанням особистої вигоди і кваліфікується як пристосовництво, конформність викликає різні негативні ефекти, які часто приписують цьому феноменові. Але якщо рішення суб'єкта відображає його дійсну думку, прагнення до одностайності думок із тих чи інших проблем, типове для згур­тованих груп, нерідко стає серйозною перешкодою їхнього функ­ціонування. Отже, правильне розуміння конформної поведінки можливі лише у разі врахування дії ситуативних, групових та особистісних чинників.

Г. Келмен виявив три рівні конформної поведінки: підпорядку­вання, ідентифікацію та іитерналізацію.

У разі підпорядкування вплив групи має зовнішній характер, тривалість конформної поведінки обмежується конкретною ситу­ацією.

Ідентифікація як рівень конформної поведінки може існувати у двох формах. У першому випадку це - ідентифікація, коли інди­від повністю чи частково уподібнює себе до інших членів групи. У другому випадку ідентифікація здійснюється як реципрокно-рольові відносини. Тоді учасники взаємодії очікують один від од­ного певної поведінки, намагаючись виправдати ці взаємні очіку­вання. Порівняно з підпорядкуванням, під час ідентифікації ін­дивід більшою мірою вірить у нав'язані йому погляди і сприймає форми поведінки.

У ситуації інтерналізації поведінка індивіда є відносно неза­лежною від зовнішніх впливів. Це зумовлюється тим, що думки чи поведінка інших інтегровані у систему цінностей самого індивіда.

Узагальнюючи різні погляди на природу конформної поведінки, можна виокремити групу головних чинників, які її викликають.

Конформна поведінка виникає тільки у разі реального чи уявно­го конфлікту між індивідом та групою. Страх індивіда залишитися в ізоляції призводить до того, що він приймає точку зору групи. Підтримка позиції суб'єкта хоча б однією особою вже позбавляє його ситуації ізоляції. Анонімність відповіді піддослідного пози­тивно корелює як з його стійкістю, так і з індивідуальною впевне­ністю, яка значно зменшує ефект впливу.

Конформна поведінка виникає тільки в ситуації групового тис­ку. При цьому важливим є те, що він здійснюється не як пряма погроза, а саме як психологічна: через оцінки, спільну думку, об­разливий жарт тощо.

Важливими є групові чинники конформної поведінки. До них належать розмір групи, її структура, міра згуртованості. Існує позитивна залежність між згуртованістю, авторитетністю, компе­тентністю групи та її конформністю.

Конформна поведінка залежить також від особливостей само­го завдання, його чіткості, інформативності, новизни, зрозумілості для індивіда.

На конформну поведінку впливають індивідуальні та особис­тісні характеристики членів групи. В різних дослідженнях наво­дяться дані щодо зв'язку вікових та статевих особливостей з ви­явами конформної поведінки. Узагальнюючи їх, можна говорити про те, що жінки конформніші, ніж чоловіки. У молодшому віці (до 15-16 років) конформність вища, ніж у старшому.

Більшість дослідників зазначають, що у сфері пізнавальних функ­цій конформні особи виявляють менший інтелект, ніж незалежні. Для них характерні догматичність, стереотипність мислення, нечіт­кість думки. У сфері мотивації та емоційних функцій конформні осо­би демонструють недостатню силу волі, невміння володіти собою у стресових ситуаціях. У сфері самосвідомості вони характеризують­ся певним комплексом неповноцінності, амбівалентністю і заниже­ною самооцінкою. У стосунках з іншими людьми їм більш властиві авторитарність, занепокоєність думкою про них інших людей.

Конформність як міра підпорядкування людини груповим нор­мам та вимогам є не особистісною рисою, а властивістю міжосо­бистісних відносин, пов'язаних із рівнем розвитку групи, харак­тером її діяльності, ситуацією. І.С. Кон за яскравий приклад кон­формності наводить казку Г.Х. Андерсена "Нове вбрання короля". Саме дитина, ще не обтяжена занепокоєністю щодо своїх стосун­ків з іншими, наслідками їх погіршення для себе, виявляє свою не­залежну позицію і каже, що король - голий, коли всі інші - в за­хопленні від його костюму, який нібито може побачити тільки "ро­зумна людина" (як сказав шахрай, який буцімто "пошив" цей одяг, хоча насправді він просто скористався людською конформністю у інтересах власного збагачення).

Важливим і дискусійним питанням є проблема оцінки конформ­ності. Більшість дослідників вважає конформність негативним яви­щем, тлумачить його як свідоме пристосування, навіть радше при­стосовництво до існуючої дійсності. Інші, навпаки, розглядають цей феномен як реальність людських взаємин, відзначаючи не тіль­ки негативні, а й позитивні риси конформності.

У зв'язку з цим виникає питання, яка саме поведінка є альтер­нативною конформній, у чому вона виявляється. На думку деяких вчених, альтернативою конформності є самостійність людини, її незалежність, свідоме ставлення до різних форм психологічного примусу. Інші психологи вважають, що конформності протистоїть нонконформність, тобто повне заперечення якоїсь згоди, нехтуван­ня будь-якими груповими нормами та цінностями. На їхню думку, нігілізм, бунтарство, свавілля - це абсолютна нонконформність, яка нічим не відрізняється від негативізму, тобто немотивованої поведінки індивіда, і виявляється у незгоді, запереченні певних ви­мог, очікувань, норм соціального оточення.

А. Петровський розглядає конформність і негативізм як відно­шення, протилежне до колективістського самовизначення. Воно характеризується виявом певної одностайності поведінки як ре­зультат солідарності особи з оцінками та завданнями колективу. На думку вченого, у високорозвиненій групі цей феномен є доміную­чою формою реагування особистості на груповий тиск, на відміну від дифузної групи.

Нонконформізм як прагнення будь-що заперечувати точку зо­ру більшості, чинити завжди протилежно їй, не є альтернативою конформності, а одним з її виявів, зворотним боком. Гак, в екс­перименті С. Аша на порівняння відрізків під час повторної спро­би досліджуваних попереджали, що насправді досліджувалась не їхня здатність порівнювати відрізки, а їхня залежність від думки групи. Яка відповідь є правильною, їм не повідомлялося. Виявило­ся, що більше третини досліджуваних дали відповіді, протилежні груповим. Отже, їхня залежність від групи знову підтвердилася, хоча й протилежним чином, у формі негативізму, всупереч здоро­вому глузду, як конформність навпаки. Найчастіше це виявляється у дітей і підлітків, тому вони є найбільшими конформістами і вод­ночас найбільшими негативістами.

Соціально-психологічний негативізм як зворотний бік конформ­ності, особливо у молоді, є засобом самоствердження у світі, своє­рідним доказом власної самостійності. Він може зумовлюватися орієнтацією на інші референтні групи, прагненням підвищити свій власний статус.

Як пояснюють особистості свої розходження з групою у відпо­відях? Індивід із низькою самооцінкою може звинувачувати себе ("не зрозумів завдання", "погано бачу" тощо). Іноді звинувачується група ("інші не зрозуміли"). Зустрічаються спроби примирення про­тилежних позицій ("з однієї точки зору це так, з іншої - інакше").

Деякі індивіди, особливо у повторних експериментах, знаючи про справжню мету, здійснюють спроби уникнути тиску групи. Особливо яскраво це спостерігається у дітей: вони відвертаються від екрану, закривають очі, затуляють вуха, аби не чути відповідей.

Отже, конформність пов'язана з нормативністю суспільного життя, виявляється у свідомому підпорядкуванні суджень, дій і по­ведінки індивіда груповому тиску у випадках розходження точок зору людини і групи. Вона може бути зовнішньою, тобто без зміни своїх поглядів, і виглядати як пристосовництво, як спосіб уник­нути можливого конфлікту, залишитися наодинці без підтримки інших членів групи. Конформність може бути внутрішньою - пе­рекладанням вибору на інших людей, чи своєрідним поясненням (раціоналізацією) своєї поведінки.

Конформізм виконує важливі функції у процесі соціалізації ін­дивідів, забезпечує наступність суспільного досвіду та соціально­го контролю. Проте він часто є перешкодою розвитку особистості і соціальних груп. Особистість визначає міру власного конформізму і як наслідок має певний рівень особистісного зростання та впли­ває на зростання групи.

Запитання для перевірки

1. Які загальні ознаки відмінності малих груп від великих вио­кремлюються у соціальній психології?

2. Дайте визначення і опишіть основні характеристики малої групи.

3. Якими методами можна дослідити характер міжособистісних стосунків у малій групі? Опишіть їхню суть.

4. Вкажіть, які існують класифікації малих груп на основі форм життєдіяльності.

5. Що впливає на групову динаміку? Для чого її потрібно вивча­ти?

6. Як психологічні механізми (феномени групового тиску і групо­вої згуртованості) впливають на процес утворення та існуван­ня малої групи?

7. Охарактеризуйте феномен лідерства у малій групі.

8. Які існують стилі керівництва у малій групі? Дайте характерис­тику кожного з них і обґрунтуйте, який є найефективнішим.

9. Яким чином стиль ухвалення рішень впливає на стиль керів­ництва?

10. Охарактеризуйте різновиди особистісних профілів рішень, які зумовлюють стиль керівництва (за Ю. Кулюткіним). Обґрунтуй­те, які з них є продуктивними, а які - ні.

11. Які існують стадії розвитку малої групи?

12. Дайте характеристику колективу як найвищої стадії розвитку малої групи.

13. Охарактеризуйте процес функціонування норм у групі.

14. Які санкції забезпечує функціонування групових норм?

15. Яку роль відіграють норми у процесі формування малої групи?

16. Охарактеризуйте дослідження нормативного впливу групової більшості С. Аша, М. Дойча, Т. Ньюкома.

17. Які виокремлюють рівні конформної поведінки?

18. Які чинники впливають на формування конформної поведінки?

19. Дайте оцінку конформності як психологічного явища.

20. Чи є альтернатива конформній поведінці у групі? Відповідь об­ґрунтуйте.

21. Яким чином меншість впливає на групу? Охарактеризуйте до­слідження нормативного впливу групової меншості Д. Лемена, С. Аша, С. Мілграма, С. Московічі та ін.

22. Якої тактики повинна дотримуватися меншість, щоб зберегти свій вплив?

Тема 6.

Поиск по сайту: