Психологічні особливості етнічних груп

Етнічні групи, як і класи та страти, відіграють важливу роль в історичному процесі і тому їхнє вивчення необхідне у соціальній психології для адекватного розуміння психології великих груп.

Етнічна група (від грец. ethnos - плем'я, народ) - тип вели­кої соціальної групи, що склалася історично на певній території і якій властиві відносно стабільні особливості мови, матеріальної і духовної культури, психічного складу. Саме ці ознаки визнача­ють етнічну ідентифікацію людини. Етнічна група може існувати як самостійна компактна сукупність або входити до інших етніч­них спільнот як їхнє структурне утворення (дисперсний стан). Рід, плем'я, народ, нація - головні типи етнічних спільнот.

Дослідження етнічних груп у соціальній психології розпочав В. Вундт, написавши працю "Психологія народів". Йому належить ідея, що вивчення міфів, звичаїв і мови є ефективними методами дослідження народів. В подальшому виокремилася галузь науки на межі соціальної психології і етнографії - етнопсихологія, яка спеціально досліджує цю проблему. Предметом етнопсихології є вивчення фактів, типології, ціннісних орієнтацій і поведінки пред­ставників певної етнічної спільноти. Етнопсихологія описує і по­яснює особливості мотивації та поведінки як всередині спільноти, так і між представниками різних етносів.

Цікавою є концепція Л. Гумільова щодо розвитку етносу. На його думку, єдність етносу визначається рівнем його пасіонарності - непереборного устремління до певної мети, навіть ілюзорної, але для її досягнення носії (пасіонарії) готові не тільки до само­пожертви, а й жертвування своїм потомством. Такою ідеєю може бути релігійна або національна, але вона обов'язково повинна бу­ти основою світосприймання і життєвої програми її носіїв. Отже, психологічно пасіонарність виявляється у імпульсі підсвідомості, протилежному до інстинкту самозбереження.

Л. Гумільов виділяє різні типи зв'язків між етносами - сим­біоз (добросусідство), асиміляція (злиття), ксенія (добровільне об'єднання без злиття шляхом підкорення одного етносу іншим, з іншим типом пасіонарності); війна за панування на певній тери­торії (всередині суперетносу); війна на винищення (при ворожих контактах на суперетнічному рівні).

Психологія етнічних груп вивчає не тільки нації, а й інші фор­ми етнічної спільності - народності, національні групи тощо. До останнього часу у етнопсихології акцент був зміщений на до­слідженні націй як найпоширенішої форми етнічних груп, що є неправомірним і призвело до певних неточностей у соціально-психологічній термінології. Так, говорячи про "національний ха­рактер", "національну психологію", "національні почуття", часто мають на увазі психологію людей, що входять до певної етнічної групи. Тому в даному випадку правомірним є термін "етнічний ха­рактер", "етнічна психологія", "етнічні почуття".

Етнічна специфіка є надзвичайно важливим фактором для со­ціальної психології, тому що фіксує певні характеристики середо­вища, в умовах якого формується особистість. Засвоєння історич­ного досвіду народу відбувається шляхом соціалізації індивіда: через виховання та навчання у різних соціальних інститутах він долучається до специфіки національної культури, традицій, зви­чаїв.

У психології етнічних спільностей виділяють дві сторони: пси­хічний склад (характер, темперамент, традиції та звичаї), та емо­ційну сферу (почуття, потреби, інтереси).

Поняття етнічного характеру - найбільш поширене і супереч­ливе при описі психічного складу великої групи. Етнічний (наці­ональний) характер - елемент психічного складу спільноти, який уособлює в собі фіксацію типових рис, які виявляються найвираз­ніше у випадках, коли група становить єдине ціле. Певні набори національно-специфічних властивостей можна зустріти в істо­ричній, географічній, етнографічній, художній літературі. Автори виділяли різні властивості, специфічні для тієї чи іншої етнічної спільноти (працелюбність, хоробрість, пунктуальність, консерва­тизм тощо).

Дослідники вважають, що риси етнічного характеру найви­разніше виявляються при взаємодії представників різних етносів. Етнічному характеру можуть бути притаманні як позитивні, гак і негативні риси: на його формування впливають конкретні історич­ні умови існування етнічної спільноти. Так, у народів, які довгий час перебували під владою завойовників, формуються вірнопідданство, занижене почуття національної гідності, невпевненість, уникнення вирішення важливих питань тощо.

Проте дослідження народів за ступенем вираженості у них тих чи інших спільних рис виявило певну умовність, відносну необ'єктивність будь-яких порівнянь. Взяти хоча б відоме твер­дження про консерватизм англійців. Чи правильне воно? І так, і ні. Американцям з їхнім динамічним ритмом життя та відсутністю давніх історичних традицій англійці дійсно видаються консерва­тивними - отже, ця риса часто фігурує у американському стерео­типі англійців. Проте жителі Латинської Америки підкреслюють інтелігентність, практичність, зовнішню культуру представників англійської нації, а з негативних рис виокремлюють "схильність до панування" і "егоїзм". Така розбіжність оцінок зумовлена різними факторами, у першу чергу - досвідом спілкування з представника­ми тієї чи іншої спільноти.

Отже, абсолютні твердження про особливості, без урахування того, з ким порівнюється та чи інша етнічна група, є безпідставни­ми. При описі особливостей етнічного характеру слід обов'язково зазначати специфіку вияву тієї чи іншої риси. Необхідно також пам'ятати, що типові риси у кожного окремого представника того чи іншого етносу виявляються індивідуально: у кожній людині по­єднуються національні характеристики із соціальними.

Важливою складовою психології етносу є етнічна самосвідо­мість - система поглядів, ідей, уявлень про себе як окрему спіль­ноту, яка виникає при взаємодії з іншими етносами і виявляється у певній гамі переживань. Вона включає усвідомлення особливостей своєї неповторності, відмінності від інших груп, своєрідне "Ми-почуття". Стосовно своєї етнічної групи виникають, як правило, позитивні почуття, які переживаються як захоплення, любов тощо. Образ інших груп при цьому спрощується, стереотипізується. Якщо відносини з етнічною групою оцінюються як ворожі, то формується негативна настанова щодо кожного представника цієї групи. Побу­дований відповідно до настанови образ діє як етнічний стереотип.

Поиск по сайту: