І етап – 20-ті роки ХХ ст

ТЕМА 1.

СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА (2 год.)

Логіка викладу

1. Предмет соціальної психології.

2. Місце соціальної психології в системі наукового пізнання.

Структура соціальної психології.

2.2. Функції соціальної психології:

Категорії соціальної психології.

Взаємозв'язки соціальної психології з іншими галузями знання.

3. Основні методи соціальної психології

4. Короткий екскурс в історію соціальної психології

4.1. Розвиток соціальної психології за рубежем

4.2. Особливості становлення вітчизняної соціальної психології

Предмет соціальної психології

Погляди на предмет соціальної психології формувалися у про­цесі тривалої дискусії, яку можна умовно розділити на два етапи: 20-ті роки і кінець 50-х - початок 60-х років XX ст.

І етап – 20-ті роки ХХ ст.

Дискусія про предмет соціальної психології у 20-х роках була зумовлена двома обставинами. З одного боку, саме життя в умовах становлення нового суспільного ладу стимулювало розроблення соціально-психологічної проблематики. З іншого боку, у ті роки розгорнулася гостра ідейна боротьба між матеріалістичною та ідеалістичною психологією, коли психологія як наука переживала період радикальної зміни своїх методологічних основ. На розвиток соціальної психології особливий вплив справила точка зору Г. Челгіанова, який, захищаючи позиції ідеалістичної психології, запропонував розділити психологію на дві частини: соціальну і власне психологію.

Відомий психолог П. Блонський запропонував включити психологію як біологічну науку в коло соціальних проблем. У такий спосіб знімалася суперечність між соціальною та іншими галузями психології, але ціною її біологізації.

Видатний фізіолог В. Бехтерев запропонував створити особливу науку - рефлексологію, одна з галузей якої займалася б розв'язанням соціально-психологічних проблем. Цю галузь уче­ний назвав колективною рефлексологією, а її предмет визначив як поведінку колективів та особистості в колективі. Таке розуміння колективної рефлексології сприяло б подоланням суб'єктивізму соціальної психології, оскільки всі проблеми колективів тлумачилися як відношення зовнішніх впливів із руховими реакціями їхніх членів.

Отже, точка зору Г. Челланова не була підтримана, а ключові методологічні проблеми соціальної психології не розв'язані, зо­крема це стосувалося й визначення її предмета.

З одного боку, вона ототожнювалася з ученням про соціальну детермінацію психічних процесів, з іншого – передбачалося дослідження особливого класу явищ, які є результатом спільної діяльності людей.

Учені, які сприймали перше трактування, стверджували, що результатом перебудови всієї психології на марксистській, матеріалістичній основі має бути її перетворення на соціальну, і тоді у будь-якій особливій соціальній психології відпаде потреба. Послідовники другого трактування, які припускали дослідження поведінки особистості в колективі та поведінки самих колективів, не змогли достатньо опанувати все багатство ідей, аби запропонувати адекватне розв'язання проблеми.

Поиск по сайту: