Зумовлені акцентуаціями характеру

Кожна людина має свої індивідуальні особливості спілкування, що обумовлені багатьма чинниками, серед яких - акцентуації ха­рактеру.

Виразність акцентуації може бути різною: від легкої, помітної лише найближчому оточенню, до крайньої. Щоб не "сповзти" до цієї небезпечної межі, необхідно знати особливості акцентуації характеру й самому регулювати прояви його надлишкових влас­тивостей, вчитися адекватно реагувати на ситуації, що травму­ють. Поступово акцентуація характеру може істотно згладитися, наблизившись до гармонійної норми. Спілкуючись з акцентуйованими особистостями, важливо знати і передбачати специфічні особливості їх поведінки.

К. Леонгард виділяє 12 типів акцентуацій, кожен з який має свої особливості спілкування.

Гіпертимний акцентуант завжди веселий, говіркий, дуже енер­гійний, самостійний, прагне до лідерства, ризику, авантюр, ігнорує зауваження, покарання, втрачає межу дозволеного.

У дистимного акцентуанта постійно поганий настрій. Він за­смучений, небагатослівний, гучне оточення для нього обтяжливе, з товаришами по роботі близько не спілкується.

Циклоїдний тип акцентуанта у спілкуванні та поведінці виявляє товариськість циклічно (вона висока в період гарного настрою і низька в період пригніченості). У період підйому настрою цикло­їдні акцентуанта виявляють себе як люди з гіпертимною акцентуа­цією, а в період спаду - з дистимною (у такі моменти загострюєть­ся сприйнятливість до неприємностей, аж до самогубства).

Емотивний акцентуант виявляє надмірну ранимість, глибоко переживає найменші неприємності, невдачі, тому в нього частіше буває сумний настрій. Такі люди віддають перевагу вузькому колу друзів і близьких, які розуміють їх з півслова.

Демонстративний акцентуант ставить собі за мету бути в цен­трі уваги, бути кращим за інших за будь-яку ціну: за допомогою неправди, сліз, скандалів, "хвороб", незвичайних захоплень. Він завжди "забуває" про свої негарні вчинки, добре пристосовується до людей. Демонстративний акцентуант віддає перевагу роботі з короткочасними контактами.

Збудливий акцентуант виявляє підвищену дратівливість, нестри­маність, агресивність, похмурість, "занудливість", але у спокійно­му стані може використовувати підлесливість, послужливість (як маскування). Схильний до хамства, вживання нецензурних слів, сповільненості, деякої "тупості" у бесіді (дуже докладно усе роз­повідає). Любить усім і все говорити прямо в обличчя, провокує конфлікти. Збудливі акцентуанта надають перевагу фізичній праці та спорту.

Застрягаючий акцентуант "ходить по колу" своїх переживань і думок, не може забути образ, "зводить рахунки", незговірливий на службі й у побуті. Він чітко визначає коло ворогів і друзів, у конф­ліктах активний, виявляє властолюбство. Йому рекомендується ро­бота, що дає відчуття незалежності та можливість проявити себе.

Педантичний акцентуант виявляє занудливість, дратує близь­ких людей надмірною акуратністю. Сумлінність, серйозність, на­дійність у справах і почуттях, рівний настрій роблять його при­вабливим для співрозмовника. Формалізм, прагнення перекласти ухвалення важливого рішення на інших створюють ситуації, у яких можливий конфлікт і неприйняття такої людини оточенням.

Тривожний акцентуант постійно побоюється за себе і близьких. Він боязкий, невпевнений у собі, украй нерішучий, через що в ньо­го знижений настрій. Така людина рідко вступає в конфлікти, віді­грає в них пасивну роль.

Екзальтований акцентуант - людина з дуже мінливим настро­єм. Його переживання яскраво виражені, він жваво відгукується на зовнішні події, балакучий. Співрозмовника приваблює в ньому альтруїзм, яскравість почуттів, прихильність до друзів, артистич­ний дар, художній смак.

Інтровертований акцентуант замкнутий, цурається усіх, спіл­кується з людьми тільки за необхідності, занурений у себе, про се­бе нічого не розповідає, свої переживання не розкриває, хоча йому властива підвищена ранимість. Він любить самотність, до близь­ких прив'язаний слабо.

Конформний акцентуант не має своєї думки, несамостійний, прагне бути як усі, неорганізований, балакучий, воліє підкоряти­ся. Співрозмовників приваблює його готовність вислухати, ретель­ність; відштовхують легковір'я, пристрасть до розваг і те, що до нього "липне все дурне".

Протягом життя кожна людина контактує, спілкується з найріз­номанітнішими людьми. На перший погляд здається, що життєвий досвід, якого ми поступово набуваємо, забезпечить нам успішність розв'язання будь-якої задачі. Але насправді лише окремі люди, одиниці самостійно опановують правила спілкування, які допома­гають уникати труднощів у взаємодії з іншими людьми, своєчасно "гасити" конфлікти, створювати своєрідну сприятливу "ауру" свого життя.

Поиск по сайту: