Бесіда виховного характеру

Індивідуальна бесіда нерідко використовується як засіб впливу не тільки в сім'ї, школі, вузі, а й у діловому житті людини.

Найчастіше такі бесіди відбуваються при знайомстві людей. Нерідко проводяться бесіди навчальної спрямованості (наприклад, керівника з новим працівником). Як правило, вони не викликають занепокоєності, а навпаки, приносять задоволення, бо мають творчий характер.

Складнішими є бесіди з людьми, які мають певні труднощі в поведінці або в характері. Найчастіше їх мета — отримати та про­аналізувати інформацію про погані, з погляду інших людей, вчинки, міжособистісні конфлікти. Під час таких бесід, що мають, як правило, виховний характер, взаємодіють дві особистості, які мусять цінувати гідність одне одного, зважаючи на неповторність і унікальність кож­ного. Для успішного проведення таких бесід обов'язково потрібні високий рівень моральної та психологічної культури спілкування, знан­ня загальної та соціальної психології.

Іноді під час бесіди виховного характеру хочеться вплинути на співрозмовника, стимулювати його до поведінки за готовим рецеп­том. Інколи саме так і потрібно діяти. Проте варто знати, що майже всі люди, навіть маленькі діти, не хочуть бути об'єктами виховання, впливу, тим більше маніпуляції. Якщо вони це відчують, бесіда на­вряд чи буде успішною. Водночас навіть діти стають зацікавлени-140 ми партнерами у спілкуванні, якщо вони відчувають до себе увагу й повагу.

Краще таку бесіду проводити в неофіційних умовах — удома, на прогулянці, на відпочинку тощо. Але ніщо не повинно відволіка­ти увагу співрозмовників, а розмова має бути невимушеною. Голов­не, щоб не було формалізму, нотацій, менторства, залякування. Якщо в людини виникає відчуття страху, кращою вона не стає. До співроз­мовника, який намагався вплинути на неї в такий спосіб, сформуєть­ся негативна установка.

Як краще висловити свої зауваження, претензії, вимоги і як до­помогти іншій людині щось змінити в собі? Зустрівшись з нею, передусім бажано поговорити про спільні інтереси, поцікавитись її справами, де вона досягла успіху, відзначити добрі вчинки, зрештою, сказати щось про її неповторну особистість. Найчастіше такий по­чаток сприятиме встановленню контакту, однак слід пам'ятати, що люди мають певну інтуїцію, яка допомагає їм розрізняти добро і зло, щирiсть і брехню. На любов людина найчастіше відповідає лю­бов'ю, на довіру — довірою. Якщо вона відчує нещире ставлення до себе, то може зреагувати на це дуже негативно.

Встановивши контакт, бажано поступово і спокійно перейти до обговорення конкретного факту, який викликав занепокоєння. Важ­ливо звернути увагу на ті почуття, які цей факт пробуджує в інших. Не можна навішувати ярлики. Слід говорити не про особистість загалом ("Ти завжди...", "Ледар є ледар...", "Ти ніколи..."), а про конкретний вчинок людини.

Від людини не треба вимагати того, що вона не в змозі на дано­му етапі зробити. Пропозиції щодо неї мають бути конструктивни­ми. Річ у тім, що людина може повторити негативний вчинок, і тоді її віра в себе похитнеться ще більше. Фрази на зразок "Ти ж не хуліган", "Ти не дурень", "Ти не скупий" їй не допоможуть. Спеціа­лісти з нейролінгвістичного програмування вважають, що вони, навпаки, наштовхнуть людину на думку, що її мають саме за хулігана, дурня, скупого і т. ін. Люди в цьому разі, як правило, вда­ються до психологічного захисту, а також звертаються до свого дос­віду та емоцій, які з ним пов'язані. Вони спочатку не реагують на частку "не", чують лише слова "хуліган", "дурень" і т. ін.

Бажано не нав'язувати співрозмовникові свої поради, а оцінку його вчинків давати лише в крайньому разі. Розмову треба вести так, щоб людина сама зробила належний висновок або попросила дати и пораду як дiяти в подібних ситуаціях.

І, нарешті, важливо закінчити бесіду на оптимістичній ноті, вис­ловити свою віру в людину, в її особистість, спільно намітити систе­му перспективних ліній її розвитку, позитивних змін. Бажано сфор­мувати почуття "ми" як об'єднання двох людей, які бажають добра одне одному. Тільки після цього можна будувати спільний прогноз і приймати рішення.

Успішне використання бесіди підвищує моральну культуру лю­дини, її психологічний рівень, сприяє досягненню успіху в діловому житті.

Висновки:

• Бесіда в усіх її видах (ритуальна, глибинно-особистісна і ділова) є унікальною формою встановлення контакту між людьми, їх взаєморозуміння та взаємодії.

• Поширеною помилкою, що призводить до невдачі під час бесіди, є жорстка орієнтація на остаточний результат і тиск на партнера.

• Перш ніж розпочинати бесіду, треба добре обміркувати свою поведінку на всіх її етапах: при встановленні контакту, під час орієнтації, при обговоренні проблеми і прийнятті рішення, а також при завершенні контакту.

• Час, витрачений на засвоєння правил і прийомів ведення індивідуальної бесіди, обов'язково принесе користь у роз­в'язанні багатьох проблем.

• Успіх індивідуальної ділової бесіди залежить від рівня мо­ральної та психологічної культури спілкування кожного співрозмовника.

Питання для обговорення:

1. Якi функцiї виконують iндивiдуальнi бесiди в нашому життi?

2. У чому полягає вiдмiннiсть мiж бесiдами глибинно-особистiсною та дiлової спрямованостi?

3. Чому iнодi бесiди закiнчуються, ледве розпочавшись?

4. Як встановити контакт iз спiврозмовником?

5. Якi прийоми краще використати на етапi орiєнтування?

6. Як пiд час бесiди утримати iнiцiативу у своїх руках?

7. Як краще прийняти спiльне рiшення?

8. Чому важливо дотримуватись певних правил при виходi з контакту?

9. Як зробити людинi зауваження, щоб не зiпсувати стосункiв i викликати в неї бажання щось виправити у своїх дiях, поведiнцi?

10. Яких правил службового етикету необхiдно дотримуватися пiд час проведення дiлової бесiди?

11. Якими етичними критерiями треба керуватися пiд час бесiди для досягнення успiху в бiзнесi?

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Агпватер И. Я Вас слушаю... (Советьі руководителю, как пра­вильно слушать собеседника): Сокр. пер. с англ. — М., 1984.

2.Карнеги Д. Как завоевьівать друзей и оказьівать влияние на людей: Пер. сангл. — М., 1989.

3.Курс практической психологии. Для вьісшего управленческого персонала: Учеб. пособие. — Ижевск, 1995.

4.ЛозицяВ. С. Психологія менеджменту. — К., 1997.

5.Лунева О. В., Хорошилова Е. Л. Психология делового обще­ния.- М., 1987.

6.Макаров С. Ф. Менеджер за работой. — М., 1989.

7.Мицич П. Как проводить деловьіе беседьі: Пер. с серб.-хорв. — М., 1987.

8.Феофилов Л. Г. Умеете ли вм себя вести?— К., 1990.

9.Формановская Н. И. Вьі сказали "Здравствуйте!". — М., 1989.

10.Фромм 3. Иметь или бмть?: Пер. с англ. — М., 1990.

11.Чмут Т. К., Чайка Г. Л. Культура спілкування як шлях до ус­піху в бізнесі. Успіх починається з контакту в спілкуванні // Банківська справа. — 1996.— № 2.

Мiнiстерство освiти та науки України Днiпропетровський технiкум зварювання та електронiки iменi Е. О. Патона

Лекцiя №11 з предмету: «Етики i психологiї дiлового спiлкування» на тему:«Колективне обговорення дiлових проблем»

Викладач: Важданова Г. I.

м. Днiпропетровськ, 2011р.

План:

^ Форми колективного обговорення проблем

^ Переговори

^ Нарада

^ Збори як форма прийняття колек­тивного рішення

^ Дискусія

^ "Мозковий штурм"

Поиск по сайту: