Ріст і пропорції тіла на різних етапах розвитку

Більшість антропометричних показників характеризуються значними індивідуальними коливаннями.

Найінтенсивніший ріст спостерігається у перший рік життя, коли довжина тіла дитини збільшується приблизно на 23 — 25 см. На другому році життя темп росту уповільнюється, але залишається ще високим – 10 — 11 см за рік, на третьому році 8 см. У період від 4 до 7 років ріст дитини збільшується на 5 — 7 см за рік. У молодшому шкільному віці спостерігається уповільнення темпу росту до 4 — 5 см на рік.

Особливо відзначають період статевого дозрівання (так званий перехідний, або пубертатний період (від грецьк. пубертіс – оперення)), який має передпубертатний період 11 — 12 років, І фазу пубертата – хлопчики 13 — 15 років і дівчатка 11 — 13 років, ІІ фазу пубертата – хлопчики 15 — 17 років і дівчатка 13 — 15. У цей період відбувається суттєва гормональна перебудова в організмі, розвиток вторинних статевих ознак, помітне погіршення умовно рефлекторної діяльності рухових навичок, збільшуються вегетативні зміни при навантаженнях, зростає втома. Помітним є пубертатний скачок росту. З 11 — 12 років у дівчаток і 13 — 14 років у хлопчиків до 16 —17 річного віку спостерігається значний приріст (до 7 — 10 см на рік). Крім того, ріст має і свої індивідуальні особливості. Найбільший приріст довжини тіла у дівчаток має місце між 11 — 12 роками, у хлопчиків найбільший приріст – між 13 і 14 роками. Особливо велика швидкість росту довжини тіла у хлопчиків. Подібна закономірність спостерігається і в збільшенні ваги тіла. На 5-му місяці життя вона подвоюється, до року – збільшується у тричі, після двох років уповільнюється. З 11 — 12 років у дівчаток темп росту маси тіла прискорюється, після 15 років хлопці випереджають дівчат за цими ж показниками і це випереджання зберігається і надалі.

Юнацький вік продовжується у юнаків – від 18 до 21 року, а у дівчат – від 17 до 20 років. У цей період в основному закінчується процес росту та формування організму і всі основні показники досягають дорослої людини. В юнацькому віці завершується формування статевої системи, дозрівання репродуктивної функції. Кінцево встановлюються овуляційні цикли у дівчат. Процес росту залежить від впливу багатьох факторів як ендогенного, так і екзогенного походження. Важливе значення мають вітаміни. Для нормального росту необхідні також мінеральні солі, мікроелементи. Суттєво впливають на ріст і розвиток такі фактори середовища як кисень, температура, світло, умови життя та праці.

Паралельно з ростом відбувається і розвиток організму, тобто морфологічна диференціація і функціональна спеціалізація певних тканин і частин тіла. Цей якісний фактор визначається змінами структури, складу і функцій організму, він змінюється також нерівномірно до формування дитини як дорослого індивіду.

Пропорції тіла з віком змінюються. З періоду новонародженості і до досягнення зрілості довжина тіла збільшується в 3,5 рази, довжина тулуба – в 3 рази, довжина верхніх кінцівок – у 4 рази, а довжина нижніх кінцівок – у 5 разів.

Новонароджений відрізняється від дорослої людини відносно короткими кінцівками, великим тулубом і великою головою. Висота голови новонародженого складає ¼ довжини тулуба, у дитини 2 років – 1/5, 6 років – 1/6; 12 років – 1/7 і у дорослих – 1/8. Із віком ріст голови затримується, а ріст кінцівок прискорюється. До початку статевого дозрівання статевих відмінностей у пропорціях тіла не спостерігається, а у період статевого дозрівання у юнаків кінцівки стають довшими, а тулуб коротшим, таз вужчим ніж у дівчаток. Відмічають 3 періоди різниці пропорцій між довжиною і шириною тіла: від 4 – 6 років, від 6 до 15 років і від 15 – до зрілого стану.

Особливості форми тіла визначається конституцією. Виділяють три типа конституції: нормостенічний, гіперстенічний та астенічний.

- у нормостеніків –відносно пропорційне тіло;

- у гіперстеніків – пропорції порушені з боку збільшення широтних розмірів (відносно довгий тулуб та короткі нижні кінцівки);

- у астеніків пропорції порушені з боку збільшення довжини розмірів (довгі нижні кінцівки та короткий тулуб).

Постава – це звична поза людини, що стоїть вільно. Нормальна постава характеризується помірно вираженими фізіологічними вигинами хребта та симетричним розташуванням усіх частин тіла. Голова рухається прямо, надпліччя приспущені та відведені назад, руки притискаються до прямого тулуба, ноги розігнуті у колінних і кульшових суглобах, стопи злегка розведені.

Поиск по сайту: