|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Соціологічний позитивізм О. КонтаОгюст Конт (1798-1857) увійшов в історію як родоначальник нової позитивної соціальної науки, яка мала звільнити наукове знання від умоглядної філософії (метафізики) і теології. Позитивна соціальна теорія, на його думку, повинна опиратися на наукові методи, які б дозволили результати одного дослідника перевірити ще раз і підтвердити або спростувати іншик дослідником, як це має місце в природничо-наукових теоріях. Спочатку цю науку він назвав «соціальною фізикою», оскільки така назва, як здавалося вченому, передавала основний задум «позитивного» методу пізнання: відмова від умоглядності та спирання на доказовість із використанням спостережень й експерименту. Пізніше О. Конт замінив термін «соціальна фізика» на термін «соціологія», оскільки перший став використовуватись вченими для характеристики статистичних досліджень суспільного життя. Для О. Конта це було неприйнятним через те, що наука про суспільство, на його думку, має бути не описовою, а теоретичною. За задумом французького вченого нова наука про суспільство повинна, з одного боку, вивчати суспільство з позиції його структури та елементів, а з іншого — з позиції його змін, спираючись на «вивчення законів безперервного розвитку» суспільства. Таким чином в соціології з'явились два розділи — соціальна статика і соціальна динаміка. Соціальна статика вивчає основи, умови та закони існування суспільства, оперуючи поняттями «порядок», «рівновага», «стабільність» і «гармонія». Завданням соціальної статики є розгляд основних соціальних інститутів — держави, релігії, сім'ї з точки зору їх соціальної функції та ролі у встановленні злагоди і солідарності в суспільстві. Соціальна динаміка фокусує свою увагу на законах суспільного розвитку, використовуючи поняття «прогрес», «технологія», «зміни». Головне завдання соціальної динаміки — вивчення механізмів і законів постійного розвитку суспільства. У рамках соціальної динаміки О. Конт формулює теорію соціального прогресу, що базується на законі трьох стадій. Відповідно до цього закону вирішальним чинником суспільного прогресу виступає духовний і розумовий розвиток людства, що проходить три стадії — теологічну, метафізичну і позитивну. * Теологічна стадія (від початку існування суспільства до 1300 р.) характеризується тим, що люди пояснюють явища, які відбуваються навколо них, втручанням надприродних чинностей — богів, духів та інших фантастичних істот. Теологічні уявлення про навколишній світ формують і певний соціальний порядок, в якому панівне положення займають люди, чий авторитет обумовлений вірою в те, що вони є посланцями бога, — священики та воїни. Соціальний порядок, який виник на теологічному етапі розвитку людства, отримав у О. Конта назву військового суспільства. * Метафізична стадія (1300-1800 рр.). У процесі нагромадження знань і вдосконалення форм мислення відбувається перехід від теологічного пояснення навколишнього світу до метафізичного (абстрактного). У спостережуваних явищах у цей період вчені шукали прихований зміст, сутність, пізнати які можна було тільки за допомогою розуму. Такий підхід при вивченні явищ перетворює будь-яке знання в метафізику. Метафізика — філософське міркування про зміст, сутність і загальні принципи явищ і процесів. Використовуючи метафізичний підхід, люди беруть під сумнів існуючий соціальний порядок, відкидають непохитні раніше авторитети. У суспільстві розростаються егоїстичні тенденції, все частіше виникають випадки протесту проти монархічної влади і спроби встановити владу народу. Неможливість втілити абстрактні принципи в життя приводить до того, що на метафізичній стадії не утворюється ніякого міцного соціального порядку. Ця епоха є перехідною. * Позитивна стадія (після 1800 р.). На цьому етапі еволюції розвитку людства наука стає головним інструментом пізнання навколишнього світу. Науковий підхід дозволяє досягти й підтримувати рівновагу, гармонію, злагоду в суспільстві. Бурхливий розвиток науки і техніки у XIX ст. сприяє появі нових соціальних груп — учених і промисловців — і формуванню нового соціального порядку, який О. Конт назвав індустріальним суспільством. На третій стадії створюються всі умови для формування «позитивної» науки про суспільство — соціології, а «позитивізм» стає головним принципом соціального пізнання. Критерії позитивного знання - об'єктивність, достовірність, точність, корисність теорії. Соціологія, за задумом вченого, повинна забезпечити теоретичну і практичну основу новому, більш стійкому соціальному порядку — індустріальному суспільству. Для цієї епохи характерним є науковий світогляд. Заслугою О. Конта є те, що він створив проект самостійної науки про суспільство, обґрунтував необхідність наукового підходу при вивченні суспільства і можливість пізнання законів розвитку суспільства. Він визначив соціологію не лише як об'єктивну науку, засновану на спостереженні, але і як науку, покликану практично перетворити все соціальне життя. О. Конт увійшов в історію не тільки як «батько соціології», але і як творець одного з напрямків соціологічної думки, що отримав назву позитивної соціології. 2.2.Ідеї О. Конта одержали подальший розвиток у працях видатного англійського філософа та соціолога Герберта Спенсера (1820-1903). У соціології Г. Спенсера можна виділити основні елементи — еволюціонізм і органіцизм. Еволюція, за Г. Спенсером, — це універсальний процес, що пояснює зміни, як у природі, так і в суспільстві. За переконанням вченого, еволюція лежить в основі загального розвитку і проходить три фази — неорганічну, органічну та надорганічну. Зміна космічних систем є сутністю неорганічної (фізичної) еволюції. Виникнення рослинного і тваринного світу — органічна (біологічна) еволюція. Виникнення суспільства — надорганічна (соціальна) еволюція. У цілому еволюція трактується як безперервний розвиток від нижчих форм до вищих. Соціальна еволюція, на думку Г. Спенсера, характеризується переходом від простого суспільства до складного, а по суті, від військового суспільства до індустріального. Особливістю військового суспільства є примусова інтеграція на основі сили. Для індустріального суспільства характерна добровільна інтеграція на основі взаємозалежності індивідів, що виконують різні функції і тому зацікавлені у співробітництві. Кожному етапу соціальної еволюції відповідає певний рівень поділу праці, соціальної структури, соціальних груп, соціальних інститутів і спосіб об'єднання частин у ціле. Соціальна еволюція, з точки зору вченого, виражає єдність і боротьбу двох взаємозалежних процесів — соціальної диференціації та соціальної інтеграції. Чим більша диференціація суспільства, тобто чим більше розмаїтості між його елементами, тим сильнішими є процеси соціальної інтеграції, тобто прагнення частин до об'єднання. Тому Г. Спенсер розглядав соціальну революцію як неприпустиму хворобу суспільства, яка порушує органічну єдність соціальної системи та еволюційний прогрес, що ґрунтується на виживанні найбільш пристосованих індивідів. Суспільство в розумінні Г. Спенсера—це соціальний організм, що поєднує в собі «елементи, що почувають» — індивідів. Не маючи у своєму розпорядженні необхідних даних про функціонування суспільства як складної соціальної системи, вчений намагався провести аналогію між біологічним організмом і суспільством як соціальним організмом. Він не ототожнював ці дві сутності, а лише порівнював, вказуючи на їх подібність І відмінності. Як живий організм складається з органів, так суспільство складається із соціальних груп та інститутів. Кожна частина «соціального тіла» виконує ту або іншу функцію, задовольняючи потреби всього соціального організму. Будь-яке розвинене суспільство має три групи органів, які відповідають трьом головним функціям — регулятивній, продуктивній, розподільній. Серед відмінностей між суспільством і організмом вчений виділяв те, що в біологічному організмі частини існують для цілого, а в соціальному організмі ціле існує для своїх елементів (індивідів). Наявність двох ідей у соціології Г. Спенсера (опис структури суспільства за аналогією з організмом та ідея еволюціонізму) визначило його роль як основоположника двох напрямків у соціології — органіцизму й еволюціонізму. Крім того, Г. Спенсер є попередником структурного функціоналізму та системного аналізу, оскільки першим застосував поняття соціальної структури й соціальної функції, соціальної системи, соціальної диференціації та інтеграції. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |