АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Політична соціологія

Читайте также:
  1. Гіденс Е. Соціологія /Пер. з англ. В.Шовкун, А.Олійник. – К., 1999.
  2. Глава 1 Політична система
  3. ГЛАВА І. СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА ЯК
  4. Емпірична соціологія, зміст основних етапів її розвитку.
  5. З ДИСЦИПЛІНИ «СОЦІОЛОГІЯ»
  6. І.З.Танчин СОЦІОЛОГІЯ
  7. Класична політична економія
  8. Конфліктологічна соціологія. Концепції Л.Козера та Р.Дарендорфа
  9. Лекція 13. Соціологія громадської думки. (2 год.)
  10. Марксистська соціологія, її особливості.
  11. Натуралістичні школи. Соціологія
  12. Опитування як метод збору соціологічної інформації.(Соціологія.Городяненко)

Вчених, які за своїми поглядами належать до політико-соціологічної школи — В. Парето, Г. Моска, Р. Міхельса, — поєд­нує більш-менш однакове бачення соціальної проблеми — все суспільство ділиться на правлячу меншість (основною ознакою якої виступає наявність влади) і більшість, що підкоряється.

Гаетано Моска (1858-1941). Вихідним пун­ктом його концепції є поділ суспільства на два класи — клас правлячих і клас керова­них. Перший завжди менш численний за інший, він виконує всі політичні функції, монополізує владу й користується неї. Ін­ший же клас, більш численний, керується й контролюється першим класом. Вчений підкреслював, що меншість панує над більшістю завдяки організованості. Воля меншості до влади координується і виступає як погоджена сила. Більшість (маси) не в змозі протистояти цій силі, тому що роз'єднані і не здатні об'єднуватися для досягнення поставлених цілей. Виконання функції управління в суспільстві повинна здійснювати еліта, наділена розумом, здатністю до управління. Г. Моска вважав, що народне представництво, суверенітет, егалітаризм — це міфи, які маскують існування й діяльність правлячого класу, вони призначені для того, щоб вводити маси в оману.

Вільфредо Парето (1848-1923) аналізував суспільство як цілісну систему, а його части­ни — як функціональні елементи цілого. Ос­новна властивість соціальної системи — це прагнення до рівно­ваги. Такий стан досягається за допомогою класу, що править. Члени цього класу мають більше природних здібностей і та­лантів, тобто це люди «найбільш продуктивні та здібні» у різ­них сферах діяльності. Основна ж особливість правлячої гру­пи — це володіння найбільш високим обсягом, «індексом» вла­ди, високим рівнем компетентності. Все суспільство, на думку вченого, ділиться на дві частини — та, у якої переважає знан­ня, — управляє і та, у якої переважають почуття, — підкоряєть­ся. Управління масами здійснюється шляхом маніпулювання їх почуттями. Проте одних методів переконання, вважає В. Па­рето, недостатньо. Для збереження влади правляча еліта по­винна вміти вчасно вдатися до сили. Нездатність застосувати силу призведе до деградації та зміни еліти.Основна заслуга В. Парето полягає в тому, що він створив теорію циркуляції еліт, яка дозволила розглядати не тільки ста­тичні явища реальності, але й пояснювати динаміку соціальної структури: найбільш обдаровані з «низів» піднімаються у вищі верстви, поповнюючи ряди правлячої еліти, члени якої, у свою чергу, вироджуючись і деградуючи, опускаються «униз», у ма­си. Така мінливість спричиняє соціальний розвиток, який на різних своїх етапах висуває різні вимоги до елітних груп.

Роберт Міхельс (1876-1936) сконцен­трував свою увагу на питанні відносин між лідерами партій, які мають доступ до повної інформації, і рядовими членами, яким вона зовсім недоступна. Р. Міхельс дійшов висновку, що для розвитку демократичних організацій характерним є виникнення незвоборотних олігар­хічних тенденцій, які вчений назвав «залізним законом олігар­хії». На його думку, рядові партійні маси не здатні до управ­ління, тому вони висувають своїх керівників. Вожді, як би про­гресивно й демократично не були налаштовані на початку своєї кар'єри, врешті-решт перетворюються на свою протилежність. Партійне керівництво, відриваючись від рядових членів, здо­буває самодостатнє значення, перетворюється в «партійну елі­ту». Члени цієї групи мають доступ до інформації, матеріаль­них фондів, є професіоналами, які можуть приймати рішення. Маси ж, вважав Р. Міхельс, завдяки своїй «некомпетентності» мають потребу в керівництві та організації з боку правлячої еліти. Сам «принцип організації» приводить до виникнення ієрархії влади, до «переродження демократії в олігархію».

(3) Головні напрямки розвитку соціології в 20ст, сучасні соціологічні теорії.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.002 сек.)