ГЛАВА І. СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА ЯК

СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА

Підручник

_____________________________________________________________________________________________

За загальною редакцією

доктора соціологічних наук, професора

Л.М. Герасіної

доктора юридичних наук, професора,

члена-кореспондента Академії правових наук

України М.І. ПАНОВА,

Київ

ПІДРУЧНИК З СОЦІОЛОГІЇ ПРАВА

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1 Соціологія права як науковий напрям

1.1. Предмет, метод і структура соціології права

1.2. Функції соціології права

Розділ 2. Історія соціології права: в пошуках теорії

2.1. Становлення соціології права: ”відкриття соціології юристами,

права – соціологами”

2.2. Класичні теорії соціології права: М.Вебер, Е.Дюркгейм, К.Маркс,

Т.Парсонс

2.3. Сучасний стан соціології права

Розділ 3. Право як соціальне явище

3.1. Соціальна обумовленість та цінність права

3.2. Соціальна природа суб’єктів права

3.3. Система суб’єктів права та їх соціальні властивості

3.4. Соціальний механізм дії права. Соціальні функції права

3.5. Прогнозування у праві

Розділ 4. Соціальна ефективність права

4.1. Методологічні засади вивчення соціальної ефективності права

4.2. Критерії соціальної ефективності права.

4.3. Показники соціальної ефективності права

4.4. Методика аналізу соціальної ефективності права

Розділ 5. Правова соціалізація особистості

5.1. Зміст і структура соціалізації особистості

5.2. Особливості процесу соціалізації особистості

5.3. Механізм правової соціалізації

Розділ 6. Правова культура та поведінка

6.1. Поняття і структура правової культури

6.2. Специфіка правосвідомості як елемента правової культури

6.3. Правова поведінка особистості

6.4. Девіантна поведінка. Соціальна природа правопорушення.

Розділ 7. Соціологія законодавчої діяльності

7.1. Сутність та зміст соціології законодавчої діяльності

7.2. Закон як соціальне явище

7.3. Соціальний механізм законотворчості

Розділ 8. Соціологія судової діяльності

8.1. Соціальна природа правосуддя та його цілі

8.2. Соціологічна експертиза і соціологічне тлумачення закону.

8.3. Соціологічні аспекти вивчення ефективності правосуддя.

Розділ 9. Соціологія кримінального права

9. 1. Предмет соціології кримінального права.

9.2. Суспільна небезпека злочинів та соціальна обумовленість кримінально-правових заборон.

9.3. Соціальний механізм дії кримінально-правових норм та забезпечення їх ефективності.

Розділ 10. Соціологія юридичного конфлікту

10.1. Сутність та природа юридичного конфлікту

10.2. Класифікація юридичних конфліктів

10.3. Характеристика окремих видів юридичного конфлікту

10.4. Об’єктивні та суб’єктивні чинники юридичного конфлікту

10.5. Учасники юридичного конфлікту: соціально – рольова і поведінська характеристика

10.6. Динаміка юридичного конфлікту. Розвиток конфліктної боротьби

10.7. Механізми розв’язання і попередження конфліктів

ВСТУП

Протягом останніх років в Україні, як і повсюди, здійснюються соціальні дослідження права. " Право в дії " вивчають різні наукові колективи (в тому числі Академія правових наук України, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого), соціологія права викладається у вищих юридичних навчальних закладах. Тобто вітчизняну правову школу, як і Західну цікавить право як соціальне явище і його вплив на суспільні відносини, на функціонування і розвиток різних соціальних явищ. Кількість емпіричних досліджень по правовим інститутам - судам, законодавчим, виконавчим, адміністративним органам - значно збільшилась. Їх проводять як юристи-теоретики, так і вчені супільних наукових дисциплін. Це означає, що зростаючу увагу до фундаментальних теоретичних питань про природу права демонструє серйозний пошук точних наукових пояснень, а не просто практичних підказок щодо соціальних умов здійснення правової політики держави.

Що ж являють собою соціологічні теорія й метод у вивченні права? Це досить легко зрозуміти на прикладі правового життя сьогоднішньої України. Вступають в силу нові законопроекти, створені у відповідній формі відповідними законодавчими інститутами. Далі юристи засвоюють зміни, що сталися у зв'язку з новими правилами - ймовірно будуть нові правила, принципи й в де чому концепція права. Зміни фіксуються в довідниках з законодавства, правових енциклопедіях, в періодичних виданнях, їх ураховують у правозастосовчій діяльності. Але чи обмежується цим введення нових норм? Які наслідки мають бути через це у суспільстві? Часто юристи знають на подив мало про потенційні чи реальні наслідки закону. І що найбільш дивно: вони не завжди мають наміри систематично виявляти це. Такі практичні питання, що стосуються наслідків дії законів, забезпечили головний стимул для соціологічного вивчення права. Головним аргументом тут є положення, що право занадто важливе соціальне явище, щоб його аналізувати в ізоляції від основних аспектів суспільства й неможливості розуміння складності його відносин з іншими соціальними явищами, його реальності як частини життя, а не тільки техніки професійної юридичної практики. Право пронизує усі сфери соціальної поведінки, його соціальна значущість відчувається у всіх проявах життя. Більш того, право в будь - якій соціальній системі є фактично фундаментальною основою природи усіх форм асоціацій і інститутів. Якщо ми знайомі з правом якогось суспільства, то ми маємо уяву про соціальну систему в цілому. Достеменно звісно, що якщо ми розуміємо право як соціальне явище, ми краще знаємо суспільство, в якому воно діє.

Характер сучасного права (велика постійно змінна система законодавчих правил, судових прецедентів, урегулювань, можливостей і розсудів-міркувань) такий, що всі ці необхідні раціоналізації часткові і обмежені. Вони слугують практичним цілям, вони - частина техніки організованого застосування права, практичні інструменти у побудові певного образу дій. Теорія, що розвивається просто через раціоналізацію й осмислення правил, принципів, концепцій і цінностей, котрі прямо або опосередковано присутні у правовій доктрині, може бути названа нормативною теорією права. Вона є серцевиною минулої й нинішньої правової філософії. Але розуміння природи права потребує не тільки систематичного емпіричного аналізу правової доктрини й інститутів, але й соціального оточення, у якому існують правові інститути.

Отож право треба аналізувати як соціальний феномен. Але яким чином це здійснити? Що являє собою соціологічна перспектива права?

У деякій мірі право і соціологія тотожні за своїми можливостями як форми професійної практики, хоча протилежні за методами і цілями. Право як професійна практика займається розробкою практичного мистецтва управління через правила. Його призначення розпоряджуюче й технічне. Соціологія займається науковим вивченням соціальних явищ. Її призначення пояснююче й описове. Юрист - це людина, що веде справи, що ввірені їй певними органами регуляції суспільних відносин. Соціолог же залишається неупередженим спостерігачем. Хоча ці стереотипи не завжди мають підтвердження на практиці, однак вони вказують на відмінності в точках зору, які є типовими, коли відповідні дисциплінарні статуси права й соціології визначені не чітко. Хоча і право і соціологія мають справу з повним спектром значущих форм соціальних відносин, і мають один і той же базовий предмет дослідження, право - це практичне пристосування ("пристрій", "прилад") систематичного контролю соціальних відносин і інститутів. Соціологія ж подібна з науковим виробництвом, якому постійно потрібні систематичні знання про це. І в цьому сенсі в перспективі право як механізм соціального регулювання і право як професія чи специфічна сфера знань і практики, стають об'єктами дослідження, котрі потребують пояснення в соціологічних термінах.

Все вищеозначене доводить, що прогрес у розумінні складності соціального життя потребує усунення кордонів між існуючими науковими дисциплінами або систематичного заперечення автономності дисциплін. Міждисциплінарність уже довгий час є однією з найпродуктивніших форм інтелектуальної неузгодженості. В той же час соціологічна перспектива не вимагає від права, щоб воно було віднесене до частини академічної соціологічної теорії, але щоб воно розглядалося з соціологічним уявленням. Таке уявлення постійно вимагає інтерпретації детальних знань по праву в більш широкому соціальному контексті, послідовно шукає стосунки між правовим розвитком і більш широкими соціальними змінами, намагається зрозуміти право як взаємодію у комплексі підходів разом з соціальним оточенням, котре воно має ціллю регулювати.

ГЛАВА І. СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА ЯК

Поиск по сайту: