Механізм правової соціалізації

Механізм правової соціалізації є цілісною системою формування цілей, інтересів, мотивів, пріоритетів, установок щодо права, які виникають, коли особистість під час спілкування входить у систему правових відносин (39, 99). Підхід до нього як до інструменту засвоєння цінностей правової культури і похідних від неї соціальних регуляторів правової поведінки означає, що рушійною силою механізму правової соціалізації виступає особистість у всьому різноманітті її соціальних і індивідуальних якостей. Відповідно з цим неможливо зрозуміти механізм поза єдністю впливів: а) соціального середовища в цілому (супільних відносин); б) цілеспрямованого виховного впливу окремих соціальних спільнот і соціальних інститутів; в) власної діяльності особистості. Лише такий підхід до механізму правової соціалізації дає можливість, по - перше, всебічно врахувати всі аспекти правової соціалізації; а по- друге, реагувати на зміни характеру цього процесу соціалізації (5, 131 - 132).

Соціалізація поділяється на пряму і посередню (34, 30). При прямій правовій соціалізації зміст якостей, які набуває особистість, має конкретний і адресний характер по відношенню до тих чи інших правових явищ або відносин. При посередній соціалізації людина виробляє орієнтації, що впливають на її поведінку в державно - правовій сфері, але не пов'язані безпосередньо з будь - якими конкретними ситуаціями. Єдність цих аспектів є вихідним моментом розуміння механізму правової соціалізації особистості.

При такому підході правова соціалізація виступає як механізм використання конкретних владних і правових форм для того, щоб прищепити певний стиль правової поведінки стосовно конкретних соціальних, державних і правових інститутів, а також окремих особистостей. Що стосується посередньої правової соціалізації, як частини механізму правової соціалізації, то вона формує загальну спрямованість правової поведінки. Прикладом такої соціалізації може бути формування почуття поваги до влади, до закону, до авторитету держави тощо.

Зважаючи на специфіку обох різновидів правової соціалізації, необхідно відмітити, що непослідовністю, яка найчастіше зустрічається при використанні механізму правової соціалізації, є абсолютизація тієї або іншої форми соціалізації. (21, 112 - 113). Така абсолютизація неприпустима з методологічної точки зору, бо кожна із зазначених форм необхідна, оскільки відбиває певний аспект пристосування особистості до соціально - правового середовища. Далі, кожна з них пов'язана з соціальним спілкуванням між людьми, які в процесі його завжди взаємно впливають один на другого. Характер такого спілкування і впливу визначає характер правової соціалізації.

Роль особистості, яку вона відіграє стосовно зв'язку двох форм соціалізації визначає не тільки особливості дії механізму правової соціалізації. Вона також забезпечує єдність суб'єктивного і об'єктивного аспектів соціалізації. Вирішальною засадою такої єдності є конкретна діяльність особистості. (42, 41). У процесі діяльності пізнається реальний зміст тих або інших правових норм і державно - правових настанов. Під впливом необхідності втілення в життя своїх інтересів особистість шляхом узагальнень у пізнанні формує цінності і установки, що пов'язані із правовою сферою, надає цим установкам і цінностям керівне або принаймні орієнтаційне значення. В свою чергу подібна орієнтація дає можливість усвідомлено і в той же час індивідуалізовано підходити до питання стосовно адаптації до конкретних правових інститутів і правових відносин.

Оскільки зовнішні впливи є похідним від стану і особливостей соціального середовища, вивчення механізму правової соціалізації повинно починатися з аналізу реальних суспільних відносин. Але було б помилкою зупинятися лише на цьому. При дослідженні конкретних проблем і аспектів дії цього механізму необхідно проаналізувати конкретні форми діяльності і життєвої активності індивідів і ті норми правової поведінки, якими вони при цьому керуються. Саме ці форми є тією практичною ланкою, що пов'язує об'єктивне і суб'єктивне в діяльності механізму правової соціалізації. Спираючись на оцінку такої діяльності, можна вирішити питання про те, наскільки механізм правової соціалізації забезпечує інтеріоризацію (правових) форм спілкування. Цей аспект підходу до механізму правової соціалізації має фундаментальне значення, оскільки інтеріоризація у правовій соціалізації означає, що взаємини між людьми здійснюються на засадах правової свідомості, справедливості і загально - людських моральних норм у взаєминах між людьми (9, 147).

Це свідчить також про те, що не примус, а інтеріоризований аспект правової соціалізації стає ведучим регулятором у відношенні до права і його настанов. Яку роль може відігравати правосвідомість, свідчать дослідження відомого кримінолога М.М.Ісаєва, що на початку 20-х років вивчав фактори, які впливають на дотримання громадянами кримінально - правових заборон. Виявилося, що головними факторами утримання від кримінальних порушень були правові переконання і пов'язані з ними моральні принципи. (18, 120 - 121).

Оскільки мова йшла про законопослушну поведінку, тобто про правову об'єктивізацію внутрішнього світу людини, цікаво порівняти дані сьогодняшнього дня з тими, що були отримані М. М. Ісаєвим (див. табл. 3).

Табл. 3