АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Соціальний механізм дії кримінально-правових норм та забезпечення їх ефективності

Читайте также:
  1. C. Забезпечення прохідності дихальних шляхів при підозрі на травну голови і хребта
  2. IV. Оформлення матеріалів про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху
  3. VIII. Деякі аспекти діловодства у справах про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху
  4. А.3.3.5. Анестезіологічне забезпечення кесарева розтину.
  5. Аеробний механізм ресинтезу АТФ
  6. Аналіз ефективності використання викор с/г угідь
  7. Аналіз ефективності використання оборотних коштів на підприємстві
  8. Аналіз ефективності використання основних фондів
  9. Аналіз ефективності використання основних фондів на підприємстві
  10. Аналіз ефективності використання підприємством трудових ресурсів
  11. Аналіз забезпеченості, інтенсивності і ефективності використання основних засобів підприємства
  12. Аналіз механізму отримання вогнепальних поранень стегнової кістки

Вивчення соцiального механiзму дiї кримiнально-правових норм передбачає дослiдження соцiальних умов, якi знаходяться зовнi правового механiзму, середовище його функцiонування та соцiальнi фактори й процеси, що включенi у цей механiзм.

Як елементи соцiального механiзму дiї кримiнально-правових норм (процес функцiонування норм кримiнального права) можуть бути розглянутi як:

1) суто кримiнально-правова норма, що мiстить юридичну заборону i санкцiї за можливе її порушення та висловлює з тiєю чи iншою ступiнню точностi закономiрностi суспiльного розвитку, потреби соцiальних груп та особистостей;

2) суспiльний iндивiд, вiдношення якого до кримiнально-правової норми визначається його соцiальними властивостями та усiєю сукупнiстю соцiально значущих факторiв.

Каналами впливу кримiнального закона на функцiонування системи кримiнальної юстицiї та правосвiдомiсть громадян є: визначення злочинного, встановлення покарання й умов звiльнення вiд покарання, а також практика притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi, призначення покарання та звiльнення вiд нього. З'ясуванню того ж соцiального механiзму насправдi служить й схема вивчення суспiльної правосвiдомостi, в якiй роздiлюються правова досвiченiсть населення, оцiнка, котру населення дає чинному праву та поведiнка населення у спiввiдношеннi з чинним законодавством.

Це дозволяє видiлити шiсть основних варiантiв поведiнки, значущої з точки зору кримiнально-правової норми:

1) знає - приймає - дотримується;

2) знає - не приймає - не дотримується;

3) не знає - не дотримується;

4) знає - не приймає - дотримується;

5) не знає - дотримується;

6) знає - приймає - не дотримується.

Необхiдно вiдзначити те, що кримiнальне право призначене прислуговуватися iнструментом рiшення насущних для суспiльства проблем. Тому механiзм соцiальної дiї кримiнально-правової норми визначається у першу чергу тим, чи вiдповiдає iнструмент завданню, тобто чи потребна суспiльству кримiнально-правова норма, а якщо потрiбна, то яка.

При цьому пiдходi виявляється, що механiзм суспiльної дiї соцiально-правової норми є лише часткою бiльш складного цiлого, котрим є соцiальний механiзм кримiнально-правового впливу. Забезпечення ефективностi кримiнально-правової норми та кримiнального права в цiлому проходить три етапи: обумовлення, формулювання, реалiзацiя. Кожен з цих етапiв служить фактичною основою для видiлення трьох рiвнiв аналiзу ефективностi кримiнально-правової норми та соцiального механiзму кримiнально-правового впливу.

Видiлення рiвня обумовлення викликане тим, що й окрема кримiнально-правова норма, i кримiнальне право взагалi являють собою лише засоби для досягнення певної мети. При проєктуваннi, змiнi або скасуваннi тiєї чи iншої норми вирiшується питання про те, вiдповiдає вона наданiй метi чи нi, а якщо вiдповiдає, то в якiй мiрi.

Видiлення рiвня формулювання викликане тим, що окрема кримiнально-правова норма, не говорячи вже про кримiнальне право в цiлому, являє собою специфiчний вираз пануючого суспiльного iнтереса. Розкриття цiєї специфiки, походної вiд власних закономiрностей юридичної форми, демонструє, що вона посилює пануючий iнтерес i в той же час до якоїсь мiри його обмежує.

Видiлення рiвня реалiзацiї викликане тим, що отримав кримiнально-правове вираження, пануючий iнтерес не зникає, залишуючи поле дiї правовiй пропагандi та професiйнiй дiяльностi юристiв. Пануючий iнтерес продовжує себе проявляти через посередництво кримiнально-процесуального права, органiзацiї кримiнальної юстицiї та в iнших формах, вступаючи, таким чином, у взаємодiю не тiльки з суперечними iнтересами, але й зi своїм власним вираженням у кримiнальному законi.

Елементами соцiального механiзма кримiнально-правового впливу виступають моральний змiст кримiнально-правових норм, дiяльнiсть кримiнальної юстицiї та несприятливi наслiдки для правопорушника. Кожен з цих елементiв пов'язаний з певними факторами зовнішнього середовища, якi або посилюють його, або ослаблюють. Ослаблення кожного з цих трьох елементів, незалежно від його причин, потребує посилення iнших, виявляючи тим цілісність всього механізму.

Враховуючи соціальну обумовленість кримінального права та соціальний механізм його дії, питання про соціальну ефективність кримінально-правової норми не може бути зведено до проблеми дотримання індивідом окремої юридичної заборони. Якщо можна було б обмежити завдання таким чином, то проблема ефективності закону виявилася б тотожною проблемі ефективності правової санкції, оскільки покарання – єдиний засіб, яким користується сам кримінальний закон для підтримки авторитету своїх вимог.

Дійсно же, для кримінально-правових заборон опосередковується системами соціальних особистісних, соціально-психологічних факторів. Тому виникає питання: якщо законослухняна поведінка людини обумовлена складним комплексом неюридичних чинників, в якому смислі можна говорити про ефективність правової норми?

По-перше, якщо суб’єктом суспільного розвитку є перш за все держава, ефективність його права – це один з показників життєдіяльності держави, мірило її можливостей впливає за допомогою юридичних норм на розвиток суспільних відносин в потрібному напрямку.

По-друге, оскільки право – засіб впливу на поведінку людей, остільки між юридичною нормою та її соціальними результатами завжди “знаходяться” акти людської діяльності, які безпосередньо викликають суспільно значущі наслідки; за таких умов ефективність правової норми є ефективністю викликаних нею вчинків.

По-третє, юридична норма стимулює поведінку людей не безпосередньо, а через систему соціальних, особистісних, соціально-психологічних та інших чинників, які впливають на свідомість індивідів водночас з нею. Кримінально-правова заборона спрямована не на ізольовану особистість, а на людину, яка існує як елемент соціальної системи.

Дія юридичної норми як засобу, за допомогою якого суспільство одержує той чи інший корисний ефект, виявляється у тому, що норма, по-перше, визначає суб’єктів, які повинні участь в діяльності по досягненню цілі, по-друге, встановлює, після яких фактів ці суб’єкти починають діяти, по-третє, вказує їм певні зразки поведінки, аж до можливого застосування санкцій. Вирішальною умовою дієвості юридичної норми є реальне забезпечення дотримування приписів, які в ній містяться.

Спрямовуючи поведінку людей, норма права приводить до того, що вчинки людей, які відповідають закону, служать суспільним цілям, які містяться у відтворенні суспільних відносин і можуть бути досягнені не усілякими, а лише правомірними засобами. За такими умовами ефективність з’являє собою ні що інше, як кількісну характеристику ступеню відповідності реальних вчинків та відносин типової міри, яка міститься у правовій нормі.

Соціологи постійно шукають конкретні шляхи підвищення ефективності права, визначаючи умови, від яких вона залежить. Так, були зроблені деякі висновки щодо обов’язкових передумов дієвості кримінально-правових норм. До цих передумов відносяться:

- своєчасність, правильність та повнота відбивання в законі властивостей суспільно небезпечного діяння, оголошеного злочином;

- відповідність змісту кримінального закону норм моралі та рівню правосвідомості;

- відповідність юридичних вимог соціально-економічним та політичним закономірностям розвитку суспільства;

- врахування того, що процес регулювання поведінки людей засобами кримінального права пов’язаний з соціальними, економічними чинниками, які впливають на людські вчинки;

- стабільність кримінального законодавства та одностайність його застосування;

- поєднання застосування кримінально-правових санкцій з заходами суспільного впливу;

- інформованість населення про зміст кримінально-правових норм, у тому числі про кримінальні санкції;

- усвідомлення людьми неминучості покарання;

- стабільність кримінальної політики.

 

Запитання для самоконтролю

 

1. Визначте предмет соціології кримінального права.

2. Охарактеризуйте соціальний механізм дії кримінально-правової норми.

3. У чому виявляється ефективність дії кримінально-правових норм?

4. Охарактеризуйте суспільну властивість та ознаки злочинів.

5. Визначте соціальну обумовленість кримінально-правових заборон.

6. У чому полягає соціальна ефективність дії кримінально-правових норм?

7. Перелічіть обов’язкові передумови дієвості кримінально-правових норм.

 

 

Рекомендована література:

1. Коган В. М. Социальний механизм уголовно-правового воздействия. - М.: Наука, 1983. –183 с.

2. Мальцев В. В. Социальная ответственность личности, уголовное право и уголовная ответственность// Известия ВУЗов. Правоведение – 2000. - № 6.

3. Яковлев А. М., Ли Д. А. Процесс криминализации и объективные социальные нормы // Право и политика. – 2000. - № 8.

4. Спиридонов Л.И. Социология уголовного права. - М., 1986.

5. Макаров Н. Социальное лицо преступности // Законность. – 1998. - № 1.

 

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)