Особливості процесу соціалізації особистості

Із різноманіття об'єктивних впливів в процесі правової соціалізації особистісті необхідно виділити такі, які, по - перше, відносяться до сфери саме соціально - правових відносин, а по - друге, мають основоположне значення, тобто по відношенню до яких інші соціальні об'єктивні фактори впливу на правову соціалізацію відіграють похідну роль. До них слід віднести: а) природу права як соціального явища з включенням до цього впливу функціональних форм, через які ця природа проявляється; б) власність як об'єктивна, предметна форма втілення волі особистості; в) поле правової соціалізації, тобто уже існуючий соціально - правовій простір, в межах якого відбуваються соціалізуючі особистість процеси.

З точки зору вирішення проблем соціалізації визначення сутності права має фундаментальне значення, оскільки від поняття права залежать, по - перше, його субстанціональні форми існування (12, 103), а по - друге, його суспільні функції, тобто те, що специфічним чином відбиває суспільні структури і відносини, в які включена людина (10, 94 - 95). Обидві зазначені похідні від сутності права визначають методологію підходу до правової соціалізації. Адже відповісти на питання про правову соціалізованість - це значить дослідити, наскільки ефективно і в якій соціальній формі особистість реалізується в інтересах особистості і з її участю функції права на кожному із рівнів правової системи.

Наголошуючи на необхідності в процесі соціалізації виходити з функціональної визначеності права у відповідності з його природою і сутністю, в той же час необхідно мати на увазі, що ця функціональність реалізується при певних соціальних відносинах і у зв'язку з цим має конкретні соціальні форми прояву. Це особливо необхідно мати на увазі в сучасних умовах, оскільки із трьох можливих станів законності (справжній закон, видимість закону, кінець закону) наше суспільство характеризується ніяк не першим його станом (4, 48). А це означає, що і реалізація функцій права в нашому суспільстві хоча і не може здійснюватися всупереч його природі, але в той же час має великі особливості з вкрай негативними наслідками для правової соціалізації особистостей.

Загальновизнаними вважаються п’ять функцій (21, 68 - 72).

1. Визначальною є функція інтеграції і згуртування соціальних утворень - груп, класів, націй і народностей, всього суспільства - у відповідності з загальнолюдськими демократичними нормами (21, 164 - 165).

3. Функція забезпечення правом контролю за поведінкою людей на основі створення умов для безпосередньої демократії, а також створення юридичних засад діяльності різних суспільних організацій та ланок політичної системи (1,3-9).

3.Регулятивна функція у відповідності до якої суб'єкти правових відносин наділяються певними правами і обов'язками стосовно одне одного. Ця функція не може бути зведеною до примусу. Вона передбачає стимулювання нових форм суспільних відносин, - упорядкування того, що вже випробовано у суспільній практиці як соціальна цінність (20, 144).

4. Охоронна функція передбачає необхідність захисту суспільних відносин у формі захисту інтересів громадян, соціальних груп, всього суспільства. Ця функція, як і регулятивна, спирається на весь комплекс регулятивних норм. Головним призначенням охоронної функції визнається запобігання правопорушень. Тому, хоча в багатьох правових нормах безпосередньо охоронного аспекту немає, вони все ж виконують і цю функцію, оскільки дають варіанти дій, які заохочуються суспільством і тим самим запобігають правопорушенням (23, 166). Нарешті, п'ятою функцією є функція комунікативна. Особливістю правової інформації як основи здійснення цієї функції є її прескриптивний характер, тобто характер припису. Реалізація цієї функції виступає об'єктивно необхідною передумовою в забезпеченні всіх аспектів соціалізації особистості

Структура і характер функцій права є вихідною позицією, виходячи з якої слід підходити до них як до фундаментальних засад правової соціалізації. В той же час оцінка впливу на правову соціалізацію особистості за функціональними ознаками права може мати методологічні вади. Пояснити це можна двома обставинами. Перш за все у тому викладі функцій, який став певною традицією, система правових відносин виступає в ході правової соціалізації як система включно зовнішнього впливу. При цьому не враховується та обставина, що право породжується внутрішньою природою самої людини - а значить і функції повинні мати таку форму прояву, що забезпечувала б реалізацію у суспільно сприйнятливих формах саме цієї природи. У підході до функцій права існує обмеженість ще в одному відношенні. Як правило, не вказується головний суб'єкт, воля якого визначає відсутність права, або виходять з того, що таким суб'єктом є спільноти (41, 19). В зв'язку з цим може бути викривленим поняття про те, відносно кого здійснюються функції права, в чому полягає їх кінцева спрямованість, значить і про те, хто є центральною, поєднуючою фігурою об'єктивного і суб'єктивного аспектів процесу правової соціалізації.

Право полягає в тому, що наявне буття певного суб'єкту виступає як наявне буття свободної волі. Тобто право, за термінологією Гегеля є взагалі свобода як ідея (12, 89). Але таке загальне формулювання необхідно доповнити відповіддю на питання, а яким чином і в якій формі свобода виступає безпосередньо і конкретно, як вона матеріалізується. Якщо брати соціологічний аспект цієї проблеми, то безпосередньою формою прояву свободи особистості є власність і узгода. Зважаючи на залишки економічного детермінізму, коли власність розглядалася тільки як економічна категорія і відносилася до так званого базису, однозначно визначаючи всю суспільну структуру, в тому числі і такі суспільні інститути, як держава, право тощо (27, 7), слід зробити необхідні пояснення методологічного характеру.

Оскільки власність є предметною формою буття волі особистості, то це означає, що відносини власності є відносини між людьми як цілісними особистостями у всьому різноманітті їх економічних, соціальних, психологічних і духовних якостей.Саме тому власність розглядається як складна і багатопланова соціологічна категорія.(12, 104).

Відносини власності об'єктивно виконують соціальну функцію розвитку кожної із передумов існування суспільства - особистості, трудівників, засобів, форм і методів праці, інформації, соціальних і психологічних форм спілкування, тощо.Саме тому ці відносини просякають всю соціальну тканину суспільства і визначають стан та майбутнє кожного його члена. Оскільки відносини власності відображають у найбільш суттєвій і багатоплановій формі стан і напрямки суспільного розвитку, то і соціологію права, особливо коли йдеться про питання правової соціалізації, цікавити мають перш за все соціальні наслідки правового регулювання відносин власності, правомірність такого регулювання і пов'язаний з нею рівень соціальної та економіко - правової захищеності громадян. Все це є врешті - решт об'єктивною засадою найбільш фундаментального аспекту правової соціалізації - того, що пов'язаний з предметною формою буття особистості і її інтересами. Основоположний і інтегральний вплив власності на правову соціалізацію та форми її практичного прояву виявляється також через соціально - психологічні механізми функціонування правової системи. Хоча соціально - психологічні аспекти віддзеркалюють зверхні форми відносин власності, вони мають надзвичайно велике значення у формуванні підгрунтя певного типу правової свідомості. Так, новий стан суспільної психології щодо власності означає формування нового суспільного відношення до різних форм власності, подолання або поглиблення байдужого ставлення до неї, а фактично - новий стан правової соціалізації (41, 11 - 14).

Професор Чернівецького університету Е. Ерліх, один з основоположників концепції так званого " живого права ", вважав, що в житті більшість правових колізій вирішується спонтанно, незалежно від формально діючого права - по справедливості і шляхом взаємного узгодження індивідуальних чи колективних волінь (33, 33). Цю концепцію він вивів шляхом вивчення масової юридичної практики на Буковині, де перехрещувалися залишки багатьох абстрактних правових систем, а люди, незалежно від національності, керувалися іншим - здоровим глуздом і почуттям справедливості. Найцікавіше полягає в тому, що таке вирішення правових конфліктів сформувалося під впливом поваги до тих правових рішень (і виконання їх), які стосувалися найбільшої частки цих конфліктів - проблем власності (17, 111).

Із цього випливає, що власність як соціальне явище є передумовою ефективної правової соціалізації навіть у тих випадках, коли мова йде про її соціально - психологічний механізм. Дослідження Е. Ерліха довели, що механізм правової соціалізації може навіть замінити безпосередню дію абстрактного права. Значення цього механізму подвійне. По - перше, завдяки йому вирішується значна частина безпосередніх правових проблем, особливо на побутовому рівні. По - друге, він створює таку суспільну атмосферу сприйняття права, яка придатна для входження особистості в систему правових відносин і робить максимально ефективними всі ланки правової соціалізації.

Що стосується поля правової соціалізації, як її об'єктивного фактору, то під цим полем розуміється сукупність суспільних відносин, в які включена особистість і які упорядковані за допомогою ієрархічної системи нормативних актів і вимог. Принципова схема поля правової соціалізації стосовно сучасної України дана у таблиці 1. Як випливає з цієї таблиці, побудова структур поля правової соціалізації повинна базуватися на таких принципах:

визнання суспільних відносин як явища, що визначаєзміст не тільки поля правовоїсоціалізації, але й правових форм, стосовно яких соціалізація відбувається;

погляд на суспільні відносини як систему, що побудована ієрархічно;

розуміння поля правової соціалізації іде від опанування фундаментальних понять до розуміння понять і явищ все більш конкретних, практичне ж засвоєння вимог правової соціалізації на кожному рівні іі поля іде у зворотньому напрямі від конкретного, поодинокого до все більш загального;

кожному рівню структури поля відповідає певна законодавча форма її правового відбиття, яка і є позитивно правовою формою організації процесу правової соціалізації особистості.

Аналіз поля правової соціалізації особистості, як її об'єктивного фактору, посідає одне із чільних місць, оскільки він дозволяє дати відповідь не тільки на питання про методологію дослідження зазначених проблем, але й на питання про практичні аспекти соціалізації. При чому як на ті, що обумовлені поверхністю речей, так і ті, що є відбиттям глибинних процесів.

Табл. 2

Поиск по сайту: