 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Соціальна мобільність та її види. У стратифікованих суспільствах, а інших просто не існує, винагорода у вигляді доходу, престижу та влади немовби закладена в конкретні позиції
У стратифікованих суспільствах, а інших просто не існує, винагорода у вигляді доходу, престижу та влади немовби закладена в конкретні позиції. Індивіди можуть володіти ними, рухаючись між позиціями.
Процес переміщення індивідів чи груп між ієрархічно і функціонально організованими елементами соціальної структури (класами, верствами, групами та категоріями населення, позиціями) називають соціальною мобільністю.
Здійснити соціальну мобільність означає збільшити чи зменшити свій дохід, владу, престиж як результат переходу на іншу позицію, до іншої групи.
Розрізняють кілька основних типів соціальної мобільності:
– горизонтальну,
– вертикальну,
– індивідуальну,
– групову,
– міжгенераційну (міжпоколінну),
– внутрішньогенераційну (внутрішньопоколінну, або кар’єрну),
– структурну,
– обмінну (циркулюючу),
– добровільну,
– вимушену.
До горизонтальної соціальної мобільності належать процеси переміщення в географічному просторі і процеси переходу з групи в групу без зміни соціального статусу (зміна місця проживання, перехід індивіда з однієї сім’ї в другу).
До вертикальної соціальної мобільності належать процеси переміщення суб’єкта з одного соціального прошарку в інший, вгору чи донизу, щаблями ієрархізованої соціальної диференціації.
Залежно від напряму переміщення розрізняють два типи вертикальної мобільності:
– висхідна (соціальне підвищення);
– низхідна (соціальне зниження).
Мобільність у формі підвищення – це проникнення індивіда з нижчої соціальної верстви у вищу або створення такими індивідами нової групи і проникнення всієї групи у вищі верстви, на рівень уже існуючих груп із цих верств.
Низхідна соціальна мобільність полягає:
– у переміщенні індивіда з вищої соціальної позиції на нижчу, коли група, до якої він раніше належав, не розпадається;
– у деградації соціальної групи в цілому (зниженні її рангу в порівнянні з іншими групами або в порушенні її соціальної єдності).
Міжгенераційна мобільність – зміна соціального статусу, стратифікаційної чи класової належності дітей порівняно з поколінням батьків.
Внутрішньогенераційна мобільність – рух людини між різними позиціями в соціальній структурі суспільства протягом індивідуальної життєвої кар’єри.
Структурна мобільність зумовлена змінами в економіці й технології виробництва. До таких змін належать індустріалізація, а пізніше – зростання значення сфери послуг, скорочення чисельності зайнятих у сільському господарстві, зрушення в структурі професій та робочих місць під впливом сучасної техніки і технології. Поступово скорочуються частка порівняно простої трудової діяльності і потреба в ній та збільшується потреба у складній праці. Відповідно зростають вимоги до компетентності та кваліфікації індивідів. Кожне наступне покоління застає вдосконалену порівняно з попереднім періодом структуру робочих місць та місць у навчальних закладах. Щоб відтворити структуру позицій, що зазнала змін, поколінню дітей потрібно не наслідувати заняття і статус батьків, а здійснити мобільність. І це не їх вибір, це ззовні продиктована необхідність.
На відміну від зазначеного вище, обмінна мобільність зумовлюється виключно соціальними факторами. Мається на увазі розширення можливостей здобути вищу освіту, зростання обсягів соціальних гарантій та пільг, що надаються суспільством і державою з метою вирівнювання шансів на досягнення економічного і соціального успіху, а також утвердження домінуючої структури цінностей і мотивації досягнень. Саме цей вид мобільності переважно цікавить соціологів, які прагнуть простежити процес утвердження "м'яких", неконфронтаційних форм нерівності, поліпшення умов існування індивідів та груп.
Процеси соціальної мобільності є важливими показниками ефективності різних типів суспільних устроїв.
Суспільства, в яких забезпеченні умови для вертикальної мобільності (переходу від нижчих до вищих верств, груп, класів), де є широкі можливості для територіальної, в тому числі через межі країни, мобільності, називають відкритими.
Типи суспільств, в яких такі переміщення надто ускладнені або практично неможливі, називають закритими, замкненими. Їм властиві кастовість, клановість, гіперполітизованість. Відкриті шляхи для вертикальної мобільності є важливою умовою розвитку сучасного суспільства. В іншому разі постійно виникають соціальна напруженість і конфлікти.
У соціології вивчення соціальної мобільності є найкращим способом отримання інформації про соціальну стратифікацію. Справді, щоб простежити за рухом, слід якнайточніше описати, визначити, виміряти ті позиції, між якими просуваються індивіди, встановити суспільно значущий критерій (чи критерії) їх ієрархізації (ранжування).
Поиск по сайту: