Інноваційні правовідносини

У процесі організації, безпосереднього здійснення інноваційної діяльності та контролю за дотриманням її суб'єктами вимог чин­ного законодавства складається особливий різновид господарсь­ких відносин - інноваційні відносини, що, як правило, регулюють­ся актами законодавства різної юридичної сили та договорами.

Інноваційні відносини складаються щодо певних благ. Ст. 4 Закону «Про інноваційну діяльність» визначає цінності, що мо­жуть бути об'єктами інноваційної діяльності, а саме:

- інноваційні програми і проекти;

- нові знання та інтелектуальні продукти;

- виробниче обладнання та процеси;

- інфраструктура виробництва і підприємництва;

- організаційно-технічні рішення виробничого, адміністратив­
ного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують
структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

- сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

- товарна продукція;

- механізми формування споживчого ринку і збуту товарної
продукції.

Учасниками інноваційних відносин є:

1) суб'єкти інноваційної діяльності;

2) органи (організації), наділені управлінсько-контрольними пов­
новаженнями у сфері такої діяльності;

3) особи, що належать до інноваційної інфраструктури;

4) споживачі інноваційної продукції.

Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні та/або юридичні особи - як резиденти, так і нерезиденти, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залу­чають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи за­позичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів (ст. 5 Закону України «Про інноваційну діяльність»). Серед суб'єктів та­кої діяльності виділяють інноваційні структури, що створюються з метою інтенсифікація розроблення, виробництва та "впровадження наукоємної конкурентоспроможної продукції із спрямуванням вза-ємоузгоджених дій наукових організацій, закладів освіти, промис­лових підприємств та інших суб'єктів на задоволення потреб внут­рішнього ринку і нарощування експортного потенціалу країни.

Відповідно до Положення про порядок створення і функціону­вання технопарків та інноваційних структур інших типів (затв.

Постановою KM України від 22.05.1996 р. № 549), інноваційною структурою є юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, що створена відповідно до законодавства (вид А), або гру­па юридичних і фізичних осіб, яка діє на основі договору про спі­льну діяльність (вид Б), з визначеними галуззю діяльності та ти­пом функціонування, орієнтованим на створення та впровадження наукоємної конкурентоспроможної продукції.

Розрізняють інноваційні структури організаційного типу (вид А) та договірного типу (вид Б).

Інноваційні структури організаційного типу (виду А) створю­ються в порядку, встановленому законодавством для відповідних організаційних форм суб'єктів підприємництва (підприємства, гос­подарські товариства, виробничі кооперативи, господарські об'єд­нання, в т. ч. об'єднання підприємств).

Інноваційні структури договірного типу (виду Б) створюються шляхом укладення учасниками інноваційної структури договору про спільну діяльність, в якому мають бути зазначені відомості: про склад учасників, напрями інноваційної діяльності, органи управління і порядок прийняття ними рішень, права та обов'язки учасників, порядок фінансування спільної діяльності та розподілу прибутку, прийняття нових учасників інноваційної структури, по­рядок ліквідації інноваційної структури (припинення дії договору) та розподілу майна між учасниками.

Учасниками інноваційної структури можуть бути будь-які підпри­ємства, організації та установи незалежно від форм власності (з ура­хуванням обмежень, встановлених законодавчими актами), зокрема:

- науково-дослідні та проектно-конструкторські організації, які
працюють за профілем інноваційної структури;

- навчальні заклади, які працюють за профілем інноваційної
структури або спеціалізуються на підготовці та підвищенні квалі­
фікації фахівців з базових спеціальностей інноваційної структури;

- виробничі підприємства, які впроваджують результати нау­
ково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та винаходів;

- інноваційні фонди, комерційні банки, страхові фірми;

- суб'єкти підприємницької діяльності, що надають юридичні
послуги, послуги в галузі науково-технічної експертизи, менедж­
менту, маркетингу, транспорту, рекламної, видавничої та інфор­
маційної діяльності.

Основними джерелами фінансування інноваційної структури є: вклади учасників; бюджетне фінансування за умови виконання державного замовлення; кредити банків; інвестиції, в тому числі

іноземні; прибуток від підприємницької діяльності інноваційної структури; випуск в обіг цінних паперів.

Набуття статусу інноваційної структури (що засвідчується сві­доцтвом про її реєстрацію та дає їй право на отримання податко­вих, валютно-фінансових та інших передбачених законодавством пільг і переваг) відбувається з дотриманням встановленої про­цедури, першим етапом якої є розробка і затвердження уповнова­женим на це органом (Комісією з організації діяльності технологіч­них парків та інноваційних структур інших типів) проекту діяль­ності інноваційної структури, який повинен містити:

—визначення концепції та цілей функціонування інноваційної
структури;

—визначення основного інноваційного продукту (товару, виду
послуг);

—техніко-економічне обґрунтування;

—інформацію про учасників інноваційної структури;

—інформацію про її органи управління та положення про орган
управління науково-технічною діяльністю інноваційної структури,
погоджене з МОН України;

—бізнес-план, який передбачає комплекс підготовчих робіт з
розгортання інноваційної структури (проведення необхідної інфор­
маційно-рекламної роботи, залучення коштів заінтересованих укра­
їнських та іноземних інвесторів, виділення відповідної земельної
ділянки тощо), робоче освоєння території, будівництво і оснащення
конкретних об'єктів, формування творчих колективів, опрацюван­
ня організаційно-економічного механізму функціонування іннова­
ційної структури, створення бізнес-центру, технологічних інкуба­
торів, інноваційних фондів, навчальних закладів, консалтингових і
страхових фірм тощо, міжнародне співробітництво, виробничу та
комерційну діяльність.

Проект діяльності інноваційної структури (1С) разом з її стату­том (для 1С корпоративного типу/для виду А) або договором про спільну діяльність (для 1С договірного типу/виду Б) подаються до Комісії з організації діяльності технологічних парків та інновацій­них структур інших типів (Комісія), яка протягом"'не більш як 90 днів з моменту подання зазначених документів організує про­ведення їх експертизи і визначає відповідність критеріям діяльності 1С для набуття відповідного статусу (критерії визначаються Комісією, виходячи з вимог забезпечення світового рівня продукції/послуг, яку мають виробляти ці 1С).

Комісія готує експертний висновок та пропозиції щодо надання

інноваційній структурі відповідного статусу, на підставі якого Мі­ністерство освіти та науки України (МОН) здійснює реєстрацію інноваційної структури та її основного інноваційного продукту шляхом включення її до Державного реєстру інноваційних струк­тур та видачі відповідного свідоцтва встановленого зразка.

Найбільш поширеним різновидом 1С організаційного типу є інноваційне підприємство.

Інноваційним підприємством, відповідно до статей 1 і 16, ви­знається 1С організаційного типу (підприємство будь-якої органі­заційно-правової форми або об'єднання підприємств), що розроб­ляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг. Інноваційне під­приємство може функціонувати як: інноваційний центр, бізнес-інкубатор, технополіс, технопарк і т. ін.

Інноваційний продукт - це результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає таким вимо­гам: 1) він є реалізацією (впровадженням) об'єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топо­графії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об'єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів; 2) розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень; 3) в Україні цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, він є конкурен­тоздатним і має суттєво вищі техніко-економічні показники.

Інноваційна продукція - це нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають таким вимогам: 1) є результатом вико­нання інноваційного проекту; 2) така продукція виробляється (бу­де вироблена) в Україні вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку, є кон­курентоздатною і має суттєво вищі техніко-економічні показники.

Інноваційний продукт та інноваційна продукція виробляються в результаті реалізації інноваційного проекту. Інноваційний про­ект - це комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо ство­рення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної про­дукції. Якщо інноваційний проект належить до одного з пріоритет­них напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною

Радою України, він визнається пріоритетним інноваційним прое­ктом (Порядок формування, експертизи та обговорення пріоритет­них напрямів інноваційної діяльності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1094).

Інноваційні проекти незалежно від джерел інвестування підля­гають обов'язковій державній експертизі з питань додержання екологічних, містобудівних та санітарно-гігієнічних вимог. Крім того, деякі категорії інноваційних проектів відповідно до ст. 330 ГК України підлягають державній експертизі в повному обсязі. Це стосується таких випадків:

• інвестування інноваційних проектів за рахунок Державного
бюджету України або місцевих бюджетів;

• виконання інноваційного проекту на замовлення органу
державної влади чи органу місцевого самоврядування;

• у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про
необхідність експертизи окремих інноваційних проектів, що ма­
ють важливе народногосподарське значення.

Державна підтримка реалізації інноваційного проекту та пе­редбачені законом пільги можуть надаватися лише за умови його державної реєстрації, яка здійснюється МОН України за ініціативою суб'єкта інноваційної діяльності у порядку, визначеному постано­вою KM України від 17 вересня 2003 р. № 1474 «Про затверджен­ня Порядку державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів».

Необхідною умовою занесення проекту до Державного реєстру інноваційних проектів є його кваліфікування. Для кваліфікування інноваційних проектів МОН України (спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльно­сті) організує проведення експертизи прийнятих до розгляду інно­ваційних проектів (виконується за рахунок коштів суб'єктів інно­ваційної діяльності, які заявляють проекти на державну реєстра­цію, відповідно до Закону України «Про наукову і науково-техніч­ну експертизу»). Проекти, що визнані за результатами експертизи інноваційними, заносяться МОН України до Державного реєстру інноваційних проектів, інформація про це публікується в офіцій­ному бюлетені МОН України, а суб'єкту інноваційної діяльності видається свідоцтво про державну реєстрацію інноваційного про­екту (є чинним протягом трьох років від дати його видачі).

До другої категорії учасників інноваційних правовідносин (ор­ганів/організацій, наділених управлінсько-контрольними повнова­женнями у сфері інноваційної дільності) насамеред належать органи

державного регулювання. Такими відповідно до розділу II Закону «Про інноваційну діяльність» є:

Верховна Рада України (визначає єдину державну політику у сфері інноваційної діяльності і здійснює повноваження, визначені ст. 7 Закону «Про інноваційну діяльність»: створює законодавчу базу для сфери інноваційної діяльності; затверджує пріоритетні на­прями інноваційної діяльності як окрему загальнодержавну програ­му або у складі Програми діяльності Кабінету Міністрів України, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, со­ціального розвитку, охорони довкілля; в межах Державного бюдже­ту України визначає обсяг асигнувань для фінансової підтримки інноваційної діяльності);

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні і районні ради (затверджують регіональні інноваційні програми, що креди­туються з бюджетів відповідно Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів; визначають кошти бюджету Авто­номної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів для фі­нансової підтримки регіональних інноваційних програм; контро­люють фінансування регіональних інноваційних програм за кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів);

представницькі органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські ради (відповідно до їх компетенції: затверджують місцеві інноваційні програми; визначають кошти місцевих бюдже­тів для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм; створюють комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм за кош­ти місцевих бюджетів, затверджують їх статути чи положення про них, підпорядковують їх своїм виконавчим органам; доручають своїм виконавчим органам фінансування місцевих інноваційних програм за рахунок коштів місцевого бюджету через державні ін­новаційні фінансово-кредитні установи або через комунальні інно­ваційні фінансово-кредитні установи; затверджують порядок фор­мування і використання коштів комунальних інноваційних фінан­сово-кредитних установ; контролюють фінансування місцевих інноваційних програм за кошти місцевого бюджету через державні інноваційні фінансово-кредитні установи; контролюють діяльність комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ);

Кабінет Міністрів України здійснює державне управління та забезпечує реалізацію державної політики у сфері інноваційної діяльності; готує та подає Верховній Раді України пропозиції щодо

пріоритетних напрямів інноваційної діяльності як окрему загаль­нодержавну програму або в рамках Програми діяльності Кабінету Міністрів України, загальнодержавних програм економічного, на­уково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; здійснює заходи щодо реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності; сприяє створенню ефективної інфраструктури у сфері інноваційної діяльності; створює спеціа­лізовані державні інноваційні фінансово-кредитні установи для фінансової підтримки інноваційних програм і проектів, затверджує їх статути чи положення про них, підпорядковує ці установи спе­ціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності; готує та подає Верховній Раді Укра­їни як складову частину проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік пропозиції щодо обсягів бюджетних коштів для фінансової підтримки виконання інноваційних проектів через спеціалізовані державні інноваційні фінансово-кредитні установи; затверджує положення про порядок державної реєстра­ції інноваційних проектів і ведення Державного реєстру іннова­ційних проектів; інформує Верховну Раду України про виконання інноваційних проектів, які кредитувалися за кошти Державного бюджету України, і про повернення до бюджету наданих раніше кредитів);

Міністерство освіти та науки (МОН) України - спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інно­ваційної діяльності: здійснює заходи щодо проведення єдиної нау­ково-технічної та інноваційної політики; готує і подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо пріоритетних напрямів інно­ваційної діяльності, державних інноваційних програм і щодо не­обхідних обсягів бюджетних коштів для їх кредитування; коорди­нує роботу у сфері інноваційної діяльності інших центральних органів виконавчої влади; визначає свій окремий підрозділ для кваліфікування інноваційних проектів з метою їх державної реєст­рації; здійснює державну реєстрацію інноваційних проектів і веде Державний реєстр інноваційних проектів; готує і подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо створення спеціалізованих державних інноваційних фінансово-кредитних установ для фінан­сової підтримки інноваційних програм і проектів, розробляє стату­ти чи положення про ці установи; затверджує порядок формування і використання коштів підпорядкованих йому спеціалізованих державних інноваційних фінансово-кредитних установ і контро­лює їх діяльність; доручає державним інноваційним фінансово-

кредитним установам здійснення конкурсного відбору пріоритет­них інноваційних проектів і здійснення фінансової підтримки цих проектів у межах коштів, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік; організовує підвищення ква­ліфікації спеціалістів у сфері інноваційної діяльності); здійснює контрольні функції у сфері інноваційної діяльності щодо суб'єктів такої діяльності;

центральні органи виконавчої влади: здійснюють підготовку пропозицій щодо реалізації інноваційної політики у відповідній галузі економіки, створюють організаційно-економічні механізми підтримки її реалізації; доручають державним інноваційним фінансово-кредитним установам здійснення конкурсного відбору пріоритетних інноваційних проектів із пріоритетних галузевих на­прямів інноваційної діяльності і здійснення фінансової підтримки цих проектів у межах коштів, передбачених законом про Держав­ний бюджет України на відповідний рік); здійснюють державний контроль у сфері інноваційної діяльності для забезпечення дотри­мання всіма її суб'єктами вимог законодавства щодо такої діяль­ності;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації (у межах делегованих їм органами місцевого само­врядування повноважень) відповідно до їх компетенції: розробля­ють проекти регіональних інноваційних програм і подають їх для затвердження відповідно Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним і районним радам; вживають заходів щодо вико­нання регіональних інноваційних програм; сприяють інноваційній діяльності у своєму регіоні і створенню сучасної інфраструктури у цій сфері; залучають підприємства, установи і організації, розташо­вані на підпорядкованій їм території, за їх згодою, до розв'язання проблем інноваційного розвитку регіонів; доручають державним інноваційним фінансово-кредитним установам (їх регіональним відділенням) проведення конкурсного відбору інноваційних про­ектів регіональних інноваційних програм і здійснення їх фінансо­вої підтримки у межах коштів, передбачених у бюджеті Автоном­ної Республіки Крим і обласних та районних бюджетах; подають пропозиції спеціально уповноваженому центральному органу ви­конавчої влади у сфері інноваційної діяльності стосовно включення інноваційних проектів за регіональними програмами до державних програм і їх фінансування шляхом кредитування із державного бюджету).

виконавчі комітети органів місцевого самоврядування відпо-

відно до їх компетенції: розробляють проекти місцевих інновацій­них програм і подають їх для затвердження відповідним місцевим радам; вживають заходів щодо виконання місцевих інноваційних програм; залучають підприємства, установи і організації, розташо­вані на підпорядкованій їм території, за їх згодою, до розв'язання проблем інноваційного розвитку населених пунктів; доручають державним інноваційним фінансово-кредитним установам (їх ре­гіональним відділенням) або комунальним інноваційним фінан­сово-кредитним установам проведення конкурсного відбору ін­новаційних проектів місцевих інноваційних програм і здійснення фінансової підтримки цих проектів у межах коштів, передбачених у відповідному місцевому бюджеті; готують і подають відповідним місцевим радам пропозиції щодо створення комунальних спеціалі­зованих інноваційних фінансово-кредитних установ для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм; подають пропозиції спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності стосовно включення інноваційних проектів за місцевими програмами до державних програм і їх фі­нансування шляхом кредитування із державного бюджету через державні інноваційні фінансово-кредитні установи;

Комісія з організації діяльності технологічних парків та інно­ваційних структур інших типів (постійно діючий орган Кабінету Міністрів України), яка відповідно до постанови KM від 6 серпня 2003 р. № 1219: здійснює організаційне та методичне забезпечення роботи із створення і функціонування технологічних парків та ін­новаційних структур інших типів; розглядає і надає рекомендації щодо формування стратегічних пріоритетних напрямів інновацій­ної діяльності та середньострокових пріоритетних напрямів інно­ваційної діяльності загальнодержавного, галузевого та регіональ­ного рівнів; вносить пропозиції до проектів державних інновацій­них програм і щодо необхідних обсягів бюджетних коштів для їх кредитування; розглядає пропозиції щодо державного замовлення на інноваційну продукцію; сприяє організації проведення система­тичного моніторингу інноваційного розвитку України, а також ви­конання інноваційних та інвестиційних проектів; організує прове­дення експертизи проектів створення технологічних парків та ін­новаційних структур інших типів, вирішує питання щодо їх державної реєстрації; погоджує пріоритетні напрями діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів; при­ймає рішення щодо реєстрації інвестиційних та інноваційних про­ектів технологічних парків та інноваційних структур інших типів;

вирішує питання щодо подальшої реалізації інвестиційних та інно­ваційних проектів технологічних парків та інноваційних структур інших типів за результатами моніторингу їх виконання; готує пропозиції щодо: доцільності надання суб'єктам інноваційної дія­льності фінансової підтримки за рахунок коштів державного бю­джету; удосконалення системи показників і критеріїв економічної та соціальної ефективності інвестиційних та інноваційних проек­тів, що виконуються технологічними парками та інноваційними структурами інших типів; удосконалення механізму ведення опе­ративного бухгалтерського обліку витрат на інвестиційні та інно­ваційні проекти, запровадження системи контролю та відповідної державної статистичної і бухгалтерської звітності; сприяння реалі­зації механізму нарахування та цільового використання коштів, що акумулюються на спеціальних рахунках технологічних парків, здійснення контролю за цільовим використанням сировини, мате­ріалів, устаткування, комплектуючих виробів та інших товарів, що ввозяться технологічними парками в Україну для реалізації інвес­тиційних та інноваційних проектів;

Державний контроль у сфері інноваційної діяльності здійс­нюється: а) МОН України - спеціально уповноваженим центра­льним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності; б) Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами міс­цевого самоврядування у межах їх повноважень; в) щодо визначе­них статтями розділу V Закону «Про інноваційну діяльність» особ­ливостей оподаткування - Державною податковою адміністрацією України.

Третю категорію учасників інноваційних правовідносин скла­дають особи (підприємства, установи, організації, індивідуальні підприємці), що в сукупності створюють так звану інноваційну інфраструктуру. Поняття інноваційної інфраструктури як сукуп­ності підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо) закріплю­ється в ст. 1 Закону «Про інноваційну діяльність».

Особливий правовий статус у сфері інноваційної діяльності мають державні та комунальні небанківські інноваційні фінансово-кредитні установи (статті 19 і 20 Закону «Про інноваційну діяль­ність»), що забезпечують фінансову підтримку суб'єктів іннова­ційної діяльності у разі реалізації ними пріоритетних (державних та комунальних) інноваційних проектів;

Державні інноваційні фінансово-кредитні установи:

- створюються Кабінетом Міністрів України, який приймає від­
повідне рішення за поданням МОН України;

- підпорядковуються спеціально уповноваженому центральному
органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності (МОН
України) і діє на основі Положення (Статуту), що затверджується
Кабінетом Міністрів України;

- кошти такої установи формуються за рахунок коштів Держав­
ного бюджету України, визначених законом про Державний бю­
джет України на відповідний рік, залучених згідно з чинним зако­
нодавством вітчизняних та іноземних інвестицій юридичних та
фізичних осіб, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб,
від власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та ін­
ших джерел, не заборонених законодавством України;

- повноваження: (а) організація конкурсного відбору іннова­
ційних проектів з метою надання фінансової підтримки відповідно
до ст. 17 Закону «Про інноваційну діяльність»; (б) надання за ра­
хунок коштів Державного бюджету України фінансової підтримки
суб'єктам інноваційної діяльності для реалізації ними інновацій­
них проектів за наявності визначених законом умов (відбору
включеного до Державного реєстру інноваційного проекту за ре­
зультатами проведеного конкурсу; подання суб'єктом інноваційної
діяльності, який реалізовуватиме цей проект, комплекту докумен­
тів відповідно до встановленого переліку; наявності гарантій повер­
нення коштів фінансової підтримки у вигляді застави майна, дого­
вору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо -
у разі надання фінансової підтримки шляхом надання кредитів чи
передачі майна у лізинг); (в) супроводження реалізації інновацій­
них проектів, які фінансуються такою установою; (г) контроль за
цільовим використанням суб'єктами інноваційної діяльності нада­
них нею (установою) коштів.

Державною небанківською фінансово-кредитною установою є Українська державна інноваційна компанія (Компанія), що має та­кі характерні риси:

- створена відповідно до постанови KM України від 13 квітня
2000 р. № 654 «Про утворення Української державної інноваційної
компанії» на базі і ліквідованих згідно з Указом Президента Украї­
ни від 15 грудня 1999 р. «Про зміни у структурі центральних орга­
нів виконавчої влади» Державного інноваційного фонду та його
регіональних відділень;

- є наступником майнових прав і обов'язків, у тому числі за

договорами про надання інноваційних позик, Державного іннова­ційного фонду та його регіональних відділень, державних підпри­ємств «Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія», інформаційно-обчислювального центру «Спрінт-Інформ» (м. Київ), міжрегіональних інформаційних центрів: Дніпропетровський -«Дніпро-Спрінт-Інформ», Львівський - «Захід-Інформ», Одеський -«Чорномор'я», Рівненський - «Рівне-Спрінт-Інформ», Харківський -«Харків-Спрінт» і Хмельницький - «Мегабайт-Інформ»;

- має статус юридичної особи, самостійний баланс, розрахун­
ковий, поточні та інші рахунки в установах банків, круглу печатку
із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням,
а також штампи і бланки із своїм найменуванням знак для товарів і
послуг;

- засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів
України;

- з питань проведення державної інноваційної політики підпо­
рядковується Міністерству освіти і науки (МОН України);

- основні завдання Компанії: розроблення нових інноваційних
та інвестиційних проектів, спрямованих на забезпечення розвитку
економіки, та організація відбору найефективніших проектів; фінан­
сування за рахунок власних і залучених коштів науково-технічних
і маркетингових досліджень, конструкторсько-технологічних та ін­
ших проектних робіт, науково-технічного пошуку, інноваційних та
інвестиційних проектів, спрямованих на впровадження у виробни­
цтво прогресивних науково-технічних розробок і технологій, осво­
єння випуску нових видів продукції шляхом створення нових ви­
робництв, передачі обладнання, устаткування в оренду (лізинг) або
придбання частки корпоративних прав у підприємствах, які пра­
цюють за новітніми технологіями, надання підприємствам кре­
дитів, їх інвестування, провадження з ними спільної діяльності;
фінансування заходів щодо розвитку інноваційної інфраструктури;
фінансування інноваційних та інвестиційних проектів за рахунок
коштів державного бюджету відповідно до пріоритетів інновацій­
ного та інвестиційного розвитку національної економіки; залучення
коштів, у тому числі іноземних, для фінансування науково-тех­
нічних і маркетингових досліджень, конструкторсько-технологічних
та інших проектних робіт, науково-технічного пошуку, інновацій­
них та інвестиційних проектів; забезпечення повернення до Ком­
панії інноваційних позик, наданих ліквідованим Державним інно­
ваційним фондом і його регіональними відділеннями, а також за­
безпечення управління іншими борговими зобов'язаннями згідно

із законодавством, у тому числі шляхом реструктуризації та запро­вадження управління борговими зобов'язаннями дебіторів; розроб­лення та здійснення комплексу заходів передінвестиційного харак­теру; супровід інноваційних та інвестиційних проектів, здійснення контролю за ефективним їх виконанням і використанням наданих коштів; налагодження співробітництва з міжнародними фінансо­вими організаціями, урядовими та неурядовими організаціями іно­земних держав з питань залучення фінансових ресурсів в економіку України і реалізація з ними спільних інноваційних та інвестицій­них проектів і програм; участь у розробленні та здійсненні ком­плексу заходів організаційного, фінансового, економічного і пра­вового характеру з метою забезпечення розвитку підприємництва, підтримки малого та середнього бізнесу в науково-технічній та інноваційній діяльності;

- діє на підставі статуту, затвердженого постановою Кабіне­
ту Міністрів України від 15 червня 2000 р. № 979;

- предмет діяльності: кредитування та фінансування науково-
технічних та маркетингових досліджень, конструкторсько-техно­
логічних та інших проектних робіт, науково-технічного пошуку,
розроблення та реалізації інноваційних та інвестиційних проектів і
програм; фінансування капітальних вкладень за дорученням влас­
ників або розпорядників інвестованих коштів; випуск цінних па­
перів (облігацій, векселів тощо); купівля-продаж цінних паперів, а
також операції з ними; придбання права вимоги з поставки това­
рів, надання послуг і виконання робіт (факторинг); придбання за
власні та залучені кошти засобів виробництва для передачі їх в
оренду (лізинг); довірчі операції (залучення та розміщення коштів,
управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів; на­
буття та реалізація прав інтелектуальної власності; проведення об­
стежень та досліджень потенційних об'єктів інноваційної та інвес­
тиційної привабливості; забезпечення інформаційного обслугову­
вання учасників інноваційних та інвестиційних проектів і програм
на договірній основі; організація розроблення нових та відбір ін­
новаційних та інвестиційних проектів відповідно до визначених
Кабінетом Міністрів України пріоритетних напрямів економічного
розвитку України, пошуку їх виконавців та інвесторів як в Україні,
так і за її межами, у тому числі на конкурсних засадах; участь у
реалізації цих проектів; організація та проведення попередньої
експертизи, у тому числі державної комплексної та науково-тех­
нічної, інноваційних та інвестиційних проектів; участь у розроб­
ленні проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів

з питань удосконалення інноваційних та інвестиційних процесів тощо; забезпечення управління і супровіду інноваційних та інвес­тиційних проектів; підготовлення (розробка) висновків та пропо­зицій щодо доцільності залучення іноземних кредитів та інвести­цій; забезпечення пошуку потенційних інвесторів та кредиторів для вітчизняних суб'єктів господарської діяльності, надання по­слуг з підготовки комплекту технічної, економічної та іншої необ­хідної документації до інноваційних та інвестиційних проектів; реалізація з іноземними інвесторами спільних інноваційних та ін­вестиційних проектів і програм; видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі; проведення організаторської роботи з надання гарантій (укладення договорів страхування, застави, поруки тощо) для забезпечення повернення інноваційних та інвестиційних кош­тів виконавцями проектів; забезпечення повернення позик та кредитів шляхом їх реструктуризації, управління борговими зо­бов'язаннями, реалізації заставленого майна, а також товарів, цін­них паперів та інших активів, переданих у рахунок погашення боргу за кредитними договорами тощо; організація і проведення виста­вок, семінарів, конференцій, виставок-продажів та аукціонів; на­дання маркетингових, посередницьких, юридичних та інших кон­сультаційних послуг; організація навчання, підвищення кваліфікації та перепідготовки спеціалістів у сфері інноваційної та інвестицій­ної діяльності; рекламно-видавнича діяльність.

- майно Компанії: (а) правовий титул майна - право влас­
ності; (б) склад майна: статутний капітал, резервний та інші
фонди, оборотні кошти, а також всі матеріальні активи, цінності
та кошти від повернення інноваційних позик ліквідованих Держав­
ного інноваційного фонду, його регіональних відділень і підпри­
ємств, від забезпечення управління іншими борговими зобов'я­
заннями згідно із законодавством та з іншого майна, закріпленого
за Компанією; (в) відображення майна Компанії в її самостійному
балансі;.

- статутний капітал (СК) Компанії: (а) розмір СК - еквіва­
лентний 30 млн евро за офіційним курсом, установленим Націона­
льним банком; (б) напрями використання СК: 15 млн евро розмі­
щується частинами на рахунках в банках України (при цьому
банки та розмір кожної частини, яка не повинна перевищувати
15 відсотків загальної суми статутного капіталу Компанії, визна­
чаються правлінням Компанії); на забезпечення статутної діяль­
ності Компанії; на збільшення статутного капіталу Українського

банку реконструкції та розвитку, засновником якого виступає Компанія, шляхом купівлі акцій цього банку від їх цільової емісії;

- резервний (страховий): формується у розмірі 25 відсотків СК
Компанії шляхом щорічного відрахування у розмірі 5 відсотків
суми чистого прибутку Компанії - до досягнення цим фондом за­
значеного розміру; в такому ж порядку здійснюється поповнення
цього фонду у разі повного або часткового його використання;

- органи Компанії: правління (поточне керівництво); спосте­
режна рада - контролюючий орган (формується засновником Ком­
панії - Кабінетом Міністрів України);

- правління Компанії: (а) компетенція: вирішує питання орга­
нізації господарської діяльності, фінансування, ведення обліку, скла­
дання звітності тощо; розглядає і приймає рішення з питань органі­
зації кредитування, фінансування і залучення коштів, проведення
розрахунків, забезпечення грошового обігу, провадження зовніш­
ньоекономічної діяльності, здійснення операцій з цінними папера­
ми, управління дебіторською заборгованістю тощо; визначає орга­
нізаційну структуру Компанії; приймає рішення про утворення,
реорганізацію та ліквідацію спеціалізованих і регіональних відді­
лень, філіалів та представництв Компанії, здійснює керівництво їх
діяльністю, забезпечує виконання покладених на них завдань; за­
тверджує положення про спеціалізовані та регіональні відділення,
філіали та представництва Компанії; приймає рішення про участь
у господарських товариствах, а також про придбання акцій (час­
ток, паїв) господарських товариств у рахунок погашення боргу за
кредитними договорами та інноваційними позиками, наданими у
1992—2000 роках Державним інноваційним фондом та його регіо­
нальними відділеннями; у випадках, передбачених законодав­
ством, здійснює управління іншими борговими зобов'язаннями;
вирішує питання добору, розстановки, підготовки та підвищення
кваліфікації працівників Компанії; визначає умови та розміри
оплати праці і матеріального стимулювання працівників Компанії,
виходячи з її фінансового становища; розглядає матеріали ревізій і
аудиторських перевірок, а також звіти керівників спеціалізованих та
регіональних відділень, філіалів та представництв Компанії про ре­
зультати їх роботи і приймає відповідні рішення; готує річний звіт і
бухгалтерський баланс Компанії та подає їх на погодження Кабінето­
ві Міністрів України; розглядає питання про притягнення до матеріа­
льної відповідальності працівників Компанії (за винятком осіб, що
входять до складу її правління); вирішує інші питання діяльності
Компанії, передбачені цим Статутом, крім тих, що належать до ком-

петенції голови правління Компанії; (б) склад: голова, троє заступни­ків (призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України) та інші члени правління; (в) періодичність проведення засідань - у разі по­треби; (г) умови правоможності прийняття правлінням рішень - у разі присутності на його засіданні не менш як 2/3 його членів; (д) по­рядок прийняття рішень - простою більшістю голосів присутніх на засіданні правління;

- Голова правління здійснює поточне керівництво Компанією,
в т. ч.: управління майном Компанії в межах, визначених законо­
давством; представляє Компанію у відносинах з підприємствами,
установами, організаціями та громадянами; дає доручення на вчи­
нення юридичних дій від імені Компанії; установлює порядок під­
готовки і укладення договорів та інших угод, що укладаються від
імені Компанії; затверджує штатний розпис Компанії; приймає на
роботу і звільняє з роботи працівників Компанії, визначає умови
оплати праці, застосовує до працівників Компанії заходи заохо­
чення та дисциплінарного стягнення згідно із законодавством;
розподіляє обов'язки між заступниками голови правління Компа­
нії; видає накази з питань діяльності Компанії; затверджує поло­
ження про структурні підрозділи Компанії; виконує інші функції
відповідно до законодавства та Статуту Компанії;

- відповідальність Компанії - усім майном, що належить їй на
праві власності.

Якщо державні інноваційні фінансово-кредитні установи, як правило, надають фінансову підтримку інноваційним проектам, пріоритетність яких має насамперед загальнодержавне значення, то комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи опікують­ся інноваційними проектами регіонального (місцевого) значення і мають такі характерні риси:

- створюються відповідними органами місцевого самовряду­
вання та підпорядковуються виконавчим органам місцевого само­
врядування;

- діють на основі положень (статутів) про них, що розробля­
ються і затверджуються органами місцевого самоврядування;

- кошти такої установи формуються за рахунок коштів відпо­
відного місцевого бюджету, залучених вітчизняних та іноземних
інвестицій юридичних та фізичних осіб, добровільних внесків
юридичних та фізичних осіб, власної чи спільної фінансово-
господарської діяльності та інших джерел, не заборонених законо­
давством України;

повноваження: (а) організація конкурсного відбору місцевих

інноваційних програм/проектів з метою надання фінансової підтри­мки відповідно до ст. 17 Закону «Про інноваційну діяльність»; (б) надання за рахунок коштів місцевого фінансової підтримки суб'єктам інноваційної діяльності для реалізації ними місцевих ін­новаційних програм/проектів за наявності визначених законом умов (відбору включеного до Державного реєстру інноваційного проекту за результатами проведеного конкурсу; подання суб'єктом іннова­ційної діяльності, який реалізовуватиме цей проект, комплекту до­кументів відповідно до встановленого переліку; наявності гарантій повернення коштів фінансової підтримки у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо -у разі надання фінансової підтримки шляхом надання кредитів чи передавання майна у лізинг); (в) супроводження реалізації місцевих інноваційних програм/проектів, що фінансуються такою установою; (г) контроль за цільовим використанням суб'єктами інноваційної діяльності наданих нею (установою) коштів.

Відносини між суб'єктами інноваційної діяльності зазвичай складаються на договірних засадах. До договорів, за допомогою яких опосередковується інноваваційна діяльність, належать: (1) до­говори щодо організації та спільного здійснення інноваційної дія­льності двома та більше її суб'єктами; (2) підрядні договори щодо розробки інновацій (інноваційного проекту) на замовлення суб'єкта інноваційної діяльності, який планує їх впроваджувати (реалізову­вати) та/або використовувати в своїй діяльності.

Законодавство, що регулює договірні відносини у сфері інно­ваційної діяльності містить положення щодо таких видів договорів інноваційного характеру:

— договорів про спільну інноваційну діяльність; обов'язковість
укладення таких договорів передбачена постановою KM України
від 14 грудня 2001 р. № 1691 «Про порядок укладення договорів
про спільну діяльність щодо виконання інвестиційних та іннова­
ційних проектів» для суб'єктів інноваційної діяльності, на яких
поширюється дія Закону України від 16 липня 1999 р. «Про спеці­
альний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологіч­
них парків; такі договори мають визначати порядок^об'єднання
зазначеними суб'єктами фінансових, матеріальних-і нематеріаль­
них активів (у тому числі прав на промислову та інтелектуальну влас­
ність), покриття витрат за договорами, розподілу прибутку, від­
шкодування збитків, а також учасника цього договору, який здійс­
нюватиме керівництво спільною діяльністю;

- договори на створення і передачу науково-технічної продукції

(ст. 331 ГК України). За цим договором одна сторона (викона­вець) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторо­ни (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські ро­боти (далі - НДДКР), а замовник зобов'язується прийняти вико­нані роботи (продукцію) і оплатити їх. Предметом договору на передачу науково-технічної продукції може бути модифікована науково-технічна продукція (завершені науково-дослідні, про­ектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, створення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для проведення НДДКР згідно з вимогами, погодженими із замовниками, що ви­конуються чи надаються суб'єктами господарювання - науково-дослідними, конструкторськими, проектно-конструкторськими і технологічними установами, організаціями, а також науково-до­слідними і конструкторськими підрозділами підприємств, уста­нов і організацій тощо). Договір може укладатися на виконання усього комплексу робіт від дослідження до впровадження у ви­робництво науково-технічної продукції, а також на її подальше технічне супроводження (обслуговування). У разі якщо науково-технічна продукція є результатом ініціативних робіт, договір укладається на її передачу, включаючи надання послуг на її впровадження та освоєння.

Відносини між суб'єктами інноваційної діяльності та органами (організаціями), що здійснюють управлінсько-контрольні повно­важення у сфері інноваційної діяльності, регулюються актами за­конодавства, що визначають повноваження зазначених органів (організацій) та обов'язки суб'єктів інноваціної діяльності щодо дотримання встановлених законом вимог.

Таким чином, інноваційними є врегульовані правом відносини, що складаються між суб'єктами інноваційної діяльності та упов­новаженими органами щодо організації, безпосереднього здійс­нення такої діяльності та контролю за дотриманням її учасниками вимог інноваційного законодавства.

4. Заходи щодо стимулювання інноваційної діяльності

У сфері інноваційної діяльності держава застосовує стимули двох видів - позитивні та негативні. До перших (позитивних) на­лежать пільги та переваги, що надаються суб'єктам інноваційної діяльності з метою їх заохочення до здійснення такої діяльності.

Позитивне стимулювання інноваційної діяльності включає: фінансову підтримку та пільги.

Фінансова підтримка за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів (у ме­жах коштів, передбачених відповідними бюджетами) може надава­тися у таких формах (ст. 17 Закону «Про інноваційну діяльність»):

а) повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляцій­
ної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок кош­
тів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної
Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів;

б) часткового (до 50%) безвідсоткового кредитування (на умо­
вах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок кош­
тів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної
Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення
до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця
проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності;

в) повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів Держав­
ного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки
Крим та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб'єк­
тами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінан­
сово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

г) надання державних гарантій комерційним банкам, що здійс­
нюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

д) майнового страхування реалізації інноваційних проектів у
страховиків відповідно до Закону України «Про страхування».

Крім фінансової підтримки (яка не є обов'язковою), суб'єкти ін­новаційної діяльності мають право на отримання таких видів пільг: (а) податкових; (б) амортизаційних; (в) митних. Слід, однак, зазначи­ти, що протягом 2003-2004 років дія статей 21 і 22 Закону «Про інно­ваційну діяльність» стосовно цих пільг була призупинена згідно із законами від 26.12.2002 р. «Про Державний бюджет України на 2003 рік», від 27.11.2003 р. «Про Державний бюджет на 2004 рік».

Особливості в оподаткуванні інноваційної діяльності поляга­ють в наданні пільг щодо (1) податку на додану вартість, (2) по­датку на прибуток та (3) земельного податку.

Оподаткування об'єктів інноваційної діяльностіздійснюється у порядку, за яким 50 відсотків податку на додану вартість по опе­раціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням інноваційних проектів, і 50 відсотків по­датку на прибуток, одержаний від виконання цих проектів, зали­шаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на

його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розши­рення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз. Проте реалізація зазначених пільг пов'язується з наявністю таких умов: (а) виконання зареєстрованого в установленому по­рядку інноваційного проекту суб'єктом інноваційної діяльності розпочато не пізніше вісімнадцяти місяців від дати його державної реєстрації; (б) суб'єкт інноваційної діяльності про початок реалі­зації інноваційного проекту у місячний строк повідомляє відповід­ний орган Державної податкової адміністрації і (в) по всіх госпо­дарських операціях, пов'язаних з виконанням інноваційного про­екту, веде окремий бухгалтерський облік.

Крім того, у разі виконання пріоритетного інноваційного проекту, яким передбачається випуск особливо важливого інноваційного продукту (визначеного таким прийнятою постановою Кабінету Міністрів України), сировина, устаткування, обладнання, комплек­туючі та інші товари (крім підакцизних товарів), які не виробля­ються в Україні або виробляються, але не відповідають вимогам проекту, при ввезенні в Україну протягом строку чинності свідоц­тва про державну реєстрацію інноваційного проекту звільняються від сплати податку на додану вартість.

Пільги щодо земельного податку передбачаються для іннова­ційних підприємств, які сплачують такий податок за ставкою у розмірі 50 відсотків чинної ставки оподаткування.

Амортизаційні пільги надаються інноваційним підприємствам, яким дозволяється прискорена амортизація основних фондів і вста­новлюється щорічна двадцятивідсоткова норма прискореної амор­тизації основних фондів групи 3. При цьому амортизація основних фондів групи 3 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Особливості митного регулювання інноваційної діяльності (і надання відповідних пільг) полягають у звільненні від сплати ввіз­ного мита сировини, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів (крім підакцизних товарів), які не виробляються в Україні або виробляються, але не відповідають вимогам проекту, за умови їх використання для реалізації пріоритетного інновацій­ного проекту щодо випуску особливо важливого інноваційного продукту (номенклатура та обсяги ввезення сировини, матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів мають бути визначені в інноваційному проекті перед його державною ре­єстрацією). Суб'єкти інноваційної діяльності та інші її учасники,

яким надаються митні пільги, щоквартально складають та подають до органів митної служби за своїм місцезнаходженням звіти про використання ввезених ними сировини, матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів.

Негативні стимули у формі відповідальності за порушення ви­мог інноваційного законодавства та умов договорів інноваційного характеру спрямовані на захист публічних інтересів у цій сфері, а також законних приватних інтересів суб'єктів інноваційної діяль­ності та тих її учасників, що належать до інноваційної інфраструк­тури. Система негативних стимулів у формі відповідальності за порушення вимог інноваційного законодавства виконує не лише стимулюючу, а й інші функції - попередження правопорушень у сфері інноваційної діяльності, контролю за ефективністю діяль­ності її суб'єктів, інформування учасників інноваційної діяльності про результати діяльності - як їх власної, так і їх партнерів, контр­агентів, виробників інноваційної продукції.

Негативне стимулювання застосовується у таких формах:

- відшкодування збитків (застосовується у разі порушення до­
говірних зобов'язань у сфері інноваційної діяльності, завдання
шкоди її суб'єктам та іншим учасникам);

- оперативно-господарських санкцій (дострокове розірвання в
установленному порядку договорів інноваційного характеру у разі
грубого порушення іншою стороною договірних зобов'язань; змі­
на порядку оплати виконання - відповідно до умов договору - з
метою уникнення повторення порушень строків оплати; прийняття
виконання після застосування спеціальної процедури, передбаче­
ної договором на випадок виявлення порушень щодо якості вико­
нання, та ін.);

- адміністративно-господарські санкції, а саме:

(а) позбавлення передбачених законом пільг (так, у разі вико­ристання сировини, матеріалів, устаткування, обладнання, ком­плектуючих та інших товарів, ввезених в Україну без сплати ввіз­ного мита та податку на додану вартість згідно з положеннями частини першої статті 20 Закону «Про інноваційну діяльність», не для потреб виконання інноваційного проекту ввізне мито та податок на додану вартість сплачуються до бюджету в повному обсязі; при цьому платник податку зобов'язаний збільшити пода­ткові зобов'язання за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке порушення, на суму ввізного мита і податку на додану вартість, що мали бути сплачені при ввезенні на митну територію таких товарів, а також сплатити пеню, нараховану на

суму податків, виходячи із 120 відсотків облікової ставки Націо­нального банку України, що діяла на день збільшення податково­го зобов'язання, за період їх нецільового використання);

(б) анулювання державної реєстрації інноваційного/пріоритет­
ного інноваційного проекту та запису про реєстрацію у Реєстрі до
закінчення строку дії свідоцтва про державну реєстрацію іннова­
ційного проекту (здійснюється МОН України за результатами ана­
лізу даних моніторингу виконання такого проекту на підставі рі­
шення, погодженого Комісією з організації діяльності технологіч­
них парків та інноваційних структур інших типів та затвердженого
наказом МОН України);

(в) анулювання державної реєстрації інноваційної структури
та виключення її з Державного реєстру інноваційних структур
(здійснюється МОН України у разі виявлення невідповідності її
діяльності критеріям, визначеним Комісією з організації діяльності
технологічних парків та інноваційних структур інших типів).

Закон «Про інноваційну діяльність» містить положення щодо відповідальності МОН за повноту і достовірність експертизи і за збереження конфіденційної інформації, пов'язаної з інноваційни­ми проектами. Неправомірні кваліфікація і державна реєстрація проекту як інноваційного тягнуть за собою відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями при кваліфікуванні і державній реєстрації інноваційних проектів вважаються:

а) прийняття рішення про кваліфікування інноваційного проекту
і його державну реєстрацію без проведення експертизи;

б) фальсифікація висновків експертизи;

в) вчинення дій, що перешкоджають проведенню експертизи;

г) умисне примушування або створення для експертів чи екс­
пертних комісій обставин, які зумовлюють необ'єктивне прове­
дення експертизи;

д) переслідування експертів за підготовлені ними висновки, не­
сприятливі для тієї чи іншої особи чи організації;

є) залучення до експертизи посадових осіб та фахівців, безпо­середньо заінтересованих у результатах експертизи;

є) розголошення конфіденційної інформації, пов'язаної з роз­глядуваними інноваційними проектами.

За подібні порушення можуть застосовуватися різні види та форми юридичної відповідальності. У разі, якщо подібні дії зав­дали шкоди учасникам інноваційної діяльності, вони підлягають відшкодування за рахунок МОН України. Крім того, посадові осо­би, в діях яких є склад відповідного адміністративного правопо-

рушення, злочину чи дисциплінарного проступку, можуть бути притягнені відповідно до адміністративної, кримінальної чи дис­циплінарної відповідальності.

Контрольні запитання

1. Які характерні ознаки притаманні інноваційній діяльності?

2. Відповідно до яких засад здійснюється інноваційна діяльність?

3. Назвіть основні нормативно-правові акти, що регулюють інноваційну діяльність.

4. Яка роль Господарського кодексу України в регулюванні інноваційної діяльності?

5. У чому полягає роль держави як учасника інноваційних правовідносин?

6. Який орган виконує функції спеціально уповноваженого органу держави у
сфері інноваційної діяльності? В чому полягають ці функції?

7. Які складові інноваційних правовідносин?

8. Розкрийте поняття «інноваційного продукту».

9. Чим відрізняються інноваційні підприємства від решти підприємств?

10. В яких випадках інноваційні проекти підлягають державній експертизі?

11. Яка мета державної реєстрації інноваційних проектів?

12. Яким категоріям інноваційних проектів надається державна підтримка?

13. У чому полягає державна підтримка інноваційних проектів?

14. Які організації здійснюють державну підтримку інноваційних проектів?

15. За допомогою яких договорів опосередковуються відносини щодо розроб­
ки інноваційних проектів?

16. Які форми (види) господарсько-правової відповідальності застосовуються
до учасників інноваційної діяльності у разі порушення ними законодавства про
інноваційну діяльність?

І Тема 26. | Правове регулювання фінансової діяльності

1. Поняття та види фінансової діяльності.

2. Банківська діяльність.

3. Страхування.

4. Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами.

5. Аудит.

1. Поняття та види фінансової діяльності

Фінансова діяльність у сфері господарювання - це діяльність, пов'язана з обігом коштів (фінансів). Вона може здійснюватися суб'єктами господарювання на професійних засадах з метою задово­лення відповідних потреб інших осіб {професійна фінансова діяль-

ність). Різновидами такої діяльності є грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжна діяльність у сфері фінансів і страхування, а суб'єктами такої діяльності є фінансові установи.

Водночас кожен суб'єкт господарювання, органи господарсько­го керівництва здійснюють таку діяльність для забезпечення своєї основної діяльності. Це так звана індивідуальна фінансова діяль­ність, метою якої є забезпечення платоспроможності суб'єктів гос­подарських правовідносин, у т. ч. проведення розрахунків, пов'я­заних з їх діяльністю, покриття витрат виробництва продукції (ро­біт, послуг), одержання прибутку (доходу) тощо.

Здійснення професійної фінансової діяльності має підпоряд­ковуватися спеціальному правовому режимові, основні засади якого визначаються Господарським кодексом України (глава 35 «Особливості правового регулювання фінансової діяльності») та Законом України від 17.07.2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до якого:

• ринком фінансових послуг є сфера діяльності його учасників
з метою надання та споживання певних фінансових послуг (бан­
ківських, страхових, інвестиційних, операцій з цінними паперами
та інших), що забезпечують обіг фінансових активів;

• фінансовими послугами визнаються операції з фінансовими
активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний ра­
хунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законо­
давством,- і за рахунок залучених від інших осіб фінансових акти­
вів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості
фінансових активів;

• суб'єктом діяльності щодо надання фінансових послуг є
фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону
надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до від­
повідного державного реєстру фінансових установ; до фінансових
установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові
компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопи­
чувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди та інші
юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фі­
нансових послуг;

• спеціальне державне регулювання ринків фінансових послуг в
Україні здійснюється:

А) з метою: 1) проведення єдиної та ефективної державної по­літики у сфері фінансових послуг; 2) захисту інтересів спожива-

чів фінансових послуг; 3) створення сприятливих умов для роз­витку та функціонування ринків фінансових послуг; 4) створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресур­сів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтере­сів суспільства; 5) забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників; 6) до­держання учасниками ринків фінансових послуг вимог законо­давства; 7) запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг; 8) конт­ролю за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг; 9) сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінан­сових послуг;

Б) у визначених законом формах, а саме шляхом: 1) ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг; 2) нормативно-правового регулю­вання діяльності фінансових установ; 3) нагляду за діяльністю фінансових установ; 4) застосування уповноваженими державними органами заходів впливу; 5) проведення інших заходів з державно­го регулювання ринків фінансових послуг;

В) здійснюється уповноваженими на це органами, в т. ч.:

- щодо ринку банківських послуг - Національним банком Ук­
раїни;

- щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів -
Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

- щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповнова­
женим органом - Державною комісією з регулювання ринків фі­
нансових послуг України (діє відповідно до Положення про цю ко­
місію, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2003 р.
№ 292/2003), до компетенції якої входять: 1) нормативне регулю­
вання ринків фінансових послуг у визначених законом межах;
2) здійснення реєстрації та ведення Державного реєстру фінансових
установ; 3) ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;
4) здійснення контролю за діяльністю фінансових установ; 5) засто­
совування заходів впливу (в т. ч. адміністративних-господарсйсих
санкцій) до учасників ринків фінансових послуг у разі порушення
ними законодавства про фінансові послуги, нормативно-правОвих
актів Комісії органу та реалізує інші повноваження, передбачені
згаданим Законом. ⁴

2. Банківська діяльність

Одним з видів фінансової діяльності є банківська діяльність, яка здійснюється організаціями зі спеціальним правовим статусом -банками. До банківської системи входять:

Національний банк України - центральний банк України, центральний орган державного управління у сфері банківської

діяльності;

комерційні банки - організації, що безпосередньо здійснюють банківські операції; створюються в певних організаційно-правових формах (акціонерного товариства, товариства з обмеженою відпо­відальністю, кооперативного банку); залежно від комплексу бан­ківських послуг, що надаються цими організаціями, розрізняють універсальні банки (можуть здійснювати різні види банківської діяльності та банківських операцій) та спеціалізовані, а саме: ощад­ні, іпотечні, інвестиційні, розрахункові (клірингові); за критерієм форми власності, на базі якої функціонують банки,- державні (створюються за рішенням Кабінету Міністрів України) та недер­жавні банки (рішення про створення приймають фізичні особи та юридичні особи, що не належать до сфери державної власності).

Правове регулювання банківської діяльності і визначення спе­цифіки правового статусу суб'єктів цієї діяльності здійснюється за допомогою системи кормативно-правових актів, що включає:

• Кодекси:

Поиск по сайту: