Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності

Більшість учасників' господарських правовідносин заінтересо­вана в правомірній поведінці - як власній, так і своїх контрагентів (партнерів). Це відповідає і моральним засадам суспільства, і прагма­тичному ставленню до будь-якої справи, адже застосування будь-якої юридичної (в т. ч. господарсько-правової) відповідальності тягне для правопорушника негативні наслідки. Проте відсутність правопорушень - це ідеальний, а не реальний стан суспільного (в т. ч. економічного) життя. Причини різні:

• низька правосвідомість частини учасників господарського
життя, зумовлена нерідко відсутністю правових знань і навичок
захисту власних інтересів;

• наявність вад у чинному законодавстві (колізій, прогалин,
застарілих норм, нестабільності), що, як наслідок, не забезпечує

адекватного сучасному стану економічних відносин правового ре­гулювання;

• прийняття необгрунтованих нормативно-правових актів без
відповідного прогнозування результатів їх застосування та збалан­
сованого врахування найбільш типових інтересів основних учас­
ників господарського життя;

• неправомірна поведінка (в т. ч. зловживання своїм станови­
щем) посадових осіб уповноважених державних органів (податко­
вих, контролюючих тощо) та органів місцевого самоврядування
щодо учасників господарського життя, які змушені застосовувати
самозахист, нерідко при цьому порушуючи його межі;

• нестабільність господарського життя, особливо поява в ньо­
му непередбачуваних явищ (у т. ч. різкі зміни в правовому регу­
люванні);

• безпечність, некомпетентність частини учасників господар­
ського життя, в результаті чого приймаються рішення (зобов'я­
зання), укладаються договори, заздалегідь приречені на невдачу;

• та інші чинники.

Відтак правопорушення у сфері господарювання - це звичайне (хоча і небажане) явище. Часом наявність типових правопорушень у певних сферах господарського життя свідчить про негаразди в правовому регулюванні та/або правозастосовній діяльності упов­новажених органів держави і відповідно - спонукає до оптимізації державного втручання в економіку країни.

Втім, правопорушення має здебільшого деструктивний вплив і на економіку в цілому, і на майновий стан учасників господарського життя. Одним з найбільш ефективних (за сучасного стану: економіки, правосвідомості учасників господарського життя, державного регу­лювання економічних процесів, ролі громадських організацій в еко­номічному житті) засобів дотримання господарського правопорядку є відповідальність за господарські правопорушення.

У сфері господарювання застосовується специфічний вид юри­дичної відповідальності, що іменується господарсько-правовою відповідальністю чи господарсько-правовими санкціями.

Господарсько-правовій відповідальності притаманні як загаль­ні (родові, характерні для будь-якої юридичної відповідальності)! так і специфічні (видові) риси.

До родових ознак слід віднести:

• юридична підстава - закон (проте не в усіх випадках);

• фактична підстава застосування господарсько-правової від­
повідальності - правопорушення;

• зміст - негативні наслідки, що зазнає порушник (застосову­
ються до порушника);

• можливість застосування державного примусу для покла­
дення на порушника господарсько-правової відповідальності.

Водночас зазначені риси юридичної відповідальності в госпо­дарських правовідносинах проявляються специфічно.

Так, юридичною підставою господарсько-правової відповідаль­ності може бути не лише закон (нормативно-правовий акт уповно­важених органів держави), а й укладений з дотриманням вимог закону договір (ч. 1 ст. 216 ГК України), в т. ч. засновницький - як установчий документ.

Система актів законодавства, що передбачають випадки засто­сування відповідальності у господарських відносинах, вид, форму та розмір санкцій, що застосовуються до порушника, містить нор­мативно-правові акти різної юридичної сили:

Кодекси:

Господарський кодекс України, зокрема, розділ У «Відповіда­льність за правопорушення у сфері господарювання», що склада­ється з 5 глав і 48 статей (статті 216-262);

Цивільний кодекс України, зокрема: ст. 22 («Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди»), ст. 23 («Відшкодування моральної шкоди»), глава 19 «Позовна давність» (статті 256-268), глава 29 «Захист права власності» (статті 386-394), параграф 2 «Неустойка» і параграф 7 «Притримання» глави 49, глава 51 «Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідаль­ність за порушення зобов'язання», глава 82 «Відшкодування шко­ди» та ін.;

Закони:

- від 14.10.1994 р. «Про відповідальність підприємств, установ
та організацій за правопорушення у сфері містобудування»;

- від 22.1 ї.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне вико­
нання грошових зобов'язань»;

- від 18.11.1997 р. «Про внесення змін до деяких законів Укра­
їни, що передбачають безспірне списання (стягнення) коштів за
рахунок юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємни­
цької діяльності»;

- від 22.12.1998 р. «Про застосування спеціальних заходів що­
до імпорту в Україну»;

- від 14.01.2000 р. «Про вилучення з обігу, переробку, утиліза­
цію, знищення або подальше використання неякісної та небезпеч­
ної продукції;

- від 06.04.2000 р. «Про майнову відповідальність за порушення
умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівни­
цтві об'єктів».

Укази Президента України:

- від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санк­
цій за порушення норм з регулювання обігу готівки»;

- від 04.03.1998 р. «Про заходи щодо підвищення відповідаль­
ності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фон­
дами»;

- від 30.09.1999 р. № 1241/99 «Про додаткові заходи щодо за­
безпечення реалізації антидемпінгового законодавства»;

- від 22.06.2000 р. «Про додаткові заходи з посилення бороть­
би з приховуванням від оподаткування доходів, а також відмиван­
ням доходів, отриманих злочинним шляхом»;

- від 25.12.2001 р. № 1251/2001 «Про зміцнення фінансової дис­
ципліни та запобігання правопорушенням в бюджетній сфері» та ін.

Акти Уряду:

- Декрет Кабінету Міністрів України від 8.04.1993 р. «Про
державний нагляд за дотриманням стандартів, норм та правил і
відповідальність за їх порушення»:

- постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2002 р. № 675
«Про затвердження Порядку прийняття органом ліцензування
рішення про застосування до суб'єктів господарювання спеціаль­
них заходів, спрямованих на припинення порушень вимог Закону
України від 17.01.2002 р. «Про особливості державного регулю­
вання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з вироб­
ництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчиту­
вання»;

- Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за
порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердже­
не постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1177
та ін.

Відомчі нормативно-правові акти:

Інструкція про застосування Положення про порядок накладен­
ня штрафів на суб'єктів господарської діяльності,, затверджена
постановою Національної комісії регулювання електроенергетики
України від 01.09.1999 р. № 1134; '

наказ Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 р. № 542 «Про затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства»; ',,

наказ Мінекономіки, Мінфіну, Державної податкової адміністрр,-

ції України, Держкомстандарту України, Держмитслужби України, Антимонопольного комітету України від 29.03.2001 р. № 67/305/ 181/286/404/3 «Про посилення боротьби з реалізацією на внут­рішньому ринку незаконно ввезених (виготовлених) товарів» та ін.

Підставами виникнення зобов'язань і відповідальності за їх невиконання може бути і договір, в якому конкретизуються передбачені законом штрафні санкції (якщо закон встановлює межу - мінімальну чи максимальну, чи не забороняє сторонам самостійно визначати розмір чи різновид певних санкцій) або встановлює не передбачені законом санкції за конкретні пору­шення договірних зобов'язань (за відсутності відповідних забо­рон у законі).

Правопорушення як фактична підстава юридичної відповідаль­ності в господарському праві також має свої особливості. Відомо, що класичним складом правопорушення є сукупність чотирьох елементів: протиправної поведінки; негативних наслідків такої по­ведінки; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та на­станням негативних наслідків; вини правопорушника. Проте в гос­подарському праві наявність всіх чотирьох елементів є необхідною для застосування, як правило, однієї форми відповідальності -відшкодування збитків. В інших випадках досить наявності лише протиправної поведінки, а у разі застосування штрафних санкцій — ще й вини. Відповідно до ГК України (ч. 2 ст. 218) закріплюється принцип презумпції вини: учасник господарських відносин пови­нен нести відповідальність за порушення встановлених законом або договором зобов'язань, якщо не доведе, що (1) ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопору­шення або (2) належне виконання договірних зобов'язань вияви­лося неможливим внаслідок дії непереборної сили (незвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності).

Сама протиправна поведінка як основний елемент складу гос­подарського правопорушення може виражатися у конкретному факті (недостача поставленої продукції) або в такому, що визна­ється законом негативним, загальному результаті господарської діяльності (порушення ліцензійних умов, перевищення лімітів природокористування, наприклад).

Господарсько-правова відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, забезпечується державним примусом. Однак цей примус може проявлятися по-різному: явно (винесення господарським судом рішення про стягнення з порушника дого-

вірних зобов'язань штрафних санкцій та/або збитків) або прихова­но (відмова кредитора прийняти та оплатити продукцію неналеж­ного асортименту; відмова від пролонгації договору на новий тер­мін з огляду на порушення іншою стороною договірних зобов'я­зань протягом строку дії договору).

Характерними (видовими) ознаками господарсько-правової відповідальності є:

• сфера застосування - господарські правовідносини (госпо­
дарсько-майнові та/або господарсько-організаційні);

• юридична підстава - акти господарського законодавства та
господарські договори;

• фактичні підстави - господарське правопорушення, склад
якого залежить від виду (форми) господарсько-правової відпові­
дальності;

• презумпція вини порушника та особливість визначення вини
(про що мова йтиме далі);

• суб'єктами господарсько-правової відповідальності є учасники
господарських правовідносин (суб'єкти господарювання, суб'єкти
господарсько-організаційних повноважень, засновники та учасни­
ки господарських організацій, власники майна суб'єктів господа­
рювання; контрагенти суб'єктів господарювання за господарськи­
ми договорами);

• спрямованість господарсько-правової відповідальності пе­
реважно на майнову базу порушника і лише в окремих випадках -
на особу порушника (примусова реорганізація та примусова лік­
відація);

• змістом господарсько-правової відповідальності є заходи
впливу (санкції) - майнової (відшкодування збитків, штрафні санк­
ції, конфіскація) та/або організаційної (призупинення дії або ану­
лювання ліцензій, скасування відомостей державної реєстрації,
примусова реорганізація та ін.) спрямованості, що відбиваються на
економічних інтересах порушника;

• порядок застосування - залежно від виду та форми господар­
сько-правової відповідальності: а) судовий або претензійно-позов^
ний (статті 222-223 ГК України), б) безпосередньо кредитором в
оперативному порядку (статті 235-237 ГК України), в) спеціаль­
ний - уповноваженими органами - ст. 238 ГК України).

Господарсько-правова відповідальність — це майново-організа­ційні за змістом і юридичні за формою заходи впливу на економіч­ні інтереси учасників господарських правовідносин у разі вчинення ними господарського правопорушення.

Поиск по сайту: