Особливості правового становища окремих видів підприємств

Підприємства державної форми власності були основним су­б'єктом господарювання за планово-розподільчої економіки, і в ринкових умовах господарювання (з притаманною ринковим відно­синам конкуренцією) їх частка серед суб'єктів господарювання залишається досить значною, незважаючи на приватизаційні про­цеси. Це пов'язано з необхідністю збереження в державній власності об'єктів загальнодержавного значення, які забезпечують:

• виконання державою своїх функцій, обороноздатність та
економічну самостійність Української держави (підприємства з лісо-
відведення, лісорозведення та охорони лісу, сортовипробувальні
станції, підприємства, що забезпечують випуск та зберігання гро­
шових знаків та цінних паперів та ін.);

• соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного,
наукового потенціалу, духовних цінностей (об'єкти Національного
космічного агентства при Кабінеті Міністрів України; архіви; май­
нові комплекси установ Національної академії наук України та ін.);

• життєдіяльність держави в цілому (підприємства авіаційної
промисловості; підприємства залізничного транспорту; метрополі-

тен; хлібоприймальні та хлібозаготівельні підприємства, що забез­печують розміщення та зберігання мобілізаційних запасів, та ін.);

• контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або не­безпечних виробництв (підприємства з виготовлення усіх видів зброї, яка є на озброєнні Збройних сил України, Служби безпеки України; підприємства з випуску наркотичних, біологічних, бак­теріологічних, психотропних, сильнодіючих хімічних та отруйних засобів (крім аптек), підприємства, що забезпечують діяльність у сфері обігу зброї та радіоактивних речовин, та ін.).

Види діяльності, що є державною монополією та, відповідно,-можуть здійснюватися лише підприємствами державної форми влас­ності, визначаються ст. 4 Законом України від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а перелік під­приємств, майно яких має державне значення і не підлягає привати­зації, міститься у ч. 2 ст. 5 Закону України від 04.03.1992 р. (в ред. Закону від 19.02.1997 р.) «Про приватизацію державного майна» та Законі України від 07.07.1999 р. «Про перелік об'єктів права держа­вної власності, що не підлягають приватизації».

Правове становище підприємств державної форми власності регулюється Господарським кодексом України (статті 73-77 - щодо державних комерційних та казенних підприємств, статті 167-172 -щодо корпоративних прав держави, яких вона набуває при ство­ренні державних/національних акціонерних товариств та участі в так званих змішаних товариствах - за участю суб'єктів різних форм власності).

Підприємства державної форми власності можуть бути як уні­тарного, так і корпоративного типу. До перших (унітарного типу) належать державне комерційне підприємство і казенне підприєм­ство, до других (корпоративного типу) - державне (національне) акціонерне товариство (корпоратизоване підприємство).

Державне унітарне підприємство - це таке підприємство унітарного типу, яке діє на базі відокремленої частини державної власності без поділу її на частки, створюється в розпорядчому по­рядку компетентним органом держави і входить до сфери управ­ління зазначеного органу. Ознаки державного унітарного підприєм­ства закріплені в ст. 73 Господарського кодексу України.

Державному унітарному підприємству, крім загальних ознак (ха­рактерних для всіх підприємств), притаманні специфічні риси, біль­шість з яких зафіксована в ст. 73 Господарського кодексу України:

- господарська організація унітарного типу;

- підприємство-невласник, що зумовлює необхідність вико­
нання вказівок власника (відповідно до його компетенції) і пого­
дження з ним основних питань діяльності;

- функціонування на базі державного майна, яке закріплюється
за державним унітарним підприємством на праві господарського
відання чи оперативного управління;

- функції власника майна (органу, уповноваженого управляти
державним майном) щодо державного унітарного підприємства
виконує галузеве міністерство (відомство), до сфери діяльності
якого входить підприємство, або державне господарське об'єд­
нання, до складу якого включено підприємство;

- управління державним унітарним підприємством здійснюєть­
ся одноособовим керівником, який призначається на посаду шля­
хом укладення з ним контракту органом, уповноваженим управля­
ти державним майном;

- обов'язкове включення до найменування державного унітар­
ного підприємства слів «державне підприємство»;

- відсутність у державного унітарного підприємства обов'язку
відповідальності за зобов'язаннями власника (держави) і органу
влади, до сфери управління якого воно входить.

Порівняно з іншими підприємствами-невласниками державні унітарні підприємства мають додаткові обмеження в своїх повно­важеннях:

1) засновницькі (заборонено створювати підприємницькі струк­
тури і брати участь у таких структурах);

2) щодо розпорядження закріпленим за ним на праві господар­
ського відання чи оперативного управління майном; при цьому
межі повноважень щодо розпорядження майном залежать від пра­
вового титулу майна;

3) щодо розпорядження прибутком (відповідно до вимог закону

і положень статуту);

4) щодо укладення договорів (обов'язковість прийняття держав­
ного замовлення та укладення державного контракту).

Державні унітарні підприємства залежно від комплексу ознак (виду господарської діяльності - комерційна чи некомерційна, правового титулу майна - право господарського відання чи право оперативного управління, можливості чи неможливості бути суб'єк­том банкрутства, порядку створення та ін.) поділяються на державні комерційні підприємства і казенні підприємства (ч. 8 ст. 73 Гос­подарського кодексу України).

Основні ознаки державного комерційного підприємства містяться в ст. 74 Господарського кодексу України:

• наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що
діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у
статті 44 Господарського кодексу;

• основний правовий титул майна — право господарського ві­
дання, відповідно до якого державне комерційне підприємство во­
лодіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним
уповноваженим органом з обмеженням правомочності щодо розпо­
рядження майна, зокрема: заборонено передавати на безоплатній
основі майно будь-якій особі; відчужувати, віддавати в заставу
майнові об'єкти, що належать до основних фондів; здавати в оренду
цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів дер­
жавне комерційне підприємство має право лише за попередньою
згодою органу, до сфери управління якого воно входить (галузеве
міністерство/відомство, державне господарське об'єднання), і, як
правило, на конкурентних засадах; одержані від продажу таких
об'єктів кошти спрямовуються на інвестування виробничої діяльно­
сті підприємства; списання з балансу не повністю амортизованих
основних фондів, а також прискорена амортизація основних фондів
державного комерційного підприємства можуть проводитися лише
за згодою органу, до сфери управління якого входить дане підпри­
ємство (ч. 4 ст. 75 ГК);

• обов'язковість формування засновником, функції якого вико­
нує уповноважений орган держави (галузеве міністерство/відомство
чи державне господарське об'єднання), статутного фонду з дотри­
манням вимог закону щодо його мінімального розміру до реєстрації
цього підприємства як суб'єкта господарювання;

• обов'язковість формування з дотриманням встановлених за­
коном нормативів і порядку спеціальних (цільових) фондів: аморти­
заційного, резервного, фонду розвитку виробництва, фонду спожи­
вання (оплати праці), інших фондів, передбачених статутом підпри­
ємства;

• необхідність підтримання майново-фінансового стану держав­
ного комерційного підприємства не нижче встановленого мінімаль­
ного розміру статутного фонду;

• наявність обов'язку приймати та виконувати доведені до під­
приємства в установленому законодавством порядку державні за­
мовлення і державні завдання, а також враховувати їх при форму­
ванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економіч­
ного і соціального розвитку та виборі контрагентів;

• обов'язок самостійної відповідальності за наслідки своєї
діяльності усім належним на праві господарського відання майном
(в т. ч. у разі визнання банкрутом);

• відсутність у держави та уповноваженого органу обов'язку
субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями державного комер­
ційного підприємства, крім передбачених законом випадків (зокре­
ма, ч. 6 ст. 73 Господарського кодексу передбачається, що збитки,
завдані державному комерційному підприємству внаслідок вико­
нання рішень органів державної влади чи органів місцевого само­
врядування, які було визнано судом неконституційними або недійс­
ними, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добро­
вільно або за рішенням суду);

• можливість перетворення у передбачених законом випадках і
порядку в корпоратизоване підприємство (державне/національне
акціонерне товариство) чи казенне підприємство.

Різновидом підприємств державної форми власності є казенні під­приємства, які були легалізовані Законом України від 04.02.1998 р. «Про внесення змін до Закону України «Про підприємства в Ук­раїні». Особливості правового становища казенних підприємств визначаються статтями 76-77 Господарського кодексу України, а також низкою постанов Кабінету Міністрів України, зокрема:

- від 16.06.1998 р. № 914 «Про Типовий статут казенного під­
приємства»;

- від 30.06.1998 р. № 987 «Про перетворення державних під­
приємств у казенні»;

- від 22.07.1998 р. № 1129 «Про деякі питання управління

казенним підприємством».

Казенне підприємство — це таке державне унітарне підпри­ємство, яке діє на базі відокремленої частини державної власнос­ті, що не підлягає приватизації, без поділу її на частини, створю­ється за рішенням Кабінету Міністрів України і входить до сфе­ри управління органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном.

Основними рисами казенного підприємства є такі:

• господарська організація унітарного типу;

• створюється за рішенням Кабінету Міністрів України; ст. 37
Закону «Про підприємства в Україні» створення казенних підпри­
ємств пов'язувала лише з процесами реорганізації (перетворення)
державних унітарних підприємств, майно яких не підлягає прива­
тизації, за наявності однієї з визначених законом умов (якщо дер­
жавне підприємство здійснює діяльність, що становить монополію

держави; якщо воно є природним монополістом або основним спо­живачем - понад 50% продукції такого підприємства - є держава); ст. 76 Господарського кодексу не пов'язує створення казенного під­приємства лише з реорганізаційними процесами, а відтак таке під­приємство може створюватися як шляхом заснування, так і шляхом реорганізації за наявності визначених в ч. 1 ст. 76 ГК умов (у разі якщо: законом дозволено здійснення господарської діяльності ли­ше державним підприємствам; основним - понад 50% продукції, робіт, послуг підприємства - є держава; за умовами господарю­вання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи спожи­вачів; приватизацію майнових комплексів підприємства забороне­но законом);

• здійснення некомерційної господарської діяльності (як основ­
ної у поєднанні з комерційною чи без такого поєднання);

• функції власника майна (органу, уповноваженого управляти
державним майном) щодо казенного підприємства виконує галузе­
ве міністерство (відомство): затверджує статут казенного підпри­
ємства, призначає його керівника, здійснює контроль за додер­
жанням положень статуту та ефективністю використання закріп­
леного за казенним підприємством державного майна; здійснює
планування та фінансовий контроль за господарською діяльністю
казенного підприємства; затверджує фінансовий план та план
розвитку казенного підприємства; укладає з ним державні конт­
ракти на поставку продукції (виконання робіт, надання послуг)
для державних потреб; визначає порядок використання чистого
прибутку казенного підприємства шляхом встановлення обов'яз­
кових нормативів розподілу такого прибутку; затверджує умови
та фонд оплати праці з урахуванням умов, передбачених галузе­
вою угодою;

• діє на підставі статуту, що розробляється відповідно до за­
твердженого Кабінетом Міністрів України Типового статуту ка­
зенного підприємства, і має включати, крім загальних, положення
про обов'язкову звітність казенного підприємства за встановленою
Кабінетом Міністрів формою, а також відповідальність керівника
підприємства за результати його господарської діяльності;

• належить до підприємств-невласників. Воно функціонує на
базі державного майна, що закріплюється за казенним підприємст­
вом на праві оперативного управління, яке передбачає: (1) необ­
хідність цільового (насамперед для виконання державного замов­
лення) використання майна із значним обмеженням повноважень
щодо його розпорядження (відповідно до Закону «Про підприєм-

ства в Україні» казенне підприємство вправі було розпоряджатися в установлених статутом підприємства межах та відповідати за своїми зобов'язаннями лише майном, що не належить до основних фондів, а згідно із ч. 7 ст. 77 Господарського кодексу України ка­зенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише кош­тами, що є в його розпорядженні), та (б) субсидіарну відповідаль­ність держави за зобов'язаннями казенного підприємства (ця обставина виключає можливість визнання казенного підприємства

банкрутом).

Державні підприємства можуть бути корпоративного типу. Це стосується так званих корпоратизованих підприємств або державних (національних) акціонерних товариств, легалізація яких пов'язана із прийняттям Президентом України Указу від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств». З огляду на форму такого підпри­ємства (акціонерне товариство), особливості його правового стату­су доцільно розглядати в наступній темі («Правове становище гос­подарських товариств»).

3.2. Підприємства комунальної форми власності

Значною мірою подібними (за своїм правовим становищем) до державних підприємств є комунальні підприємства, оскільки пер­ші і другі функціонують на базі публічних (державної та комуна­льної) форм власності (комунальна власність відповідно до першої редакції Закону «Про власність» належала до підвиду державної форми власності; виділення комунальної власності в окрему фор­му права власності пов'язано з прийняттям Конституції України, в ст. 41 якої містяться положення щодо форм права власності - при­ватної, державної та комунальної).

Закон «Про підприємства в Україні» не містив спеціальних по­ложень щодо комунальних підприємств, проте в Господарському кодексі України цим підприємствам присвячена ст. 78. Втім, ця стаття визначає основи правового становища лише унітарних ко­мунальних підприємств, не приділяючи уваги підприємствам кор­поративного типу.

Комунальне унітарне підприємство - це таке унітарне під­приємство, яке діє на базі відокремленої частини комунальної влас­ності, без поділу її на частини, створюється за рішенням органу місцевого самоврядування в розпорядчому порядку і входить до сфери управління органу, уповноваженого управляти відповідним комунальним майном.

Характерними рисами комунальних підприємств є такі:

• господарська організація унітарного типу;

• створюється за рішенням органу місцевого самоврядування
(уповноваженим ним органом) у розпорядчому порядку на базі
відокремленої частини комунальної власності;

• функції власника майна щодо комунального підприємства ви­
конує уповноважений орган, тобто орган, до сфери управління яко­
го входить комунальне унітарне підприємство (виконком відповід­
ної ради народних депутатів, управління/департамент виконкому);

• функціонує на базі майна, що перебуває у комунальній влас­
ності і закріплюється за таким підприємством на праві господарсь­
кого відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві
оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство);

• статутний фонд комунального унітарного підприємства має
бути сформоване до його реєстрації як суб'єкта господарювання
уповноваженим органом;

• мінімальний розмір статутного фонду комунального унітар­
ного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою;

• найменування комунального унітарного підприємства повин­
но містити слова «комунальне підприємство» та вказівку на орган
місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане
підприємство;

• відсутність у підприємства субсидіарної відповідальності за
зобов'язаннями органу місцевого самоврядування та уповноваженого
органу;

• управління підприємством очолює керівник підприємства, який
призначається органом, до сфери управління якого входить підпри­
ємство, і є підзвітним цьому органові;

• збитки, завдані комунальному унітарному підприємству вна­
слідок виконання рішень органів державної влади чи органів місце­
вого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними ор­
ганами добровільно або за рішенням суду;

• поділ комунальних унітарних підприємств (як і державних
унітарних підприємств) на комерційні та некомерційні, що обумов­
лює можливість застосування до цих видів підприємств положень
Господарського кодексу щодо державних комерційних підприємств
та казенних підприємств.

Комунальні підприємства можуть бути корпоративного типу з використанням форми акціонерного товариства (що зазвичай пов'язано з корпоратизацією комунальних підприємств) чи това­риства з обмеженою відповідальністю (можливість створення

однією особою такого товариства передбачається новим Цивіль­ним кодексом України (ч. 2 ст. 114; ч. 1 ст. 140) і ч. 1 ст. 79 Госпо­дарського кодексу України).

3.3. Підприємства колективно/форми власності. Виробничі кооперативи

Господарський кодекс України (ст. 93) за ознакою форми влас­ності, на базі якої функціонують підприємства, виділяє такий їх різновид, як підприємства колективної форми власності. До них належать:

• виробничий кооператив;

• колективне підприємство (в т. ч. колективне сільськогоспо­
дарське підприємство);

• унітарне дочірнє підприємство, створене виробничим коопе­
ративом чи колективним підприємством;

• унітарні підприємства, що створюються суб'єктами права
колективної власності (споживчим товариством, релігійною орга­
нізацією, громадською організацією та ін.).

Особливості правового становища колективного сільськогоспо­дарського підприємства (КСП) визначаються Законом України від 14.02.1992 р. «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (далі - Закон):

- підприємство корпоративного типу;

- вимоги до змісту статуту КСП (ст. 4 Закону): найменування
підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності;
порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому;
принципи формування спільної власності та права членів щодо
неї; порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цін­
ними паперами; загальні права та обов'язки членів підприємства;
органи самоврядування (управління), порядок їх формування та
компетенція; права та обов'язки підприємства і його членів щодо
використання й охорони земель, водних та інших природних ре­
сурсів, виробничо-господарської, фінансової і трудової діяльності;
питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії; умови і поря­
док реорганізації та ліквідації підприємства; можливість включен­
ня й інших положень, що не суперечать законодавству України;

- мінімальна кількість членів КСП законом не встановлюєть­
ся, проте вживання множини щодо засновників та членів КСП
(ст. З Закону) дозволяє визначити цю кількість - щонайменше дві
особи:

- вимоги до членів КСП, це мають бути: фізичні особи (гро­
мадяни), які досягли 16-річного віку, беруть особисту трудову
участь у господарській діяльності КСП і сплатили пай;

- суперечливі положення Закону щодо правового титулу майна
КСП (статті 7 і 9): об'єктами права колективної власності підприєм­
ства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові
та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані
доходи, придбане на законних підставах майно, корпоративні права
(частки у майні та міжгосподарських підприємств та об'єднань,
учасником яких є КСП); проте відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону,
«майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власно­
сті його членам»; пай (як частка пайового фонду КСП) є власністю
члена КСП і може успадковуватися відповідно до цивільного зако­
нодавства України та статуту підприємства (ч. 2 ст. 9 Закону);

- розмір паю залежить від майнової та трудової участі членів
КСП в його діяльності; щорічно члену КСП нараховується части­
на прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його
бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення ча­
стки в пайовому фонді (ці відносини регулюються статутом під­
приємства);

- у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай
натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та
структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі;

- відсутність вимог до мінімального розміру майна КСП та
його фондів (крім пайового);' КСП самостійно визначає види, по­
рядок формування та використання фондів і резервів;

- до пайового фонду майна членів підприємства включаються
вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за
рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та кор­
поративні права КСП в інших підприємствах та організаціях; уточ­
нення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств,
у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що за­
тверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 9 Закону);

- органи управління КСП: (1) загальні збори членів КСП або
збори уповноважених - вищий орган управління (затверджують
статут підприємства, вносять до нього зміни та доповнення; вирі­
шують питання про обрання правління, його голови та ревізійної
комісії підприємства; приймають рішення про реорганізацію і лік­
відацію підприємства, про його участь у господарських товариствах
та господарських об'єднаннях; вирішують інші важливі питання
діяльності підприємства); (2) правління (виконавчий орган);

- обов'язковість створення органів контролю (ревізійної комі­
сії) законом не передбачається; такі органи створюються відповід­
но до положень статуту, рішення загальних зборів/зборів уповно­
важених, внутрішніх документів КСП;

- порядок ліквідації: прийняття відповідного рішення загаль­
ними зборами/зборами уповноважених та створення ліквідаційної
комісії; пред'явлення кредиторами протягом встановленого лік­
відаційною комісією строку (щонайменше два місяці) претензій
до КСП; задоволення безспірних боргів (в першу чергу - борги
перед бюджетами, установами банку і компенсація витрати на
відновлення природного середовища, якому завдано шкоди лікві­
дованим підприємством, а також здійснюється капіталізація пла­
тежів, належних з КСП у зв'язку із заподіянням каліцтва або ін­
шим ушкодженням здоров'я чи із смертю громадянина; в другу
чергу - задовольняються інші беспірні претензії, заявлені протя­
гом встановленого строку; в третю чергу - претензії, заявлені пі­
сля закінчення встановленого строку (але до моменту завершення
ліквідації КСП); з майна КСП, що залишилося після задоволення
претензій кредиторів, членам КСП видаються натурою (або грі­
шми чи цінними паперами) паї.

До категорії підприємств колективної форми власності також належать:

• підприємства споживчої кооперації (ст. 111 ГК);

• підприємства об'єднань громадян, релігійних організацій
(ст. 112);

• підприємства у формі господарських товариств (крім держав­
них та комунальних);

• дочірні підприємства виробничих кооперативів та господар­
ських товариств;

• виробничі кооперативи.

Підприємства колективної власності можуть бути унітарними та корпоративними (у формі виробничого кооперативу або госпо­дарського товариства).

Підприємством корпоративного типу, що функціонує на базі колективної форми власності, є виробничий кооператив.

Виробничий кооператив - це господарська організація корпо­ративного типу, яка створюється на добровільних засадах грома­дянами для спільного здійснення господарської (виробничої) діяль­ності з метою отримання доходу і діє на підставі статуту, на засадах членства, обов'язкової трудової участі в його діяльності, самоуправління та самофінансування.

Нормативною основою діяльності виробничого кооперативу є відповідні положення ГК України (статті 94—110), ЦК України (статті 163-166), а також закони - загальний (Закон України від 10.07.2003 р. «Про кооперацію») та спеціальний (Закон України від 17.07.1997 р. «Про сільськогосподарську кооперацію»). Поло­ження ГК і ЦК з деяких питань (фонди кооперативу; принцип ви­значення частки (загального паю) члена кооперативу; основні за­сади розподілу прибутку кооперативу між його членами та ін.) відрізняються від положень пізніше прийнятого Закону «Про ко­операцію».

Основні риси виробничого кооперативу, відповідно до Закону України від 10.07.2003 р. «Про кооперацію» (набув чинності з мо­менту його опублікування, тобто до введення в дію ГК України та ЦК України) такі:

• господарська організація корпоративного типу;

• мета діяльності - отримання доходу та забезпечення зайня­
тості населення;

• створення на добровільних засадах;

• безпосереднє здійснення господарської діяльності (виробни­
цтво продукції/товарів, виконання робіт, надання послуг);

• наявність статусу юридичної особи;

• наявність статуту як обов'язкового установчого документа,
який повинен містити відомості, визначені ст. 8 Закону (наймену­
вання кооперативу, його тип та місцезнаходження; мета створення
кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; склад його
засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи
виключення з нього; права і обов'язки членів кооперативу; поря­
док внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення
розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відпові­
дальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати; форми участі
членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і
компетенція органів управління та органів контролю кооперативу,
а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань,
рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою біль­
шістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних
зборах; порядок формування, використання та розпорядження май­
ном кооперативу; порядок розподілу його доходу та покриття збит­
ків; порядок обліку і звітності у кооперативі; порядок реорганізації
і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових
питань; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок по­
вернення паю; крім того, статут може містити інші пов'язані з

особливостями діяльності кооперативу положення, що не супере­чать законодавству);

• корпоративний устрій: мінімальна кількість засновників (чле­
нів) - 3 - як правило, фізичні особи, які досягли 16-річного віку, а
також наявність основного капіталу, поділеного на паї;

• здійснення виробничо-господарської діяльності на засадах
самофінансування;

• наявність власного майна, яке формується за рахунок таких
джерел: паї членів кооперативу (основний та додаткові); внески
членів кооперативу (вступний, членські, цільові); кошти, що надхо­
дять від господарської діяльності кооперативу; кошти, що над­
ходять від створених кооперативом підприємств, установ та орга­
нізацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти,
безоплатна технічна допомога юридичних та фізичних осіб, в т. ч.
іноземних; інші надходження, не заборонені законом;

• відсутність законодавчих вимог до мінімального розміру ос­
новного капіталу виробничого кооперативу;

• обов'язкова наявність таких фондів: пайового фонду (форму­
ється за рахунок паїв членів кооперативу); неподільного фонду
(формується за рахунок вступних внесків членів кооперативу та
відрахувань від доходу кооперативу; стабілізує майнову базу ко­
оперативу, оскільки не може розподілятися між членами коопе­
ративу, крім передбачених законом випадків); резервного фонду
(формується за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, пе­
рерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної
фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом
надходжень для покриття можливих втрат/збитків); спеціального
фонду (формується за рахунок цільових внесків членів кооперати­
ву та інших не заборонених законом надходжень для забезпечення
його статутної діяльності; використовується за рішенням органів
управління кооперативу);

• основні засади використання доходу кооперативу (формується
з надходжень від господарської діяльності кооперативу після покрит­
тя матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату
праці найманих працівників та розподіляється в такому порядку:
сплата податків і зборів до відповідних бюджетів; погашення креди­
тів; покриття збитків; проведення відрахувань до фондів кооперати­
ву; кооперативні виплати (виплати членам кооперативу залежно від
їх участі в господарській діяльності кооперативу); виплати на паї;

• загальна частка члена кооперативу у майні кооперативу ви­
значається як сума його паїв у фондах кооперативу (пайовому, ре-

зервному та спеціальному); у разі виходу чи виключення з коопе­ративу громадянин (фізична особа) має право на одержання своєї загальної частки в натуральній, грошовій формі чи цінними папе­рами (за бажанням такої особи), а земельної ділянки - в натурі; право власності на загальну частку успадковується;

• основні права та обов'язки членів кооперативу визначають­
ся ст. 12 Закону (права: участь у господарській діяльності ВК та в
управлінні його справами; одержання кооперативних виплат та
виплат на паї; одержання паю у разі виходу з ВК; внесення про­
позицій щодо оптимізації роботи ВК; звернення до органів ВК у
разі виникнення конфлікту інтересів, пов'язаного з членством в
кооперативі, та одержання письмових відповідей про результати
розгляду звернення; обов'язки: обов'язкова трудова участь в його
господарській діяльності ВК; додержання статуту кооперативу;
виконання рішень органів управління та органів контролю коо­
перативу; виконання зобов'язань перед кооперативом; сплата ви­
значених статутом кооперативу внесків);

• припинення членства в кооперативі відбувається у разі: доб­
ровільного виходу з нього; припинення трудової участі у ВК; не­
сплати внесків у порядку, визначеному статутом ВК; смерті члена
кооперативу; припинення діяльності ВК;

• корпоративний характер управління справами кооперативу,
яке здійснюється його органами: загальні збори членів кооперати­
ву або збори уповноважених як вищий орган (ст. 15 Закону), вико­
навчий орган, який відповідно до ст. 16 Закону може бути колегіа­
льним (правління) чи одноособовим у кооперативі з кількістю
членів до 10 осіб (голова кооперативу); для здійснення управління
оперативно-господарською діяльністю кооперативу його правлін­
ня може наймати на умовах контракту виконавчого директора);
контрольний орган (ст. 18 Закону) - ревізійна комісія або ревізор
(в кооперативі з кількістю членів до 10 осіб); в кооперативах з
кількістю членів понад 50 осіб додатково може бути утворена спо­
стережна рада, яка контролює діяльність правління (ст. 17 Закону);

• загальні збори/збори уповноважених (обов'язковий орган
управління): повноваження: затвердження статуту кооперативу та
внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються
діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів
контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу;
заслуховування звітів його органів управління і органів контролю;
затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення
розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмі-

рів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови реві­зійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об'єд­нань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію коопера­тиву; інші питання діяльності кооперативу, віднесені до компетенції загальних зборів рішенням загальних зборів членів ВК); види (чер­гові, позачергові); періодичність (у разі потреби, але не рідше од­ного разу на рік); порядок скликання: чергові збори скликаються правлінням або головою кооперативу; позачергові збори мають бути скликані протягом 20 днів від дня надходження вимоги: (а) не менше третини членів ВК, (б) спостережної ради; (в) ревізійної комісії (ревізора); (г) органу управління кооперативного об'єднання, членом якого є ВК; у разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони мо­жуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів; про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу мають бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення; за­гальні збори членів ВК є повноважними, якщо на них присутні бі­льше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених; кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі; порядок прийняття рішень - більшістю голосів, а з визначених Законом питань (про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з ньо­го та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу) - кваліфікова­ною більшістю голосів (не менш як 75 відсотків членів ВК/упов-новажених, присутніх на загальних зборах /зборах уповноважених ВК); • виконавчий орган (обов'язковий орган управління): (а) може бути колегіальним - правління (очолюється головою правління, повноваження якого визначаються статутом кооперативу) або од­ноособовим - голова ВК (якщо до складу кооперативу входить менш ніж 10 членів); (б) обирається загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більш ніж на

от

п'ять років; (в) підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи коопера­тиву; (г) повноваження визначаються законом та статутом ВК (в т.ч. здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаці­ями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між коо­перативом та іншими особами; може бути наділений іншими пов­новаженнями, визначеними вищим органом управління коопера­тиву або статутом кооперативу; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу); (д) порядок обрання або від­кликання членів правління та голови ВК, а також порядок прове­дення засідань правління ВК та прийняття ним рішень визнача­ються статутом ВК);

• виконавчий директор (необов'язковий орган): (а) наймається
правлінням для оперативного управління діяльністю кооперативу
та виконання функцій, делегованих правлінням кооперативу; фор­
мує виконавчу дирекцію; (б) виконує свої функції на умовах конт­
ракту, який укладає з ним правління кооперативу; (в) не може бути
членом кооперативу; (г) несе персональну відповідальність за ви­
конання покладених на нього обов'язків, визначених контрактом
та статутом кооперативу;

• спостережна рада (необов'язковий орган): (а) може утворю­
ватися в кооперативі з кількістю членів понад 50 осіб; (б) обира­
ється із числа членів кооперативу на загальних зборах кооперативу;
(в) кількісний склад - 3-5 чоловік; (г) обмеження, вимоги та умови
виконання обов'язків члена спостережної ради (до складу спосте­
режної ради кооперативу не можуть входити члени правління чи
члени ревізійної комісії чи ревізор кооперативу; виконання обо­
в'язків члена цього органу здійснюється на громадських засадах;
повноваження членів спостережної ради можуть бути дострокового
припинення за рішенням загальних зборів членів ВК); (д) функції
спостережної ради: здійснення контролю за додержанням статуту
кооперативу та за діяльністю виконавчого органу ВК;

• обов'язковий контрольний орган — колегіальний (ревізійна
комісія) чи одноособовий (ревізор - в кооперативі з кількістю чле­
нів менше ніж 10 осіб): (а) (формується/обирається загальними
зборами у визначеному статутом порядку; (б) вимоги до членів
ревізійної комісії/ревізора: членство в даному ВК; відсутність ста­
тусу члена правління чи спостережної ради даного ВК; (в) функції -

контроль за фінансово-господарською діяльністю кооперативу, в т. ч. шляхом: проведення перевірок результатів фінансово-госпо­дарської діяльності кооперативу за власною ініціативою ревізійної комісії/ревізора, за рішенням загальних зборів чи на вимогу не менш як 10 відсотків членів кооперативу, а також складення ви­сновку за річними звітами про результати діяльності кооперативу; (г) наявність права вимагати будь-які матеріали, бухгалтерські та інші документи, а також пояснення посадових осіб кооперативу;

• відповідальність ВК за зобов'язаннями майном, що належить
йому на праві власності; відсутність у членів кооперативу субсиді-
арної відповідальності за зобов'язаннями ВК (якщо інше не вста­
новлено статутом кооперативу чи законом); ризик збитків члена
кооперативу за результати діяльності ВК обмежується зазвичай
розмірами сплаченого ним паю;

• можливість участі ВК у кооперативному об'єднанні (кількох
кооперативних об'єднаннях) типу спілки, ліги, асоціації, альянсу
та інших форм добровільного об'єднання кооперативів за видами
діяльності чи територіальною ознакою з метою створення сприят­
ливих умов для діяльності кооперативів, що входять до його складу,
та їх членів;

• порядок ліквідації ВК: (а) прийняття відповідного рішення
загальними зборами членів кооперативу/ зборами уповноважених
(добровільна ліквідація) чи за рішенням суду (примусова ліквіда­
ція); (б) призначення органом, який прийняв рішення про ліквіда­
цію ВК, ліквідаційної комісії, до якої переходять повноваження з
управління кооперативом; (в) забезпечення ліквідаційною комі­
сією передбачених законом заходів щодо ліквідації ВК, а саме:
встановлення порядку та строків проведення ліквідації; публікація
оголошення про ліквідацію із зазначенням строку для заявления
претензій кредиторами, який не може бути меншим ніж два місяці,
а також повідомлення явних (відомих кооперативу) кредиторів про
ліквідацію; (г) стягнення дебіторської заборгованості ВК; (д) задо­
волення безспірних, визнаних ліквідаційною комісією та судом
вимог кредиторів за рахунок майна ВК відповідно до встановленої
законом черговості; (є) здійснення виплат членам кооперативу па­
їв та виплат на паї, кооперативних виплат, оплати праці, розрахун­
ків з кооперативним об'єднанням з майна, що залишилося після
задоволення вимог кредиторів; розподіл решти майна (крім непо­
дільного фонду) між членами кооперативу відповідно до встанов­
леного статутом ВК порядку; (є) передання майна/коштів неподі­
льного фонду іншій (іншим) кооперативній організації (коопера-

тивним організаціям) із зазначенням напрямів його використання; (ж) затвердження ліквідаційного балансу та виключення ВК з дер­жавного реєстру суб'єктів господарювання.

Сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) — це ви­робничий кооператив, створений громадянами - сільськогосподарсь­кими виробниками для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов 'язкової трудової участі у процесі виробництва.

Особливості правового становища сільськогосподарського ви­робничого кооперативу відповідно до спеціального закону (Закону України від 17.07.1997 р. «Про сільськогосподарську кооперацію»):

- специфічний предмет діяльності - виробництво продукції
сільського, рибного і лісового господарства;

- мінімальна кількість засновників (членів) - 3 фізичні особи,
які досягли 16-річного віку;

- відсутність обов'язкових вимог до розміру майна СВК, яке
формується за рахунок таких джерел: майнових внесків його членів;
виготовленої СВК продукції; одержаних від її реалізації доходів;
інших джерел, не заборонених законом;

- обов'язкова наявність пайового (формується за рахунок па­
йових внесків) та неподільного фонду (стабілізує майнову базу
кооперативу та формується за рахунок вступних внесків учасни­
ків та майна кооперативу (за винятком землі); у разі виходу члена
кооперативу з останнього вступні внески не повертаються і ви­
плати із зазначеного фонду не здійснюються; цей фонд може бу­
ти поділений між членами кооперативу лише у разі його ліквіда­
ції після виплати заробітної плати працівникам, виконання зо­
бов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами);

- збереження за членами кооперативу права власності на земель­
ну ділянку, що передається кооперативу в рахунок пайової участі;

- виключно добровільні засади сплати членом СВК додатково­
го паю (сплачується понад обов'язковий пай) до пайового фонду

•кооперативу;

- дохід кооперативу як одне з основних джерел формування
його майна: (а) утворююється з надходжень від господарської
діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них ви­
трат та витрат на оплату праці найманого персоналу; (б) розподі­
ляється на: податки і збори (обов'язкові платежі) до відповідних
бюджетів; погашення кредитів; покриття збитків; проведення
відрахувань у фонди кооперативу; кооперативні виплати; виплату
часток доходу на паї (до 20 відсотків, визначених до розподілу);

(в) порядок використання доходу кооперативу встановлюється його статутом;

- вимоги до змісту статуту СВК (ст. 7 Закону): найменування
кооперативу та його місцезнаходження; предмет і мета діяльності;
порядок вступу до кооперативу і виходу з нього; порядок визна­
чення розміру та порядок внесення вступного внеску і паю; склад
засновників кооперативу; права і обов'язки членів кооперативу;
органи управління, порядок їх формування і компетенція; форму­
вання неподільного та інших фондів; форми трудової участі та
оплати праці членів виробничого кооперативу; розподіл доходів
кооперативу; співвідношення між кооперативними виплатами і
виплатами на паї; умови реорганізації та ліквідації кооперативу;

- набуття статусу члена СВК - шляхом прийняття у його члени
в передбаченому статутом СВК порядку (подання заяви до вико­
навчого органу СВК про вступ до кооперативу, сплата вступного
та пайового внесків; схваленням загальними зборами прийняття
нового члена СВК); припинення членства в кооперативі у разі: доб­
ровільного виходу з кооперативу; припинення трудової участі в
діяльності СВК; виключення у випадках і в порядку, визначених
статутом кооперативу; несхвалення загальними зборами рішення
правління (голови) про прийняття до кооперативу; смерті члена
кооперативу; реорганізації та ліквідації кооперативу;

- права членів СВК: участь в управлінні справами кооперативу,
право голосу на загальних зборах кооперативу, право обирати і
бути обраним в органи управління кооперативом; користування по­
слугами кооперативу; одержання кооперативних виплат - частини
доходу кооперативу, що підлягає розподілу між його членами;
одержання частки доходу на пай (додатковий пай); одержання паю
в разі виходу з кооперативу в порядку і термін, визначені статутом
кооперативу; бути повідомленим про час і місце проведення та
порядок денний загальних зборів членів СВК не пізніше ніж за
10 днів; інші передбачені статутом кооперативу права;

- обов'язки члена СВК: сплата вступного та пайового внеску в
порядку, визначеному статутом кооперативу; трудова участь у ви­
робничий діяльності СВК; дотримання статуту та виконання рі­
шень загальних зборів і правління кооперативу; інші передбачені
статутом кооперативу обов'язки;

■<- органи управління і контролю: а) обов'язкові: загальні збори (вищий орган); виконавчий орган (правління чи голова СВК); конт­рольний орган (ревізійна комісія чи ревізор); б) необов'язкові: спостережна рада; виконавчий директор (виконавча дирекція);

- загальні збори: (а) компетенція: внесення змін і доповнень до
статуту; вступ СВК до об'єднання кооперативів; створення дочір­
ніх підприємств СВК; реорганізація або ліквідація СВК; прийняття
нормативних документів кооперативу (правил внутрішнього роз­
порядку; положення про фонди кооперативу та ін.); затвердження
річного звіту і балансу кооперативу, порядку формування і розпо­
ділу доходу кооперативу, рішень правління кооперативу про при­
йняття нових членів; обрання шляхом прямого таємного голосу­
вання голови кооперативу та членів правління кооперативу, членів
ревізійної комісії (ревізора), членів спостережної ради у разі її фор­
мування відповідно до статуту СВК тощо; заслуховування звітів
органів управління кооперативу про їх діяльність; інші питання,
пов'язані із статутною діяльністю кооперативу; (б) види зборів -
чергові та позачергові; (в) періодичність скликання: чергових збо­
рів - щорічно після закінчення фінансового року; позачергових -
за рішенням правління кооперативу або з ініціативи не менше тре­
тини членів кооперативу; (г) загальні збори є правомочними у разі
присутності на них більше половини членів кооперативу;

- виконавчий орган: (а) може бути колегіальним - правління
(обирається у кооперативі, до складу якого входить не менш як
10 членів) чи одноособовий -голова кооперативу; (б) обирається
загальними зборами СВК; (в) термін повноважень - не більше
трьох років; (г) компетенція: розроблення напрямів розвитку ко­
оперативу та винесення їх на затвердження загальних зборів; скли­
кання загальних зборів членів кооперативу та контроль виконання
прийнятих ними рішень; винесення на затвердження загальних
зборів рішення про прийняття до кооперативу нових членів та
припинення членства; укладення трудових договорів (контрактів)
членів виконавчої дирекції (у разі її формування); делегування ви­
конавчій дирекції кооперативу права на прийняття поточних рі­
шень; контроль за її діяльністю; організація (у разі потреби) про­
ведення незалежних аудиторських перевірок; забезпечення збере­
ження майна кооперативу; вирішення питань навчання членів
кооперативу, співробітництва з вітчизняними та іноземними орга­
нізаціями; вирішення інших найсуттєвіших питань, господарської
діяльності СВК згідно із статутом; (д) можливість обрання прав­
лінням зі свого складу голови кооперативу, заступника голови та
секретаря правління (якщо така можливість передбачається стату­
том СВК); (є) виконання обов'язків членів правління СВК пере­
важно на громадських засадах (у статуті кооперативу можуть бути
передбачені винагороди за роботу членів правління); (є) рішення

правлінням приймається більшістю голосів за наявності не менш як 2/3 складу членів правління кооперативу;

- виконавчий директор (необов'язковий орган) наймається на
умовах контракту правлінням для оперативного управління діяльні­
стю кооперативу; не може бути членом кооперативу; формує вико­
навчу дирекцію та виконує функції, делеговані йому правлінням;

- спостережна рада (необов'язковий орган): (а) утворюється за
умови, якщо кількість членів кооперативу становить не менш як
50 осіб; (б) обирається на загальних зборах з членів кооперативу,
які не входять до складу правління чи ревізійної комісії, у кількос­
ті 3—5 чоловік, якщо інше не передбачено статутом кооперативу;
(в) здійснює функції контролю за діяльністю виконавчого органу
кооперативу;

- обов'язковий контрольний орган: (а) ревізійна комісія чи реві­
зор (в кооперативах з кількістю членів менше 10 осіб); (б) обирається
загальними зборами з членів СВК, які не входять до складу вико­
навчого органу та спостережної ради; (в) підзвітний загальним збо­
рам; (г) компетенція: контроль за фінансово-господарською діяль­
ністю кооперативу;

- СВК відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним на
праві власності майном; члени кооперативу не несуть субсидіарної
відповідальності за зобов'язаннями кооперативу; ризик членів
СВК за результати діяльності кооперативу обмежується розміром
пайового внеску кожного з них;

- для виконання статутних завдань СВК може створювати до­
чірні унітарні підприємства та брати участь у створенні господар­
ських організацій корпоративного типу (господарських товариств,
об'єднань та ін.);

- форми припинення СВК - реорганізація та ліквідація;

- порядок ліквідації: (а) підстави - рішення загальних зборів
членів СВК (добровільна ліквідація) або рішення суду (примусо­
ва ліквідація); (б) створення органом, що прийняв рішення про
лікідацію, ліквідаційної комісії, до якої переходять повноваження
з управління кооперативом; (в) публікація в одному з офіційних
(загальнодержавному, регіональному) друкованих засобів масо­
вої інформації ліквідаційною комісією у триденний термін з часу
її призначення інформації про ліквідацію кооперативу із зазна­
ченням строку подачі заяв кредиторами своїх претензій; (г) вияв­
лення ліквідаційною комісією кредиторів; (д) вжиття заходів до
стягнення дебіторської заборгованості; (є) задоволення заявлених
вимог (безспірних, визнаних ліквідаційною комісією чи судом)

кредиторів відповідно до встановленої черговості; (є) розподіл між членами СВК майна кооперативу, що залишилося після роз­рахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, пропор­ційно вартості їх паю; (ж) складення ліквідаційною комісією лік­відаційного балансу та затвердження його органом, що прийняв рішення про ліквідацію кооперативу (повнота і достовірність лік­відаційного балансу мають бути підтверджені аудиторами); (з) роз­порядження землею кооперативу, що ліквідується, залежно від під­став її набуття СВК (на праві власності чи на праві користування) в порядку і на умовах, передбачених земельним законодавством; (и) внесення запису про ліквідацію СВК до державного реєстру.

3.4. Приватні підприємства

Різновидом підприємств за ознакою форми власності, на базі якої функціонує підприємство, є приватні підприємства. Особ­ливості правового становища таких підприємств регламентується законодавством лише схематично.

Так, відповідно до ст. 113 ГК приватним підприємством є під­приємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання -юридичної особи (дочірнє підприємство іншого приватного підпри­ємства). Отже, основною особливістю такого підприємства є лише форма власності, на базі якої воно функціонує.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 ГК порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом (загальні положення щодо підприємств - статті 62-72 ГК) та іншими законами.

Приватні підприємства можуть бути двох типів - унітарного та корпоративного. За підприємством унітарного типу майно може за­кріплюватися на будь-якому з основних правових титулів - праві власності, праві господарського відання, праві оперативного управ­ління.

Приватне підприємство корпоративного типу має ту особли­вість, що майно за ним закріплюється на праві спільної часткової приватної власності.

• Різновидом приватного підприємства є фермерське госпо­дарство, особливості правового становища якого розглядатимуться далі (п. 3.7).

3.5. Орендне підприємство

Орендне підприємство - це підприємство у формі господарсь­кого товариства, створеного членами трудового колективу дер­жавного, комунального чи іншого підприємства з метою оренди та експлуатації цілісного майнового комплексу останнього для здійснення господарської комерційної діяльності.

Характерними рисами орендного підприємства є:

- господарська організація корпоративного типу;

- діє на підставі ГК (ст. 115), законів «Про господарські това­
риства», «Про оренду державного та комунального майна», уста­
новчих документів, договору оренди;

- має форму господарського товариства;

- учасниками такого товариства є члени трудового колективу
підприємства (структурного підрозділу підприємства), майно яко­
го передається в оренду;

- створення членами трудового колективу господарського то­
вариства з метою оренди майнового комплексу державного під­
приємства, на якому вони працюють, зумовлене участю в ньому
більш ніж 50% членів трудового колективу;

- учасники господарського товариства - орендного підприємства
повинні брати обов'язкову трудову участь у виробничо-господар­
ській діяльності такого підприємства;

- діє на базі орендованого цілісного майнового комплексу
державного, комунального чи іншого підприємства;

- функціонує на базі змішаної власності: державної чи кому­
нальної (основними фондами, що належать державі чи територіа­
льній громаді, володіє і користується на підставі договору оренди)
та колективної (цінні папери і грошові кошти бере на підставі до­
говору кредиту; сировину, паливо, матеріали викуповує; прибуток,
що залишається в розпорядженні такого підприємства після сплати
податків, інших обов'язкових платежів та відсотків за банківський
кредит, а також усе набуте за рахунок нього належить такому під­
приємству на праві власності).

Орендодавцем щодо майнових комплексів державних підпри­ємств виступають: Фонд державного майна України (щодо підпри­ємств державної власності); Рада міністрів Автономної Республіки Крим - щодо підприємств, майно яких перебуває у власності цієї республіки; органи управління комунальним майном, уповнова­жені органами місцевого самоврядування, - щодо підприємств ко­мунальної форми власності.

Крім загальних підстав припинення діяльності, притаманних будь-якій господарській організації, орендне підприємство має ще додаткову - розірвання або припинення договору оренди без на­ступної пролонгації.

3.6. Підприємство з іноземними інвестиціями. Іноземне підприємство

Особливості правового становища підприємств з іноземними інвестиціями визначається статтями 116, 390-400 ГК, Законом України від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування», а також низкою підзаконних нормативно-правових актів, у т. ч.:

Положенням про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 07.08.1996 p.;

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 р. «Про порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час вве­зення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статут­ного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна»;

Положенням про порядок залучення експертів до оцінки май­на, що перебуває у загальнодержавній власності, під час створення підприємств з іноземними інвестиціями. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. № 813;

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 р. «Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробни­цтва підприємств з іноземними інвестиціями» та ін.

Характерними ознаками підприємства з іноземними інвести­ціями (ПП) є:

- підприємство корпоративного типу за участю вітчизняних
суб'єктів господарювання (резидентів) та іноземних інвесторів
(ними можуть бути: іноземні громадяни, особи без громадянства,
що не мають постійного місцепроживання в Україні, юридичні
особи, створені відповідно до законодавства іншої держави, між­
народні організації, інші держави);

- наявність у статутному фонді підприємства іноземної інвес­
тиції у визначених законом формах (види та форми таких інвести­
цій визначаються ст. 2, 16 Закону «Про режим іноземного інвесту­
вання», ст. 391, 392 ГК) та розмірі (не менше 10% розміру цього
фонду);

- створення такого підприємства може відбуватися шляхом за­
снування (при цьому принаймні одним із засновників має бути іно­
земний інвестор), а також у разі внесення його учасником - інозем­
ним інвестором іноземної інвестиції; набуття підприємством стату­
су ПП пов'язується не з моментом його державної реєстрації, а від
дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс;

- до установчих документів підприємства з іноземними інвес­
тиціями ставляться спеціальні вимоги: крім відомостей, передба­
чених законодавством України для відповідних організаційно-
правових форм підприємств, вони також мають містити відомості
про державну належність засновників підприємства з іноземними
інвестиціями, відомості про розмір іноземної інвестиції, оціненої в
іноземній валюті та національній валюті України за домовленістю
сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України за
курсом НБУ;

- майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвес­
тора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями
(крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняєть­
ся від обкладення митом. Порядок пропуску такого майна на тери­
торію України визначається ст. 18 Закону України «Про режим
іноземного інвестування» та Постановою Кабінету Міністрів Ук­
раїни від 07.08.96 р. «Про порядок видачі, обліку і погашення век­
селів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску інозем­
ного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними
інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну
інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження
цього майна»;

- продукція цих підприємств не підлягає ліцензуванню і кво­
туванню за умови їх сертифікації як продукції власного виробни­
цтва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- на підприємство з іноземними інвестиціями розповсюджу­
ється національний режим господарювання, якщо інше не перед­
бачено законами та міжнародними договорами України, ратифіко­
ваними ВР України;

- з метою залучення іноземних інвестицій держава закріплює
гарантії захисту прав іноземних інвесторів (ст. 397 ГК, статті 8-12
Закону «Про режим іноземного інвестування»);

- з метою захисту інтересів національної економіки законом мо­
жуть встановлюватися обмеження щодо здійснення певних видів гос­
подарської діяльності підприємствами з іноземними інвестиціями
(види господарської діяльності, що належать до монополії держави).