ПРНВОВЕ РЕГУЛЮВНННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Гтема 17. | Правове регулювання

економічної конкуренції

1. Поняття, роль та основні принципи економічної конкуренції.

2. Поняття недобросовісної конкуренції та монополістичних порушень.

3. Правові засади державного регулювання економічної конкуренції.

4. Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.

1. Поняття, роль та основні принципи економічної конкуренції

Запровадження в економіку України ринкових форм господа­рювання зумовило розвиток конкуренції - неодмінного елемента ринку як основного його регулятора, що забезпечує поліпшення якості товарів, збільшення їх асортименту, зменшення ціни з ме­тою збільшення кола споживачів і відповідно - прибутку від реалі­зації товарів. В перекладі з латинської мови «конкуренція» означає зіштовхуватися, тобто суперництво у боротьбі за досягнення ре­зультатів будь-якої діяльності.

На ринку (в сфері господарювання) діє економічна конкурен­ція, роль якої проявляється через її функції:

регулюючу, що проявляється у встановленні таких правил гос­подарювання, що забезпечують виробництво необхідних для су­спільства товарів, робіт, послуг;

стимулюючу, що полягає у спонуканні учасників конкуренції вдосконалювати виробництво (щодо якості, ціни, кількості, асор­тименту товарів, робіт, послуг, запровадження новітніх техноло­гій) з метою збереження або збільшення своєї частки на ринку;

контрольно-сигналізаційну, основне спрямування якої полягає у здійсненні контролю учасників конкуренції над власним вироб­ництвом, його ефективністю та діяльністю своїх потенційних контр­агентів: відсутність попиту на власну продукцію, товари, роботи, послуги сигналізує про негаразди у власній діяльності та необхід­ність вдосконалення виробництва, а відсутність попиту на продук­цію потенційних контрагентів - про недоцільність встановлення з ними договірного зв'язку.

Основними учасниками ринкової конкуренції є виробники та споживачі, інтереси яких взаємопов'язані: виробники задовольня­ють свої інтереси щодо отримання прибутку від своєї діяльності за рахунок задоволення інтересів споживачів у товарах певного асор­тименту, відповідної якості та в необхідній кількості. Однак на ринку, попри юридичну рівність усіх учасників відповідних правовідно­син, реальні можливості щодо задоволення своїх інтересів мають економічно сильніші учасники. Відтак малі та середні виробники (підприємці), більшість споживачів опиняються в залежності від ставлення до них крупних виробників. Зловживання останніми своїми можливостями призводить до порушення законних інтересів інших виробників (щодо доступу на ринок та дотримання їх прав та врахування законних інтересів з боку конкурентів) та споживачів (щодо безпеки, кількості, асортименту, якості, ціни товарів).

Економічна конкуренція можлива лише за умов збалансовано­го поєднання приватних інтересів її учасників та публічних інтере­сів - щодо дотримання прав та законних інтересів споживачів, держави як організатора господарського життя в суспільстві, тери­торіальних громад щодо екологічної безпеки виробництва тощо.

Лише за цієї умови, що вимагає від усіх учасників ринкових відносин добросовісної поведінки у сфері господарювання, мож­лива реальна конкуренція і відповідно - її позитивний вплив на економіку і добробут громадян-споживачів. Проте частина учас­ників економічної конкуренції з метою отримання максимального рівня прибутків ігнорують і навіть грубо порушують права та за­конні інтереси інших осіб - як публічні, так і приватні (окремих учасників конкуренції).

Зазначена обставина зумовлює необхідність регулювання еконо­мічної конкуренції з подвійною метою: з одного боку, для стиму-

лювання конкуренції як економічного регулятора господарського життя, а з іншого - для забезпечення її цивілізованості, тобто вра­хування публічних інтересів та законних інтересів окремих учасни­ків конкуренції від проявів недобросовісної конкуренції та монопо­лістичних зловживань. Подібне поєднання приватних та публічних інтересів спроможна здійснити лише держава завдяки наявності у неї владних повноважень, що забезпечують відповідний вплив на всіх учасників господарського життя в суспільстві.

2. Поняття недобросовісної конкуренції та монополістичних порушень

Економічна конкуренція (за визначенням ст. 1 Закону «Про за­хист економічної конкуренції») - це змагання між суб'єктами гос­подарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням пере­ваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого спо­живачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарю­вання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Учасниками відносин в сфері економічної конкуренції є кілька категорій осіб:

• виробники продукції, товарів, робіт, послуг;

• споживачі;

• особи, що регулюють відносини у сфері конкуренції. Розріз­
няють дві категорії таких осіб: 1) ті, що мають відповідні повнова­
ження та діють з метою підтримання конкурентного середовища,
попередження та недопущення негативних проявів конкуренції та
монополізму, накладення на порушників передбачених законом
санкцій; 2) особи, що, маючи ринкову владу, диктують іншим учас­
никам ринку та споживачам свої умови доступу на ринок та/або
реалізації товарів.

Конкуренція має позитивну і негативну сторони (прояви).

Конкуренція у позитивному розумінні стимулює суб'єктів гос­подарювання до ефективної діяльності з метою забезпечення спо­живачів товарами (послугами) високоїякості,у необхідній кілько­сті та асортименті та за доступними цінами. Така конкуренція на­зивається нормальною, добросовісною. Вона вимагає від суб'єктів господарювання дедалі вдосконалювати виробництво товарів (ро­біт, послуг) щодо їхньої якості, асортименту, доступності цін для населення, аби не втратити своїх споживачів. Добросовісна

конкуренція прийнятна для споживачів і суспільства в цілому, оскільки сприяє підвищенню життєвого рівня та прогресові в еко­номіці.

Водночас для суб'єктів господарювання участь у конкуренції, конкурентній боротьбі є досить виснажливою. Аби полегшити собі цю боротьбу, деякі з них починають використовувати несумлінні способи конкурентної боротьби. Таку конкуренцію називають не­добросовісною, непорядною.

Недобросовісна конкуренція нехтує інтересами споживачів та інших учасників ринкових відносин. Вона може призводити до погіршення якості товарів (робіт, послуг), зменшення їх асорти­менту; дозволяє отримувати незароблений прибуток. Коли нечесна конкуренція призводить до монополізації ринку підприємцем, який її застосовує, то виникає монополізм.

Буквальне значення слова «монополізм» (в перекладі з грець­кої «продаю один») можна визначити як домінування окремого підприємця або групи підприємців на ринку певного товару. Мо­нополістичними вважають дії чи бездіяльність суб'єктів госпот дарювання або органів влади та управління, спрямовані на обме­ження, недопущення або припинення конкуренції. Відповідно до > Закону «Про захист економічної конкуренції» (ст. 12), суб'єкт господарювання визнається монополістом, якщо він володіє рин­ковою владою, завдяки тому що: (1) на ринку немає жодного конкурента або (2) він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеження можливостей доступу інших суб'єктів до відповідних ринків збуту або продажу товарів. За загальним правилом, moho-v,.. польним (домінуючим) визнається становищем суб'єкта господа­рювання, частка якого на ринку певного товару перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монополістом може бути визнаний кожний з кількох суб'єктів господарювання: 1) двох і більше - якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і, крім них, на ринку немає жодного конкурента або вони, разом узяті, не зазнають значної конкуренції; 2) не більше ніж трьох суб'єктів господарю­вання, яким на одному ринку належать найбільші частки, а су­купна їх частка на ринку перевищує 50%; 3) не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать най­більші частки, а сукупна їх частка на ринку перевищує 70% (час­тини 4-5 ст. 12).

Монополізм, як і конкуренція, також має позитивну і негативну

сторони.

Негативний прояв монополізму полягає в обмеженні конкурен­ції з боку монополіста, який бажає неподільно панувати на ринку певного товару, диктуючи умови реалізації своїх товарів. Це при­зводить до зниження якості товарів, зменшення їх асортименту та підвищення цін на товари. Такі прояви монополізму небажані для споживачів і суспільства в цілому.

Однак монополізм може виконувати й позитивні функції. Зок­рема, це стосується випадків, коли монопольне становище одного або групи підприємців виникає у результаті використання новітніх технік і технологій, які дозволяють випускати принципово нову продукцію (товари) або продукцію з принципово новими власти­востями. Подібний монополізм є сприятливим для ринку, оскільки не послаблює, а підвищує конкуренцію з боку інших підприємців, які мобілізують свій економічний, науковий і технічний потенціал, аби знайти своє місце на ринку нового товару. Прикладом такого монополізму є японська фірма «Соні», американська «Майкро­софт», успіх якої у галузі відповідно побутової аудіо-, відеотехніки та комп'ютерних технологій викликав активізацію діяльності ін­ших компаній на ринку цих товарів.

Позитивними є також природні монополії на зразок підпри­ємств водо-, газо-, електропостачання, залізниці тощо. Такі моно­полії забезпечують найнижчу собівартість продукції, робіт, послуг.

Таким чином, для споживачів, суспільства, держави неприйнят­ними (небажаними) є негативні прояви конкуренції та монополіз­му. В зв'язку з цим держава втручається в економічне життя з метою обмеження або недопущення недобросовісної конкуренції, підтримання конкурентного середовища на товарних ринках, а також заохочення позитивних проявів монополізму та конкуренції.

Поиск по сайту: