АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Приклади тестів до модульного тестування 4

Читайте также:
  1. Визначення та приклади основних та елементарних типів шифрів.
  2. Г) процеси переробки, виготовлення, тестування та складальні.
  3. ДЛЯ МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ.
  4. Елементи культурного комплексу та їх приклади у місті Харкові.
  5. З модульного контролю «Господарча діяльність підприємств ЖКГ»
  6. Завдання до модульного контролю №2
  7. ЗАВДАННЯ ПО ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМИ ДЛЯ МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ.
  8. ЗАВДАННЯ ПО ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМИ ДЛЯ МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ.
  9. ЗАВДАННЯ ПО ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМИ ДЛЯ МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ.
  10. Засвоїти ці положення учням допоможуть приклади.
  11. ЗРАЗКИ ТЕСТІВ ДЛЯ ВХІДНОГО КОНТРОЛЮ
  12. ЗРАЗКИ ТЕСТІВ ТА ЗАВДАНЬ ДЛЯ КОНТРОЛЮ

1. Апеляційна скарга подається через:

а) будь-який місцевий господарський суд;

б) місцевий господарський суд, який розглянув справу;

в) будь-який апеляційний господарський суд;

г) апеляційний господарський суд, повноваження якого поширюються на відповідну територію;

ґ) Вищий господарський суд України.

2. Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи:

а) зв'язаний доводами апеляційної скарги;

б) не зв'язаний доводами апеляційної скарги;

в) приймає і розглядає вимоги, що не були предметом розгля­ду в суді першої інстанції;

г) не приймає і не розглядає вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції;

д) перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в оскарженій частині;

е) перевіряє лише законність рішення місцевого господарського суду;

ж) перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

3. Апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги по суті приймає:

а) рішення;

б) вирок;

в) ухвалу;

г) постанову;

д) окреме рішення;

е) додаткове рішення;

ж) окрему ухвалу.

4. Вищий господарський суд України розглядає справи:

а) у спорах, де однією зі сторін є Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

б) у спорах, матеріали яких містять державну таємницю;

в) у касаційному порядку;

г) у спорах, де стороною є Кабінет Міністрів України.

5. Касаційна скарга подається:

а) через будь-який місцевий господарський суд;

б) через місцевий господарський суд, який розглянув справу;

в) через будь-який апеляційний господарський суд;

г) через апеляційний господарський суд, повноваження якого поширюються на відповідну територію;

д) через апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову;

е) до Вищого господарського суду України.

6. Господарський суд касаційної інстанції у процесі перегляду справи:

а) зв'язаний доводами касаційної скарги;

б) не зв'язаний доводами касаційної скарги;

в) на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій;

г) на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

д) приймає та розглядає вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції;

е) не приймає та не розглядає вимог, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

7. Заява про перегляд судових рішень господарських судів подається до Верховного суду України:

а) через будь-який місцевий господарський суд;

б) через місцевий господарський суд, який розглянув справу;

в) через будь-який апеляційний господарський суд;

г) через апеляційний господарський суд, повноваження якого поширюються на відповідну територію;

д) через апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову;

е) через Вищий господарський суд України;

ж) безпосередньо до канцелярії Верховного суду України.

8. Повноваження Верховного Суду України при перегляді судових рішень:

а) задовольнити заяву повністю або частково і залишити позов без розгляду;

б) задовольнити заяву повністю або частково і припинити провадження у справі;

в) задовольнити заяву повністю або частково і прийняте нове рішення;

г) задовольнити заяву повністю або частково і передати справу на новий розгляд до касаційної інстанції;

д) відмовити в задоволенні заяви.

9. Нововиявлена обставина — це обставина, ознаками якої є те, що:

а) вона не була і не могла бути відома господарському суду, оскільки не була наявною на час розгляду справи;

б) вона була наявною на час розгляду справи;

в) вона з'явилася після прийняття відповідного судового акта;

г) вона не могла бути відомою жодній із сторін, як і суду на час розгляду справи;

д) вона не могла бути відомою заявникові під час розгляду справи;

е) вона є за своєю суттю фактичними даними, що спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення;

ж) вона має істотне значення для справи;

з) вона не має істотного значення для справи;

и) про її існування стало відомо заявникові після прийнят­тя відповідного судового акта.

10. Які категорії господарських спорів не можна передати на вирішення третейського суду (арбітражу):

а) про зміну або розірвання господарського договору;

б) про виконання державного контракту;

в) про банкрутство;

г) про визнання недійсним постанови Антимонопольного комітету України

д) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин.

 

5. Зміст самостійної роботи студентів

 

Самостійне вивчення окремих питань тем, із яких читаються лекції, але які не обговорюються на семінарських заняттях, має важливе значення для належного засвоєння студентами основних положень навчальної дисципліни «Господарське процесуальне право».

Під час самостійної підготовки рекомендується почати вивчення з уважного і послідовного аналізу конспекту лекції, після чого студент має знайти і прочитати відповідні глави підручника. Список рекомендованої літератури, наведений у програмі навчальної дисципліни.

При роботі з нормативними джерелами необхідно кожного разу з’ясовувати, чи вносилися зміни і доповнення до актів, що розглядаються. Слід звернути увагу на те, що посилання на нормативні акти, які втратили чинність, або викладені в новій редакції і з цієї причини не можуть застосовуватися, є підставою для негативної оцінки, а також є причиною багатьох помилок у роботі юриста. Небажано викладати лише теоретичний матеріал без будь-яких посилань на нормативні акти або переписувати текст відповідного нормативного акта без будь-яких його пояснень.

Відповіді на питання повинні формулюватися чітко і стисло, містити однозначну відповідь. Далі вказується посилання на відповідний нормативний акт за формулою «згідно з», «відповідно до» частина статті Закону України «Про...» від... (число, місяць, рік, №...).

У процесі самостійної підготовки до семінарських занять студен­ти повинні всебічно розглянути і усвідомити зміст питань, що вино­сяться на заняття, опрацювати навчальну літературу (підручники, навчальні посібники, наукову та спеціальну літературу), норматив­но-правові акти, постанови пленуму, рекомендації й роз’яснення Вищого господарського суду України, рішення Конституційного Суду України, Верховного Суду України. Особливу увагу необхідно приділити судовій практиці господарських судів. Перевірку засвоєння знань студенти здійснюють за допомогою питань для самоконтролю.

При підготовці до семінарських занять та у процесі самостійної ро­боти значну допомогу студентам може надати використання різноманітних технічних засобів та технологій (комп’ютер, відеотехніка, мережа Internet, інформаційні банки даних). Найбільш зручним для використання у навчальному процесі є комп’ютер, оскільки він до­помагає здійснювати пошук і систематизацію необхідної інформації, мінімізує витрати часу на такі дії, оптимізує самостійну роботу сту­дентів, надає доробкам студентів закінченого і естетичного вигляду.

При роботі із персональним комп’ютером слід пам’ятати, що най­більш поширеними, доступними і зручними у використанні систе­мами пошуку і зберігання нормативно-правової інформації є такі ін­формаційно-пошукові системи нормативно-правових документів: «Право»; «Юрист Плюс»; «Ліга»; «Нормативні акти України»; «Електронний інформаційний бюлетень Верховної Ради Украї­ни»; сайт Верховної Ради України — http://www.rada.gov.ua. Використовуючи той чи інший напрям пошуку, студент отримує необхідний масив нормативно-правових актів, який у вигляді сис­тематизованого за часом прийняття або тематикою (за вибором сту­дента) переліку виводиться на екран і є доступним для подальшого ознайомлення. Інформаційні пошукові системи обладнані зручними підказками й інструментами роботи з ними, що робить їх досить зруч­ними у використанні. При необхідності вибрані правові документи можуть бути роздруковані або скопійовані на диск з метою по­дальшого опрацювання. Великий обсяг необхідної правової та наукової інформації містить у собі мережа Internet, яка може бути використана студентами при підготовці до занять, написанні доповідей, рефератів, курсових робіт тощо. Активне і раціональне використання студентами засобів техніч­ного забезпечення і новітніх технологій сприятиме ефективній їх під­готовці до навчальних занять, розширенню і поглибленню знань.

Практичні завдання (задачі), завдання з підготовки проектів процесуальних документів необхідно виконувати у письмовій формі з розгорнутим мотивованим рішенням.

Студенти повинні постійно слідкувати за публікаціями з питань господарського процесу, змінами в законодавстві.

Можуть бути корисними такі видання: «Відомості Верховної Ради України», «Урядовий кур’єр», «Юридичний вісник України», «Право України», «Офіційний вісник України», «Вісник господарського судочинства», «Вісник Верховного Суду України», «Вісник Конституційного Суду України», «Підприємництво, господарство і право» та інші.

Вивчення навчального матеріалу за підручниками, навчальними посібниками, робота з нормативно-правовими джерелами, опрацю­вання матеріалу за першоджерелами, науковою і спеціальною літературою. Працювати із підручниками, навчальними посібниками та нормативно-правовими джерелами, науковою і спеціальною літера­турою необхідно так, щоб отримати максимум теоретичних знань і необхідних відомостей. При роботі з цими джерелами студент насам­перед повинен ознайомитись із їх змістом, щоб визначити чи необхід­но опрацьовувати це джерело і чи має воно відношення до навчально­го курсу, що вивчається, і тільки після цього відібрати необхідний для вивчення матеріал з цього джерела (глави, розділи тощо). При опра­цюванні матеріалу необхідно з’ясувати суть питання, що вивчається, не уникаючи при цьому визначення суті незрозумілих чи незнайомих слів, термінів. При вивченні матеріалу за підручником, навчальним посібником, науковою і спеціальною літературою необхідно аналі­зувати прочитане, порівнюючи з прослуханою та законспектованою лекцією, робити логічні висновки, позначати незрозумілі положення з метою їх подальшого з'ясування на семінарському занятті. Бажано відпрацювати зручну для себе певну систему позначень (підкреслю­вання, позначки на полях книги чи нормативно-правового акта, ви­писки, позначення маркерами різних кольорів, формулювання інших авторів і нормативно-правових джерел, посилання на інші джерела, виписки необхідних відомостей на окремих листках тощо) та фіксації опрацьованого матеріалу. Крім того, при роботі із науковою та спе­ціальною літературою студент може отримати посилання на джерела, не зазначені в навчально-методичному комплексі, що є, безперечно, цінним для самостійного поглибленого вивчення правового матеріа­лу.

Робота з каталогами бібліотек з метою пошуку необхідної інформації. Для належної підготовки фахівця-правознавця вивчення правових дисциплін тільки за конспектом лекцій і навчальними посібниками, підручниками є недостатнім. У більшості випадків належна підготовка можлива тільки при опрацюванні студентом необхідного матеріалу за першоджерелами, науковою і спеціальною літературою. Перелік такої літератури, як правило, наводиться у навчально-методичному комплексі навчальної дисципліни. Тому завдання студента зводиться до пошуку цих матеріалів у бібліотеці. Якщо у навчально-методичному комплексі наводиться список додаткової літератури з усіма необхідними реквізитами (автор, назва джерела, місце та рік видання), то необхідно звернутися до алфавітного каталогу бібліотеки та знайти у ньому картку з необхідним джерелом і бібліотечним шифром. Якщо ж студент здійснює наукове дослідження вибраної правової проблеми, готує наукову доповідь, виступ на конференцію і йому не відомі реквізити джерела або саме джерело, то необхідно звернутися до систематичного бібліотечного каталогу. У цьому разі завдання студента полягає у пошуку необхідної галузі (підгалузі) права, що охоплює розшукувану інформацію, а потім у межах цієї галузі (підгалузі) – картки з необхідним джерелом і бібліотечним шифром. У подальшому студент повинен оформити бібліотечне замовлен­ня на літературу встановленого зразка, до якого внести шифр знайде­ного джерела та усі необхідні реквізити.

Робота над конспектами лекцій, планами семінарських занять. При підготовці до семінарських занять студент уважно читає і аналі­зує складений ним конспект лекції. При опрацюванні матеріалу лек­ції він перевіряє наявність чи достатність викладеного на лекції та законспектованого ним матеріалу відповідно до плану семінарського заняття. Якщо у конспекті бра­кує матеріалу з окремих питань лекції або недостатньо розкриті деякі питання лекції, або вони винесенні на самостійне опрацювання чи на­писання реферату, доповіді, студент повинен звернутися до рекомен­дованих підручників, навчальних посібників і нормативно-правових актів.

Програмою вивчення дисципліни передбачено проведення семінарських занять з основних тем курсу. На семінарських заняттях використовуються різні форми та методи контролю знань студентів: усне опитування, дискусія, ре­феративні повідомлення та їх обговорення, розв'язання практичних завдань, тестовий контроль.

Самостійна робота студентів покликана сприяти розвитку їх професійних здібностей, в кінцевому рахунку набуття уміння розробляти, вирішувати питання регулювання діяльності суб'єктів господарювання, аналізувати результати роботи господарюючих суб’єктів. Цей вид навчання передбачає написання рефератів, складання юридичних висновків з певних питань, вирішення задач.

Завдання для самостійної роботи студентів – самостійна робота студентів є основним засобом опанування нав­чального матеріалу у вільний від навчальних занять час. Самостійна робота студентів містить завдання різних типів і складності. До основних типів завдань належить підготовка до семінарських занять та іспиту.

Основними формами самостійної роботи студентів у процесі вивчення курсу дисципліни є: уважне слухання і конспектування лекцій; робота над конспектами лекцій, планами семінарських занять; вивчення навчального матеріалу за підручниками, навчальними посібниками, робота з нормативно-правовими актами; робота з каталогами бібліотек з метою пошуку необхідної інформації; опрацювання матеріалу за першоджерелами, науковою і спеціальною літературою; конспектування самостійно вивченого матеріалу, підготовка доповідей, рефератів, написання курсових робіт; активна участь у семінарських заняттях, колоквіумах; науково-дослідна робота під час проходження практики та ін.

Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом і виконується в поза аудиторний час, передбачений тематичним планом навчальної дисципліни.

Під час вивчення навчальної дисципліни студенти повинні навчитися самостійно мислити, поглиблювати засвоєні теоретичні знання, опановувати практичні навички прийняття управлінських рішень. Відповіді на питання повинні бути законспектовані, їхнє викладення має бути стислим і чітким, обов’язковими є посилання на використані джерела. Форма контролю самостійної роботи – перевірка конспекту, реферату, обговорення на семінарському занятті або гуртку. Питання на самостійну роботу виносяться на поточний, модульний і підсумковий семестровий контроль. За однією із тем, які виносяться на самостійну роботу, обов’язковим є виконання реферату із занесенням оцінки до документів обліку успішності студентів.

Загальні методичні рекомендації щодо самостійної роботи студентів:

1. Ознайомитися із питаннями, що виносяться на самостійне вивчення студентами.

2. Уважно прочитати матеріал, викладений на лекції і занотований студентами до відповідної теми.

3. Ознайомитися з рекомендованою літературою і нормативними актами до відповідної теми (як до семінарського заняття, так і самостійної роботи) і розширити одержані знання під час лекційного заняття.

4. Проаналізувати нормативні акти, рекомендовані до відповідної теми, причому з’ясувати існуючі прогалини в праві та шляхи їх заповнення.

5. За бажанням студент може підготувати коротке повідомлення (до десяти хвилин) з найбільш складного і цікавого питання.

6. У випадку необхідності студент може скористатися індивідуальними консультаціями викладача, який читає лекції, а також викладача, який проводить семінарські заняття у навчальній групі.

Перевірка самостійної роботи студентів здійснюється викладачами, які проводять семінарські заняття з навчальної дисципліни шляхом усного опитування, письмового опитування та шляхом написання рефератів (наукових, творчих робіт) по запропонованих темах.

Письмове опитування. На самостійне письмове опитування виносяться питання, що викладені нижче та по яких студенту потрібно мати конспект. Контроль здійснюється шляхом письмового опитування на 7-10 хв.

Написання рефератів. Перед написанням реферату студент зобов’язаний опрацювати нормативно-правові акти та обов’язкову і рекомендовану літературу по темі. Реферат повинен носити творчий характер, елементи власного дослідження студента за обраною темою, авторські висновки.

Викладач може обрати також інші способи перевірки самостійної роботи:

- проведення перевірки конспектів опрацьованої літератури, яка рекомендується для вивчення теми навчальної дисципліни;

- проведення тестування з вивчених тем;

- розв’язування ситуаційних завдань до кожної теми навчальної дисципліни.

Для самостійної роботи студентів з кожної теми надається рекомендована література з якою студенти повинні ознайомитися для якісного виконання завдань на самостійну підготовку. Крім того доцільним є проведення викладачем колективної консультації, де слід вказати порядок розгляду питань, дати характеристику рекомендованої літератури, методику її опрацювання, звернути увагу на основні проблеми й питання, в яких студенти повинні чітко орієнтуватися.

Основним завданням викладача в ході самостійної роботи є забезпечення активного набуття студентами нових знань, закріплення, поширення та поглиблення знань, набутих під час інших навчальних занять, а також для навчання студентів методів самостійної роботи з навчальним матеріалом. У процесі самостійної роботи викладач повинен заохочувати самостійність та творчий підхід до вирішення проблем й звернути увагу на неприпустимість механічного переказу прочитаного. Під час самостійної підготовки студентів, викладач, відповідаючи на поставлені запитання, повинен з’ясувати найбільш складні для студентів питання і у разі необхідності пояснити їх зміст та зробити собі помітки для більш детальнішого їх розгляду в ході інших видів навчальних занять. У разі потреби, для закріплення та поглиблення знань окремих студентів, викладач може провести індивідуальні консультації з окремих тем. У разі необхідності про результати самостійної підготовки студентів, викладач може повідомити завідувачу кафедри (відмітити позитивні моменти й недоліки в самостійній підготовці студентів, запропонувати термін доопрацювання окремих тем самостійної підготовки).

Критерії оцінювання самостійної роботи студентів:

• оцінка «відмінно» — студент повно і всебічно розкриває тему, вільно оперує поняттями і термінологією, демонструє глибокі знання джерел, може вільно та професійно вести дискусію, має власну точку зору стосовно теми заняття і може аргументовано її доводити до відома аудиторії;

• оцінка «добре» — загалом рівень знань студентів відповідає викладеному вище, але мають місце деякі упущення при висвіт­ленні матеріалу, твердження неточні, не підтверджуються до­статньо обґрунтованими доказами;

• оцінка «задовільно» — студент розкрив питання в загальних рисах, розуміє суть питання, намагається робити висновки, але при цьому припускається грубих помилок, матеріал викладає нелогічно і не самостійно;

• оцінка «незадовільно» — студент не в змозі дати відповідь на поставлене запитання або відповідь неправильна, студент не ро­зуміє суті питання, не може зробити висновки.

Варіанти самостійної роботи (контролю знань) для студентів

Варіант № 1

1. Господарське процесуальне право як самостійна галузь права, наука та навчальна дисципліна.

2. Участь прокурора у розгляді справ.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.01 сек.)