Що повинен знати студент?

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ №3

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ

«Лімфоми та мієломна хвороба»

Харків 2008

Змістовий модуль 4: «Основи діагностики, лікування та профілактики основних хвороб крові та кровотворних органів»

Практичне заняття № 28

«Лімфоми та мієломна хвороба»

Актуальність

Захворюваність лімфогранулематозом (лімфомою Ходжкіна) складає 3-4 нових випадків на 100000 населення на рік. Приблизно 7500 нових випадків лімфоми Ходжкіна діагностується щорічно в США й приблизно 1400 смертей щорічно пов’язано із цим захворюванням. Частіше захворювання спостерігається в США, рідше – в Японії. Перший пік захворюваності припадає на 20-30 років, другий пік – після 50 років. Представники чорної раси хворіють рідше, ніж представники білої. Чоловіки складають 60-70% від усіх хворих на лімфогранулематоз.

Захворюваність неходжкінськими лімфомами складає 19 випадків на 100000 населення в чоловіків та 12 випадків на 100000 населення в жінок. Приблизно 55000 нових випадків неходжкінських лімфом діагностується щорічно в США й приблизно 20000 смертей щорічно пов’язано із цим захворюванням. Пік захворюваності регіструється в пацієнтів старших за 65 років та у ВІЛ-інфікованих осіб у віці 20-40 років. Представники чорної раси хворіють рідше, ніж представники білої.

Захворюваність мієломною хворобою складає 2-4 випадки на 100000 населення на рік. Це складає 1-2% від усіх злоякісних новоутворень. Захворювання зустрічається майже однаково часто як у жінок, так і в чоловіків. Середній вік хворих – 68 років. Частіше захворювання зустрічається в афроамериканців, рідше – у азіатів.

Актуальність своєчасної діагностики та адекватного менеджменту лімфом та мієломної хвороби випливає з того, що ці захворювання характеризуються поліорганними порушеннями й серйозним прогнозом і мають, таким чином, несприятливі медико-соціальні наслідки.

Навчальні цілі:

Ø дати визначення лімфомам та мієломній хворобі;

Ø ознайомитись з етіологією та патогенезом різних видів лімфом та мієломної хвороби;

Ø ознайомитись із сучасними класифікаціями лімфом та мієломної хвороби;

Ø навчитись розпізнавати основні симптоми та синдроми при лімфомах та мієломній хворобі;

Ø ознайомитись з методами дослідження, які застосовуються для діагностики лімфом та мієломної хвороби; показаннями та протипоказаннями щодо їх проведення; методиками їх виконання; діагностичною цінністю кожного з них;

Ø навчитись самостійно трактувати результати проведених досліджень;

Ø навчитись розпізнавати окремі види лімфом та мієломної хвороби;

Ø навчитись призначати лікування при лімфомах та мієломній хворобі.

Що повинен знати студент?

Ø основні етіологічні фактори та патогенетичні механізми розвитку лімфом та мієломної хвороби;

Ø основні клінічні синдроми при лімфомах та мієломній хворобі;

Ø скарги та дані фізикального обстеження при лімфомах та мієломній хворобі;

Ø методи фізикального обстеження хворих на лімфоми та мієломну хворобу;

Ø діагностичну цінність клінічного аналізу крові та мієлограми при лімфомах та мієломній хворобі;

Ø діагностичне значення результатів гістологічного дослідження пунктату лімфовузлів при лімфомах;

Ø перелік додаткових інструментальних досліджень, які застосовуються для виявлення спленомегалії, гепатомегалії, збільшення внутрішніх лімфовузлів, плазмоклітинних інфільтратів у різних органах та тканинах;

Ø ускладнення при лімфомах та мієломній хворобі;

Ø особливості ведення хворих на лімфоми та мієломну хворобу;

Ø особливості лікування лімфом та мієломної хвороби (хіміотерапія, променева терапія, лікування глюкокортикоїдами, лікування α-інтерфероном, трансплантація кісткового мозку)

Ø профілактичні заходи для запобігання виникнення лімфом та мієломної хвороби.

Поиск по сайту: