Поняття, види, причини банкрутства підприємства

У фінансовому менеджменті банкрутство представляє собою кризовий стан підприємства, при якому воно неспроможне здійснювати фінансове забезпечення своєї господарської діяльності. Банкрутство – це визнана арбітражним судом нездатність суб'єкта господарювання платити по своїм зобов'язанням і фінансувати основну поточну діяльність у зв'язку з відсутністю коштів. Визнання банкрутом регламентується Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом» від 30.06.2000 року. Банкрутство спричиняється дією ряду причин, які поділяються на зовнішні та внутрішні.

Основними зовнішніми факторами є: політична нестабільність, недосконалість законодавства, нестабільність фінансової системи, значний рівень інфляції, посилення конкуренції в галузі, зміна кон'юнктури ринку, зростання цін на ресурси, неплатоспроможність партнерів по бізнесу, посилення монополізму на ринку, рівень і структура споживання населення, його доходів і купівельна спроможність, стихійне лихо тощо.

До внутрішніх факторів належать: низький рівень техніки, технології та організації виробництва, що призводить до зниження ефективності використання виробничих ресурсів і, як результат, погіршення фінансових результатів і фінансового стану підприємства; відсутність на підприємстві визначеної стратегії; втрата ринків збуту по.причині низької якості виробленої продукції, незадовільної роботи служби маркетингу; використання кредитів на невигідних умовах, що призводить до фінансових витрат; втрата культури виробництва і культури підприємства, яка включає професійно – кваліфікаційний склад персоналу, соціально – психологічну атмосферу управлінського персоналу і всього колективу підприємства тощо.

Найбільш значні фактори, які створюють кризову ситуацію на підприємствах, є політична і економічна нестабільність, порушення регулювання фінансового механізму та інфляційні процеси,

В спеціальній економічній літературі та аналітичній практиці виділяють наступні види банкрутства підприємства:

· випадкове, яке є наслідком надзвичайних обставин (економічна криза, стихійні лиха і т.д.), де держава повинна надати допомогу для виходу із кризової ситуації;

· навмисне – є результатом спеціального приховування власного майна з метою не сплачувати борги кредиторам;

· необережне – це результат неефективної роботи, проведення ризикових операцій.

Найпоширенішим видом банкрутства є необережне, яке настає поступово. Для його попередження необхідно систематично проводити аналіз фінансового стану, який дозволить виявити недоліки і прийняти необхідні дії щодо оздоровлення підприємства:

· приховане, яке відбувається під впливом зовнішніх та внутрішніх причин розвитку несприятливих ситуацій. При цьому відбувається зниження «ціни» підприємства. Це вимагає поглибленого аналізу перспектив прибутковості і процентних ставок;

· фінансова нестійкість - з'являються ознаки банкрутства: зміни в структурі балансу і фінансових результатів, зменшення грошових коштів на рахунках, розбалансованість дебіторської і кредиторської заборгованості, зниження обсягів виробництва і реалізації продукції;

· явне банкрутство – характеризується:

а) неспроможністю підприємства своєчасно сплачувати свої боргові зобов'язання; б) неузгодженістю грошових потоків; в) нездатністю у наступному періоді відновити фінансову стійкість.

Крім названих видів також виділяють технічне, фактичне та навмисне банкрутство.

Умови і порядок визнання підприємства банкрутом регламентується відповідними законодавчими актами. Розгляд справи про банкрутство проводиться арбітражним судом.

Функції фінансового менеджменту при здійсненні ліквідаційних процедур, при банкрутстві підприємства включають:

· оцінку майна підприємства-банкрута по балансовій вартості. Така оцінка здійснюється на основі повної інвентаризації майна підприємства, яке йому належить на правах власника, на підставі чого визначається обсяг і склад ліквідаційної маси;

· оцінка майна по ринковій вартості. Так як майно підприємства – банкрута підлягає реалізації з метою задоволення претензій кредиторів, воно повинно бути оцінено по мінімально можливій ринковій вартості (по ціні попиту);

· визначення обсягу реальних фінансових зобов'язань підприємства;

· вибір найбільш ефективних форм продажу майна;

· забезпечення претензій кредиторів за рахунок реалізацій майна;

· розробка ліквідаційного балансу – складається ліквідаційною комісією після реалізації необхідної частини майна підприємства та виконання всіх вимог кредиторів і передається в арбітражний суд для прийняття відповідного рішення.

Поиск по сайту: