Склад, характеристика та зміст фінансової звітності підприємства

Зміст системи інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, її обсяг визначаються галузевими особливостями діяльності підприємства, його організаційно-правовою формою господарювання, обсягом і отупінню фінансової діяльності та рядом інших умов. Незалежно від різноманітності цих особливостей при формуванні фінансової звітності необхідно дотримуватись єдиних принципів. Згідно П(С)БО № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (затверджені Наказом Мінфіну від 07.02.2013 року № 73) — це правила, якими слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій, а також при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Основою інформаційного забезпечення фінансових менеджерів є фінансова звітність. Це сукупність форм звітності, складених на підставі даних фінансового обліку з метою надання користувачам інформації про фінансовий стан і фінансові результати діяльності підприємства.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність не є комерційною таємницею підприємств. Всі суб'єкти господарювання зобов'язані надавати річну фінансову звітність для публікації в пресі.

Крім відкритої звітності існує і закрита. її призначення — забезпечити ефективне управління підприємством і його структурними підрозділами. Це досягається шляхом створення системи внутрішньогосподарського обліку. Тому в ст. 14 зазначеного Закону визначені суб'єкти, що зобов'язані подавати фінансову звітність відповідним органам, яким вони підпорядковуються, а також власникам (засновникам) та трудовим колективам на їх вимогу тощо.

Фінансова звітність подається органам виконавчої влади та іншим користувачам відповідно до чинного законодавства.у визначені терміни.

Відповідно до ст. 6 Закону фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

· придбання, продажу та володіння цінними паперами; —участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління;

· оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

· забезпеченості зобов'язань підприємства;

· визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

· регулювання діяльності підприємства;

· інших рішень.

Виконати ці вимоги можливо за допомогою аналізу фінансових звітів, на підставі чого оцінюють:

· загальний фінансовий стан підприємства;

· кредитоспроможність підприємства та ліквідність його балансу;

· платоспроможність та фінансову стійкість підприємства;

· фінансові результати підприємства;

· обіг оборотних коштів;

· потенційне банкрутство; (

· дохідність (рентабельність) підприємства;

· використання капіталу;

· рівень самофінансування;

· валютна самоокупність.

·
регулювання діяльності підприємства;

· інших рішень.

Виконати ці вимоги можливо за допомогою аналізу фінансових звітів, на підставі чого оцінюють:

· загальний фінансовий стан підприємства;

· кредитоспроможність підприємства та ліквідність його балансу;

· платоспроможність та фінансову стійкість підприємства;

· фінансові результати підприємства;

· обіг оборотних коштів;

· потенційне банкрутство; (

· дохідність (рентабельність) підприємства;

· використання капіталу;

· рівень самофінансування;

· валютна самоокупність.

Основними джерелами внутрішньої інформації для фінансового менеджменту є стандартні форми річної фінансової звітності, до яких належать:

· форма 1 «Звіт про фінансовий стан»;

· форма 2 «Звіт про сукупний доход»;

· форма 3 «Звіт про рух грошових коштів»;

· форма 4 «Звіт про власний капітал»;

· форма 5 «Примітки до фінансової звітності».

Основним джерелом інформації для оцінки фінансового стану підприємства є Звіт про фінансовий стан (баланс), який дає змогу оцінити найсуттєвіші ознаки фірми на звітну дату.

Активи — це ресурси, що контролюються підприємством внаслідок минулих подій та використання яких, як очікується, забезпечить збільшення економічних вигод у майбутньому.

Зобов'язання — це теперішня заборгованість підприємства іншим юридичним або фізичним особам, що виникла внаслідок здійснення у минулому господарських операцій чи інших подій, пога­шення якої призведе до економічних вигод в майбутньому.

Власний капітал — це вартість чистих активів, яка розраховується як різниця між вартістю майна підприємства та його зобов'язаннями.

Активи. У розділі І «Необоротні активи» наведена інформація про іммобілізовані активи. До них входять:-нематеріальні активи, основні засоби, незавершене будівництво, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи.

У розділі II «Оборотні активи» відображена інформація про поточні активи. До них входять: запаси (виробничі, незавершене виробництво, готова продукція); векселі одержані; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти і їх еквіваленти та інші оборотні активи, про витрати, що мали місце протягом попередніх звітних періодів, але належать до наступних періодів

У розділі ІП «Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття» подано інформацію про необоротні активи, утримувані для продажу.

Пасив. Розділ І «Власний капітал» дає інформацію про зареєстрований, пайовий, резервний та додатковий вкладений капітал, а також нерозподілений прибуток тощо. Його обсяг визначається як різниця між загальними активами і зобов'язаннями підприємства. Визначається доля впливу кожної складової на динаміку власного капіталу.

У розділі II «Довгострокові зобов'язання і забезпечення» вміщено інформацію про довгострокові кредити банків (більше ніж на 1 рік) та довгострокові фінансові зобов'язання підприємства, а також подано інформацію про нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі.

У розділі III «Поточні зобов'язання і забезпечення» дано інформацію про короткострокові кредити банків; векселі видані; кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов'язання за рахунками та ін.

У розділі IV «Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, утримувані для продажу та групи вибуття.» подано інформацію про зобов’язання, пов’язані з необоротними активами.

Дані балансу дають можливість визначити склад та структуру майна підприємства, ефективність використання оборотних активів, наявність власного та позикового капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості, платоспроможність та інших показників.

Отримання такої інформації є необхідною умовою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також оцінки ефектив­ності майбутніх вкладень капіталу та ступеня фінансових ризиків. •

Звіт про сукупний доход (форма № 2) стосується звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Метою складання звіту є надання користувачам правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки та збитки від господарської діяльності підприємства за звітній період.

Призначення звіту про фінансові результати полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою у формі звіту передбачено послідовне зіставлення його статей. Розрахунок формування чистого прибутку проводиться у наступній послідовності:

· визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції;

· розрахунок валового прибутку;

· визначення фінансового результату — прибутку (збитку) від операційної діяльності;

· визначення прибутку (збитку) до оподаткування;

· визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Звіт про сукупний доход складається із 4-х розділів і містить інформацію за попередній і звітний періоди.

Розділ І — «Фінансові результати» — представлена інформація про фінансові результати від інвестиційної та фінансової діяльності, надзвичайний прибуток (збиток), чистий прибуток (збиток).

Розділ II - «Сукупний дохід» - містить інформацію про дооцінку (уцінку) необоротних активів та фінансових інструментів, накопичені курсові різниці тощо.

Розділ III — «Елементи операційних витрат» — містить інформацію по п'яти основних елементах витрат: матеріальні, на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші витрати.

Розділ IV — для акціонерних товариств визначається середньорічна кількість простих акцій; розподілений чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію; дивіденди на одну просту акцію. Ці показники використовуються для оцінки минулих результатів господарської діяльності підприємства з метою формування висновку щодо його потенціалу та прийняття рішень про інвестиції. Його економічний зміст полягає в оцінці ефективності використання підприємством ресурсів, наданих власниками звичайних акцій.

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3 та 3-п) містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітній період.

Метою складання звіту є надання користавачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

Грошові потоки — це надходження та вибуття грошових коштів і їх еквівалентів. Грошові кошти включають кошти у касі підприємства та на рахунках банку, які мають бути використані для поточних операцій.

Еквіваленти грошових потоків є короткострокові фінансові інвестиції які можуть бути вільно конвертовані у грошові кошти. У звіті про рух грошових коштів наведена інформація про рух грошових коштів протягом звітного періоду у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства. Рух грошових коштів визначається прямим і непрямим методом.

При прямому методі враховується:

· надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг);

· одержані аванси;

· надходження коштів за надання права користуватися актива­ми (оренда основних засобів, ліцензії);

· платежі постачальникам товарно-матеріальних цінностей;

· виплати працівникам;

· податкові платежі;

· інші витрати операційної діяльності.

При непрямому методі рух грошових коштів від операційної діяльності визначається шляхом корегування чистого прибутку на суму зміни дебіторської заборгованості; у запасах товарно-матеріальних цінностей; кредиторської заборгованості; зміни суми майбутніх доходів (витрат); зміни суми одержаних і виданих авансів. Результатом корегування є перетворення чистого прибутку у величину чистого грошового потоку.

Інвестиційна діяльність — це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових потоків. До них належать:

· платежі, пов'язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів;

· надходження коштів від продажу необоротних активів;

· надання позик іншим підприємствам;

· надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

Фінансова діяльність — це сукупність операцій, які призво­дять до змін величини та складу власного та запозиченого капіталу. До них входять:

· викуп власного капіталу (акцій);

· отримання позик та їх погашення;

· викуп акцій власної емісії;

· виплата дивідендів.

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях балансу за розділом «Власний капітал» та статтях, пов'язаних із фінансовою діяльністю. Для складання Звіту про рух грошових коштів використовують показники Балансу, Звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Звіт про власний капітал — це звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу, що відбулися протягом звітного періоду.

Метою складання звіту є надання інформації про зміни у складі власного капіталу.

Складовими власного капіталу є:

· зареєстрований капітал — це величина акціонерного капіталу;

· пайовий капітал — величина капіталу кооператорів за раху­нок сукупності вкладів у майно підприємства;

· додатковий вкладений капітал - формується при продажу та перепродажу акцій;

· інший додатковий капітал — формується за рахунок дооцін­ки активів, безоплатно одержаного майна тощо;

· резервний капітал — формується в обов'язковому порядку за певними відсотками від чистого прибутку;

· нерозподілений прибуток— це частина чистого прибутку, що реінвестована;

· неоплачений капітал— це частина статутного капіталу, за якою існує заборгованість за оплатою акцій;

· вилучений капітал —це частина акцій, що викуплена підпри­ємством.

«Загальні вимоги до фінансової звітності», примітки до фінансових звітів — це сукупність показників та пояснень, необхідних для розуміння статей фінансових звітів і розкриття яких передбачено відповідними положеннями (стандартами). У них відображено:

—облікову політику підприємства — це сукупність принципів, методів та процедур, якими підприємство користується для складання та подання фінансових звітів;

—'інформацію, яка не наведена у звітах, але є обов'язкова відповідно до положень (стандартів);

—•інформацію, необхідну для забезпечення зрозумілості та доречності відповідних статей звітів під час їхнього аналізу.

Таким чином, фінансова інформація включає обізнаність про фінансовий стан і платоспроможність як свого підприємства, так і своїх партнерів, конкурентів, інформованість про рівень цін, валютні курси, дивіденди, процентні ставки. А також повідомлення про стан справ на біржових та позабіржових ринках, про фінансову і комерційну діяльність нових господарських суб'єктів. Наявність у фінансового менеджера надійної фінансової інформації дозволяє йому своєчасно приймати фінансові рішення, впливати на правильність таких рішень, збільшувати доходи підприємства.

Поиск по сайту: