Система показників фінансового стану підприємства та їх оцінка

Аналіз фінансового стану підприємства починається з аналізу балансу. При аналізі балансу підприємства рекомендується використовувати горизонтальний і вертикальний аналіз фінансової звітності.

Горизонтальний аналізполягає у порівнянні кожної статті балансу з попереднім звітним періодом, розрахунку змін абсолютних і відносних величин, а також якісній характеристиці виявлених відхилень. Метою горизонтального аналiзу є виявлення абсолютних i вiдносних змiн величини рiзних статей балансу, його роздiлiв за певний перiод i критична оцiнка вияволених змiн.

Вертикальний аналіз – це вираження статті (показника) через процентне співвідношення до відповідної базової статті (по базовому показнику).

Технологія вертикального аналізу полягає у тому, що загальну суму балансу приймають за 100% і кожну статтю фінансової звітності представляють у вигляді процентної частки від прийнятого базового значення.

Метою вертикального аналізу є розрахунок питомої частки окремих статей у загальній сумі валюти балансу і оцінка її змін. Вертикальний аналіз балансу дозволяє зробити висновок про структуру балансу в поточному стані, а також проаналізувати динаміку цієї структури. За допомогою вертикального аналізу виявляють основні тенденції та зміни в діяльності підприємства.

Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу. Він виконується у два етапи. Аналіз ліквідності підприємства проводиться на основі даних балансу і може бути проведений шляхом співставлення безпосередньо балансових показників активів і пасивів, а також шляхом розрахунку фінансових коефіцієнтів.

Перший етап аналізу ліквідності підприємства полягає у визначенні ліквідності балансу.Ліквідність балансу – це рівень покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов’язань.Для цього необхідно порівняти підсумки кожної групи активу і пасиву балансу.Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов’язання. Підприємство може бути більш чи менш ліквідним. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається переважно з грошових коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, то таке підприємство вважається більш ліквідним, ніж те, на якому оборотний капітал становлять переважно запаси. Баланс буде ліквідним, якщо відповідатиме таким умовам:

Найліквідніші активи більші або дорівнюють негайним пасивам А(1) >= П(1).

Активи, що швидко реалізуються, більші або дорівнюють короткостроковим пасивам А(2) >= П(2).

Активи, що повільно реалізуються, більші або дорівнюють довгостроковим пасивам А(3) >= П(3).

Активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви А(4) <= П(4).

Аналіз ліквідності балансу показує, у якій мірі підприємство здатне розплатитися по короткострокових зобов'язаннях поточними активами. На другому етапі аналізу ліквідності підприємства розраховують та аналізують основні показники ліквідності. Їх застосовують для оцінки можливостей підприємства виконувати свої короткострокові зобов’язання.

Ліквідність підприємства можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Коефіцієнти ліквідності можуть бути різними за назвою, але за змістом переважно однакові як на українських підприємствах, так і в закордонних фірмах та компаніях.

Ліквідність балансу оцінюють за допомогою спеціальних показників, що виражають співвідношення певних статей активу та пасиву балансу чи структуру балансу. У більшій мірі в міжнародній практиці використовують такі показники ліквідності:

· коефіцієнт загальної ліквідності,

· коефіцієнт швидкої ліквідності,

· коефіцієнт абсолютної ліквідності.

1. Коефіцієнт загальної ліквідності(коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності) дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи, в тому числі і матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну гривню поточних зобов’язань.

Розрахунок коефіцієнта загальної ліквідності проводиться за формулою:

Кзл= Оборотні активи/ Поточні зобов’язання; (1)

Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.

Розраховується за формулою:

Кпл= (Оборотні активи – запаси)/поточні зобов’язання; (2)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина короткострокових позикових зобов’язань (боргів) підприємства може бути за необхідності погашена негайно. Він обчислюється як відношення грошових засобів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань і визначається за формулою:

К.а.= Грошові активи/Поточні зобов’язання; (3)

Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,2…0,3. На практиці ж значення бувають значно нижчі, і за цим показником не можна відразу робити негативні висновки про можливості підприємства негайно погасити свої борги, тому що малоймовірно, щоб всі кредитори підприємства одночасно пред’явили б йому свої вимоги. У той же час, занадто високе значення показника абсолютної ліквідності свідчить про нераціональне використання фінансових ресурсів.

Велике значення має аналіз структури доходів підприємства та оцінка взаємозв'язку прибутку з показниками рентабельності. Важливо проаналізувати зв'язок прибутку підприємства з формуючими прибуток факторами, що полегшує практичну орієнтацію в цих питаннях.

Дохідність підприємства характеризується абсолютними й відносними показниками. Абсолютний показник дохідності - це сума прибутку або доходів. Відносний показник - рівень рентабельності.

Прибуток підприємства в ринковій економіці є результатом функціонування капіталу. Прибутковість підприємства залежить від структури капіталу, яка визначає особливості формування і розподілу прибутку, що впливає на фінансове становище та фінансові можливості. Це зумовлює необхідність проведення аналізу з метою визначення загальної оцінки ефективності фінансової діяльності, яка відображає результативність функціонування підприємства.

В першу чергу це стосується формування структури капіталу та доведення її до оптимального рівня, що дозволить мінімізувати ціну капіталу і максимізувати ринкову вартість. Для оцінки структури капіталу та фінансової стійкості підприємства використовуються показники:

· Коефіціє́нт автоно́мії (фінансової незалежності) — показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал. Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності. Оптимальне значення більше 0,5.

· Коефіціент фінансової залежності - цей показник демонструє ступінь залежності підприємства (компанії, фірми) від сторонніх кредиторів та інвесторів. Він є зворотним до показника коефіцієнта концентрації капіталу самої фірми. При зростанні коефіцієнта фінансової залежності підприємства спостерігається динаміка збільшення позикових коштів. При значенні показника, що дорівнює 1, власник компанії самостійно здійснює фінансування своєї організації. При значенні коефіцієнта 1,25 можна зробити висновок, що на кожен 1,25 грн. вкладену в активи компанії, двадцять п’ять копійок є позиковими.

· Коефіцієнт маневреності власних засобів - Рекомендоване значення цього показника > 0,1. Цей коефіцієнт показує, яка частка власного капіталу підприємства перебуває в мобільній формі. Якщо значення коефіцієнта, наприклад, становить 0,4 - це означає, що 40% власного капіталу підприємства перебуває в мобільній формі. Тобто ці власні кошти направлені на фінансування поточної діяльності підприємства. За рахунок цих коштів були частково (або повністю) придбані сировина і матеріали та інші складові оборотного капіталу товариства.Таким чином, коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу перебуває в обороті, тобто в тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими засобами. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим ефективніше використовуються власні оборотні кошти підприємства і, відповідно, вище міра його фінансової стійкості.

· Коефіцієнт фінансової стабільності - характеризує покриття боргів власним капіталом. Розраховується відношенням власних коштів до позикових, є оберненим показником до коефіцієнта фінансового ризику. Рекомендоване значення більше ніж 1. Але, як свідчить досвід багатьох підприємств, величина коефіцієнта фінансової стабільності коливається в досить широких межах залежно від галузевої належності підприємства.

· Співвідношення позикових і власних засобів показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних, а яка за рахунок позичених коштів.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке фінансова звітність та у чому її призначення?

2. Які основні форми фінансової звітності передбачені законодавством України?

3. Яку структуру має форма 1?

4. Які розділи та показники відображаються у формі 2?

5. За якими методами складається форма 3?

6. Які основні показники форми 4?

7. У чому полягає завдання аналізу фінансових звітів?

8. За якими показниками проводиться аналіз фінансового стану підприємства?

ТЕМА 11. Фінансове прогнозування та планування на підприємстві

1. Призначення, зміст та завдання фінансового планування на підприємстві

2. Методи фінансового планування на підприємстві

3. Характеристика системи фінансового планування на підприємстві

1. Призначення, зміст та завдання фінансового планування на підприємстві

Впорядкований, фінансово стабільний розвиток підприємства можливий тільки за ефективної системи управління різноманітними аспектами його життєдіяльності. Найбільш складними і відповідальними питаннями життєдіяльності підприємства є процеси управління його фінансами. Основу механізму управління фінансовою діяльністю підприємства складає фінансове планування.

Фінансове планування – це процес визначення обсягів фінансових ресурсів за джерелами їх формування та напрямками цільового використання у відповідності із змістом виробничої і маркетингової діяльності підприємства у визначеному періоді часу.

Призначенням фінансового планування є забезпечення досягнення суб'єктами господарювання своїх головних фінансових цілей на всіх етапах життєдіяльності. В першу чергу, це наступні фінансові цілі підприємства:

· Забезпечення постійної платоспроможності.

· Конструювання і використання надійних механізмів отримання чистого прибутку.

· Визначення і підтримування необхідних обсягів і структури ліквідних активів.

· Обґрунтування і формування цільової структури капіталу підприємства.

· Визначення обсягів і структури інвестицій та надійних схем фінансування.

Зміст фінансового планування пов'язаний із обґрунтуванням стратегії підприємства на фінансових, товарних, інформаційних ринках на відповідний період часу з позицій економічного компромісу між дохідністю, ліквідністю і ризиком та визначенням необхідних обсягів фінансових ресурсів з врахуванням достатніх резервів в рамках раціональної структури капіталу.

При складанні фінансового плану вихідними є наступні задачі:

1. Визначення часових горизонтів фінансового планування.

2. Зміст інформації, вихідних даних, які характеризують страте
гію підприємства і фінансову політику на відповідному етапі його
життєдіяльності.

Горизонти довгострокового фінансового планування, як правило, залежать від галузевих особливостей, масштабів господарської діяльності та тривалості інвестиційного циклу окремих підприємств та їх об'єднань. Для потужних підприємств та їх об'єднань горизонти довгострокового фінансового планування можуть складати 10 - 12 років, для менш потужних підприємств – 7 - 10 років, для середніх і малих підприємств – 5 - 7 років. Горизонти середньострокового фінансового планування охоплюють період часу в 2 - 3 роки, для потужних підприємств можуть складати 5 років. Короткострокове фінансове планування конкретизує зміст середньострокового плану в межах поточного року.

Безпосередньо зміст фінансового плану залежить від цільової установки діяльності підприємства на визначений період його розвитку. Такими цільовими установками підприємства можуть бути:

· максимізація прибутку на грошову одиницю вкладеного капіталу;

· мінімізація фінансових витрат;

· мінімізація ризиків виробничо-комерційної діяльності;

· зростання вартості підприємства на фінансових ринках.

З урахуванням цільової установки та конкретних обмежень фінансове планування спрямовується на вирішення наступних завдань господарської діяльності підприємства:

· забезпечення операційної та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

· виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку підприємства;

· встановлення раціональних фінансових відносин із підпри­ємствами

· споживачами продукції та постачальниками матеріа­льних ресурсів; із комерційними банками, страховими компаніями та іншими фінансовими устаовами;

· визначення шляхів ефективного вкладання капіталу та оцінка раціональності його використання;

· здійснення контролю за цільовим використанням грошових засобів. „

Діючі сучасні моделі фінансового планування, в першу чергу, спрямовані на забезпечення реального, стабільного зростання опфаційної діяльності і на цій основі досягнення високого рівня ефективності всієї господарської діяльності підприємства. При цьому механізми обґрунтування змісту фінансового плану базуються на принципі варіантності розробки різноманітних альтернатив господарської та фінансової діяльності і вибору та прийняття до реалізації найбільш ефективного із них.

2. Методи фінансового планування на підприємстві

Ефективність організації фінансового планування в значній мірі залежить від методів та технології планування виробничо-комерційної та фінансової діяльності підприємства. В управлінській практиці найбільшого поширення отримали наступні методи фінансового планування.

1.Метод процента від продаж.

2.Розрахунково-аналітичний метод.

3. Бюджетне планування.

Сутність методу процента від продаж наступна. На основі запланованого зростання обсягів реалізації продукції в процентах визначаються планові витрати, активи і зобов'язання також у процентах, синхронізованих із темпами зростання продаж продукції. Технологія фінансового планування при цьому базується на наступних припущеннях.

1.При зростанні обсягів реалізації продукції в плановому періоді поточні активи і зобов'язання будуть зростати із такими ж темпами, як і обсяги продаж продукції.

2.Зростання вартості основних засобів розраховується відповідно до планових темпів зростання обсягів продаж із урахуванням особливостей бізнесу, наявності недовантажених основних засобів на початок планового періоду, ступеню зносу технічних засобів та інше.

3.Довгострокові зобов'язання і акціонерний капітал в плановому періоді приймаються на рівні звітних, попередніх даних. Обсяги нерозподіленого прибутку прогнозуються з врахуванням норми розподілу чистого прибутку на дивіденди і чистої рентабельності реалізованої продукції.

При використанні метода процента від продаж На основі отриманих фінансових параметрів складаються збалансовані формати планових документів:

· план доходів і витрат по господарській діяльності;

· плановий баланс підприємства;

· план надходження і витрачення грошових засобів;

· план формування і використання фінансових ресурсів.

Основна перевага метода процента від продаж - простота, чіткість і ясність технології розрахунків планових показників господарської діяльності підприємства. Дана технологія фінансового планування має змістовні зв'язки із добре відомим в дореформений період методом планування від досягнутого.

Алгоритм фінансового планування розрахунково-аналітичним методом передбачає проведення наступних операцій:

· оптимізацію під задані планом збуту параметри виготовлення продукції, виробничих запасів та інших зв'язаних активів;

· визначення, джерел фінансування в структурі планового матричного балансу із одночасним їх відображенням в прогнозі грошового потоку;

· оцінку ефективності планових заходів. Розрахунково-аналітичний метод фінансового планування базується на наступних вихідних фінансових документах і допущеннях:

· бізнес-плані розвитку підприємства на середньострокову перспективу;

· плані капітальних вкладень на поточний рік;

· кредитному плані на поточний рік, який визначає доступні обсяг позикового капіталу для формування виробничих запасів у відповідності з їх нормативними значеннями;

· нормативному циклі грошового обороту підприємства.

При використанні розрахунково-аналітичного методу структура фінансового плану підприємства складається із наступних розділів.

1. План доходів і витрат по основній господарській діяльності.

2. Плановий баланс підприємства.

3. Календарний план надходження і витрачення грошових коштів.

4. План формування і витрат фінансових ресурсів.

5. Аналітична записка фінансового плану.

Сутність бюджетного планування полягає в тому, що побудова планових форм фінансових документів проводиться на основі детально вивірених передбачень формування кожного елементу активів, пасивів, доходів і витрат. При цьому важливе місце відводиться допоміжним операційним бюджетам. Кінцева мета бюджетного планування - виявлення потреб підприємства у фінансуванні на період, відображений у плановому балансі. При дослідженні статей планового балансу виявляються величини дисбалансу, «пробки» між окремими його активами і пасивами і обґрунтовуються додаткові джерела фінансування господарської діяльності підприємства.

Метод бюджетного планування отримав широке розповсюдження в західноєвропейській практиці. Він супроводжується великою кількістю методичної літератури, набором прикладних програм, і для умов західноєвропейської практики забезпечує необхідну точність фінансових прогнозів.

У вітчизняній, практиці використання даного методу пов'язано із значними труднощами. Це пов'язано з тим, що даний метод спирається на стійкі традиції ринкової економіки, якої у вітчизняній практиці ще не існує. Крім того, метод бюджетного планування забезпечує надійні результати за наявності стабільного, рівноважного стану ринкового результати за наявності стабільного, рівноважного стану ринкового господарювання і автоматичної дії регулювання основних ринкових пропорцій.

3. Характеристика системи фінансового планування на підприємстві

Система фінансового планування на підприємствах включає у свій склад наступні підсистеми: прогнозування перспектив господарсько-фінансової діяльності; поточне планування фінансової діяльності та оперативне планування фінансової діяльності. Всі складові системи фінансового планування взаємозалежні між собою і реалізуються у відповідній послідовності. Вихідним етапом системи фінансового планування є прогнозування основних напрямків і цільових параметрів фінансової діяльності як важливої складової загальної стратегії розвитку підприємства. В свою чергу, поточні фінансові програми і бюджети орієнтують оперативні управлінські підрозділи підприємства на досягнення необхідного рівня рентабельності, в той час як стратегічні програми закладають основи майбутньої прибуткової діяльності підприємства.

Прогнозування фінансової діяльності і розробка довгострокової фінансової стратегії підприємства - це процес формування довгострокових цілей господарсько-фінансової діяльності і вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення. Фінансова стратегія є важливою частиною загальної стратегії економічного розвитку підприємства.

Поточне фінансове планування - це процес розробки системи фінансових планів по окремих напрямках фінансової діяльності підприємства протягом року. Реалізація поточного фінансового планування дозволяє визначити по підприємству на плановий період всі джерела фінансового розвитку; його доходи і витрати; забезпечити постійну платоспроможність підприємства; розрахувати структуру його активів і пасивів на кінець періоду.

У процесі поточного фінансового планування розробляються наступні види фінансових планів:

· план доходів і витрат по основній господарській діяльності;

· план надходження і витрачання грошових засобів;

· план формування і використання фінансових ресурсів;

· баланс доходів і видатків.

План доходів і витрат по основній господарській діяльності є визначальним планом в системі поточного фінансового планування діяльності підприємства.

Формат плану доходів і витрат має наступний вигляд:

· доход (виручка) від реалізації продукції;

· сума податків і зборів в ціні продукції;

· чистий доход (виручка) від реалізації продукції;

· собівартість реалізованої продукції;

· валовий прибуток від реалізації;

· адміністративні, збутові та інші операційні витрати;

· операційний прибуток;

· доходи та витрати від інвестиційної та фінансової діяльності;

· прибуток вид звичайної діяльності до оподаткування;

· податки із прибутку;

· чистий прибуток підприємства.

План надходження і витрачання грошових засобів розробляється з метою забезпечення постійної платоспроможності підприємства на всіх етапах планового періоду. Показники цього плану розробляються з помісячною розбивкою. Цей план має два розділи, які збалансовані між собою в квартальному і помісячному розрізі.

В розділі «Надходження грошових засобів» плануються надходження грошових засобів від реалізації продукції, реалізації іншого майна, стягнення простроченої дебіторської заборгованості та інше.

В розділі «Витрачання грошових засобів» передбачається використання грошових засобів на закупку сировини, матеріалів, на сплату податків, на повернення боргів та інше. Враховуючи високу фінансову відповідальність за прострочення платежів при плануванні необхідно передбачити резерви вільних грошових коштів.

Враховуючи важливість довгострокових заходів діяльності підприємства, необхідно передбачити резерв (надлишок) фінансових ресурсів відносно планових обсягів витрачання. Формат цього плану складається з двох частин: перша – надходження фінансових ресурсів, друга – витрачання фінансових ресурсів.

Заключним етапом поточного фінансового планування є складання зведеного балансу доходів і видатків підприємства При його розробці використовуються показники таких попередньо розроблених фінансових планів: плану доходів і витрат по основній господарській діяльності; плану надходжень і використання амортизаційних відрахувань; плану формування прибутку і напрямів його використання; плану надходження і витрачання грошових засобів; плану формування і використання фінансових ресурсів; розрахунку обсягів та джерел фінансування капітальних вкладень.

Баланс доходів і видатків, як правило, складається із наступних 4-х розділів:

· доходи і надходження коштів;

· видатки та відрахування;

· кредитні взаємовідносини з банками;

· взаємовідносини з бюджетом.

Метою розробки плану формування і використання фінансових ресурсів є забезпечення надійних схем фінансування інвестиційних проектів та інших заходів довгострокової діяльності підприємства.

Процес оперативного фінансового планування носить безперервний характер і реалізується в рамках, визначених поточним фінансовим планом. Особливістю і призначенням оперативного фінансового планування є врахування фактору часу в надходженні і використанні фінансових ресурсів.

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність та призначення фінансового планування?

2. Які основні завдання фінансового планування?

3. Які є методи фінансового планування?

4. У чому зміст методу проценту від продаж?

5. Які особливості розрахунково-аналітичного методу планування?

6. У чому сутність бюджетного методу планування?

7. Система фінансового планування на підприємстві.

8. Яку структуру має план доходів та витрат?

Поиск по сайту: