Методи оцінювання вірогідності настання ризикової події

Основним у оцінюванні ризику є обчислення певних числових характеристик і в результаті – кількісна оцінка ризику. Однією з таких числових характеристик є показник середнього очікуваного доходу від інвестицій (прямих чи портфельних), який розраховується за формулою:

,

де – ймовірність того, що доход від інвестицій буде дорівнювати .

Якщо під прямими інвестиціями розуміти інвестиції коштів у певний інвестиційний проект, а під портфельними – у портфель фінансових активів, то вище наведена формула дасть змогу при визначених певним способом імовірностях обчислити середній очікуваний доход як по портфелю фінансових активів, так і по інвестиційному проекту.

Далі можна визначити ризик отримати доход менший від очікуваного. Ступінь ризику доцільно вимірювати такою імовірнісною характеристикою, як стандартне відхилення, яке визначають формулою:

.

Чим більша величина у кожному конкретному випадку, тим більший інтервал невизначеності і ризик.

Стандартне відхилення є абсолютним показником мінливості очікуваного доходу. Відносним показником мінливості очікуваного доходу є коефіцієнт варіації, який визначають за формулою:

%.

Цей показник також відображає ризик і вимірюється у відсотках до величини очікуваного доходу. Значення показника менше 10 % відображає слабку мінливість, значення показника в межах 10 – 25 % відображає середню мінливість і значення його більше 25 % відображає високу мінливість.

Для визначення систематичного ризику окремого цінного паперу чи портфеля по відношенню до рівня ризику в цілому на фінансовому ринку використовують бета–коефіцієнт. Як правило, цей показник на практиці найчастіше застосовують для оцінки ризиків інвестування в окремі цінні папери. Розрахунок його здійснюється за формулою:

,

де – бета-коефіцієнт;

K – ступінь кореляції між рівнем доходності даного фінансового інструмента та середнім рівнем доходності даної групи фондових інструментів по ринку в цілому;

– стандартне відхилення доходності по даному фондовому інструменту;

– стандартне відхилення доходності по фондовому ринку в цілому.

Рівень фінансового ризику окремих цінних паперів визначається на основі таких значень бета-коефіцієнта:

= 1 – середній рівень ризику;

> 1 – високий рівень ризику;

< 1 – низький рівень ризику.

Для визначення рівня надлишкової доходності (премії за ризик) усього портфеля цінних паперів, що припадає на одиницю його ризику, використовується «коефіцієнт Шарпа», який визначається за формулою:

,

де – коефіцієнт Шарпа;

– загальний рівень доходності портфеля;

– середньоквадратичне відхилення надлишкової доходності;

– норма доходності по безризиковому фінансовому інструменту.

Даний методичний інструментарій формування необхідного рівня доходності інвестиційних операцій з урахуванням фактора ризику побудовано на основі «Сучасної портфельної теорії» Г. Марковіца. За теорією Марковіца, портфель – це набір різних цінних паперів і рішення інвестора про вкладення грошових коштів у конкретні цінні папери еквівалентно до вибору оптимального портфеля з набору можливих портфелів.

Ухвалюючи рішення про інвестування і цінні папери в певний початковий період, інвестор має на увазі, що прибутковість цінних паперів і відтак прибутковість портфеля в майбутні періоди невідомі.

Ширше застосування у фінансових менеджерів знайшов альтернативний підхід під назвою: модель оцінки капітальних активів – МОКА. Модель використовує лінійну кореляцію між прибутками за ринковими активами і ринковим індексом прибутковості.

Поиск по сайту: