АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Джерела внутрішнього транспортного права України

Читайте также:
  1. I СИСТЕМА, ИСТОЧНИКИ, ИСТОРИЧЕСКАЯ ТРАДИЦИЯ РИМСКОГО ПРАВА
  2. I. Основні риси політичної системи України
  3. I. Теория естественного права
  4. I.2. Система римского права
  5. I.3. Основные этапы исторического развития римского права
  6. I.4. Источники римского права
  7. II. Историческая школа права
  8. II.3. Закон как категория публичного права
  9. II.6. Корпорации публичного права (юридические лица)
  10. III. ПРАВА СТОРОН
  11. Internet-джерела
  12. IV. ПРАВА И ОБЯЗАННОСТИ КЛУБА

Серед джерел внутрішнього транспортного права перше місце посідає Ци­вільний кодекс України, зокрема глава 64 «Перевезення». Вона регламентує такі питання: укладання та форма договору перевезення вантажу, договору пере­везення пасажира та багажу, договору чартеру (фрахтування); права пасажира; правила перевезення у прямому змішаному сполученні; довгостроковий до говір; перевезення транспортом загального користування, провізна плата; на­дання транспортних засобів і пред'явлення вантажу до перевезення; заванта­ження та вивантаження вантажу; термін доставки вантажу, пасажирів, багажу, пошти; відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору пере­везення; відповідальність перевізника за ненадання транспортного засобу і відповідальність відправника за невикористання наданого транспортного засо­бу; відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира та пору­шення терміну доставлення пасажира до пункту призначення; відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу; відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти; пред'явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення; позови щодо переве­зення у закордонному сполученні; страхування вантажів, пасажирів і багажу; відпо­відальність перевізника за шкоду, спричинену каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю пасажира; транспортне експедирування.

Крім того, існують деякі статті, які не входять до розділу «Перевезення», але також стосуються перевезень. Це, зокрема, ст. 258 «Спеціальна позовна давність»; ст. 532 «Місце виконання зобов'язання»; ст. 633 «Публічний до­говір»; ст. 680 «Строки виявлення недоліків і пред'явлення вимоги у зв'язку з недоліками проданого товару»; ст. 800 «Діяльність наймача транспортного за­собу»; ст. 1196 «Відшкодування шкоди, завданої фізичній особі під час вико­нання нею договірних зобов'язань».

Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР. Визна­чає правові, економічні, організаційні та соціальні засади діяльності транспорту;

Закон України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р. № 273/96-ВР. Визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в еко­номіці та соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими ви­дами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, ба­гажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу.

Статут залізниць України (1998 p.). Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457. Визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Регламентує порядок укладання до­говорів, організацію та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом ван­тажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях, незалежно від форм власності, які не належать до залізнично­го транспорту загального користування.

Статут автомобільного транспорту Української РСР. Затверджений Постано­вою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 р. № 401. Визначає обов'язки, права і відповідальність виробничих об'єднань автомобільного транспорту, автотранспортних та транспортно-експедиційних підприємств і організацій (надалі — ав­тотранспортні підприємства та організації), розташованих на території України, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються автомобільним транспортом.

Регламентує порядок складання і виконання плану автомобільних перевезень в Україні, основні умови перевезень автомобільним транспортом вантажів, паса­жирів, багажу і пошти, а також взаємовідносини автотранспортних підприємств і організацій, розташованих на території України, з підприємствами і організаціями інших видів транспорту щодо здійснення автомобільних перевезень.

Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р. № 3353-ХИ. Визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя і здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього середовища.

Водний кодекс України. Регулює правові відносини з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для по­треб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР. Затверджений По­становою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955р.№ 1801. Визначає основні завдання й обов'язки органів внутрішнього водного транспорту із забезпечен­ня потреб країни в перевезеннях вантажів і пасажирів внутрішніми водними шляхами, а також зв'язок внутрішнього водного транспорту з іншими галузями народного господарства.

Регламентує: порядок виконання державного плану перевезень внутрішніми водними шляхами; основні умови перевезень вантажів, пасажирів, багажу і по­шти; основні умови використання внутрішніх водних шляхів для судноплавства; права й обов'язки пароплавств, що здійснюють перевезення, а також підприємств, організацій і осіб, які користуються внутрішнім водним транспортом.

Кодекс торговельного мореплавства України. Регулює відносини з торго­вельного мореплавства.

Згідно із Кодексом торговельне мореплавство — діяльність, пов'язана з ви­користанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копа­лин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, а також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Повітряний кодекс України. Регулює діяльність користувачів повітряного простору України з метою задоволення інтересів України та її громадян і забез­печення безпеки авіації. Дія Кодексу поширюється на всіх користувачів повітряного простору України в частині, що їх стосується, як на території Ук­раїни, так і за її межами.

Закон України «Про трубопровідний транспорт» від 15 травня 1996 р. № 192/96-ВР. Визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності трубопровідного транспорту. Дія Закону поширюється на відносини в галузі трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин з місць їх знаходження, видобутку (промислів), виготовлення або зберігання до місць їх переробки чи споживання, перевантаження та подальшого транспортування.

Закон України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 р. № 1172-ХІІ. Визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, авто­мобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України. Закон не поширюється на транзит пошти, багажу, зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин, небезпечних і шкідливих відходів, продукції подвійного призначення, експорт та імпорт товарів, переміщення товарів з ви­користанням трубопровідного транспорту та ліній електропередачі.

Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом. Затвердже­ний постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. № 252. Визначає загальні умови обслуговування громадян, які здійснюють поїздки, перевозять багаж чи вантажобагаж у межах України в рухомому складі за­лізниць України та у вагонах суб'єктів господарської діяльності, що не входять до складу залізниць. Є обов'язковим для залізниць, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України у сфері обслуговування та перевезень паса­жирів, багажу і вантажобагажу та громадян. Згідно з цим Порядком та Стату­том залізниць розробляються Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажо­багажу та пошти залізничним транспортом, які затверджуються Мінтрансом за погодженням з Антимонопольним комітетом та Держстандартом.

Інструкція про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призна­чення. Затверджена наказом Міністерства транспорту України від 1 листопада 1999 р. № 526. Інструкція регламентує порядок розшуку, доставки та відшкоду­вання збитків у разі втрати чи пошкодження багажу.

Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізнич­ним транспортом України. Затверджені наказом Міністерства транспорту Ук­раїни від 28 липня 1998 р. № 297. Правила поширюються на працівників залізничного транспорту, фізичних та юридичних осіб, незалежно від їх форм власності та підпорядкування, які: а) користуються послугами залізничного транспорту; б) здійснюють перевезення пасажирів, багажу та вантажобагажу залізницями; в) обслуговують пасажирів на вокзалах, у пунктах продажу про­їзних документів та в поїздах.

Правила застосовуються тільки при перевезенні пасажирів, багажу, ванта­жобагажу залізницями загального користування у межах України та у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам або громадянам — суб'єк­там підприємницької діяльності.

При перевезенні пасажирів у межах України, але у вагонах залізниць інших держав, діють норми відповідних міжнародних угод, а вимоги Правил поши­рюються тільки на положення, не врегульовані цими угодами.

Наказ Міністерства транспорту України «Про затвердження Тарифів на пе­ревезення вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполу­ченні» від 11 травня 1998 р. № 180. Тарифи застосовуються для обчислення вартості проїзду вантажобагажу територією України при перевезеннях у краї ни СНД, а також Латвію, Литву, Естонію лініями залізниць, включених у постійну експлуатацію. Тарифи на перевезення вантажобагажу диференційо­вані залежно від відстані перевезення. Тарифи затверджені в тарифній валюті (швейцарський франк).

Згідно з Тарифами вартість перевезення визначається множенням тарифу, виз­наченого за відповідними таблицями, на курс швейцарського франка до гривні, встановлений Національним банком України, і на коефіцієнт індексації 1,0, а в прямому сполученні з Молдовою та при оформленні перевезення вантажобагажу між Росією і Молдовою транзитом через Україну — на коефіцієнт індексації 0,7. Вартість перевезення вантажобагажу визначена без урахування податку на додану вартість та страхового збору. Вартість перевезення вантажобагажу в орендованих та спеціальних багажних вагонах встановлюється у розмірі 0,65 швейцарського франка за 1 вагоно-кілометр незалежно від завантаження вагону.

Наказ Міністерства транспорту України «Про проїзд іноземних громадян залізничним транспортом у внутрішньодержавному сполученні» від 11 травня 1998 р. № 182. За Наказом вартість проїзду іноземних громадян визначається відповідно до діючих тарифів на перевезення пасажирів і багажу залізничним транспортом у внутрішньодержавному сполученні, затверджених згідно із чин­ним законодавством.

Наказ Міністерства транспорту України «Про затвердження Положення про порядок підготовки та подання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення» від 14 грудня 1998 р. № 497. Положення встановлює порядок підготовки та подання інформації про вантаж, безпека морського пе­ревезення якого повинна забезпечуватися учасниками транспортного процесу при підготовці вантажу до перевезення, здійсненні вантажних і складських операцій, перевезенні вантажів морським та річковим транспортом.

Положення поширюється на морське перевезення таких вантажів:

1) генеральних та навалочних вантажів, які внаслідок їх особливої шкідливості для суден і людей перебувають на борту, потребують особливої обережності на суднах, до яких в Україні застосовуються вимоги глави VI Міжнарод­ної конвенції щодо охорони людського життя в морі 1974 p., зміненої Протоко­
лами 1978 та 1988 років до неї (SOLAS-74);

2) небезпечних вантажів, що класифіковані згідно з правилом 2 глави VII SOLAS-74 і перевозяться в упакованому вигляді або навалом на суднах, до яких застосовуються вимоги глави VII SOLAS-74;

3) шкідливих речовин, що ідентифікуються як забруднювачі моря в Міжна­родному кодексі морського перевезення небезпечних вантажів і перевозяться, морем в упакованому вигляді на суднах, до яких застосовуються вимоги глави VII SOLAS-74 та Додатка НІ до Міжнародної конвенції щодо запобігання за­брудненню з суден 1973 p., зміненої Протоколом 1978 р. до неї;

4) небезпечних хімічних вантажів, які перевозять на суднах, до яких засто­совуються вимоги Міжнародного кодексу будування та обладнання суден, що перевозять небезпечні хімічні вантажі наливом;

5) скраплених газів, що перевозять на суднах, до яких застосовуються вимоги Міжнародного кодексу будування та обладнання суден, що перевозять зріджені гази наливом.

Положення не поширюється на: 1) вимоги до документів щодо вантажу, транспортування якого врегульовується прикордонними, митними, санітарни­ми, екологічними та іншими чинними в Україні адміністративними правилами; 2) імпортні та транзитні вантажі, що вивантажують у портах України, на які на­дана інформація згідно з правилами міжнародних договорів України з питань торговельного мореплавства; 3) морське перевезення вантажів суднами фло­ту рибної промисловості України.

Наказ Міністерства транспорту України «Про затвердження Тарифів на пе­ревезення пасажирів, багажу та товаробагажу залізничним транспортом у між­народному сполученні Схід — Захід» від 28 квітня 1999 р. № 218.

Положення про порядок проведення конкурсу на право експлуатації міжна­родної повітряної лінії. Затверджене наказом Міністерства транспорту України від 28 січня 1999 р. № 41. Встановлює порядок проведення конкурсу між експлуатантами з метою надання права на експлуатацію міжнародної повітряної лінії. Передбачає умови отримання експлуатантами права на експлуатацію міжнародної повітряної лінії. Використовується для регулювання доступу експлуатантів на ринок авіаційних перевезень з дотриманням положень міжурядо­вих угод про повітряне сполучення.

Тарифи на перевезення пасажирів, багажу та товаробагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні Схід — Захід. Затверджені наказом Міністерства транспорту України від 2 грудня 2002 р. № 853. Застосовуються при обчисленні вартості проїзду пасажирів (на території України), перевезення багажу й товаробагажу (як на території України, так і за її межами) і вартості плацкарту в спальних вагонах України (за весь шлях прямування).

Інструкція про порядок реєстрації ліній закордонного плавання. Затвердже­на наказом Міністерства транспорту України від 31 травня 2000 р. № 276. Інструкція розроблена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1544 «Про портові збори» і визначає порядок реєстрації для українських та іноземних суден ліній закордонного плавання.

Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р. № 1644-ІЇЇ. Визначає правові, організаційні, соціальні та економічні за­сади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом.

Дія цього Закону поширюється на такі види діяльності: державне управ­ління та державне регулювання безпеки у сфері перевезення небезпечних ван­тажів; виконання робіт і надання послуг, пов'язаних з перевезенням небезпеч­них вантажів; забезпечення міжнародних зобов'язань у сфері перевезення не­безпечних вантажів.

Закон не поширюється на перевезення небезпечних вантажів на територіях підприємств, установ та організацій, де ці вантажі виготовляються або утворюють­ся, використовуються чи захоронюються, та інші передбачені законом випадки.

Інструкція з організації перевезень вантажів повітряним транспортом. За­тверджена наказом Міністерства транспорту України від 15 липня 2004 р-№ 630. Інструкція підготовлена відповідно до статей 60 та 62 Повітряного кодексу України та п. 4.2.3. Правил повітряних перевезень вантажів, затвер­джених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 2003 р. № 793 з метою забезпечення належного рівня безпеки польотів та якості обслугову­вання при операціях з повітряних перевезень і фізичного розподілу вантажів.

Положення про Міжвідомчу експертну групу з питань транзитних пере­везень пасажирів та вантажів через територію України. Затверджене нака­зом Міністерства транспорту України від 7 вересня 2000 р. № 496. Експерт­на група виконує такі завдання:

розробляє заходи та готує пропозиції щодо розв'язання питань, які виника­ють у процесі організації та виконання транзитних перевезень пасажирів і ван­тажів територією України;

вивчає стан справ у пунктах пропуску на державному кордоні України, у першу чергу там, де виникають затримки в просуванні транзитних вантажів чи транспортних засобів, які перевозять транзитних пасажирів;

вносить пропозиції щодо шляхів розв'язання проблем, які спричиняють зменшення обсягів транзитних перевезень;

здійснює підготовку проектів актів законодавства з питань збільшення кон­курентоспроможності транзитних перевезень через територію України;

вносить пропозиції щодо відкриття нових та зміни статусу існуючих пунктів пропуску на державному кордоні України з метою поліпшення стану транзитних перевезень.

Порядок митного оформлення автотранспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення. Затверджений наказом Міністерства транспорту Ук­раїни від 10 листопада 2000 р. № 637. Порядок регламентує умови переміщен­ня суб'єктами підприємницької діяльності через митний кордон України авто­транспортних засобів порожніх, з пасажирами або з товарами.

Дія Порядку поширюється на автотранспортні засоби (автомобілі, автобу­си, тягачі з причепами й напівпричепами та ін.), що здійснюють міжнародні пе­ревезення пасажирів і зовнішньоторговельних вантажів, на автотранспортні засоби суб'єктів підприємницької діяльності, установ, організацій, що викори­стовуються із службовою метою для виїзду за кордон, крім автотранспортних засобів, що належать дипломатичним представництвам та консульським уста­новам на території України, представництвам міжнародних організацій.

Закон України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 р. № 1280-1V. Встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікації, визначає по­вноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними. послугами.

Правила користування міжміським та міжнародним телефонним зв'язком. Затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 639. Визначають порядок та умови надання абонентам послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку об'єднаннями та підприємствами (далі — підприємства) зв'язку в Україні будь-якої форми власності, є обов'яз­ковими для цих підприємств, а також для підприємств, установ, організацій і громадян, які користуються послугами міжміського та міжнародного телефон­ного зв'язку. Правила поширюються тільки на надання послуг зв'язку в мере­жах зв'язку загального користування.

Правила надання послуг поштового зв'язку. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1155. Правила відповідно до законів України «Про поштовий зв'язок», «Про захист прав споживачів» та актів Всесвітнього поштового союзу визначають порядок надання послуг по­штового зв'язку, права та обов'язки операторів і користувачів послуг поштово­го зв'язку та регулюють відносини між ними. Правила поширюються на опера­торів поштового зв'язку України всіх форм власності, які згідно із законодав­ством надають послуги поштового зв'язку.

Правила користування телеграфним зв'язком. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 р. № 208. Визначають порядок та умови надання послуг телеграфного зв'язку підприємствам, установам, організаціям і населенню та вимоги до роботи підприємств зв'язку.

Порядок митного контролю та митного оформлення міжнародних експрес-відправлень. Затверджений наказом Державної митної служби України від 26 липня 2000 р. № 405. Порядок визначає:

організацію митного контролю міжнародних експрес-відправлень (далі — МЕВ), консолідації МЕВ, а також деконсолідації вантажів відповідно до техно­логії експрес-перевізників щодо оброблення та доставки МЕВ від відправника до одержувача;

здійснення контролю за переміщенням МЕВ, що перебувають під митним контролем;

основні права й обов'язки експрес-перевізників при переміщенні МЕВ, що перебувають під митним контролем, а також при їх митному оформленні.

Правила обробки та відправлення міжнародної пошти в місцях міжнарод­ного поштового обміну України. Затверджені наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України, Державної митної служби України від 7 ли­стопада 2000 р. № 165/626. Правила розроблено відповідно до актів Все­світнього поштового союзу, поштових правил та інших нормативно-правових актів, визначають порядок обробки та документального оформлення поштових відправлень у місцях міжнародного поштового обміну.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.008 сек.)