Залізничний транспорт

Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (COTIF, КОТІФ). Ук­ладена 9 травня 1980 р. у Берні, інтегрувала дві Бернські конвенції про залізничні перевезення. Одна з них стосувалася перевезень вантажів (її французька аб­ревіатура СІМ), інша — пасажирів і багажу (CIV). Бернські конвенції було пере­глянуто у 1980 p., внаслідок чого з'явилася Конвенція КОТІФ, яка набула чин­ності у 1985 р. Конвенція є одним з основних договорів щодо регламентації пере­везень залізничним транспортом.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до КОТІФ. Укла­дення договору міжнародного перевезення вантажів у прямому міжнародному сполученні залізничним транспортом за межами країн СНД регламентується Єдиними правилами до договору про міжнародне залізничне перевезення ван­тажів (ЦІМ), які становлять Додаток В до Конвенції КОТІФ. Такі перевезення здійснюються лініями і шляхами, віднесеними до списку ліній ЦІМ тільки за згодою держав-учасниць, які використовуються для сполучення між ними.

Договір перевезення вантажів оформляється прямою накладною, складе­ною на маршрут, що пролягає територіями принаймні двох держав і охоплює лише лінії або шляхи, внесені до списку ЦІМ. Договір вважається укладеним, як тільки залізниця відправлення прийняла до перевезення вантаж разом з на­кладною. Прийняття засвідчується штемпелюванням накладної та у відповідних випадках кожного додаткового аркуша штемпелем станції відправлен­ня або позначкою облікової машини із зазначенням дати прийняття.

Ця процедура повинна бути виконана негайно після здання для перевезення всіх зазначених у накладній вантажів і, якщо цього вимагають чинні на станції відправлення приписи, після оплати взятих на себе відправником платежів або після надання гарантії. Після штемпелювання накладної або нанесення познач­ки облікової машини ця накладна є доказом відповідності змісту договору пе­ревезення.

Залізниця повинна засвідчити прийняття вантажу і дату прийняття для пе­ревезення штемпелюванням з датою або нанесенням позначки облікової маши­ни на дублікаті накладної перед поверненням його відправнику. Цей дублікат не має чинності ні накладної, що супроводжує вантаж, ні коносаменту.

Накладна. Відправник повинен подати належним чином заповнену наклад­ну. Для кожного вантажу складається окрема накладна. Одна накладна може стосуватися тільки вантажу кожного окремого вагона. Додаткові положення можуть відхилятися від цих правил. Залізниці встановлюють єдиний зразок на­кладної, яка повинна мати дублікат для відправника. Для певних сполучень, особливо між суміжними державами, залізниці передбачають у тарифах засто­сування накладної спрощеного зразка. Для деяких сполучень з державами, які не приєднались до цієї Конвенції, у тарифах передбачено застосування спеціальної процедури. Накладна має бути надрукована двома або у разі потре­би трьома мовами (наприклад, з перелічених — французькою, німецькою, англійською, арабською, італійською, голландською), принаймні одна з яких повинна бути робочою мовою Організації ОТІФ (французькою). Дані вносять­ся відправником до накладної латинськими літерами, якщо додаткові положен­ня або міжнародні тарифи не передбачають відхилень.

Накладна повинна містити всі відомості, передбачені Єдиними правилами. Інші відомості можуть бути внесені до накладної тільки у тому разі, якщо це ви­магається або допускається законами і нормами держави, додатковими поло­женнями чи тарифами і не суперечить Єдиним правилам. Проте відправник може внести до накладної у передбаченому для цього місці позначки, що стосу­ються відправлення, але призначаються лише для відома одержувача і не покла­дають на залізницю жодних зобов'язань або відповідальності.

Не допускається заміна накладної іншими документами або додання до неї інших документів, крім передбачених або дозволених Єдиними правилами, до­датковими положеннями і тарифами. Відправник може визначати в накладній маршрут перевезення, зазначаючи прикордонні пункти або прикордонні станції та, у разі потреби, станції транзиту між залізницями. Він може зазнача­ти тільки ті прикордонні пункти або прикордонні станції, які відкриті для пере­везень у цьому сполученні. Залізниця відправлення повинна окремо зазначити в накладній та її дублікаті сплачені витрати за транспортування, якщо чинні на станції відправлення приписи не передбачають, що ці витрати зазначаються тільки в дублікаті накладної.

Перевірка. Залізниця завжди має право перевірити відповідність вантажу відомостям, внесеним до накладної відправником, і дотримання положень Щодо перевезення вантажів, які допускаються до перевезення за певних умов.

Відправник повинен долучити до накладної документи, необхідні для вико­нання перед видачею вантажу формальностей, яких вимагають митниці або інші адміністративні органи. Ці документи можуть стосуватися тільки ван­тажів, охоплених однією й тією самою накладною, якщо інше не передбачено приписами митниць або інших адміністративних органів чи тарифів. Залізниця не зобов'язана перевіряти достатність та правильність доданих документів.

Зміна договору перевезення. Зміна договору відправником. Відправник шля­хом додаткових розпоряджень може змінити договір перевезення, вимагаючи: 1) вилучення вантажу зі станції відправлення; 2) затримання вантажу в дорозі;

3) відстрочення видачі вантажу; 4) видачі вантажу не одержувачу, а іншій особі, зазначеній у накладній; 5) видачі вантажу на іншій станції, ніж станція призначення, вказана у накладній; 6) повернення вантажу на станцію відправ­лення; 7) обтяження вантажу накладною платою; 8) збільшення, зменшення або відміни накладної плати; 9) прийняття на свій рахунок витрат за неоплачену наперед відправку. Проте у жодному разі розпорядження не повинні спричинити поділу відправки.

Право відправника змінювати договір перевезення втрачається, навіть якщо він має дублікат накладної, у випадках, коли одержувач: забрав накладну; прийняв вантаж; скористався своїми правами: після прибуття вантажу на стан­цію призначення може вимагати від залізниці вручення йому накладної та ви­дачі вантажу; має право віддати розпорядження, як тільки вантаж перетнув митну територію країни призначення. З цього моменту залізниця повинна дотримуватися розпоряджень і вказівок одержувача.

Зміна договору одержувачем. Якщо відправник не взяв на себе оплату, по­в'язану з витратами у державі призначення, і не вніс до накладної запис: «Одер­жувач не правомочний давати додаткові розпорядження», то одержувач може шляхом додаткових розпоряджень змінити договір перевезення, вимагаючи: 1) зупинки вантажу в дорозі; 2) відстрочення видачі вантажу; 3) видачі вантажу в країні призначення не одержувачу, а іншій особі, зазначеній у накладній;

4) видачі вантажу в країні призначення на іншій станції, ніж станція, зазначена у накладній, якщо міжнародні тарифи не містять інших положень; 5) виконан­ня формальностей, яких вимагають митниці або інші адміністративні органи.

Проте у жодному разі розпорядження не повинні спричинити поділу від­правки. Право одержувача змінювати договір перевезення втрачається у тих випадках, коли він: 1) забрав накладну; 2) прийняв вантаж; 3) скористався свої­ми правами: після прибуття вантажу на станцію призначення може вимагати від залізниці вручення йому накладної та видачі вантажу; 4) визначив особу, яка забрала накладну і прийняла вантаж.

Якщо одержувач віддав розпорядження про видачу вантажу іншій особі, то ця особа не має права змінювати договір перевезення.

Регламентація залізничних перевезень пасажирів та багажу згідно з КОТІФ. Договір перевезення. Перевезення пасажирів. З початку поїздки паса­жир повинен мати дійсний квиток, а наприкінці поїздки повернути його. Квитки для міжнародного перевезення повинні бути позначені скороченням CIV. Міжна­родні тарифи або угоди між залізницями визначають форму та зміст квитків, а та­кож мову і шрифти, якими вони повинні бути надруковані та заповнені.

Крім винятків, передбачених у міжнародних тарифах, у квитках повинні бути зазначені: 1) станції відправлення і призначення; 2) маршрут; якщо дозво­лено вибір маршрутів або видів транспорту, то ця можливість повинна бути зазначена; 3) категорія потягу і клас вагона; 4) вартість перевезення; 5) перший день дійсності; 6) термін дійсності.

Купонна книжка, видана відповідно до міжнародного тарифу, вважається одним квитком для цілей Єдиних правил. При одержанні квитка пасажир пови­нен переконатися, що квиток видано згідно з його вказівками.

Діти віком до повних п'яти років, для яких не вимагаються окремі місця, провозяться безплатно без квитка. Діти віком від п'яти до повних десяти років і молодші за віком, для яких вимагаються окремі місця, провозяться за знижени­ми цінами. Пасажир має право без додаткової оплати брати із собою в паса­жирський вагон легкі для перевезення речі (ручну поклажу).

Оформлення і перевезення багажу. Багаж оформляється при пред'явленні квитка, дійсного принаймні до станції призначення багажу. При оформленні бага­жу пасажиру видається квитанція, яка повинна містити скорочення CIV. Міжна­родні тарифи або угоди між залізницями визначають форму і зміст багажної кви­танції, а також мову і шрифти, якими вони повинні бути надруковані та заповнені.

Якщо міжнародні тарифи не передбачають інше, то багажна квитанція по­винна містити: 1) назву станції відправлення і станції призначення; 2) марш­рут; 3) день і час здання до перевезення; 4) кількість пасажирів; 5) кількість місць багажу та їх масу; 6) вартість перевезення та інші витрати.

При отриманні багажної квитанції пасажир повинен переконатися, що її за­повнено відповідно до його вказівок. Багаж видається при пред'явленні багаж­ної квитанції і, у разі потреби, при оплаті витрат, пов'язаних із багажем. Залізниця має право, але не зобов'язана перевіряти, чи власник багажної кви­танції має право одержати багаж.

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) та Угода про міжнародне пасажирське сполучення (УМПС). Обидві угоди було укладено 1 лис­топада 1951 р. країнами соціалістичного табору (за винятком Югославії). До 1991 р. країни Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) керувалися при залізнич­них перевезеннях вантажів їх територією Угодою про міжнародне залізничне ван­тажне сполучення 1951 p., а при перевезеннях пасажирів та їх багажу — Угодою про міжнародне залізничне пасажирське сполучення 1951 р. Угода УМВС регла­ментує форму залізничної накладної. У 1991 р. відмовилися від участі в Угодах УМВС та УМПС європейські країни, але форма накладної при відправленні ван­тажів з території та на територію країн колишнього СРСР залишилась.

Європейські країни керуються Конвенцією про міжнародні залізничні переве­зення (КОТІФ). Передбачена цією конвенцією залізнична накладна має іншу фор­му. Тому при оформленні перевезень із СНД, коли частина шляху проходитиме через європейські країни, накладна УМВС оформляється до прикордонної станції залізниці країни, що межує з СНД, де накладну УМВС переоформляють у наклад­ну КОТІФ. Така процедура виконується на прикордонних станціях і при відправ­ленні товарів у країни СНД.

Регламентація залізничних перевезень згідно з УМВС. Перевезення ван­тажів у прямому залізничному вантажному сполученні здійснюється за наклад ними УМВС і тільки мережею залізниць — учасниць цієї угоди. Залізниці, відправники та одержувачі вантажів зобов'язані виконувати положення УМВС.

Укладення договору перевезення. Оформляється накладною УМВС, яка складається з таких аркушів: 1) оригінал накладної; 2) залізнична відомість; 3) дублікат накладної; 4) аркуш видачі вантажу; 5) аркуш повідомлення про прибуття вантажу.

Аркуші 1, 2, 4 і 5 накладної супроводжують вантаж до станції призначення. Оригінал та аркуш повідомлення про прибуття вантажу (1 і 5) видають вантажо­одержувачу, а аркуш видачі вантажу залишається на залізниці призначення з роз­пискою одержувача про одержання вантажу. Залізнична відомість оформляється в такій кількості екземплярів, щоб вистачило по одному на кожну транзитну за­лізницю, а також на залізницю призначення. Вона супроводжує (аркуш 2) вантаж і залишається, залежно від заповнення, або на транзитній залізниці, посвідчуючи передання вантажу наступному перевізнику, або на залізниці призначення. Аркуш З накладної (дублікат) повертається відправнику після укладення договору пере­везення. Цей аркуш не має чинності оригіналу накладної (аркуша 1), але є доказом укладення договору перевезення для відправника. Тому за відсутності накладної (її перебування у перевізника) вважають, що відомості, які містяться в дублікаті, ідентичні таким у накладній (оригіналі). Оригінал накладної в обігу не бере участі. Поступка прав вантажоодержувачем вантажовідправнику не вимагає пред'явлен­ня ні дублікату, ні оригіналу накладної. Більше того, оскільки заміна прав вико­нується телеграфом, передбачається, що навіть якщо б зазначені документи і мог­ли потрапити якимось чином в руки першого адресата вантажів, вони не були б потрібні для поступки належних йому прав.

Оригінал і дублікат накладної можуть бути тільки іменними, тобто складени­ми на ім'я відповідного вантажоодержувача. Накладна має конститутивне зна­чення (складання накладної та нанесення на неї календарного відтиску є підста­вою для договору перевезення), а також значення доказу (наявність відтиску на екземплярі або дублікаті накладної є доказом укладення такого договору). Але, оскільки накладна залишається у перевізника до видачі її одержувачу, вона зберігає силу доказу тільки щодо одного юридичного факту — укладення дого­вору перевезення. Розпорядження накладною ніяким чином не впливає на долю вантажу. Права, що випливають із накладної, не можуть бути скасовані.

Відправник повинен надати станції відправлення одночасно з вантажем для перевезення правильно заповнену і підписану накладну. При цьому всі аркуші заповнюють спільно відправник і особа, яка представляє залізницю. Накладна повинна бути заповнена у строгій відповідності до Пояснення із заповнення на­кладної УМВС (Додаток 12.5 до УМВС). У виняткових випадках відправник може зробити виправлення в накладній, але не більше ніж в одній графі або у двох, якщо вони взаємопов'язані. Про внесені виправлення він повинен зазна­чити в графі «Особливі заяви відправника» та завірити підписом чи штемпе­лем. У разі внесення змін чи доповнень в накладній залізницею, вони повинні бути підтверджені підписом відповідного працівника залізниці та завірені станційним штемпелем. Договір перевезення вважається укладеним з моменту прийняття станцією відправлення вантажу і накладної для перевезення. Після штемпелювання накладна є доказом укладення договору перевезення.

Супровідні документи із виконання митних та інших правил. Відправник зобов'язаний додати до накладної супровідні документи, необхідні для виконання митних та інших правил на всьому шляху слідування вантажу, а також у разі по­треби — сертифікат і специфікацію. Ці документи повинні стосуватися тільки тих вантажів, які зазначені в даній накладній. Залізниця не зобов'язана перевіряти пра­вильність і достатність документів, доданих відправником до накладної.

Відповідальність за відомості, внесені у накладну. Відправник несе від­повідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених у накладній, а та­кож за всі наслідки від неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв чи внесення їх у невідповідну графу накладної.

Залізниця має право перевірити правильність відомостей і заяв, зазначених відправником у накладній. Якщо внаслідок перевірки вантажу, здійсненої на шляху прямування чи на станції призначення, з'ясується, що відомості, зазна­чені відправником у накладній, не відповідають дійсності, станція, що здійсню­вала перевірку, повинна про це скласти комерційний акт відповідно до ст. 18 УМВС і зазначити у графі «Комерційний акт» накладної.

Виконання договору перевезення. Видача вантажу. Розшук вантажу. Після прибуття вантажу на станцію призначення залізниця, після оплати їй одержувачем всіх належних згідно з накладною провізних платежів, зобов'яза­на видати: 1) вантаж; 2) оригінал накладної (аркуш 1); 3) аркуш повідомлення про прибуття вантажу (аркуш 5).

Одержувач зобов'язаний оплатити провізні платежі та прийняти вантаж.

Зміна договору перевезення. Право зміни договору перевезення належить відправнику та одержувачу. Відправник може внести такі зміни до договору перевезення: забрати вантаж на станції відправлення; змінити станцію призна­чення. При цьому у разі потреби зазначити прикордонні станції, через які, після зміни договору перевезення, повинен прямувати вантаж; змінити одержувача вантажу; повернути вантаж на станцію відправлення.

Одержувач також може внести зміни до договору перевезення: змінити станцію призначення вантажу в межах країни призначення; змінити одержува­ча вантажу.

При цьому одержувач може внести зміни до договору перевезення на підставі УМВС тільки на вхідній прикордонній станції країни призначення і тільки тоді, коли вантаж ще не відправлено з цієї станції.

Якщо вантаж уже проминув вхідну прикордонну станцію країни призна­чення, зміна договору перевезення одержувачем можлива тільки відповідно до внутрішніх правил, які діють на залізниці призначення. Зміна договору переве­зення, що призведе до поділу вантажу на частини, не допускається.

Зміна договору перевезення виконується на підставі письмової заяви відправника або одержувача. Право відправника на зміну договору перевезен­ня втрачається з моменту отримання накладної одержувачем або прибуття ван­тажу на вхідну прикордонну станцію залізниці призначення, якщо на ній є письмова заява одержувача або телеграфне повідомлення станції призначення про заяву одержувача щодо зміни договору перевезення. Відправник не від­повідає за наслідки внесених змін до договору перевезення на підставі письмо­вої заяви одержувача або телеграфного повідомлення станції призначення.

Зміна договору перевезення може бути виконана один раз відправником і один раз одержувачем.

Регламентація залізничних перевезень згідно з УМПС. Перевезення па­сажирів, багажу і вантажобагажу в прямому міжнародному залізничному і змішаному залізнично-морському сполученні в межах країн СНД здійсню­ється згідно з положеннями УМПС від 1 листопада 1951 р. із змінами і допов­неннями на ЗО травня 1999 р.

Перевезення пасажирів. Проїзні квитки. Документом на право проїзду в міжнародному сполученні у межах УМПС є пасажирський квиток, оформле­ний ручним або електронним способом, що має літери МС. Це основний доку­мент, який засвідчує укладення договору залізничного перевезення пасажира.

Проїзний квиток повинен містити такі дані: 1) найменування станції відправ­лення і призначення; 2) номер квитка, зазначений друкарським способом; 3) мар­шрут прямування; 4) клас вагона; 5) вартість проїзду; 6) термін придатності квитка; 7) дату видачі квитка; 8) найменування залізниці, що видала квиток.

Квитки мають вигляд купонних книжок, які складаються з обкладинки і квитка-купона. Купонна книжка дійсна для проїзду від зазначеної в квитку-купоні станції відправлення залізниці однієї країни до станції призначення заліз­ниці іншої країни за зазначеним у квитку-купоні напрямком.

У сполученні між станціями окремих залізниць за домовленістю можуть та­кож застосовуватись картонні квитки. Купонні книжки певного прямого між­народного сполучення розглядаються як один проїзний документ. Обкладинка купонної книжки без білета-купона і білет-купон без обкладинки не дають пра­ва на проїзд і у разі пред'явлення пасажиром вважаються недійсними та вилу­чаються залізницею.

Квитки прямого міжнародного сполучення видаються для проїзду: 1) у м'я­ких вагонах (1-го класу); 2) у твердих вагонах (2-го класу). Пасажир зобов'яза­ний до початку поїздки купити квиток, перевірити правильність відомостей, що містяться в ньому, зберегти його протягом всього періоду поїздки. Пасажир має право провезти при собі безкоштовно ручну поклажу, загальна маса якої не пере­вищує 35 кг на дорослого пасажира і 15 кг на дитину до 12 років.

Перевезення багажу. Для підтвердження прийняття багажу для перевезен­ня пасажиру видається багажна квитанція, що повинна містити такі дані: 1) літери «МС»; 2) найменування станції та залізниці відправлення; 3) номер потягу і дату відправлення; 4) найменування станції та залізниці призначення; 5) маршрут прямування.

При отриманні багажної квитанції пасажир повинен впевнитись, що вона складена відповідно до його даних.

Перевезення товаробагажу. Для підтвердження прийняття товаробагажу для перевезення відправнику видається товаробагажна квитанція. Маса окре­мого місця товаробагажу повинна бути не меншою від 5 кг і не перевищувати 165 кг. При зданні товаробагажу відправник повинен назвати його цінність. Станція відправлення зобов'язана відмовити в прийнятті товаробагажу, якщо відправник не зробив цього.

Керівники залізничних відомств країн СНД 1 жовтня 1997 р. уклали в м. Баку Угоду про особливості застосування окремих норм Угоди про міжнародне вантажне сполучення, згідно з якою перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні між залізницями сторін здійснюються на підставі Уго­ди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) з урахуванням осо­бливостей застосування її окремих норм, які сторони затвердили у додатках.

Керівники центральних органів залізниць країн — суб'єктів колишнього СРСР 20 жовтня 1992 р. ухвалили рішення про продовження застосування Ста­туту залізниць Союзу РСР (затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 6 квітня 1964 р. № 270) до міждержавних перевезень вантажів.

Суб'єкти колишнього СРСР уклали також такі угоди:

1. Угоду про розподіл інвентарних парків вантажних вагонів та контейнерів колишнього Міністерства шляхів сполучень СРСР між державами — учасницями Співдружності, Азербайджанською Республікою, Республікою Грузія, Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Естонською Республікою та їх подальше спільне використання від 22 січня 1993 р.

2. Угоду про спільне використання вантажних вагонів та контейнерів власності держав — учасниць Співдружності, Азербайджанської Республіки, Республіки Грузія, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки від 12 березня 1993 р.

3. Угоду про співробітництво у галузі технічного переоснащення та оновлення залізничного рухомого транспорту. Сторонами Угоди є: Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, Україна;

4. Двосторонні угоди між Україною та іншими державами. Наприклад, 13 квітня 1993 р. у Києві було укладено Угоду між Урядом України й Урядом Республіки Грузія про діяльність залізничного транспорту.

5. Базельську конвенцію про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням, підписану 22 березня 1989 р. Мета її — визначити однакові правила, що забезпечують відповідне та якнайшвидше відшкодування збитку, заподіяного під час перевезення небезпечних вантажів
відповідними видами транспорту.

Поиск по сайту: