Організаційно-правові форми підприємництва

Підприємництво у будь-якій державі виконує особливу функ­цію в економіці і народному господарстві, оскільки забезпечує онов­лення й перетворення економіки, створює інноваційне середовище, стає силою, котра прискорює рух економіки по шляху ефективного використання всіх факторів суспільного виробництва.

Правові основи й організаційні форми мають забезпечувати ефективне функціонування підприємницьких структур у ринковій економіці. Вони визначають «правила гри» і створюють умови для розвитку різних форм організації бізнесу.

У підприємницькій діяльності важливим є питання про форму її організації. Організаційно-господарською одиницею бізнесу є під­приємство, організація, установа або компанія. Фірма, або компа­нія, — це загальна назва, що використовується стосовно будь-якого підприємства.

Основними ознаками, що відрізняють одну організаційно-пра­вову форму від інших, є:

• кількість учасників створюваного господарського суб'єкта або об'єднання;

• хто є власником використовуваного капіталу;

• межі майнової відповідальності;

• джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності;

• спосіб розподілу прибутків і збитків;

• форма управління суб'єктом господарювання.

Вибір організаційно-правової форми підприємства залежить від низки чинників:

• відповідальності;

• оподаткування;

• потреби у фінансових коштах;

• управлінських здібностей підприємця або команди менеджерів;

• передбачуваної тривалості існування підприємства або компанії;

• можливості зміни власника.

Найбільш поширеними є такі організаційно-правові форми під­приємництва:

1) одноосібне володіння;

2) товариства;

3) корпорації.

Кожна із цих форм має свої переваги і недоліки.

Одноосібне володіння — це підприємство, власником якого є фізична особа або сім'я. Одноосібне володіння є однією з простих форм організації біз­несу.

У табл. 1.1 наведено основні переваги та недоліки одноосібного володіння.

Таблиця 1.1– Переваги та недоліки одноосібного володіння

Одноосібні володіння мають свої переваги.

По-перше, оскільки весь прибуток належить підприємцеві, він кровно зацікавлений в ефективній праці. Зосередження прибутку н одних руках дає можливість безпосередньо використовувати його н інтересах справи. До того ж прибуток підприємця в ринковій економіці розглядається як його індивідуальний дохід і оподатковується лише індивідуальним прибутковим податком (а не податком на прибуток, як в інших випадках).

По-друге, у власника фірми витрати на організацію виробництва є невеликими. Його управлінські рішення негайно втілюються в життя. Він непідзвітний співвласникам чи будь-яким керівним органам. Невеликі розміри фірми дають змогу підприємцеві підтри­мувати прямі контакти зі своїми працівниками та клієнтами. Пов­на незалежність дуже цінується підприємцями.

По-третє, одноосібному володінню властива простота в організації фірми та її ліквідації. В обох випадках достатньо лише рішення самого підприємця.

Проте, ця форма підприємництва має і значні недоліки.

1. Мають місце труднощі із залученням великих капіталів, а власних фінансових ресурсів одноосібного підприємця здебільшого не вистачає для розвитку своєї справи. Через невисокий рівень пла­тоспроможності комерційні банки неохоче надають таким підприєм­цям великі кредити, вимагаючи більш високу плату за користуван­ня ними.

2. Повна відповідальність за борги. Це означає, що у випадку невдалого господарювання одноосібний власник може втратити не лише особисті заощадження, а й усе майно, яке піде на сплату боргів кредиторам.

3. Відсутність спеціалізованого менеджменту, що, ясна річ, нега­тивно позначається на ефективності підприємницької діяльності. Адже одноосібний власник сам виконує всі управлінські функції. Проте далеко не всі люди здатні не це.

4. Невизначеність термінів функціонування. Підприємницька діяльність такої організаційної форми юридичне припиняється у разі банкрутства, позбавлення волі за карний злочин, психічного захворювання або смерті одноосібного власника

Товариство — це така форма організації підприємницької ді­яльності, коли і організація виробничої діяльності, і формування ус­тановчого фонду здійснюється спільними зусиллями двох або біль­ше фізичних та юридичних осіб, коли кожна з них має певні права і несе встановлену відповідальність за частку статутного фонду. Основою відносин між сторонами, що вступають у товариство, є договір.

За ступенем участі партнерів у діяльності підприємства розріз­няють такі типи товариств:

• повні — з повною відповідальністю;

• командитні;

• товариства з додатковою та

• обмеженою відповідальністю,

• акціонерні.

Повне товариство — визнається таким, якщо всі його учасники пов'язані між собою спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном. Якщо при ліквідації товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, учасники несуть солідарну відповідальність за недостатню частину боргу. Учасник повного то­вариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виник­ли вони до чи після його вступу.

Командитне товариство — це товариство, учасники якого по­діляються на дві категорії: головні, які безпосередньо керують підприємством і несуть необмежену відповідальність, та коман­дитні­ вони вкладають кошти в підприємство, але безпосеред­ньо не пов'язані з його діяльністю і їх відповідальність обмежує­ться розміром вкладу.

Товариство з додатковою відповідальністю — це товариство, статутний фонд якого поділено на частки, визначені установчими документами. Учасники такого товариства відповідають за його бор­ги своїми внесками до статутного фонду, а коли сум бракує — додат­ково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратно­му розмірі відносно внеску кожного учасника. Граничний розмір

Товариство з обмеженою відповідальністю — це товариство, статутний фонд якого поділено на частини, розмір яких визначаєть­ся в установчих документах; власники цього товариства несуть від­повідальність у межах їх внесків.

У табл. 1.2 наведено основні переваги та недоліки товариств.

Таблиця 1.2– Переваги та недоліки товариств

Розглянемо, які переваги партнерство має перед одноосібними володіннями.

По-перше, зростають фінансові можливості фірми внаслідок об'єднання кількох капіталів. Банки сміливіше дають кредити та­ким фірмам.

По-друге, вдосконалюється управління фірмою. З'являється спе­ціалізація в управлінні, тобто розподіл управлінських функцій між партнерами. Крім того, є можливість найняти професійних мене­джерів.

По-третє, велика свобода та оперативність господарських дій.

По-четверте, як і одноосібні володіння, партнерства користуються податковими пільгами, оскільки прибуток кожного учасника опо­датковується як його індивідуальний дохід.

Проте цей тип організації підприємницької діяльності має певні недоліки, через що він інколи не тільки не може подолати недоско­налість одноосібної власності, а й породжує нові проблеми.

1. Необмежена відповідальність будь-якого товариства може за­грожувати всім партнерам так само, як і одноосібному власнику. Крах одного з партнерів може спричинити банкрутство товариства в цілому, оскільки в більшості випадків учасники несуть солідарну відповідальність.

2. Недостатність досвіду господарювання і несумісність інтересів партерів можуть провокувати малоефективну діяльність, а колек­тивний менеджмент — негнучке управління товариством.

3. Непередбачуваність процесу і результатів діяльності товари­ства як нестійкої організаційно-правової форми підприємництва значно збільшують господарський ризик і зменшують впевненість у досягненні очікуваного зиску.

Корпорація — акціонерне товариство нині с домінуючою фор­мою підприємництва, її власниками визнаються акціонери, які ма­ють обмежену відповідальність у межах свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Прибуток, який отримує корпорація, належить її акціонерам. У прибутку виокремлюють дві частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга --це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування. Функції власності та контролю поділено між акціонерами — власни­ками акцій — і менеджерами.

Основними перевагами корпорації — акціонерного товариства є:

По-перше, вона є найефективнішою формою організації підпри­ємницької діяльності з погляду реальної можливості залучення не­обхідних інвестицій. Через фондову біржу корпорація може об'єд­нувати різні за розмірами капітали великої кількості фізичних і юри­дичних осіб для фінансування сучасних інноваційних процесів, на­рощування виробничого потенціалу.

По-друге, потужній корпорації значно простіше постійно збіль­шувати обсяги виробництво або послуг. Це дає добру можливість отримувати постійно зростаючий прибуток.

По-третє, кожний акціонер як співвласник корпорації несе ли­ше обмежену відповідальність. Якщо підприємство оголошується банкрутом, акціонер втрачає лише вартість своїх акцій. Важливим є те, що кожна окрема особа може зменшити свій власний фінансовий ризик, якщо купуватиме акції кількох корпорацій. Кредитори мо­жуть мати претензії до корпорації лише як до юридичної особи, а не до окремих акціонерів як фізичних осіб.

По-четверте, корпорація — це організаційно-правова система, яка може функціонувати досить тривалий період, що створює необ­межені можливості для її перспективного розвитку.

Корпоративна форма організації підприємницької діяльності має такі недоліки:

1. Корпорація сплачує більші податки з розрахунку на одиницю отриманого прибутку, ніж інші організаційні форми підприємництва. Адже оподаткуванню підлягає спочатку отриманий корпорацією прибуток, а потім — дивіденди акціонерів, тобто фактично існує проблема подвійного оподаткування.

2. Існують певні розбіжності між функціями власності і контролю, що негативно впливає на необхідну гнучкість оперативного управління корпорацією. Розподіл функцій власності та контролю може призвести до виникнення соціальних суперечностей між менеджерами та акціонерами корпорації.

3. У корпоративних формах підприємництва існують потенційні можливості для зловживань з боку посадових осіб. Це виявляється, наприклад, у тому, що керівництво може організувати емісію акцій для покриття збитків, спричинених невмілим керівництвом та безгосподарністю певних структурних ланок.

Кожна з організаційних форм підприємницької діяльності має відповідні фінансово-економічні переваги й соціальну привабли­вість, певні недоліки й проблеми. Основні елементи механізму функ­ціонування різних організаційно-правових форм підприємництва на­ведено в табл. 1.3.

Таблиця 1.3 – Порівняльна характеристика основних елементів механізму функціонування різних організаційно-правових форм підприємницької діяльності

Поиск по сайту: